2767
Залізобетонний непосида
— Казна та Політика
Статус народного депутата не змусив мультимільйонера Ігоря Шкірю відмовитися від схем оптимізації сплати податків на своїх підприємствах. Здоровий прагматизм, що іноді межує з цинізмом - обов'язковий атрибут сучасного успішного бізнесмена. У випадку з Ігорем Шкірею цей рецепт доповнюється крутою вдачею і невгамовною емоційністю. Правда, це приносить йому не тільки перемоги в корпоративних конфліктах, але й конфузи в політичних пригодах
Коли в аеропорту "Бориспіль" з'являється народний депутат Ігор Шкіря, митники, прикордонники і навіть звичайні вантажники стають надзвичайно серйозними і намагаються бути підкреслено послужливими. І лише коли він проходить повз, з посмішкою перешіптуються. Вони згадують скандал дворічної давнини, коли дружина депутата після повернення зі США не виявила в багажі коштовностей на $14 тис. Розлючений політик ініціював створення парламентської комісії, що влаштувала тотальну перевірку системи захисту багажу пасажирів, що проходять через "Бориспіль". Справа ледь не закінчилася відставкою керівництва аеропорту.
Коштовності так і не знайшли, але наступні півроку після цього інциденту крадіжок в "Борисполі" помітно поменшало. Шкірю "у гніві" там пам'ятають дотепер. Власне, як у політичних, так і у ділових колах він відомий саме своїм вибуховим характером. Наприклад, прем'єр-міністра Юлію Тимошенко в одній зі своїх яскравих заяв пан Шкіря назвав "авантюристкою в законі", і навряд чи це сприяло спокійному перебігу закритих переговорів про створення коаліції регіоналів і БЮТ.
Всю багатогранність свого емоційного характеру Ігор Шкіря продемонстрував і під час інтерв'ю "ВД". "Я не хочу коментувати чиїсь поганки і укуси", "Якщо ви будете задавати такі питання - можемо зупинити інтерв'ю", - розмова складалася, м'яко кажучи, непросто. Проте ми все-таки поцікавилися думкою депутата про коаліційні переговори між Партією регіонів і БЮТ. Перспектива стати партнером Блоку Юлії Тимошенко для Шкірі - тема не із приємних. Адже соковита критика на адресу нинішнього уряду постійно звучить не тільки з його вуст, але й у медіа, контрольованих Шкірею, - на телеканалі "Перший Діловий" та інтернет-сайті "Ура-інформ". Фінансування цих дотаційних проектів депутат не припиняє, незважаючи на економічну кризу в країні. Більше того, час від часу приміряє на себе роль редактора і робить висновки про професійність сюжетів і заміток. Хтось вважає це цензурою, але Шкіря всі свої підприємства створив сам і ще з 1990-х звик керувати ними особисто - без виправдань на політичну зайнятість і специфіку галузей.
Партія регіонів і БЮТ все-таки не змогли домовитися про створення нової коаліції. Як ви вважаєте, чи продовжиться переговорний процес?
- Я думаю, так. І це нормально, адже ворогуючі сторони поступово переходять до конструктивного діалогу. Те, що коаліція не відбулася, на мою думку, і добре, і погано. Погано тому, що ми залишаємося головними конкурентами на виборах президента України, а виходить, протистояння триває. Добре те, що Партія регіонів все-таки не пішла на змову і на задоволення чиїхось особистих інтересів і амбіцій. Можлива коаліція з БЮТ сприймалася здебільшого ПР скоріше як вимушена необхідність, ніж як велике бажання дружити. Крім того, рішення про об'єднання з БЮТ означало б, що наша партія бере на себе частину відповідальності за непрофесіоналізм, що демонструє чинна влада.
Якби Партія регіонів і БЮТ все-таки створили коаліцію, не довелося б вам шкодувати про безсторонні висловлювання на адресу нинішнього прем'єра?
- Дотепер уряд Юлії Тимошенко не зробив нічого такого, що змінило б моє ставлення до нього в позитивний бік. Схоже, негативна економічна ситуація в країні ускладниться ще й тим, що прем'єр та її уряд відтепер будуть займатися тільки передвиборною кампанією.
Люди, що володіють медіаактивами і у той же час займаються політикою, періодично потрапляють у ситуацію, коли в їх ЗМІ з'являється інформація, що не зовсім правильно сприймається керівництвом партії. Чи були у вас подібні ситуації?
- Були. Цього в принципі не може не бути. Медіа, якими володію я, є незалежними. Неправильно називати їх партійним ресурсом. Я їх створював і фінансую сам. Там працюють журналісти, що мають свою точку зору. Далеко не завжди вона збігається з моєю - як політика, так і простої людини. Бувають ситуації, коли багато з людей не готові читати статтю або дивитися сюжет, у якому є негативна інформація про них.
Я намагаюся їм пояснити, що, з одного боку, це думка журналістів, а з іншого, - це скоріше ставлення журналіста до проблеми, фігурантом якої є та або інша людина. Але всю інформацію співробітники моїх масмедіа намагаються подавати максимально об'єктивно.
Проте, коли на "Першому Діловому" вийшов сюжет про рух ОУН-УПА, ви особисто застосували певні санкції до своїх співробітників, чи не так?
- Ця ситуація - скоріше виняток із правил. Такому сюжету взагалі не місце на діловому каналі. Крім того, він був зроблений, на мій погляд, явно тенденційно. Я не виключаю, що журналісти, які готували цей сюжет, займалися банальною корупцією. Такі ситуації були і, напевно, ще будуть.
Цей випадок показує, що ви намагаєтеся особисто контролювати і припиняти подібне надалі?
- Я намагаюся з самого початку формувати колектив таким чином, щоб впливати на нього було не потрібно. Люди повинні показувати свій професіоналізм, а не займатися провокаціями і хабарництвом.
Від калькуляторів до залізобетону
На робочому столі Ігоря Шкірі завжди лежить калькулятор. Це більше символ, ніж щоденна необхідність. Саме з торгівлі модними на початку 1990-х калькуляторами Citizen починався його перший бізнес-досвід. Разом із друзями він зміг організувати їхні поставки з Москви в Донецьк. Перші партії брали просто під реалізацію, а коробки перевозили в купейних вагонах. Шкіря зізнається, що став мільйонером уже через півроку після початку поставок калькуляторів. І відразу згадує шок, що викликала в нього необхідність сплатити податок у розмірі... 80% доходу. З того часу оптимізація сплати податків - один з елементів його бізнес-почерку. В 2007 р. це стало причиною конфлікту навколо телеканалу "Перший Діловий", коли журналісти поскаржилися в Генеральну прокуратуру і Мінпраці на невиплату більшої частини зарплати, що вони одержували "у конвертах". Скандал удалося зам'яти лише після повного погашення заборгованості із заробітної плати (точніше, її неофіційної частини). Але гроші ці заплатив не Ігор Шкіря, а... Партія регіонів через Київську незалежну медіапрофспілку у рамках благодійної акції.
Економія на податках погано поєднується з пафосним статусом народного депутата, але дає можливість ефективно розвивати бізнес. Сьогодні основний дохід Ігорю Шкірі приносить виробництво залізобетону, оренда нерухомості та автобусні перевезення. Така структура активів сформувалася ситуативно - бізнесмен просто вибирав сфери діяльності до душі (транспортний бізнес, наприклад, виріс із підприємства, що возило з Москви ті ж калькулятори). А найуспішнішим напрямком виявилося виробництво залізобетону. Головний замовник продукції двох заводів у Донецькій області - державна компанія "Укренерго". Надійні зв'язки з її керівництвом забезпечують Шкірі непоганий прибуток навіть в умовах кризи. Більше того, ослаблення конкурентів дало йому можливість почати переговори про купівлю нових підприємств у цій галузі. Агресивна маркетингова політика, помножена на лобістські можливості, які дає депутатський статус, дозволяють бізнесменові говорити не про шкоду, а про користь, що принесла його холдингу поточна економічна криза.
У якому стані перебуває ваш бізнес з виробництва залізобетону в умовах зупинки будівництва по всій країні?
- Ми виробляємо в тому числі і будівельний залізобетон, але це не є нашим пріоритетом. Головне для заводу "Бетон Новий", лідера холдингу, - виробництво залізобетонних конструкцій для ліній електропередач, великих високовольтних опор, фундаментів для них, опор для електрифікації залізниці, мостових балок. Безумовно, криза вплинула на ринок енергетичного залізобетону. Але для нас - у кращий бік. До кризи "Бетон Новий" контролював близько 65-70% цього ринку в Україні, на сьогоднішній день - майже 90%. З огляду на фінансові проблеми, конкуренція на цьому ринку знижується. Тому, незважаючи на зменшення продажів на третину, наша компанія зазнала найменших втрат. Ми вчасно змогли знайти виходи на ринки сусідніх держав, зокрема, є досить серйозним конкурентом у Росії. Ми й далі плануємо розвивати наш холдинг. В Україні є багато заводів, які ми розглядаємо для придбання. Деякі з них перебувають у державній власності, але вже виставлені на приватизацію. Не виключаю, що ми будемо брати участь у торгах.
Головний попит на цьому ринку формується за рахунок замовлень із боку бюджетних організацій і держкомпанії "Укренерго". У вас там міцні зв'язки?
- Міцні зв'язки налагодити практично неможливо, тому що занадто часто змінюються чиновники, що керують закупівлями залізобетону для розвитку електромереж. Це дуже заважає бізнесу. Крім того, з огляду на кризу, обсяг державних замовлень тане на очах. При цьому апетити деяких чиновників не зменшуються. Але це не зупинить розвиток мого бізнесу.
Ви сказали, що будівельний напрямок не став пріоритетним для холдингу. Чому?
- По-перше, коли будівельний ринок активно ріс, я не зміг підібрати гідний менеджмент, щоб реалізувати цей напрямок. По-друге, я ще кілька років тому відчув, що український ринок нерухомості - мильна бульбашка, що обов'язково лусне. Адже п'ять-шість років ціни росли неймовірними темпами, а банки давали кредити всім охочим. Було зрозуміло, що це закінчиться кризою. Тому зробив ставку на енергетику.
У ділових колах вас вважають досить емоційним керівником, що намагається контролювати всі процеси. Чим продиктований такий стиль менеджменту?
- Тим, що весь свій бізнес я створював самостійно, з нуля. Немає жодного підприємства, де я прийшов би на все готове і просто одержував дохід. Якщо ж говорити про втручання в робочі процеси, то повірте: якщо менеджер говорить, що всі рішення приймає без участі власника, йому навряд чи варто вірити. Таке собі можуть дозволити хіба що олігархи, що володіють божевільними фінансами. Вони, напевно, можуть не дивлячись вкидати гроші в проекти. А мені все давалося потом, кров'ю і сивим волоссям. Я - єдиний акціонер і власник всіх своїх підприємств. Колектив на моїх підприємствах великий і у ньому достатньо талановитих менеджерів. Але зі свого досвіду можу твердо сказати: якщо припиняєш особисто опікуватися кожною сферою свого бізнесу, вона відразу ж припиняє розвиватися і приносити доходи. Хоча буває, що сам собі докоряю за зайву емоційність.
Рейдерські історії
Крім скандалів навколо телеканалк "Перший Діловий", серйозним ударом по іміджу Ігоря Шкірі стали звинувачення в рейдерстві. Примітно, що мова йшла про об'єкти, які порівняно з масштабами його бізнесу виглядають зовсім невеликими. В 2007 р. керівники ВАТ "Дон-Інформцентр" заявили, що приналежна нашому героєві компанія "Іліташ" намагається захопити п'ятиповерховий офісний будинок на проспекті Полеглих Комунарів у Донецьку. Атака була здійснена за досить популярною схемою - ініціювання додаткової емісії акцій. Після збільшення статутного фонду в 25 разів співвласники будинку не змогли викупити нові акції і заперечити в суді проведення додемісії. Незважаючи на успішність цієї операції, Шкіря категорично відмовився коментувати її подробиці, пригрозивши зупинити інтерв'ю.
Про боротьбу за інший об'єкт, санаторій "Марат" (понад 1000 місць), він розповісти погодився. Цей конфлікт відбувся в тому ж році і фактично за тією ж схемою. Напористий Шкіря скуповував об'єкти санаторію, розташованого на території 7,5 га на відстані 300 метрів від берега моря, а менеджмент підприємства цьому запекло пручався. У рамках чорної PR-кампанії опоненти нашого героя публікували в ЗМІ інформацію, відповідно до якої спочатку санаторій зацікавив Шкірю тому, що з верхніх поверхів одного з корпусів відкривався чудовий вид на ділянку в парку, де він планував побудувати дачу. Але справжньою "важкою артилерією" стала поява у конфлікті Анатолія Кашпіровського. За словами Шкірі, відомий психотерапевт був власником одного з об'єктів на території санаторію. Очевидно, не бажаючи втрачати затишний куточок на відстані 20 кілометрів на південь від Ялти в одному із наймальовничіших куточків ПБК, Гаспрі, Кашпіровський привселюдно звинуватив Шкірю в незаконному захопленні санаторію і навіть написав із цього приводу скаргу в Партію регіонів. Не допомогло.
Чим закінчилася історія з вашою спробою встановити контроль над санаторієм "Марат"?
- Немає ніякої історії. Є колишнє державне підприємство, яким в 1990-х керували злодії. Цим санаторієм заволодів пройдисвіт, що розпродав його по шматочках. Причому в цьому були замішані представники державних структур, які в обмін на відповідні підписи одержували земельні ділянки, котеджі. Коли ми почали займатися відновленням здравниці, зіштовхнулися з досить серйозними корупційними схемами, до яких були причетні в тому числі представники БЮТ. Але на сьогоднішній день ми подолали практично всі перешкоди в цьому плані.
Корпоративний конфлікт почався саме через те, що ви хотіли встановити повний контроль над санаторієм, а вам відмовлялися його продавати?
- Пакет ми нарощували постійно. Зрозуміло, щоразу знаходився хтось незадоволений і починав обурюватися. Я б не хотів, щоб ця тема підривала ділову репутацію на об'єктах, у які я вклав час і сили. Історія з "Маратом" припала на неспокійну середину 2000-х, коли багатьом подіям надавалося політичне забарвлення, особливо після помаранчевої революції.
Правда, що ви будували дачу в парку поруч із санаторієм?
- Навпаки, я не дав колишнім власникам санаторію будувати в парку якісь об'єкти. Більше того, я не дозволив спиляти жодного дерева. Це явна дезінформація з боку моїх опонентів.
Сьогодні "Марат" під вашим контролем?
- Так, причому вже давно. Я просто цього не афішую, а спокійно відроджую санаторій. Це велике підприємство, що має непогані перспективи.
Нічні бізнес-ідеї
При переході на роботу у Верховну Раду Ігор Шкіря переоформив свої акції на дружину. Але не приховує, що в холдингу вона виконує лише номінальні функції. Її головна робота - сімейний затишок, про який наш герой згадав у першу чергу, коли мова зайшла про життя поза роботою. Втім, судячи із уже згаданого скандалу із зникненням коштовностей в аеропорту "Бориспіль", Інна Шкіря вдома довго не засиджується і любить подорожувати.
У далекі краї мав всі шанси надовго відправитися і 21-річний син депутата, Дмитро. У родині розглядалося питання про його навчання в одній із західних країн. Благо, з фінансами для оплати освіти навіть у найпрестижніших університетах світу в батька сімейства проблем немає. Але, зрештою, Ігор Шкіря вирішив, що відправляти сина на навчання за кордон - занадто серйозний ризик. Він зізнався, що зі спілкування з колегами по бізнесу знає чимало випадків, коли батьки сильно шкодували про від'їзд дітей у Лондон або Париж, тому що молодь швидко пристосовувалася до західного способу життя і уже нізащо не хотіла повертатися в Україну. Зараз Дмитро вчиться на економічному факультеті Київського університету ім. Шевченка, що вибрав сам. Ігор Шкіря не виключає, що все-таки відправить сина за кордон, але ненадовго і лише для зміцнення знань, отриманих у Києві. Як і будь-який батько, Ігор Шкіря не проти передати свою бізнес-імперію в керування спадкоємцеві, але підкреслює, що останнє слово в цьому питанні залишить за Дмитром. Найцікавіший нюанс, який нам удалося довідатися з життя Шкірі поза роботою, - що відпочинок у колі родини наштовхує його... до народження бізнес-ідей.
Ви сказали, що особисто контролюєте всі бізнес-процеси у своїх компаніях, але ж є ще і депутатська діяльність. У цьому ритмі ви навчилися знаходити час для відпочинку?
- Щодня вдома намагаюся займатися фітнесом, бігаю і плаваю. Але, якщо чесно, щоб серйозно цим займатися, елементарно бракує часу. Поза роботою в мене знову починається робота. Якщо я не сплю, значить, думаю про роботу, і нічого із цим вдіяти не можу. Недавно з'явилося ще і громадське навантаження - мене обрали віце-президентом Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників. Доводиться багато часу витрачати на роботу над законодавством у цій галузі.
З одного боку, це ще один головний біль, з іншого боку - я займаюся цим з величезним задоволенням.
У відпустку час від часу вдається вибиратися?
- Узимку з сім'єю були в Домініканській Республіці. А попередньою зимою відправилися в круїз Карибським регіоном. Там дуже красиво. Але це були короткострокові поїздки.
Ви назвали досить віддалені від України куточки. Намагаєтеся на відпочинку максимально змінити навколишнє середовище?
- Намагаюся, але повністю відірватися від подій в Україні ніколи не виходить. Правда, у Домінікані я просто взяв і вимкнув телефон. Це був прекрасний відпочинок, що тривав усього десять днів. Але мені вистачає трьох-чотирьох днів, щоб полежати на сонці, відіспатися, насолодитися зміною обстановки, а днів через п'ять знову думаю про справи і готовий вовком вити, якщо немає роботи. І відразу під рукою в мене з'являються ділові папери, книги, телефон... Правда, найгеніальніші ідеї завжди спадають на думку саме під час відпочинку.
Ви маєте на увазі бізнес-ідеї?
- Так. Вони народжуються або вночі, або на п'ятий-сьомий день відпустки. У буденній суєті притупляється відчуття новизни, у голові занадто багато інформації, а навколо - негативу. А на відпочинку приходять свіжі думки. У моєму житті був навіть такий проміжок часу, коли я прокидався вночі і робив записи в щоденнику, щоб не упустити свіжі ідеї. Адже вранці нічні думки вже забуваються.
Перспективи
Агресивна маркетингова політика компаній, що належать Ігореві Шкірі, повністю відповідає його складу характеру. Він досить цинічний, щоб іти на непопулярні рішення, напористий, коли справа доходить до конфліктів, і в той же час гнучкий у політичних маневрах. Ці якості сьогодні становлять ідеальний коктейль для успіху в бізнесі в умовах тотальної економічної кризи. Все йде до того, що його компанія з виробництва залізобетону в період спаду на ринку просто скупить конкурентів задешево і за рахунок цього збереже загальну прибутковість. Амбіційні плани і у транспортного напрямку. За даними "ВД", у планах бізнесмена будівництво потужного альтернативного автовокзалу в Києві.
У політиці перспективи Ігоря Шкірі не настільки однозначні. Імідж запального депутата - не найкраща путівка до високої посади в уряді або обласній адміністрації. У той же час його фінансові та медіаресурси в Партії регіонів ніколи зайвими не будуть, і це обіцяє йому гарантоване місце у Верховній Раді. Успішність багатьох його бізнес-проектів залежить від лояльності влади, тому і сам Шкіря в доступному для огляду майбутньому теж навряд чи втратить інтерес до депутатської діяльності.
Сергій Сироватка
За матеріалами: Власть денег
Поділитися новиною
