4487
Ініціативи G20 змушують замислитися про зміну юрисдикції
— Валюта
На саміті "великої двадцятки" на початку квітня був офіційно задекларований намір підсилити боротьбу з офшорними зонами. Не секрет, що механізм відходу від оподатковування з використанням таких зон досить розповсюджений не тільки в Україні, але й в усьому світі. Однак саме в країнах Східної Європи використання даного механізму оптимізації оподатковування є масовим.
Кожен поважаючий себе український бізнесмен має як мінімум дві-три компанії, зареєстровані в офшорних юрисдикціях, через які здійснюється рух капіталу як усередині нашої держави, так і з нього. Цьому сприяють привілеї, які широко надають офшорні юрисдикції зареєстрованим у них компаніям.
Мова йде про дві основні пільги: повне або істотне звільнення від податків на прибуток і капітал, а також повна конфіденційність інформації про власників і бізнес офшорної компанії. Ця інформація розкривається, як правило, тільки за запитом суду відносно справ про карні злочини, які перебувають у його виробництві, і/або в рамках процедур з протидії відмиванню доходів, отриманих злочинним шляхом (не плутати з відхиленням від оподатковування).
Додайте до цього вкрай спрощений бухгалтерський облік (а часом і взагалі ніякий), відсутність валютного контролю, можливість використання номінальних власників і директорів, відніміть заборону ведення бізнесу на території офшорної юрисдикції - і ви одержите повний набір переваг роботи з такими компаніями.
Звичайно, офшорна зона ("податковий рай", "податкова гавань") - не наш винахід. Уперше термін "offshore" (дослівний переклад - "поза берегом") з'явився в американській пресі наприкінці 50-х років минулого сторіччя. Мова йшла про фінансову структуру, що звільнилася від оподатковування шляхом розміщення свого офісу поза територією США. Ідея лягла на благодатний ґрунт, і за підтримкою великого бізнесу в усьому світі до кінця ХХ століття було створено більше 70 офшорних зон і юрисдикцій. Бурхливе зростання кількості податкових гаваней припало на 90-і роки минулого сторіччя.
За даними Міжнародного валютні фонду, сукупні закордонні банківські депозити тільки семи офшорних центрів (Гонконг, Бахрейн, Панама, Сінгапур, Багамські, Кайманові, Нідерландські Антильські острови) склали в 1975 році 21,7% депозитів всіх розвинених країн світу, а в 1995-му - вже 28,3%. Практично всі великі американські і європейські банки мають дочірні структури в офшорних зонах. Сьогодні, за даними Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), світова система банківського офшора вкриває близько 11,5 трлн. доларів США.
На рівні міжнародних законодавчих актів відсутнє чітке визначення ознак офшорної зони - критеріїв, за якими та або інша юрисдикція могла б одержати офіційний статус офшора. Тому дотепер основним критерієм, що дозволяє віднести закордонну компанію до офшорної, є рівень співробітництва держави, у якому така компанія зареєстрована, з тією або іншою міжнародною організацією.
Наприклад, відповідно до класифікації відомих міжнародних організацій FATF (Тhe financial action task force on money laundering) і FSF (Financial stability forum), термін "офшорний фінансовий центр" застосовується до територій, що мають розвитий ринок капіталів, ліберальний податковий і валютний режим та ігнорує рекомендації міжнародних фінансових установ щодо вдосконалення міжнародного регулювання і контролю за банківською та фінансово-валютною системами.
Переліки офшорних зон установлюються в національних законодавствах. В Україні розпорядженням Кабінету Міністрів №77-р від 24.02.2003 р. до офшорних зон віднесено 37 територій. Щодо операцій з компаніями--резидентами офшорних зон передбачені спеціальні правила, спрямовані на протидію відхиленню від оподатковування. Так, згідно п. 18.3 ст. 18 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", резиденти України, що здійснюють оплату вартості робіт (послуг) компаніям, розташованим в офшорних зонах, мають право віднести на свої валові витрати тільки 85% від суми такого перерахування, внаслідок чого будь-яке перерахування подібної компанії фактично обкладається податком у розмірі 15%.
Аналогічні правила передбачили й наші сусіди. Так, у 2003 році президентом Білорусі був виданий указ, що передбачає 15-процентний збір за перерахування коштів в офшорні юрисдикції. За законодавством Казахстану (ст. 130 Податкового кодексу) національної компанії, що має частку участі в офшорній компанії, з метою оподатковування привласнюється частка прибутку такої офшорної компанії.
Однак ці правила малоефективні, з огляду на досить суб'єктивний підхід до складання переліків офшорних зон. Крім того, специфіка країн Східної Європи полягає в тому, що для наших бізнесменів, основний капітал яких має здебільшого нелегальне походження, головною перевагою є не стільки податкові пільги, скільки захист банківської і комерційної таємниці, що не дозволяє розголошувати відомості про бізнес і власників офшорної компанії.
Саме тому наслідки рішення G20 про офшорні юрисдикції найбільш істотно в недалекому майбутньому відчують на собі саме наші не найбідніші співвітчизники.
Адже основним критерієм, що ліг в основу класифікації офшорних зон за версією G20, стало виконання країнами ст. 26 Модельного податкового кодексу ОЕСР, що передбачає обов'язиу практично необмеженого обміну інформацією щодо адміністрування і/або примусового виконання національного податкового законодавства.
Саме тому такі шановні країни Старої Європи, як Швейцарія, Австрія, Бельгія, Люксембург, потрапили в список "юрисдикцій, які прихильні погодженим міжнародним податковим стандартам, але не імплементували відповідні норми у своє законодавство" (так званий у ЗМІ "сірий список податкових гаваней"). Ліхтенштейн у зв'язку із цим визнаний взагалі податковим раєм (tax havens). Адже в законодавстві всіх цих країн у тій або іншій формі втримуються прямі норми, що забороняють розкривати банківську таємницю на запити інших країн щодо справ про відхилення від оподатковування.
За словами генерального секретаря ОЕСР Ангеля Гурріа, "закінчення зловживання заходами банківської таємниці, що полегшує відхилення від оподатковування, є частиною широкого руху з очищення однієї з найбільш суперечливих сторін глобалізованої економіки. Підтримка G20 зусиль, спрямованих на вдосконалення прозорості й обміну інформацією, підкреслює їхню важливість як для розвинених, так і для країн, що розвиваються,".
Радість у словах генерального секретаря ОЕСР зрозуміла. Адже саме ОЕСР є тією організацією, що займається питаннями протидії відхилення від оподатковування шляхом розробки й впровадження універсальних норм і правил. А визначення офшорної зони, виходячи з відкритості інформації про оподатковування, і є ключем до істотного зменшення значення офшорних зон як механізму легальної мінімізації оподатковування.
Так, маючи повну інформацію про фактичних (не номінальних) власників офшорних компаній, держави Європи зможуть без перешкод віднести для цілей оподатковування доход зазначених компаній до доходу їхнього власника і не тільки оподаткувати, але й притягти до відповідальності за відхилення від оподатковування. Адже, відповідно до податкового законодавства переважної більшості країн, такі доходи необхідно декларувати. І тільки абсолютна банківська і комерційна таємниця податкових пристаней дає можливість бізнесменам істотно зменшувати свої податкові платежі.
Відзначимо, що для нашої країни процес "розсекречення" інформації про офшорні компанії буде мати не тільки економічний, але й політичний ефект. Адже навіть ефемерна можливість перевірки зв'язку політичних діячів з окремими офшорними компаніями змусить багатьох задуматися про величину відображених у податкових деклараціях доходів.
Але нашим співвітчизникам не варто засмучуватися раніше часу. Звичайно, з огляду на сучасну економічну ситуацію, сьогодні ОЕСР має набагато більше шансів на успіх, ніж ще кілька років тому. Тим більше процес усунення офшорних зон відкрито лобіюється великими країнами - Німеччиною, Бразилією і Францією - і не зустрічає протидії з боку інших країн. Однак дотепер будь-які конкретні механізми розкриття інформації із запиту податкових органів України (крім урегульованих двосторонніми міжнародними угодами) відсутні. Їхнє створення, з огляду на об'єктивну складність бюрократичних процедур, - справа не завтрашнього дня.
Причому повна ліквідація офшорних зон як механізму легальної оптимізації оподатковування навряд чи можлива. Занадто багато зацікавлених в їхньому існуванні. Цікаво, що відомий "борець за справедливість" - Сполучені Штати Америки - не перебувають у когорті лідерів руху "проти офшорів". І це зрозуміло, адже загальновідомо, що на території США протягом багатьох років функціонують офшорні зони.
Так чи інакше, у наших співвітчизників ще є час помізкувати про зміну юрисдикцій їхніх закордонних компаній на надійніші.
Данило Гетманцев
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
