1082
Пласт кличе!
— Енергетика
Уряд пустить шахти з молотка на відкритих аукціонах. Але головні претенденти на покупку готові поставити Юлії Тимошенко в цій справі ціпка в колеса.
Прем'єр-міністр Тимошенко має намір поповнити резерви держскарбниці за рахунок продажу шахт. До кризи аналітики ринку вугілля оцінювали суму від удалої приватизації у вугільному секторі в $4,9 млрд. Тоді список на реалізацію містив винятково привабливі об'єкти, а зараз уряд поповнив його і збитковими підприємствами.
Однак розміри виторгу від продажу не узявся прогнозувати жоден експерт. Рекомендуючи Мінвуглепрому орієнтуватися хіба що на фінансову допомогу уряду (близько 3,5 млрд грн.) для мінімізації наслідків кризи в галузі.
Різкий крен
Головний донор бюджету невеликого шахтарського містечка Добропілля - одне з найбільших вугільних підприємств країни ДП "Добропіллявугілля". Смачний суб'єкт вуглепрома, що перебуває донині під контролем держави (щорічний видобуток енерговугілля становить близько 4 млн т), - бажаний актив для багатьох ФПГ. Приватники (група "АРС" Сергія Кия, "Екойл", яку пов'язують із Родовід Банком, а також НВО "Механік" Віктора Вишневецького) намагалися ввійти в "Добропіллявугілля" різними способами - через договори про спільну діяльність (СД), створення товариств із додатковою відповідальністю (ТДВ). Але безуспішно.
Про бажання купити підприємство в комплексі заявила тільки компанія ДТЕК Рината Ахметова. Таку можливість він незабаром матиме - уряд має намір продати 99 вугільних підприємств на відкритих аукціонах цього року ("Добропіллявугілля" – серед них). Але найбагатший українець раптово змінив свої плани. Його компанія ДТЕК готова виступити інвестором держпідприємства, яке планує узяти під оренду трудовий колектив.
"Програма фінансового оздоровлення держпідприємства ("Добропіллявугілля" – ред.), підготовлена і представлена ДТЕК, сподобалася і керівництву, і працівникам", - прокоментував Микола Митров, керівник незалежної профспілки гірників ДП "Добропіллявугілля" за підсумками щорічної конференції трудового колективу, що відбувся у квітні.
Оренда шахти трудовим колективом - перша ланка в одній зі схем придбання приватниками українських шахт. Трудовий колектив визначає кандидатуру інвестора (мінімум 80% голосів), а також отримує згоду з боку Мінвуглепрому, профспілки і ФДІ. Після - укладає з ним інвестиційний договір.
На момент здачі номера до друку ДТЕК не змогла пояснити причини зміни своїх планів. Але в сторонніх оглядачів є думки щодо цього. Хоча контроль, отриманий шляхом укладання договору оренди досить хиткий, проте він має свої переваги.
"Оренда майнового комплексу трудовим колективом - оптимальний спосіб захистити себе від несподіваних дій з боку влади, - уважає Олександр Хоменко, партнер юридичної компанії "Василь Кисіль і Партнери". - Адже з'являється практично безпрограшний важіль тиску - працівники підприємства, які захищають інтереси інвестора".
По-друге, оперативний контроль сьогодні все-таки краще обіцяної приватизації завтра. "Незрозуміло, коли проведення відкритих аукціонів може стартувати. Для цього повинна бути створена відповідна юридична база", - говорить Михайло Волинець, лідер незалежної профспілки гірників. На успіх приватизаційної кампанії може вплинути і нинішнє протистояння президентського та прем'єрського таборів.
"Я не виключаю заборони приватизації у вугільній промисловості з боку президента України (припинення постанови відповідним указом – ред.)", - міркує Микола Мартиненко, глава комітету ВР з ПЕК. Третя причина переваги оренди покупці - економія на витратах. За словами Миколи Митрова, ДТЕК планує інвестувати в підприємство близько 2 млрд грн., довівши протягом п'яти років видобуток вугілля до 5,9 млн т/рік. У липні 2008-го, на думку аналітиків, за "Добропіллявугілля" можна було виручити $500 млн.
Великі та маленькі
"Інтерес до шахт актуальний з боку багатьох найбільших металургійних ФПГ - СКМ в особі ДТЕК і "Метінвест", ММК ім. Ілліча, групи "Мідланд" ("Запоріжсталь") і "Донецьксталь" Віктора Нусенкіса, - уважає Дмитро Хорошун, старший аналітик інвестиційної групи "Сократ". - Навіть ІСД, незважаючи на його складне фінансове становище, може бути зацікавлений у покупці шахт. Покупка вугільного активу компанією Сергія Тарути може підвищити її ринкову вартість у випадку ймовірного продажу. Якщо ІСД купить шахту коксівного вугілля, вона частково вирішить проблеми із сировиною. А це - уже вертикальна інтеграція, внаслідок чого вартість компанії збільшиться".
Ще одна група потенційних покупців - закордонні компанії. За словами джерела в уряді, прем'єр-міністр Тимошенко всерйоз розглядала можливість приватизації підприємств вугільного сектору японськими компаніями, з якими були підписані угоди наприкінці березня 2009 року під час її візиту в Японію (тоді Кабмін заявляв про можливість співробітництва з JGC, Marubeni, Sumitomo).
"Участь міжнародних інвесторів у приватизації залежить від особистих домовленостей із прем'єром. Якщо вони будуть залізними - покупка може й відбутися,- коментує джерело в уряді, що побажало залишитися неназваним. - У той же час прямий вихід міжнародних інвесторів на український ринок навряд чи можливий. Адже у них немає ніяких гарантій". Сумнівається, що на відкриті аукціону вдасться заманити міжнародних інвесторів, і Микола Мартиненко: "Сьогодні важко робити прогнози про масштаби продажу майна. Швидше за все, ні японських, ні інших іноземних інвесторів ми не побачимо. Прийдуть насамперед вітчизняні бізнесмени".
Втім, можна припустити, що інтерес іноземців до покупок шахт зовсім не такий і слабкий. Інакше ДТЕК настільки жваво не змінювала б плани, фактично відмовившись від покупки "Добропіллявугілля" на користь оренди.
Дії бізнесменів зрозумілі: вони намагаються одержати бажані об'єкти дешевше. Тим більше що для ІСД і СКМ поточний рік - все-таки не кращий час для великих витрат. Тема критичного боргового навантаження першої із груп посилено обговорюється в українських ЗМІ вже близько двох місяців. Що стосується СКМ, то компанія наприкінці квітня завершила угоду з придбання американської компанії United Coal, виклавши близько $1 млрд.
Обмін люб'язностями
Численна група інвесторів, що співробітничають із шахтами на підставі договорів СД і ОДО, ще більше стурбована прийдешньою приватизацією - їх інтереси можуть бути защемлені. Так, створений у травні Український вугільний союз (поєднує 22 підприємства, де в різних формах присутній приватний капітал) виступив проти постанови уряду щодо приватизації підприємств вуглепрома.
"Якщо залучення інвестицій у галузь буде здійснюватися тільки шляхом відкритих аукціонів, то галузь залишиться взагалі без інвестицій", - уважає Віктор Вишневецький, керівник Українського вугільного союзу.
Приватники заручалися підтримкою вугільних профспілок, які також розкритикували дії уряду. "Відповідно до галузевої угоди, уряд зобов'язаний погоджувати такі речі із профспілковими організаціями, - говорить Віктор Турманов, лідер профспілки працівників вугільної промисловості. - З нами це питання (приватизації в галузі – ред.) взагалі не був погоджене, тому ми вже звернулися до Міністерства вугільної промисловості із проханням про його призупинення, щоб ми могли вивчити ситуацію".
Якщо Ринат Ахметов працює на випередження, то інвестори, представлені в Українському вугільному союзі, кидаються на захист уже взятих кордонів. Можновладці показали, що можуть у будь-який зручний момент перекрити приватному капіталу кисень.
З початку цього року ДП "Вугілля України" припинило купувати в приватних вугільних підприємств антрацит. Оскільки прямо поставляти його енергетикам приватники не можуть, у них залишилася одна можливість збуту - експорт. Але за рахунок поставок за кордон реалізувати все видобуте на шахтах вугілля не вдається, тому на складах приватних компаній утворювалися його величезні запаси.
Щоб звернути увагу на те, що відбувається, трудовий колектив орендного підприємства (входить в асоціацію приватних шахт "Український вугільний союз"), створеного на базі ДП "Шахтоуправління ім. Чапаєва", 13 травня оголосив безстроковий страйк: шахтарі відмовилися виходити на поверхню доти, поки Мінвуглепром не виконає їхнього прохання щодо поновлення закупівель вугілля з боку ДП "Вугілля України". Буквально наступного дня Мінвуглепром заявив, що готовий до обговорення цього питання.
Цілком імовірно, що обмеження можливостей приватників з реалізації видобутого ними вугілля, що тривало понад півроку - це спроба рятування низки шахт від нинішніх інвесторів. Природно, у таких умовах ті будуть завзято пручатися прийдешній приватизації. Великі ФПГ у ситуації фінансової кризи теж не готові смітити грішми. Крім того, у таборі прем'єра присутньо чимало бажаючих збереження такої ситуації у галузі. Оскільки основній масі зацікавлених осіб приватизація вуглепрома в нинішній час невигідна, то з великою долею ймовірності можна прогнозувати, що приватизація 99 вугільних підприємств цього року навряд чи удасться.
Бліц-опитування
Про те, наскільки вигідний державі продаж вугільних підприємств на відкритих аукціонах, "ВГ" розмовляла із Сергієм Тулубом (нардеп від Партії регіонів, міністр вугільної промисловості в 1998-1999, 2006-2007 рр.) і Віктором Тополовим (нардеп, перший заступник голови партії "Єдиний Центр", міністр вугільної промисловості в 2005-2006 рр.).
Які шанси продати 99 вугільних підприємств цього року за вигідною ціною?
Сергій Тулуб: Я вважаю, що особливого ажіотажу навколо відкритих аукціонів не буде. Для того щоб процес приватизації стартував, необхідно спеціально виписане законодавство. А в мене таке враження, що Кабмін просто прагне перекинути проблеми із хворої голови на здоровішу. Однією постановою такі глобальні питання не вирішуються. У тому, що ці гроші уряд направить на розвиток галузі, я теж не певен: у постанові цей механізм не прописаний. І тим більше я сумніваюся, що за таких умов міжнародний капітал вирішить ризикувати і вкладати кошти в наші шахти.
Віктор Тополов: Кон'юнктура ринку така, що на енергетичне вугілля зараз зовсім немає попиту. Ми втратили час, коли можна було продати українські шахти за нормальною ціною.
Я сумніваюся, що сьогодні вдасться знайти покупців. З одного боку, Кабмін допускає можливість повернення в державну власність приватних вугільних підприємств, що мають заборгованість із заробітної плати, з іншого боку - оголошує грандіозний розпродаж. Я вважаю, перше рішення правильніше.
Які із заявлених на продаж підприємств найбільш привабливі для інвесторів?
С. Т.: Цікаві об'єкти - це шахти ДП "Макіївугілля", шахта "Іловайська". Особливий інтерес до "Добропіллявугілля" - одного з діамантів вітчизняного вуглепрома. Може бути, під це підприємство і організовуються аукціони. Найцікавіші об'єкти вітчизняного вуглепрома, такі як "Свердловантрацит", "Ровенькиантрацит", у цей приватизаційний список не потрапили. Найцікавіші об'єкти зосереджені в другому або третьому переліку - підприємства планується продавати в три етапи.
Бізнес використовує різні способи заходу на підприємства: підписання інвестдоговорів, оренда майнового комплексу підприємств. Наскільки надійні такі форми співробітництва?
С. Т.: Різні фірми "присмоктують" до держпідприємств і реалізують корупційні схеми продажу вугілля. Мені відомо про існування таких схем на ДП "Ровенькиантрацит", "Свердловантрацит". У результаті страждає трудовий колектив і саме підприємство.
В. Т.: Я проти таких форм інвестування у вугільну промисловість, це ще один спосіб розкрадання підприємств вугільної галузі. Конкурси повинні проводитися відкрито і прозоро, але зараз, як я вважаю, не кращий час.
Севгіль Мусаєва
За матеріалами: Власть денег
Поділитися новиною
