4365
Випускники та їхні батьки переглядають плани про одержання вищої освіти
Кілька років тому Анатолій Водяницький закінчив Київський політехнічний інститут. І хоча працювати пішов не за фахом, студентські роки і викладачів згадує із вдячністю. "Знання, отримані в інституті, стали мені в нагоді. Хоча доучуватися доводиться донині",- говорить він.
Протилежну думку висловлює Павло Іванов, що теж закінчив політех. "Інститут не дає необхідних знань, тому вже на третьому курсі потрібно шукати роботу і розвиватися професійно. Тоді неважливо буде, хто ти, бакалавр чи магістр. Адже це просто папірець", - стверджує він.
Вічна суперечка "диплом чи знання" найбільш актуальна в кризовий час, коли в батьків немає грошей, щоб оплатити навчання улюбленого чада у вузі. Коли банки не дають кредитів на навчання. І коли особливо важливо знати, наскільки допоможе при працевлаштуванні і сам диплом, і те, що за ним стоїть.
Держнезамовлення
Одне з головних питань, що цікавить абітурієнтів, - наявність бюджетних місць у вузах. Прогнози не дуже підбадьорливі. Як розповів викладач одного зі столичних інститутів, кількість бюджетних місць на факультеті скорочена до 5-6. І прізвища студентів, які туди потраплять, відомі заздалегідь.
Офіційної інформації на цю тему немає. Інститути, університети і академії поки самі залишаються в невіданні. "На жаль, жоден вуз України до кінця червня - початку липня не знає, яке державне замовлення затверджене у всіх міністерствах", - розповідає ректор Харківського аерокосмічного університету (ХАУ) Володимир Кривцов. За його словами, у ХАУ держзамовлення (тобто кількість бюджетників) для 1 курсу денного відділення зазвичай становить 840-850 людей.
Не береться судити про кількість бюджетних місць і перший проректор НТУУ КПІ Юрій Якименко.
Якщо держава все-таки скоротить держзамовлення (а бюджетних грошей зараз немає ні на що, виходить, немає і на освіту), вона зможе, з одного боку, непогано заощадити, а з іншого - заробити на контрактниках. "Хто відповість, чи можна в неопалюваній аудиторії вчити контрактників або поселяти їх у холодних кімнатах гуртожитку? Гроші контрактників зробили бюджетними, і вузи не мають права розпоряджатися цими коштами", - скаржиться Володимир Кривцов.
До слова, інститути, з якими спілкувався Фокус, поки не підвищували вартість контрактного навчання. Може бути, саме тому, що втратила прямий доступ до цих грошей. Зате держава офіційно дозволила їм одержувати дохід іншим способом.
Правда, і щодо кількості студентів контрактної форми навчання прогноз не дуже оптимістичний. У багатьох вузах очікують скорочення кількості абітурієнтів, готових учитися на платній основі. Падіння попиту прогнозують, зокрема, у КПІ, хоча там не вважають, що це буде пов'язано з фінансовими труднощами потенційних студентів. "Це скоріше демографія. На тестування в поточному році зареєструвалося менше людей, ніж у минулому. Випускників шкіл стає менше. Але на наш вуз більшою мірою вплине інший фактор. Для вступу в КПІ ми обов'язково вимагаємо сертифікат з фізики. А на тест з фізики зареєструвалося всього 30 тисяч абітурієнтів", - говорить Юрій Якименко.
Природно, кількість охочих учитися в кожному вузі залежить не тільки від кількості бюджетних місць, але й від того, які спеціальності там викладають. В ідеалі держзамовлення повинне відповідати запитам господарського сектора.
"Уже зараз видно, що інженерів не вистачає. Є надвиробництво за однією спеціальністю і нестача за іншою", - говорять у КПІ. Тому тепер абітурієнти (і їхні батьки) більш уважно ставляться до вибору професії і десять разів подумають, перш ніж іти на престижну колись "економіку та менеджмент". Адже випускникам менш популярних (звичайно технічних) спеціальностей роботу буде знайти легше. Особливо після кризи. Однак питання якості освіти залишається відкритим.
Заочний папірець
"Більшість студентів учаться за системою copy-paste, тобто формально виконують вимоги навчального процесу, не одержуючи глибоких знань", - говорить Ігор Власюк, президент асоціації "Приватні інвестори України", батько двох синів студентського віку і колишній вузівський викладач. Його старший син вирішив не просиджувати штани протягом п'яти років в інституті. Після 9-го класу він пішов в училище і почав працювати в страховій компанії. А зараз має намір одержати вищу освіту з економіки, але заочно.
Навіщо йти на стаціонар, якщо можна відразу працювати, а освіту одержати заочно? Останнім часом ця тема популярна на багатьох інтернет-форумах. Причому такий шлях обговорюють не тільки майбутні студенти, але і їхні батьки. Адже на роботі можна набути необхідний досвід. А випускники вузів часто приходять у компанії "стерильними", нездатними до професійної діяльності, яку вони теоретично вивчали 4-5 років. Заочна ж форма - якщо потрібен тільки диплом - дозволяє ще й заощадити. Наприклад, серед киян останнім часом популярна ідея одержати заочну освіту в Чернігові. Там беруть менше.
У підсумку роботодавці скрізь і всюди незадоволені випускниками, студенти - програмами навчання, а викладачі - студентами.
"Вони приходять сюди не для того, щоб стати інженерами. Хтось хоче відразу бути директором заводу, хтось - хазяїном АЗС. Тому знання предмета їх не цікавить", - скаржиться на підопічних викладач одного харківського технічного вузу, що одержував освіту на початку 90-х.
"Наша освіта якщо ще й не поступилася позиціями у фундаментальних науках, то в прикладній галузі і передових технологіях відстала років на 30, - упевнений колишній студент політехнічного інституту Павло Репало. - Нещодавно, перебуваючи у відрядженні в Німеччині, я зустрівся із троюрідним братом, він там учиться на тій же спеціальності, що і я у свій час вибрав. Отож, у них серед предметів для вільного вибору зараз є можливість відвідати піврічний курс - програмування для iPhone. Робототехніку впритул вивчають на прикладі реальних сучасних роботів, на лабораторних роботах пишуть програми сучасною мовою Java. Ми ж вважали за щастя потримати старого напіврозібраного робота. А, приміром, програмування інтерфейсів комп'ютерних програм вивчалося за стандартами 1988 року".
Подібні скарги часто доводиться чути не тільки від техніків, але й, наприклад, від дизайнерів.
Чи означає це, що від вищої освіти сьогодні варто відмовитися? От що із цього приводу вважає Ігор Власюк: "Незважаючи на те, що середній рівень професійної підготовки випускників вузів продовжує знижуватися, як і раніше формальна наявність вищої освіти у вимогах до кандидатів менеджерських посад присутня як обов'язковий критерій. Дуже багато прикладів, коли топ-менеджери крім базової технічної освіти вимушено одержують заочну економічну або фінансову. Так що сенс витрачати гроші на одержання диплому, безсумнівно, є".
Від колишніх студентів
Настільки ж однозначно відповідали на запитання, чи потрібно одержувати вищу освіту, екс-студенти. Світлана Труханська, колишня студентка КНЕУ, а нині працівник фінансової сфери, упевнена, що вуз учить мислити і дисциплінує. "Моя думка, що більшість дітей - телепні. І без дисципліни їм нікуди не дітися", - стверджує вона.
А от Марія Стрєлецька, теж колишня студентка КНЕУ, однією з головних проблем вважає нерозуміння школярами і абітурієнтами того, ким вони стануть по закінченні навчання за обраною ними спеціальністю. "Людина розраховує, що буде вчити одне, а одержує в підсумку зовсім інші, іноді непотрібні знання", - говорить вона і радить абітурієнтам уважніше ставитися до вибору спеціальності.
Поширена ж думка про те, що вчитися на заочному варто тільки заради диплому, як виявилося, не зовсім правильна. Юлії Яворській трохи не вистачило прохідного балу, щоб потрапити на стаціонарну форму навчання в КПІ. Довелося йти на заочний. "Для мене це була можливість самоосвіти. Нам дуже багато задавали, а лекцій було мало", - згадує вона. На якість отриманих знань Юлія не скаржиться і щосили працює над дисертацією.
До речі, у тому, що після вузу не вистачає знань, колишні студенти часто звинувачують себе.
"Зараз, наприклад, я бачу, що мені потрібно було налягати на фінанси і бюджет. А я майже нічого не запам'ятала з інституту. Хоча те, що я зараз роблю, ми вчили на курсі "Фінанси", - згадує Світлана втрачені роки.
Анатолію Водяницькому інститут дав необхідні ази, все ж інше доводиться вчити самостійно. "Електрика - дуже велика річ, тут вчитися і вчитися", - сміється він.
Марія Шамота
За матеріалами: Фокус
Поділитися новиною
