1424
РФ: місія нездійсненна
— Енергетика
Президент РФ заявив у Фінляндії, що Росія підготувала альтернативу Європейській енергетичній хартії. У проекті нового документа декларується баланс інтересів постачальників, транзитерів і споживачів, чого, на думку РФ, у Хартії не було.
Реально ж Росія пропонує встановити двосторонній контроль (постачальника і споживача) над сферою транзиту. Україну такий варіант улаштувати не може. Однак українська влада, щоб не псувати і без того не найкращі відносини із РФ, киває "старшому братові". "Нам імпонує, що російське керівництво фактично підтримало ініціативи президента Ющенка, які були спрямовані на те, щоб установити баланс інтересів між країнами-виробниками, країнами-транзитерами і країнами-споживачами", - заявив уповноважений президента України з питань міжнародної енергетичної безпеки Богдан Соколовський, чітко розуміючи, що здійснити подібну ініціативу буде вкрай складно. І на те є кілька причин.
Закладений дисбаланс
Насамперед пропоновані зміни споконвічно містять у собі дисбаланс інтересів. Складається враження, що РФ вирішила відігратися за свою дискримінацію як постачальника в діючій Європейській енергетичній хартії. Росія стверджує, що її становище у 90-і роки було дискримінаційним, оскільки договір не врахував повною мірою інтереси виробника. Тепер же вона вирівнює свій стан за рахунок дискримінації інтересів інших учасників. Це така наживка для європейців: давайте ми з вами разом на паритетних основах будемо контролювати транзит.
"Це порочна ідея, абсолютно неконструктивна. Вона, звичайно, виражає надії і сподівання російських монополістів, але аж ніяк не відображає гармонії та синергії інтересів всіх учасників ланцюжка: видобуток, транспортування, споживання. Ми бачимо системні спроби Росії тепер уже в енергетичній сфері провести деструкцію енергетичного і політичного простору та відкоригувати його під свої інтереси", - говорить керівник енергетичних програм центру "Номос" Михайло Гончар.
Балансу інтересів можна досягти лише за умови, що всі три сторони мають права і забезпечують контроль кожного з елементів ланцюжка "постачальник - транзитер - споживач".
Організаційні проблеми
Процесуально прийняти новий документ або вносити зміни в старий складно і довго. Це вимагає згоди як мінімум половини країн-учасниць Хартії. Звичайно, з огляду на міць пропагандистського апарата Росії, можна припустити, що деякі держави, одержавши ті або інші вигоди, висловляться "за". Але сьогодні Європейський Союз у будь-яких заявах російської сторони шукає друге дно. Тому важко уявити, що кількість країн, які підтримують ініціативу Дмитра Медведєва, складе хоча б половину учасників, тобто двадцять п'ять.
Поки ж європейці дивляться на пропозиції Росії по-філософськи, заявляючи, що будь-яка дискусія йде на користь міжнародним відносинам. "Усі зацікавлені в поглибленні міжнародного співробітництва в енергетичній сфері. Ми не обмежуємо енергетичне досьє комерційним виміром: безпека інвестицій, технологічне співробітництво, енергетична ефективність, енергетична безпека, боротьба проти кліматичних змін - це пріоритети, актуальні для безлічі країн", - відзначив посол Франції в Україні Жак Фор.
Крім того, для того щоб пропонувати вдосконалення існуючих домовленостей, необхідно мати до них безпосереднє відношення. Тобто ратифікувати загальний документ і тільки після цього разом з іншими учасниками починати його модернізувати з метою пошуку балансу інтересів. "РФ не ратифікувала договір Енергетичної хартії, відмовляється це робити і не вважає себе скутою зобов'язаннями щодо цього документа, як про це і заявив у Хельсінкі Дмитро Медведєв. Російська Федерація, як й інші 49 країн, проте підписала ДЕХ, і це накладає певні зобов'язання", - говорить Жак Фор. Є півсотні держав, які підписали і ратифікували Хартію, тому одна держава, напевно, повинна вчинити так само, а потім уже домагатися ревізій. Так що в російського документа немає шансу на виживання, вважає Михайло Гончар.
Дійсно, ратифікація Хартії могла б стати сильною основою для внесення коректив у документ. Але Росія намагається все почати із чистого аркуша. І цілком можливо, що повториться сценарій 2006 року, коли на саміті ЄС у фінському місті Лахті Російській Федерації у жорсткій формі було запропоновано ратифікувати Хартію. Причому канцлер Німеччини особливо наполягала на приєднанні РФ до цієї угоди. Тоді представник Кремля Сергій Ястржембський назвав переговори про ратифікацію "закритою темою". Але тема продовжує обговорюватися.
"На наш погляд, ініціатива Росії повністю суперечить намірам Євросоюзу, втілюваним у цей момент і спрямованим на лібералізацію ринку газу. Підтримка може виходити хіба що від Франції та Німеччини, давніх лобістів інтересів Москви, але навряд чи Париж і Берлін відступляться від консолідованої позиції ЄС щодо цього питання. Позиція ЄС чітка і, крім того, має політичну волю для її втілення в життя. У той же час ініціатива РФ, зважаючи на все, буде використовуватися як крайній варіант, і його ціль - показати радикальну позицію Росії для спроби схилити ЄС до компромісу", - відзначив старший аналітик Astrum Investment Management Сергій Фурса.
Альтернативний варіант
На думку Гончара, варіант "гармонізації інтересів" за рахунок транзитера не тільки зачіпає інтереси України і Білорусії, але в остаточному підсумку створить проблеми і для споживача. "У той же час можна вести мову про іншу ініціативу. Якби влада України не займала позицію страуса, то варто було б після подій 23 березня (конференція по ГТС у Брюсселі) підняти питання про забезпечення трансєвропейської прозорості від свердловини до споживача", - відзначає експерт. Якщо абстрагуватися від нюансів, то схема така: всі сторони ланцюжка "виробник - транзитер - споживач" мають право і забезпечують контроль кожного з елементів. Тобто постійний моніторинг того, скільки добувають, скільки попадає в трубу, скільки надходить у транзитну систему. Якщо дивитися в обидва кінці труби, а не на середину, то можна позбутися більшості проблем.
Юлія Гейдюнас
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
