9088
Народні резерви
— Валюта
Як накопичені в панчохах десятки мільярдів готівкових доларів допоможуть українській економіці впоратися з кризою. У якій валюті краще зберігати заощадження - у гривні чи в доларах?
У якій валюті краще зберігати заощадження - у гривні чи в доларах? Більшість українців своїми гаманцями голосують за американську валюту. І недивно - з вересня минулого року гривня знецінилася на 40%. Однак коріння прихильності до заокеанської грошової одиниці набагато глибші. Долар був основною валютою заощаджень українців і в докризовий період, а обсяг готівкових іноземних купюр на руках у населення в кілька разів перевищує суму гривневих купюр, що перебувають в обігу. Тепер запаси доларів і євро в сейфах і матрацах допоможуть українцям легше пережити кризу. Хоча свою основну роль народні резерви відіграють уже тоді, коли економіка вирулить на шлях відновлення.
Скільки доларів у населення
У період економічного підйому 2000-х на Україну пролився золотий дощ. За даними Нацбанку, в 2004–2008 роках сума зовнішніх запозичень українських компаній, банків і держустанов зросла на $79,4 млрд, а обсяг іноземних інвестицій збільшився на $35,7 млрд. Надходження інвестицій і позик становили величезну за українськими мірками суму - за п’ять передкризових років вона майже досягла середньорічного обсягу виробництва всієї економіки (98,9% середньорічного ВВП за 2004–2008 роки). Більше половини цих грошей потім пішли із країни: $19,8 млрд були витрачені на покриття зовнішньоторговельного дефіциту, не менш ніж $45,5 млрд виведені за допомогою різних схем, таких як фіктивний імпорт (перерахування грошей в оплату товарів, які потім не надходять в Україну), операції із цінними паперами, торговельні кредити та страхові операції. Ще $1,8 млрд українські компанії спрямували на придбання активів за кордоном.
Чимала частина валюти залишилася в Україні. Насамперед це стосується міжнародних резервів НБУ, які в 2004–2008 роках збільшилися на $26,4 млрд. Запаси готівкової твердої валюти в населення за розмірами можуть легко суперничати з резервами центрального банку. За даними НБУ, тільки за 2007–2008 роки українці накопичили в сейфах і матрацах $25,8 млрд. До 2007-го приріст доларових криївок регулятор оцінює як невеликий (точних даних не надає). Загальне збільшення обсягу валютних депозитів, а також готівки у ВКВ до 2007 року, на думку працівників НБУ, становило не більш ніж $1,02 млрд на рік.
Утім, реальний приріст готівкових "народних резервів", вочевидь, суттєво перевищує дані офіційної статистики. Зокрема, вона не враховує повністю надходження від українців, що працюють за кордоном. За оцінкою Міжнародної організації міграції (МОМ), за кордоном працюють 3–3,5 млн жителів України. Але сума грошових трансфертів від заробітчан, за інформацією НБУ, у 2004–2007 роках становила лише $193–417 млн щороку - тобто близько $60–140 на людину за рік. Це значно менше, ніж, наприклад, у Молдові. За даними Нацбанку Молдови, в ті самі роки лише через банки, не враховуючи пересилання готівки, трудові мігранти надсилали в країну $221,3–842 млн на рік - або приблизно $400–1400 з людини (за межами своєї країни, за даними МОМ, працюють близько 600 тис. молдован). При цьому поступове збільшення сум валюти, що перераховується в Молдову, було пов’язане не так з підвищенням зарплат або примноженням кількості заробітчан, як зі зростанням популярності банківських переказів.
Загальна сума валютних заощаджень, що перебувають у населення, вражає. За оцінкою економіста Еріка Наймана, із січня 1998-го по лютий 2009 року на руках в українців накопичилося $48 млрд готівки в іноземних грошових одиницях. Вартість вмісту криївок перевищує обсяг усіх вкладів фізичних та юридичних осіб - як валютних, так і гривневих - в українських фінустановах (на 1 квітня - 313,9 млрд грн, або $40,8 млрд).
Оцінки, що свідчать про різке збільшення доларової маси в обігу в Україні, підтверджуються непрямими даними. Якщо в 2002-му обсяг операцій купівлі-продажу готівкової валюти становив $60–100 млн щомісяця, то у 2007–2008 роках він досяг уже $2,5–3,4 млрд на місяць. Крім того, значно зросли банківські вклади населення у ВКВ. На 1 січня 2002 року сума валютних депозитів приватних осіб в українських фінустановах дорівнювала $900 млн, а до початку кризи (на 1 вересня 2008-го), вона збільшилася у сімнадцять разів - до $15,6 млрд.
Масовий продаж запасів ВКВ здатен легко обвалити курс американської валюти до гривні. Резерви доларів і євро в населення принаймні у два з половиною разу більше за суму гривневих купюр, що перебувають в обігу, - на 1 квітня обсяг готівки в національній валюті поза межами банків сягав 147,1 млрд грн, або $18,4 млрд (за середньозваженим курсом міжбанківського ринку на 28 квітня). За допомогою накопичених українцями твердих валют гіпотетично можна виплатити половину зовнішнього боргу країни ($101 млрд на 1 квітня).
Обсяг готівкових доларів в Україні помітний і за світовими мірками. В Україні зосереджено не менш ніж 4% всіх готівкових доларів, що перебувають в обігу. За даними Федеральної резервної системи, на 13 квітня загальна сума грошових купюр США поза американськими банками становила лише $850 млрд.
Напівмертвий вантаж
Валютні заощадження населення вже почали потроху працювати на економіку, підтримуючи споживчий попит, що впав у результаті скорочення доходів населення. Після стабілізації валютного курсу населення почало продавати більше валюти: якщо в січні українці обміняли на гривні $767,5 млн, а в лютому - $754 млн, то в березні - уже $909,4 млн. За словами екс-міністра фінансів Віктора Пинзеника, однією з головних причин глибокого економічного спаду в першій половині 1990-х років було стрімке зниження добробуту населення в результаті гіперінфляції. Якщо вона повториться, величезні доларові резерви допоможуть пережити важкі часи більшості українців - не лише власникам сховків, а й тим, у кого немає значних заощаджень. Поступове витрачання запасів готівкової валюти впливатиме на всю економіку - пожвавлюватиме попит, підтримуватиме виробництво, а також стримуватиме небезпечне для банківської системи падіння вартості активів, зокрема нерухомості. Підприємці можуть використати накопичені долари для підтримки свого бізнесу або придбання перспективних активів.
Проте панацеєю від кризи народні резерви не стануть. Список власників доларових резервів навряд чи великою мірою збігається з переліком позичальників закордонних банків, тому запаси готівки не допоможуть повернути зовнішні борги. Крім того, використання заощаджень не приведе до масштабного збільшення попиту та інвестицій. Населення витрачатиме свої запаси здебільшого вимушено. Навіть за кращих часів українці неохоче розставалися з доларами. У період економічного буму швидкість зростання вкладів приватних осіб у валюті лише трохи відставала від темпів збільшення обсягу гривневих депозитів. Якщо на 1 січня 2004 року частка валютних внесків у загальній структурі депозитів фізосіб становила 41,7%, то до 1 вересня 2008 року вона зменшилася лише до 37,6%. І це попри те, що відсоткові ставки за гривневими депозитами були помітно вищими, ніж за вкладами в іноземній валюті. Якщо врахувати дані щодо запасів готівки, то можна зробити висновок, що в цілому накопичення українців у доларах і євро збільшувалися значно швидше, ніж гривневі. Жителі країни "конвертували" заощадження і капітали через недовіру до банківської системи, слабкі гарантії прав власності та розвиток тіньової економіки.
Очікувати зміни тенденції в період кризи не варто - поведінка жителів країни щодо валютних заощаджень дуже схожа на дії підприємців зі збереження капіталу. Очікування ослаблення гривні та політична нестабільність призводять до стрімкого відпливу капіталу за кордон. А звичайні українці вишиковуються в черги до обмінників. Прикладом цьому можуть слугувати події минулої осені та зими, коли за перших ознак подорожчання долара населення кинулося скуповувати валюту (у вересні 2008 року банки продали населенню рекордну суму - $3,9 млрд, порівняно з $3,3–3,4 млрд у липні–серпні). А продаж готівкових доларів впав з $2,7– 3,4 млрд щомісяця в липні–вересні до $0,75–0,77 млрд на місяць у січні–лютому.
Що ж стосується політичної нестабільності, то яскравою ілюстрацією її впливу на ставлення до заощаджень є події 2004 року. До вересня того року українці позбувалися доларових заощаджень. За перші вісім місяців 2004-го населення продало валюти на $993,4 млн більше, ніж купило. Але після загострення політичної боротьби в ході президентської кампанії тенденція змінилася на протилежну: у жовтні–грудні обсяг купівлі іноземної валюти був більший обсягу продажу на $3,44 млрд. Відтоді попит на готівкову валюту майже завжди перевищував пропозицію (за винятком деяких літніх місяців).
Якщо ж загострення фінансової кризи у світі в майбутньому призведе до значного ослаблення долара та спровокує масовий відхід від американської валюти, то наслідки такого розвитку подій для України навряд чи будуть сприятливими. Паніка швидше викличе різкі коливання валютних курсів, ніж приведе до стійкого зміцнення гривні. Справа в тому, що зростання економіки країни багато в чому залежить від стану світових товарних ринків, а девальвація долара може знову обрушити попит на сировинні товари, які Україна експортує. Все-таки краще, якщо мільярди доларів полежать у сейфах і матрацах, допоки економіка не почне повільно відновлюватися.
Неамериканська мрія
Масштаб накопичень готівкової валюти спростовує думку про те, що причиною кризи в Україні було надлишкове споживання. Україна належить до країн з досить розвиненою схильністю до заощаджень. За даними Держкомстату, в 2003–2008 роках українці вкладали у фінансові активи в середньому 8,1% від наявного доходу. Якщо врахувати доларові сховки, наповнення яких відбувалося за рахунок тіньових доходів, то загальний рівень заощаджень можна оцінити у 12–14%. Це далеко від показників Китаю, де частка заощаджень у структурі доходів населення досягала 50%, але близько до рівня розвинених європейських та азіатських країн. І значно відрізняється від США, країни - лідера за споживанням серед найбільших економік світу. Частка заощаджень у структурі доходів американських домогосподарств протягом останнього десятиліття була дуже низькою - від 0,4% до 2,4%.
Проблемою для України була структура заощаджень. З одного боку, великі обсяги іноземної валюти в обігу ускладнюють регулювання грошового ринку для НБУ, а також створюють ризик різких курсових коливань. З іншого боку, готівкова валюта може використовуватися в економіці тільки обмежено - здебільшого в її тіньовій частині, і тому вагома частина заощаджень не перетворюється на інвестиції і створення нових виробничих потужностей.
Україна - не єдина країна з доларизованою фінансовою системою: значна частка готівкової вільно конвертованої валюти характерна для великої кількості держав, що розвиваються. Однак якщо протягом останнього десятиліття рівень доларизації в багатьох з цих країн зменшився, то в Україні він збільшився. За оцінкою Еріка Наймана, з 1998 року по лютий 2009 року частка іноземної валюти в загальному обсязі грошової маси в країні зросла з 40% до 60%. Це результат політики фіксованого курсу гривні - у країнах, де національні грошові одиниці зміцнювали через масштабний приплив іноземної валюти, рівень доларизації падав. Наприклад, у Росії на 1 жовтня 2003 року частка інвалютних вкладів у загальній сумі депозитів приватних осіб становила 34,3%, а до 1 жовтня 2008 року вона скоротилася до 14,1%.
Однак тепер значні резерви готівкових доларів можуть перетворитися на перевагу для України. Оскільки заможні українці не мали можливості вкладати наявні готівкові долари в цінні папери (або просто побоювалися інвестувати), країна не має розвинених фінансових ринків. Тому заощадження менше постраждають від фінансової кризи. Коли економіка почне відновлюватися, а курс національної валюти поступово зміцниться, українці дістануть долари з криївок, щоб віднести їх до банків або обміняти на гривні - так уже було на початку 2000-х років. Запаси готівкової валюти стануть драйвером розвитку економіки вже тоді, коли іноземні інвестори ще з побоюванням придивлятимуться до України.
Костянтин Кравчук
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
