682
Війна скарг
Терпець увірвався. Китай довго і завзято порушував загальноприйняті правила і нехтував домовленостями. З минулого серпня Пекін уже сім разів підвищував експортні мита, і чаша переповнилася. Наприкінці червня США і ЄС подали скаргу на Китай у Світову організацію торгівлі.
Привід для скарги полягає в тому, що всупереч правилам СОТ Пекін сьогодні обмежує експорт ключових сировинних товарів, що добувають у КНР. І питання не тільки в підвищенні експортних мит, але й у тому, що Піднебесна ввела квоти на вивезення за кордон майже 400 (!) найменувань сировини, з яких деякі, до речі, добуваються тільки тут. У результаті, скаржаться в ЄС, ціни на цю продукцію на китайському ринку куди нижчі, ніж в інших країнах, зате ціна на світових ринках зростає. А виходить, китайські виробники одержують істотну перевагу перед своїми іноземними конкурентами. Європейським же і американським залишається лише підраховувати збитки і упущені можливості для експорту.
Втім, США і ЄС доведеться почекати - крім них, "позов" проти Китаю в спеціальний орган СОТ з вирішення торговельних суперечок направили ще кілька держав, у тому числі Австралія. СОТ стає ареною бойових дій у сфері торгівлі, кількість країн, що ведуть торговельні війни, постійно збільшується, і кожне питання вимагає ретельного розгляду. Із приходом кризи світові держави активно споруджують бар'єри на своїх кордонах для іноземних товарів і відразу з обуренням ідуть у Світовий торговельний клуб скаржитися "на сусіда", сподіваючись, що організація Паскаля Ламі зможе вирішити їхню проблему. Чи виправдані ці надії?
Стримуючий фактор
Здебільшого - так. СОТ - головний майданчик для вирішення міжнародних торговельних суперечок. У зв'язку з рецесією попит на зовнішніх ринках обмежений, тому більшість країн прагнуть будь-яким чином захистити свій внутрішній ринок від іноземних виробників, зберігши його для своїх. За останні три місяці держави вдвічі частіше вживали заходів щодо захисту власного ринку, ніж щодо його лібералізації, говорить дослідження СОТ.
Торік кількість антидемпінгових розслідувань у світі виявилася на 25% більшою, ніж в 2007-му. Правда, через те ж зниження попиту на зовнішніх ринках експортери також дуже уважні до найменших можливостей відвоювати свою частку на ринку іншої країни. Тому і судяться із протекціоністами.
Таких торговельних позовів останнім часом усе більше і більше. І як до останньої інстанції в надії на вирішення торговельної суперечки країни звертаються до СОТ. США і ЄС намагалися вирішити проблему обмеження експорту з Китаю на рівні двосторонніх переговорів протягом останніх двох років. Але якщо раніше Вашингтон і Брюссель могли дозволити собі тривалі угоди, то сьогодні рецесія усе тугіше затягує зашморг на шиї європейських і американських експортерів. І додаткові труднощі у вигляді протекціоністських заходів з боку торговельних партнерів для них - зовсім
недоречні. Тільки торік, підрахували в Єврокомісії, заходи КНР щодо обмеження експорту зачепили інтереси 4% європейської промисловості та позначилися на 500 тис. робочих місць. А введення Пекіном мит на експорт коштувало Брюсселю 4,5 млрд. євро. І з року в рік, скаржаться в ЄС, заходи щодо обмеження експорту в КНР стають усе жорсткішими.
Інакше кажучи, якщо у звичайний час на подібні ситуації країни світу ще якось закривали очі, то сьогодні, у період кризи, "дратуються" за будь-якого торговельного приводу. Відповідно, СОТ, як головний майданчик і остання інстанція для вирішення торговельних суперечок, затребувана як ніколи. Як показують дослідження Світового банку, існування торговельної організації серйозно стримує зростання світового протекціонізму.
"Незважаючи на глибину нинішньої фінансової кризи, страхи із приводу скочування світу в безодню протекціонізму не підтвердилися, - говорить Ігор Бураковський, директор українського Інституту економічних досліджень і політичних консультацій. - А виходить, система міжнародних правил торгівлі, арбітром і втіленням якої є СОТ, працює".
Більшість держав розуміють, що у випадку якщо вони не відреагують на рішення спеціального органу СОТ, інші країни введуть проти них відповідні заходи. Правда, серед них є і винятки.
Ахіллесова п'ята
Пекіну, наприклад, СОТ не указ. З одного боку, "Китай занадто залежить від експорту, насамперед у США і Європу - найбільші торговельні партнери Піднебесної", - говорить Світлана Таран, економіст дослідницького центру БЕСТ (Бюро Економічних і Соціальних Технологій). Тому Пекіну є сенс піти в цій суперечці на компроміс. Але, з іншого боку, зробити це - значить поступитися інтересами своїх виробників, у той час як закриття підприємств у Китаї загрожує різким зростанням безробіття, а разом з ним - і соціальної напруги. Тому Пекін вирішив грати ва-банк і відкинув всі звинувачення в порушенні правил СОТ.
Вустами спікера Міністерства торгівлі КНР Яо Жіана пекінська влада заявила, що "головною метою політики Китаю в питаннях експорту є захист навколишнього середовища і природних ресурсів". І замість компромісу Піднебесна сама звернулася у СОТ зі скаргою на десяток своїх торговельних партнерів.
Проблема моменту в тому, що рішення спеціального органу СОТ щодо розв'язання торговельних суперечок мають характер простої поради і необов'язкові до виконання. "Через це Світова організація торгівлі дуже уразлива, - говорить Бураковський. - Адже під час фінансової або економічної кризи спокуса проігнорувати її правила - і навіть вирішення торговельних суперечок - занадто велика".
Не випадково Росія вже, по суті, пожертвувала СОТ заради митного союзу з Казахстаном і Білоруссю. На початку червня прем'єр Росії Володимир Путін заявив про те, що вступати в організацію торгівлі Москва буде тільки у зв'язці з Мінськом і Астаною. Це дуже загальмує процес вступу, оскільки обидві столиці дуже відстають від Білокам’яної в питанні приєднання до торговельного клубу і поки не відповідають навіть мінімальним вимогам СОТ. Але Москву це не лякає, адже цей крок дозволить затвердитися їй у ролі регіонального економічного лідера. Не кажучи вже про те, що, на думку Бураковського, він дозволить Росії вторгувати для себе більш вигідні умови вступу в організацію.
Ті ж процеси - і в самої СОТ. Найбільші країни, що входять у торговельну організацію, надають перевагу реальним економічним інтересам не завжди явним вигодам від торговельної глобалізації. І мова не тільки про Китай. Хоча США з ЄС і скаржаться на Пекін, вони й самі дали багато приводів для позовів проти них. Пекінське гасло "купуй китайське" стало, приміром, усього лише відповіддю на позицію США Buy American ("купуй американське"). А тому у відповідь на звинувачення Брюсселя і Вашингтона Пекін просто скористався їхнім принципом "найкращий захист - напад" і сам подав проти Штатів позов у СОТ.
Інакше кажучи, в умовах кризи багато найбільших гравців світової економіки не проти знехтувати правилами Світової організації торгівлі та ударитися в протекціонізм. Чи варто так дивуватися тому, що, на думку професора Колумбійського університету і старшого наукового співробітника американської Ради з питань зовнішньої політики Джагдіша Бхагваті, США навряд чи виграють суперечку проти Китаю, адже і сам Вашингтон не чистий на руку.
Дарія Рябкова
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
