1282
Нетермінові дострокові
— Казна та Політика
Пальма першості у змаганні "Давайте проведемо якісь вибори раніше" урочисто перейшла до президента. Несподівана зговірливість Віктора Ющенка всерйоз збентежила політикум. Питання контрзаходів, як прихильників, так і супротивників ідеї, поки залишається підозріло відкритим. Сюрприз удався на славу.
За ініціативу не карають
Обмін сенсаціями, що стартував в українському політикумі, потроху стає звичним видовищем. Спочатку президент доповнив щорічне послання парламенту новою редакцією свого бачення Основного закону. Потім народні обранці зробили главі держави відповідний подарунок і призначили вибори на 25 жовтня, що майже на три місяці раніше дати, комфортної для Банкової. Паритетом справа не закінчилася: наступний удар президентського табору - урочиста згода на одночасне проведення дочасних виборів. На цьому поки й зупинилися - подібну хвилю ініціатив потрібно встигнути переварити.
Одночасне "іду на ви" та "і нашим, і вашим", вперше голосно висловлене 3 квітня, миттєво повернуло президента в сідло, яке він було покинув з ініціативи парламентарів. Проблема під кодовою назвою "25 жовтня" як і раніше залишається: постанова Верховної ради опублікована і набрала чинності, анонс старту передвиборної кампанії з 27 червня вже зроблений - але з нею вже працюють. У всякому разі, президентське звернення щодо легітимності рішення 401 народного депутата, за словами заступника глави СП Марини Ставнійчук, уже відправилося до Конституційного суду. А поки суд та діло, президентський табір може сміливо святкувати тактичну перемогу над занадто ініціативними супротивниками.
Гра на випередження, раптом продемонстрована Банковою, дійсно заслуговує на увагу. В принципі, сказати, що ідея про проведення дочасного "дублю" лежить на поверхні, - це однаково, що промовчати. Її вже неодноразово пропонували представники ледь чи не всіх провідних політичних сил як "мирної" альтернативи, приміром, імпічменту. Але готовність Віктора Ющенка "сходити назустріч", схоже, трохи похитнула ґрунт під ногами послідовних прихильників загального перезавантаження.
Доброзичлива ініціативність президента відразу ж відкрила перед ним шляхи реалізації стратегії "от він я - весь у білому": тримаю руку на пульсі політичної кризи, відкритий всім починанням, готовий заради долі батьківщини пожертвувати декількома місяцями своїх повноважень (і куди більш тривалим періодом діяльності парламентарів)... На загальному тлі цього вражаючого піар-ходу навіть трохи тмяніють "додаткові умови" - не просто так вибори, а з реформою, як мінімум, виборчої системи.
Зробивши несподівану контрпропозицію, на Банковій щосили працюють над закріпленням успіху. Наприклад, як уже згадувалося - над "виправленням" трактування дати проведення президентських виборів. Календарна ситуація вимальовується цікава. Після низки заяв складається враження, що президент, звичайно, обома руками за вибори, але тільки в тому випадку, якщо відбудуться вони не раніше 17 січня 2010 - тобто передчасними будуть за фактом тільки для парламенту.
І така прихильність конкретному дню, що цікаво, абсолютно не заважає Віктору Ющенко наполягати на своїй готовності до дочасного припинення повноважень: "Я готовий ухвалити рішення щодо дочасних президентських виборів в Україні. Для мене не принципово, на скільки місяців раніше вони будуть відбуватися, у жовтні або у вересні"... Дійсно, дата - справа наживна, і працювати з конкурентами можна й у відриві від неї. Саме цим Банкова зараз із успіхом і займається: перехопивши ініціативу, президентський табір одержав у руки ще одну зброю тиску на супротивника - право вимагати від них "остаточної відповіді". " Тоді, судячи з їх реакції (прем'єр-міністра і коаліції), буде зрозуміло, чи думають вони про себе у владі або про розвиток українського суспільства", - пояснювала позицію глави держави його прес-секретар Ірина Ваннікова. Мовчання як згода розцінене не буде.
Апологети і "станіславські"
Як і завжди, діапазон реакції на президентську ініціативу перебуває у проміжку між "за" і "проти" з окремими сплесками "утрималися". З одного боку, повністю не підтримати план Віктора Ющенко не може собі дозволити жодна політична сила - інакше бажання її представників залишитися на звичних кріслах виглядатимуть непристойно. З іншого боку - радісно погодитися на все без шкоди для самолюбства і позицій теж непросто. І тому від політиків варто очікувати цікавих іміджево-дипломатичних хитрувань.
На сьогодні стриману, але повну підтримку президентських починань встигли задекларувати у Партії регіонів. Чи то "регіонали" були морально готові до подібного повороту, чи то свіжа концепція цілком і повністю вписується у їх плани на майбутнє і риторику мітингів, але вони "на все згодні" - і на вибори, і на голосування за ключовими для Банкової законами, і на будь-яку дату - головне, щоб раніше. Своя єдність із президентом верховним опозиціонерам вдалося навіть прикрасити "антикризовою" ноткою. "У цьому (у проведенні дочасних виборів) є необхідність. Одночасні президентські та парламентські вибори дозволять заощадити кошти", - пояснив Віктор Янукович.
На позиції "у загальному і цілому - за, але..." зручно розташувався Блок Литвина. Як нещодавно згадували "Подробиці", аналізуючи "передвиборні" сподівання ключових політичних гравців, "литвинівцям" є що втрачати, у випадку екстренного перезавантаження парламенту. Але виступити затятими супротивниками президентської ідеї ані створюваний образ, ані реальна значимість фракції не дозволяють. Тому Володимир Литвин, хоч і бачить у рішенні Віктора Ющенка деякий підступ (спробу зайняти крісло у парламенті, якщо із президентським не складеться), але в цілому його схвалює. "Дочасні одночасні президентські та парламентські вибори можливі за обопільної згоди президента і Верховної ради", - рекламує потенційний консенсус лідер блоку імені себе.
При цьому, на відміну від приклада "регіоналів", підтримку спікера беззастережною назвати не можна. "Проінформованого оптиміста" Володимира Литвина з усього, що стосується реформи виборчого законодавства, залучає, зважаючи на все, хіба що скасування прохідного бар'єра. З одного боку, дивного в цьому мало - рейтинги БЛ не занадто високі. З іншого боку - цікавий той факт, один із законопроектів, що пропонують відкриті списки, належить "литвинівцям" Ігорю Шарову, Сергію Гриневецькому, Юрію Литвину і покійному Михайлу Сироті. Широта поглядів всередині одного блоку - у наявності.
Якщо в ідеї є шанувальники, виходить, знайдуться і супротивники. Найменший ентузіазм президентська пропозиція викликає у відокремленої частині НУ-НС та БЮТ, хоча незговірливість демонструють і такі віддані "ющенківці", як члени депутатської групи "За Україну!". "Напівколишні" президентські соратники у більшості випадків більш акуратні у формулюваннях і стоять переважно на позиціях юридичної неможливості втілення у життя подібного рішення. "Парламентські та президентські вибори практично неможливо погодити між собою відповідно до чинного законодавства", - впевнений глава фракції Микола Мартиненко. Розділяють подібну точку зору і багато хто з "нунсівців" (включаючи і екс-міністра юстиції Романа Зварича), і "бютівців". Щоправда, останні менше соромляться з формулюваннями, демонструючи навички Станіславського при виконанні варіацій на тему "Не вірю!". "Я оцінюю заяви президента, як такі, які можна дорівняти до нуля в плані їх реалізації", - ділиться думкою нардеп Валерій Писаренко. Але з офіційним "фе", висловленим Юлією Тимошенко (чого продовжують вимагати на Банковій), поки не поспішають. Теоретично своє неприйняття подібної ідеї завжди можна пояснити кризовим сьогоденням і турботою про бюджет. Практично ж - раніше БЮТ був помічений в очевидних симпатіях дочасного "дублю", так що повністю зробити вигляд, що вони зовсім не при чому, "тимошенківцям" буде непросто.
Але важко віриться...
Якою б резонансною не була б президентська ініціатива (її навіть у Москві вже встигли схвалити), від пропозиції до його практичної реалізації шлях дуже довгий. Особливо, коли мова йде про таку "тонку матерію" як технологія призначення виборів, і особливо після провалу з попереднім "позачерговим" забігом у парламент.
Єдиної точки зору із приводу того, чи варто взагалі йти на будь-які дочасні вибори, немає. Так, наприклад, опозиціонери із завидною регулярністю нагадують, що "на випадок чого" президентові можна влаштувати імпічмент, але їх дії традиційно обмежуються емоційними заявами. Незважаючи на прийняття закону про тимчасові слідчі комісії, реалізувати "недобровільну" відставку президента на сьогодні практично неможливо навіть за наявності повномасштабного парламентського консенсусу. Крім того, ще необхідно довести, що в діяннях глави держави є склад злочину. З іншого боку, поки важко знайти й вагомі підстави для розпуску парламенту (Мін'юст їх, наприклад, не бачить), хоча на Банковій над цим працюють, не покладаючи рук, і час від часу рапортують про прийдешні успіхи. На користь законодавчого органа "працює" і Конституція, що припускає піврічний мораторій на перезавантаження Верховної Ради через майбутні президентські вибори.
Щоправда, наприклад, заступник глави Центвиборчкому Андрій Магера вважає подібну норму застарілою і впевнений, що президент може на неї і не звернути увагу. "Відповідна норма Конституції виписана не зовсім доречно, не зовсім правильно, тому застосовувати її буде вкрай важко", - вважає він. У кожному разі, взаємна війна президента і парламенту за спільну відставку виглядає не занадто перспективно. Та й гарант, зважаючи на все, припускав все-таки консенсус.
Найбільш імовірним виборчий "дубль" виглядає у тому випадку, якщо мова дійсно зайде про загальну домовленість - "як у кращих будинках", "діяти справедливо", "попросити розсудити народ" тощо. Але й у такий "свіжий переказ" повірити дуже важко. По-перше, загальний консенсус однаково не знімає питання підстав для перезавантаження. Президент, звичайно, може добровільно піти у відставку. Теоретично, щось подібне може зробити й парламент - шляхом централізованої оптової відмови від мандатів. Тільки з урахуванням змін законодавства, прийнятих "на честь" дочасних виборів 2007 року, реалізація подібного плану перетворюється на захоплюючий атракціон "прогону" через Верховну раду повних списків всіх фракцій.
По-друге, питання взаємної відмови від повноважень складне навіть не стільки технічно, скільки морально. Важко припустити за українськими політиками такий градус взаємної довіри, щоб вони зважилися на подібний крок. По-третє, якщо довіра буде раптом знайдена, знову в главу кута повернеться "технічна" складова - як організувати одночасні вибори, особливо за умови, що за Конституцією дочасна парламентська кампанія триває два місяці, а президентська - три... По-четверте, актуальною залишається проблема: хто ж буде боротися із кризою, якщо всі підуть на вибори. На перший погляд відповідь лежить на поверхні: уряд одержить можливість "спокійно" працювати, поки інші займаються стратегіями і тактиками виборчої боротьби - парламенту немає, звільнити Кабмін немає кому, та й у президента, здавалося б, своїх проблем вистачає... На другий же погляд стає зрозуміло, що в Кабінеті теж люди, причому масштаб амбіцій деяких з них не можуть не вселити повагу. Отже, усе таки на вибори...
Пошук різноманітних і значимих перешкод для реалізації плану президента має сенс тоді, коли план у принципі передбачається реалізовувати. Поки ж ініціатива Віктора Ющенка існує винятково у формі грамотного піару-ходу, та й млявість реакції прихильників і супротивників ідеї не спровокує напружений політ думки. Адже повністю виключити ймовірність того, що ситуація зведеться до концепції "поговорили й вистачить" не можна, як не можна й сходу повірити, що споконвічно цього зовсім не передбачалося. Хоча уявити собі розклад, за яким ідеї глави держави несподівано для нього знаходять загальну підтримку, було б дуже захоплююче. Щоправда, на Банковій вже встигли злегка "підстрахуватися" - інакше розцінювати вимоги а ля "тільки якщо списки відкриті і депутати доторканні" важко. А знаючи "єдність думок", що панує у парламенті щодо подібних питань, можна припустити, що дебати затягнуться. І затягтися вони можуть доти, поки формулювання "дочасні" в принципі втратять сенс. Але президентові, з його прихильністю до 17 січня, вже точно - не терміново.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
