1115
Наша Рада нас береже
— Казна та Політика
Антикризова законотворчість українських парламентаріїв не дуже вражає своїм розмахом. Скоріше пізно, ніж рано, але депутати все-таки узялися за економіку. А до цього основною сферою несподіваних зусиль стало здоров'я нації. Моральне зокрема.
І будуть усі чинними і здоровими
Першою добре відгодованою ластівкою нових "громадськоохоронних" звичок народних обранців стала законодавча заборона на ведення на території України грального бізнесу. Нагадаємо, після травневої трагедії в Дніпропетровську, коли жертвами пожежі в одному із залів гральних автоматів стали дев'ять людей, очі на злочинну сутність азарту практично синхронно розкрилися і у прем'єра, і в депутатів. Тоді уряд на місяць прикрив всі гральні заклади в Україні, а парламентарії 15 травня вирішили і зовсім поставити рулетку і "одноруких бандитів" поза законом. Не остаточно, звичайно, а до створення спеціальних "азартних" зон, де повнолітні і благонадійні охочі зможуть віддаватися пороку собі на втіху. Нульовий рівень підготовки країни до такого рішення представників народу не дуже збентежив, але стурбував президента. Оперуючи цифрами ВВП і даними про сотні тисяч потенційних безробітних, Віктор Ющенко наклав вето на несподіваний закон, спровокувавши підозри прем'єр-міністра про лобістську сутність ухваленого рішення. Нардепи ж проявили послідовну принциповість. Одинадцятого червня президентська думка була переможеною за допомогою 390 голосів, а двадцять третього глава держави дисципліновано підписав це рішення.
Після порятунку народу від однієї напасті, законодавці узялися за подальшу роботу зі списком пороків і шкідливих звичок. Наступною ініціативою, що здивувала всіх, стало редагування "порнографічної" статті кримінального кодексу. Натиском 343 кнопок у той же день 11 червня депутати доповнили статтю примітним словом "зберігання". Відтепер у випадку, якщо правоохоронним органам удасться довести, що громадяни зберігають "полуничну" продукцію не просто так, для себе, а з метою поширення, останнім загрожують штрафи, конфіскація і кримінальна відповідальність.
Різко відправивши велику кількість людей "ходити під статтею", творці законів перемкнулися на обмеження прав в ім'я здоров'я. Знову ж 11 червня народні обранці 345 голосами внесли низку змін у закон "Про заходи щодо попередження і зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення", які регламентують дизайн сигаретних пачок, доповнюючи їх наочними ілюстраціями шкоди паління, і скорочують перелік громадських місць, де дозволено "спілкуватися" з нікотином. Крім цього в закон була внесена і норма про заборону на поштучну реалізацію тютюнових виробів (крім сигар), але вона ввійде в силу тільки з 2011 року - тютюновим торговцям, на відміну від власників грального бізнесу, депутати дали час морально підготуватися… Наступного дня "здоровоохоронна діяльність" законодавців продовжилася. Дванадцятого червня в парламенті був зареєстрований законопроект, яким передбачається заборонити продаж слабоалкогольної продукції особам, що не досягли 18-літнього віку, а також обмежити перелік місць розпивання цих напоїв повнолітніми. У випадку результативного голосування за законопроект, порушників чекають штрафи, громадські роботи або адміністративний арешт на 15 діб.
Подбавши про всілякого роду здоров'я нації, згодом депутати згадали про власні "заборгованості" (в "особі" прийняття бюджетного кодексу) і про антикризові заходи (наприклад, обмеження на валютне кредитування фізичних осіб). Безумовно, применшувати турботу парламентаріїв про моральне і фізичне благоденство народу не можна. Проблеми підліткового алкоголізму, повсюдного паління, "гральної" наркоманії, "успіхів" України як одного із провідних виробників дитячого порно стоять ребром уже не один рік. У той же час, варто відзначити, що депутатське прагнення подбати про народне благо саме зараз викликає повне розуміння. Прийняті закони і зареєстровані законопроекти серед інших виділяються своєї резонансністю і потенційною підтримкою серед широких кіл громадськості, а тому - працюють на імідж парламентаріїв. І якщо раптом прискіпливий виборець через кризовий час запитає, а чим же займаються його обранці - за відсутності дієвих антикризових заходів, законодавці завжди можуть пред'явити залізний аргумент: рятуємо майбутнє наших дітей. З таким доводом сперечатися важко. Але деякі однаково намагаються.
"А баба-яга проти!"
Чинити свіжим ініціативам парламентаріїв послідовний опір супротивникам закону трохи важко. Більша частина "широких народних мас" з повним схваленням сприйняла новини про те, що "курити на дітей не можна", "поділом грабіжникам народу", "збоченці своє одержать" або " нема чого споювати неповнолітніх". І це схвалення можна зрозуміти: деякі прийняті норми хоч, можливо, і запізнилися на десяток-півтора років, але проходять під грифом "краще пізно, ніж ніколи". Так, мова йде про обмеження законного права людини губити власні легені або гаманець. Але, коли на обрії виникає загроза обмеження прав інших людей (особливо дітей!), громадська думка рекомендує прихильникам уседозволеності поводитися лояльніше, підкріплюючи рекомендації статтями адміністративного і кримінального кодексів. У силу цього очікувати акцій протесту прихильників повсюдного паління або розпивання пива не доводиться. Особливо, якщо врахувати, що заборона на паління в низці громадських місць існувала і раніше, але приклади її дотримання були великою рідкістю.
Більшою активністю при бажанні може вирізнитися гральна сфера. На користь позицій "хазяїв азарту" говорять і зайва жвавість і різкість рішення, і економічний фактор (скорочення надходжень у бюджет), і соціальний (істотне збільшення армії безробітних). У принципі, низку акцій "геймери" уже провели в травні-початку червня, і - варто очікувати продовження. Але, як виявилося, найголосніше була зустрінута "порноініціатива" народних депутатів.
Різку реакцію, як і звичайних громадян, так і правозахисників зміна формулювань викликала неспроста. Сам по собі підхід викликає щире здивування: одне тільки слово "зберігання" моментальне збільшило кількість потенційних засуджених до сотень тисяч, якщо не мільйонів. Одночасно виникло і зустрічне питання (ні, не "а хіба самі депутати не вживають", хоча воно, напевно, теж): яке право має держава втручатися в настільки особисте життя громадян?
Держава задумалася і уточнила, що мова йде винятково про зберігання з метою подальшого поширення. Зацікавлена частина народу відразу спантеличилася переліком контраргументів. Мабуть, найбільш істотний серед них: з якого за рахунком номера журналу, диска, касети, гігабайта ХХХ-відео на жорсткому диску закінчуються "власні потреби" і починається "поширення". Не кажучи вже про те, що "власником", наприклад, " інтернет-порнографії" можна стати зовсім випадково: Мережа повниться баннерами з відвертими картинками, які програма-браузер дбайливо зберігає "до наступного випадку" на комп'ютері користувача. А особливості роботи пірингових мереж, коли завантаження файлу (не кажучи вже про його зберігання) може означати автоматичне поширення, для правоохоронців, що потребують привід для арешту, ризикують стати справжнім подарунком долі.
Зменшити резонанс від прийняття поправки в КК (а сумнів у її доцільності висловив навіть міністр внутрішніх справ) спробували в Мінюсті. На сайті міністерства уточнюється, що факт "злого наміру" повинен бути доведений у судовому порядку, а то дійсно виходить формене втручання в особисте життя. Заперечень немає, спостереження за першими "зберігальними" процесами могло б виявитися вкрай захоплюючим видовищем. Особливо, якщо врахувати (і нагадувати про це узялися представники мистецтва), наскільки хиткою є межа між ще еротикою і уже порнографією. Закон про захист суспільної моралі надає в розпорядження охочих досить обтічне формулювання. Втім, над його новою редакцією, як і над уточненими критеріями розмежування "можна/ не можна" із захватом працює профільна Національна експертна комісія. Так що, відповідальність для всіх залишається актуальною, і невідомо, кому ще вдасться піти "скривдженим увагою".
Як у кращих будинках?
Основні дорікання упоєна законотворчість представників народу викликає не стільки за фактом (за винятком маси риторичних і виключно практичних питань до "порностатті"), скільки через обставини. Як уже згадувалося вище, прагнення вберегти населення України від усілякого роду напастей цілком похвальне, але от робити це, можливо, варто трохи інакше. Тому що в нинішній ситуації логіка "будемо жити, як у Європі" трохи губиться на тлі непродуманості депутатських ініціатив.
До кожного із найсвіжіших починань законодавців миттєво виникає потреба в масі уточнень. Наприклад, чи будуть дійсно переслідувати за паління/розпивання, або стан справ залишиться на нинішньому рівні, коли на зупинці транспорту (цілком і цілком громадському місці) задумливо курить страж порядку, який пристойності заради відійшов від черги на півметра? Або чому такий дієвий захід як заборона на поштучний продаж сигарет (багато "курців дитинства" зі своєрідною ніжністю згадують "тютюнових бабусь", у яких за огорожею школи можна було купити сигаретку-іншу замість булочки) відсувається на півтора роки? Хоча, це питання, мабуть, найбільш риторичне. Аналогічна і ситуація з порнографічною продукцією, яку зберігати не можна, але скільки - незрозуміло, і що таке "порно" до кінця теж неясно. Але найбільш яскравою є ситуація з "гральними" обмеженнями.
За прикладом "тютюново-алкогольної" тематики, правило "так у нас, як у кращих будинках" спрацьовує й у цьому випадку. Дійсно, у багатьох європейських і не тільки країнах гральні заклади дозволені тільки на чітко відведеній території (правда, всупереч думці, у США, наприклад, їх все-таки куди більше, ніж окремо взяті Лас-Вегас і Атлантик-Сіті). Але, по-перше, малоймовірно, що у всіх цих країнах гральний бізнес опинився поза законом протягом півтора місяця. Гральні зони - це логічний шлях для того, щоб убезпечити незміцнілі уми, але для початку їх варто було б все-таки облаштувати. Крім того, яким справедливим не видалося б це запізніле рішення, слід помітити, що так - мовчазним позбавленням ліцензій - ринок не регулюється. І після акту порятунку морального здоров'я і матеріального благополуччя нації парламентарії суттєво знизили інвестиційну привабливість України. Усе можна було зробити по-іншому: оголосити за кілька років про жорсткість обмежень, почати будівництво зон, піти західним шляхом регламентації цього сегмента ринку шляхом подорожчання ліцензій і жорсткості умов їх одержання… По-друге, європейцям залишають віддушину - практично ніде не заборонені букмекерство і тоталізатори. На підставі цього експерти навіть схиляються до версії про деяке зменшення привабливості України в контексті Євро-2012: неможливість зробити ставку на улюблену команду може стати однією із причин відмови від ідеї про поїздку на схили Дніпра.
Такий різкий розворот убік "як краще" змушує деяких особливо чутливих громадян задуматися не тільки про демократичність народних обранців (тим більше що подібні ініціативи багато з людей щиро підтримують), але й про загальний "морально-ідеологічний" і навіть геополітичний курс України. Різкі і безальтернативні заборони а ля "не можна - значить не можна" характерні більше для "кращих будинків" Сходу, ніж Заходу. На території останнього вважається, що доросла людина сама здатна зробити вибір, що і як їй робити, якщо це не суперечить закону (організація підпільного казино або виробництво дитячого порно - інша справа). А от на першому часто вважають, що, оскільки людська істота порочна і нерозумна по натурі своїй, життя її повинне регламентуватися жорсткими обмеженнями - щоб неповадно було. От і виходить, що наша Рада своєю законотворчою діяльністю вільно або мимоволі закладає в українське суспільство основи азіатського менталітету, віддаляючи країну від європейський цінностей.
Необов'язково навіть згадувати суворий будень Китаю або мусульманських країн, підхід "ми зробимо, як краще" щосили цвіте на східному кордоні нашої батьківщини, убік якого її й "хитнули" депутатські новації. Якщо придивитися до ініціатив наших парламентаріїв, можна зробити висновок, що за багатьма пунктами вони керуються російським зразком. Наприклад, саме в РФ ще в 2006 році в грального бізнесу виникли проблеми. Але не "з місця в кар'єр", як в Україні, а "плавно". З 1 липня цього року всі гральні заклади РФ (на міркування бізнесу дали два з половиною року) повинні переміститися на територію чотирьох спеціальних зон. Правда, вони ще не готові, але держава це своєю проблемою не вважає. При цьому логіку українських депутатів деякі фахівці пояснюють саме російським фактором: після 30 червня на територію географічно близької України могли хлинути російські гравці. Уже не хлинуть - батьківщина врятована.
Російська специфіка не дуже дивує: там про народні інтереси давно турбуються, не дуже в народу запитуючи. Більше цікава готовність українських можновладців іти тим же шляхом, місцями навіть у дріб'язках. Наприклад, не встигли в Росії ввести комендантську годину для неповнолітніх, як ця ініціатива знайшла розуміння в профільного українського міністра Юрія Павленка. Формально логічно - очистимо вулиці від п'яних малолітніх гопників, так у деяких країнах дійсно роблять. Фактично - порушення права на вільне переміщення в наявності… Але свобода переміщення, як і інші "європейські права", турбує не всіх. Адже далеко не кожний громадянин відмовиться проміняти частину прав на гарантії благополуччя. Жити буде спокійніше, жити буде комфортніше, жити буде ситніше… А влада - вона розповість, як треба… Напевно, тому зароджуються у вузьких народних масах сумніви в тому, наскільки європейську парадигму намагається вибрати для "рідної" нації наш парламент.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
