2776
УкрПриватНафта
— Енергетика
Група "Приват" вибудувала вертикально інтегровану нафтову компанію. Через це паливо може дещо подешевшати, але якість бензину погіршиться.
Вісім років НАК "Нафтогаз України" і татарські акціонери Кременчуцького нафтопереробного заводу сперечалися про те, кому повинен належати пакет у розмірі 18,296% акцій. Суперечка закінчилася перемогою третьої сторони: 27 червня міноритарний акціонер ТОВ "Корсан" (належить акціонерам ПриватБанку) купило цей пакет на конкурсі, проведеному самою компанією "Укртатнафта". Інших претендентів не було. Точніше, НАК "Нафтогаз України" заявку на торги подала, але не змогла нашкрябати на заставу 303,5 млн гривень.
Примітно, що до цього група "Приват", маючи всього 1,25% акцій ЗАТ "Укртатнафта", умудрялася управляти заводом, ігноруючи думку мажоритарних власників. У жовтні 2007 року керівником найбільшого в країні нафтопереробного заводу (НПЗ) став Павло Овчаренко, лояльний акціонерам ПриватБанку. Після судового рішення, що забезпечило прихід Овчаренка на цю посаду, "Татнафта" припинила забезпечувати завод сировиною. Тепер у ТОВ "Корсан" 19,55% акцій, і позиції групи "Приват" на заводі підсилилися.
Старий конфлікт
Конфлікт виник у червні 1999 року, коли офшорні компанії AmRuz Trading AG і SeaGroup International plc придбали відповідно 8,336% і 9,96% акцій компанії "Укртатнафта", оплативши їх векселями. Однак з 30 векселів, кожен номіналом в один мільйон доларів, було погашено тільки три. В 2005 році Вищий господарський суд України визнав продаж акцій недійсним, але в 2006-му Верховний суд скасував це рішення. У грудні наступного року "Татнафта" придбала 100% акцій SeaGroup і 49,6% акцій AmRuz Trading (з опціоном на викуп ще 49,1% акцій останньої). Таким чином, татарські акціонери сконцентрували близько 55% акцій компанії "Укртатнафта".
Однак у тому ж році за рішенням іншого суду спірні акції були списані на рахунок НАКа, що внаслідок цього одержав більше 61% НПЗ. У 2009-му Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив повернути 18,296% акцій емітенту (тобто ЗАТ "Укртатнафта"), а Госпсуд Полтавської області зобов'язав компанії реалізувати цей пакет своїм акціонерам.
Стартова ціна спірного пакета становила півтора мільярда гривень. Але оскільки до аукціону допустили тільки одного учасника, ціну вирішили підняти до 2,1 млрд гривень. "Корсан" на таке підвищення погодився. "Ми вважаємо, що "Укртатнафта" коштує дорожче, але в умовах кризи всі активи недооцінені. Наша компанія заплатила нинішню ринкову ціну, але якщо було б потрібно, заплатила б і більше", - заявив Геннадій Корбан, що представляв "Корсан" на аукціоні. Він також повідомив, що компанія готова придбати пакет акцій НПЗ, що належить татарській стороні. "Татарські акціонери повинні повернути свої акції емітенту, оскільки вони вилучили свій внесок із ЗАТ "Укртатнафта". І якщо ці акції будуть продаватися з аукціону, ми, безсумнівно, будемо брати участь у торгах", - запевнив Корбан.
Джерело в компанії "Укртатнафта" пояснило "Експертові", що під "вилученням внеску" Корбан має на увазі невиконання ВАТ "Татнафта" своїх інвестзобов’язань - зокрема, щодо поставок на завод дев'яти мільйонів тонн нафти щорічно. І акції татарських акціонерів були забезпечені саме цими зобов'язаннями. Однак у компанії "Татнафта" свої права на цінні папери ЗАТ "Укртатнафта" вважають нерушимими, а аукціон із продажу 18,296% акцій НПЗ - незаконним.
"Єдина юридична підстава для проведення аукціону - рішення Госпсуду Полтавської області, але зараз його виконання припинене Вищим господарським судом України. Ми будемо заперечувати цю угоду, хоча розуміємо, що суд, швидше за все, стане на бік групи "Приват". В українських судових інстанціях "Татнафта" не знаходить підтримки. Однак паралельно ми продовжуємо міжнародний розгляд", - повідомили "Експертові" у російській компанії.
В "Нафтогазі" не дають офіційних коментарів. Однак за інформацією одного співробітника НАКу, представники компанії приїжджали на аукціон із судовим рішенням, що забороняє його проведення, але делегатів відправили додому. За його словами, покупка "Корсаном" акцій компанії "Укртатнафта" стала можлива завдяки якимсь "вказівкам зверху". Про те, що "Приват" і Блок Юлії Тимошенко - давні партнери, відомо всім.
Не тільки завод, але й труба
Ті ж "вказівки зверху", схоже, дозволили акціонерам ПриватБанку встановити оперативний контроль над державним підприємством "Укртранснафта" (100% належить НАК "Нафтогаз України"). Двадцять другого червня головний офіс і київський диспетчерський центр держпідприємства захопив колишній заступник голови компанії Олександр Лазорко із загоном спецназівців. Лазорко стверджував, що є главою компанії, оскільки наглядова рада призначила його в. о. голови правління. Однак Ігор Кирюшин, що до того часу керував ДП "Укртранснафта", заявив, що суд скасував це призначення.
Кирюшин очолив підприємство в жовтні 2006 року при уряді Віктора Януковича. У січні 2009-го заступником Кирюшина став Лазорко, що до цього обіймав посаду голови правління НПК "Галичина" (Дрогобицький НПЗ), що належить акціонерам ПриватБанку. На початку червня Кирюшин звільнив Лазорко з формулюванням "за прогули". Через тиждень після цього наглядова рада компанії "Укртранснафта" звинуватила Кирюшина в невиконанні статуту і відсторонила його від посади. Конфлікт закінчився тим, що через три дні після силового захоплення підприємства Кабінет Міністрів призначив Кирюшина заступником міністра палива та енергетики. У той же день співробітникам підприємства "Укртранснафта" представили Лазорко як нового керівника. Підвищивши екс-менеджера компанії, уряд відсторонив його від реального контролю над транзитом нафти. А от оперативне керування транспортними потоками одержали акціонери ПриватБанку.
"Укртранснафта" може бути цікава групі "Приват" з декількох причин. Перша - одержання контролю над нафтопроводом Одеса-Броди і зміна напрямку прокачування. На початку минулого року Дрогобицький і Надвірнянський НПЗ (також афільований з акціонерами ПриватБанку) повідомили, що в них є контракти про постачання на заводи каспійської нафти, якою можна було б завантажити трубопровід. Однак тоді проти цього варіанта виступила прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, і в липні 2008-го Кабмін заборонив компанії "Укртранснафта" самостійно підписувати договори із західноукраїнськими НПЗ про поставку нафти в напрямку Бродів.
Друга причина - ДП "Укртранснафта" належить нафтотермінал "Південний" (Одеса). Група "Приват" уже володіє трьома з п'яти морських паливних терміналів в Україні. Одержавши четвертий, вона монополізувала б морські відвантаження нафти.
Крім того, "Укртранснафта" може дати ключовому акціонерові ПриватБанку Ігореві Коломойському важелі впливу на російські нафтові компанії, адже питання поставок нафти для Кременчуцького НПЗ стоїть дуже гостро.
Досить імовірно, що компаніями "Укртранснафта" і "Укртатнафта" Юлія Тимошенко заздалегідь розплатилася з Ігорем Коломойським за майбутню фінансову підтримку на виборах. Можна також припустити, що у відповідь його партнери, нарешті, поступляться уряду в іншому конфлікті - на нафтовидобувному підприємстві "Укрнафта". Принаймні, заплатять дивіденди за 2006-2008 роки. Перевірити цю версію можна буде 14 серпня: на цей день призначені збори акціонерів компанії "Укрнафта". В 2006 році її чистий прибуток склав 2,4 млрд, в 2007-му - 1,2 млрд, в 2008-му - 1,4 млрд гривень. "Нафтогазу" належить половина цієї компанії, а їй самій (і держбюджету) 2,5 млрд гривень зараз дуже навіть не зашкодять.
Радник прем'єр-міністра, народний депутат Олександр Гудима уникає коментарів щодо причетності уряду до монополізації нафтової галузі групою ПриватБанку, але і не спростовує наших міркувань. "Це чутки. Вибори ще не почалися. А в коаліції є багато сфер впливу", - туманно висловився він. Що стосується придбання нею 18% акцій ЗАТ "Укртатнафта", то в цьому радник прем'єра не бачить нічого страшного, оскільки найбільший пакет акцій перебуває в держави.
Автозаправний магнат
Отже, зараз Ігор Коломойський з партнерами зібрав усі ланки вертикально інтегрованого нафтового бізнесу. Акціонери ПриватБанку володіють або управляють компаніями, що займаються видобутком нафти (найбільша в країні нафтовидобувна держкомпанія "Укрнафта"), її транспортуванням ("Укртранснафта") і переробкою (Кременчуцький, Надвірнянський, Дрогобицький НПЗ), а також найбільшою в Україні мережею автозаправок. Купивши мережу ANP ("Альфа-нафта") і приєднавши її до немаленької мережі "Укрнафта" (плюс позабрендові заправки), група "Приват" сконцентрувала більше 25% українського роздрібного ринку моторного палива (близько 1600 АЗС із приблизно 6000). Угода ще не завершена, але це вже формальності - фактично мережею ANP управляють люди Коломойського.
Такий ланцюжок дозволяє їм торгувати пальним за цінами нижчими від середньоринкових. Приміром, 1 липня бензин А-95 у середньому по Україні коштував 6,70 грн/л (за даними консалтингової компанії "НТЦ "Психея""), а на заправках компанії "Укрнафта" його можна було купити по 6,40 грн/л. Тримати такі ціни просто, коли є можливість купувати дуже дешеву нафту. Наприкінці червня українську нафту (в основному видобутку компанії "Укрнафта") "Укртатнафта" придбала на аукціоні по 1287,63 грн за тонну (22,8 долара за барель при світовій ціні трохи нижче 70 доларів за барель).
Для подібних цінових ігор у компаній Коломойського є кілька причин. За словами одного із чиновників Мінпаливенерго, порівняно низькі ціни на чверті українських заправок - замовлення Кабміну. В обмін на одержання контролю над нафтовою галуззю "приватівці" зобов'язалися втримувати ціни: це повинно допомогти прем'єрові в передвиборних перегонах. Така інформація підтверджується і заявою Юлії Тимошенко, що з'явилася через кілька днів після продажу "Корсану" 18,296% акцій ЗАТ "Укртатнафта": "Ми домовилися із Кременчуцьким нафтопереробним заводом, що він продовжить до осені контракти з Аграрним фондом на постачання дизельного палива за ціною 4200 гривень за тонну для аграріїв". При цьому відпускна ціна заводу на дизпаливо на 2 липня становить 5650 грн/т.
"Коли ціни на роздрібному ринку стримуються штучно, це загрожує для багатьох компаній. Особливо для дрібних імпортерів, які в такій ситуації просто не можуть конкурувати, адже ціна на імпортний бензин стрімко зростає. Щоб утриматися на плаву в такій ситуації, їм не залишається нічого іншого, як розбавляти паливо, тобто погіршувати його якість", - говорить чиновник Мінпаливенерго. Як правило, імпортний бензин якісніший від українського, і можливий відхід імпортерів з ринку може погано позначитися на двигунах автомобілів.
Зменшення частки імпорту групі "Приват" вигідно, як й іншим українським виробникам пального. Це інша причина свідомого стримування цін. Директор однієї з київських експертних компаній також припустив, що Коломойський за допомогою демпінгу хоче збанкрутити і купити одну або навіть кілька заправних мереж. Крім того, експерт поділився сумнівами із приводу кондицій бензину, продаваного на "приватівських" заправках: "Не думаю, що ця компанія приділяє достатню увагу якості - на першому місці в неї стоять обсяги продажів".
Але на думку заступника директора НТЦ "Психея" Геннадія Рябцева, низькі ціни ще не означають поганої якості. "Споживачі мають потребу в паливі різної якості за різною ціною. Звичайно, з "приватівською" ціною складно конкурувати, особливо коли трейдер нічого не може їй протиставити - наприклад, вищу якість. Але "приватівців" ще ніхто не звинуватив у продажі контрафакту на підставі лабораторних даних", - говорить він. З ним згодний і виконавчий директор консалтингової компанії Fuel Alternative Віталій Давій: "Я не думаю, що "приватівські" АЗС продають відверту бодягу. У них є доступ до легкої української нафти, гарний Кременчуцький НПЗ, тобто є можливість демпінгувати без зниження якості продукту".
Якісна криза
"Думаю, що говорити про серйозний технологічний прорив в українській нафтопереробці доведеться ще дуже і дуже не швидко. Щодо модернізації заводів немає ніяких рухів. І до кризи власники НПЗ не дуже-то прагнули вкладати кошти в підвищення якості, а зараз при нестачі грошей всі проекти реконструкцій взагалі вмерли", - говорить Давій. За його словами, особливо гостро питання якості стоїть на Херсонському, Надвірнянському і Дрогобицькому заводах. Останні два зараз працюють на мінімальних обігах через те, що Держкомітет з технічного регулювання з вересня 2008 року заборонив виробництво в Україні дизпалива з масовою часткою сірки вище 0,5%. "Інші заводи якщо і дотягують за якістю дизпалива, то не дотягують по бензинах. Необхідно нове обладнання: установки гідроочищення, ізомеризації бензину, висбрекінга та інші", - вважає Давій.
Ситуація з устаткуванням краща на приналежних росіянам заводах - Лисичанському (ТНК-BP) і Одеському ("Лукойл"). Обидва заводи можуть виробляти дизпаливо, що відповідає стандартам Євро-4. Але для того щоб випускати євробензин, ще знадобляться чималі гроші. На початку 2008-го президент компанії ТНК-ВР Коммерс Сергій Лизунов оцінював перехід Лисичанського НПЗ на виробництво бензинів, що відповідають стандарту Євро-4, в 350 млн доларів і чотири роки робіт.
За його словами, для цього необхідно побудувати виробництва сірчаної кислоти і регенерації відпрацьованої кислоти, установки газофракціонування і алкілірування. В 2008-му компанія ТНК-ВР Коммерс інвестувала в Лисичанський НПЗ майже 54 млн доларів, поточного року передбачаються інвестиції в розмірі близько 41,3 млн доларів. Але ці кошти направляються в основному на заміну зношеного устаткування і програми безпеки, а не на поліпшення якості палива.
Концерн "Лукойл" минулої весни, після запуску реконструйованого Одеського НПЗ, обіцяв до 2013 року перейти на виробництво бензину європейської якості. Однак через кризу впровадження інвестпрограми затримується.
Власник Херсонського НПЗ Ігор Єремєєев оцінює необхідні роботи з реконструкції свого заводу в 700-800 млн доларів. На його думку, навряд чи вдасться залучити такі кошти до президентських виборів. Зараз завод готовий до роботи після масштабного ремонту, проведеного в 2008-му, однак власники ще думають над економічною доцільністю його запуску.
"Укртатнафта" декларує проведення реконструкції для поліпшення якості дизпалива. У березні на підприємстві розпочали виробництво дизпалива за стандартом Євро-3, у вересні мають намір почати випуск дизпалива з вмістом сірки не більше 0,005%, що відповідає стандартам Євро-4.
"Нафтохімік Прикарпаття" в 2009 році збирається вкласти в реалізацію програм капітального будівництва і технічного переозброєння 490 млн гривень, які підуть на роботи з будівництва комплексу гідроочищення дизпалива і розробку проектів деяких установок.
Раніше НПК "Галичина" планував до 2011-го завершити перший етап реконструкції, побудувавши установки ізомеризації легких бензинових фракцій, установки гідроочищення бензинів каталітичного крекінгу, коксову установку.
Втім, подібні плани західноукраїнські заводи декларують уже багато років. Заради наміченої модернізації їм кілька разів продовжували дозвіл на випуск високосірчаного палива. Однак ніякі роботи на заводах не проводилися, і дозвіл скасували. Близькість до уряду може дозволити Ігореві Коломойському знову одержати пільги і дозволи, що дозволяють поки модернізацію не проводити. У задекларованих інвестпрограм поки ніяких перспектив немає, і наші машини будуть продовжувати періодично чхати і стукати клапанами. "Нафтопереробників зараз все влаштовує, держава по голові не б'є, ринок споживає паливо і нинішньої якості. Наші нафтовики дуже сильно впливають на політичні процеси в країні, тому підвищення якості палива в Україні ще довго буде залишатися під жирним знаком питання", - смутно додає Віталій Давій.
Марія Помазан
За матеріалами: expert.ua
Поділитися новиною
