3598
Червона ціна
Повний або частковий продаж активів - сьогодні чи не єдиний спосіб утриматися на плаву для багатьох компаній. Потенційні покупці диктують підходи до обґрунтування вартості компанії, щоб придбати її практично за безцінь, а власники бізнесів, що втратили у вазі, напружено винаходять способи протистояння цьому "демпінгу".
Часи, коли українські банки продавалися за ціною, що у десятки разів перевищує їх реальну вартість, закінчилися. Так, надумай Леонід Черновецький продавати свій банк на півроку пізніше, навряд чи б він виручив за нього $750 млн. Реальна ціна покупки цього банку на сьогодні - не більше $50 млн., впевнені експерти. Але так, як діючому мерові Києва, пощастило далеко не всім.
Бізнесмени, які не встигли скористатися сприятливою кон'юнктурою ринку, сьогодні будуть змушені продавати свої активи в 2-10 разів дешевше, ніж вони могли це зробити до кризи. Причому ця тенденція стосується не тільки банків - криза негативно позначилася на підприємствах всіх галузей. Один з небагатьох і посильних способів продати бізнес не за борги, а в найкращому разі ще й щось заробити - зрозуміти логіку інвестора і вчасно вжити низку ефективних управлінських заходів. Адже підхід до оцінки вартості бізнесу в складні часи на перший план виводить ті фактори, які ще зовсім нещодавно були не настільки значимими.
Зміна пріоритетів
Методи оцінки вартості активів під час кризи та в умовах стабільності не відрізняються. Відрізняється, скоріше, пріоритетність того або іншого підходу для інвестора. Як відомо, існують три основних підходи до оцінки вартості підприємства - витратний, прибутковий і порівняльний. У випадку прибуткового підходу для бажаючого його придбати на першому плані стоїть потенційна прибутковість активу, перспективи його розвитку та ін.
Цей підхід містить у собі два методи оцінки вартості бізнесу - метод дисконтування грошових потоків і метод капіталізації прибутку. Оскільки ці методи припускають прогнозування (оцінку) величини грошових потоків підприємства (cash flow), їх актуальність в умовах кризи сумнівна. Тому інвестори навряд чи будуть у такий період у першу чергу орієнтуватися на подібні методи, оскільки грошові потоки компаній у подібних умовах значно скорочуються або перетворюються на негативні значення.
При використанні цього підходу ситуацію посилюють ще й курсові складності. "Великим головним болем при теперішньому нестабільному курсі гривні є визначення валюти операції і, власне, її суми. Так, наприклад, компанія працювала майже увесь рік при курсі близько 5 грн. за долар, і якщо перерахувати обсяг її виторгу в долари за теперішнім курсом, то вийде цифра суттєво менша, ніж у попередньому році, що покаже - зростання бізнесу не було. Тому доводиться перераховувати розміри виручки компанії практично щомісячно, виходити на якусь середню цифру", - говорить директор інвестиційно-банківського департаменту інвестиційної групи "Сократ" Владислава Остапенко.
Другий класичний підхід до оцінки вартості компаній - порівняльний. Він визначає вартість підприємства на підставі порівняння з ціною аналогічних активів на ринку (виходячи з останніх публічних угод).
За словами експертів, сьогодні деякі інвестори починають більше орієнтуватися саме на цей метод (оскільки операцій з перепродажу активів стає достатньо для того, щоб провести необхідне порівняння). Щоправда, професійні оцінювачі підкреслюють, що в період кризи цей метод скоріше починає працювати як механізм ринкового падіння, що запускають. Причому часто панічного. За словами ж керівника оцінної практики, партнера компанії "Делойт і Туш" Артура Огаджаняна, у нинішніх умовах правочинність використання порівняльного підходу для оцінки бізнесу викликає великі сумніви, оскільки орієнтація на дані фондових ринків, які відразу втратили свою актуальність, сьогодні практично безглузда.
І, нарешті, третій підхід в оцінці - витратний - розглядає вартість акцій компанії з погляду витрат, що зазнали. Вартість акцій визнається такою, що дорівнює вартості активів підприємства, які залишилися після погашення всіх зобов'язань. Саме цей підхід в умовах глобальної економічної кризи називають єдино прийнятним. А саме - метод чистих активів (оцінка ринкової вартості всіх активів за винятком ринкової вартості всіх зобов'язань виходячи з припущення про збереження діяльності компанії) і метод вартості ліквідації (оцінка ринкової вартості всіх активів виходячи з припущення про їх раціональний розпродаж у процесі ліквідації за винятком витрат, пов'язаних з ліквідацією компанії).
Цей підхід вважається для покупця найменш ризиковим (тому що вартість компанії визначається після відрахування всіх зобов'язань) і найбільш легким для розрахунків (у порівнянні з іншими). Для стратегічних же інвесторів, на думку експертів, яким буде цікаво і далі розвивати підприємство, найбільш прийнятним, швидше за все, залишиться прибутковий підхід до оцінки. Відповідно, вони будуть звертати увагу на передбачуваний розмір майбутнього прибутку компанії, її потребу в капіталі і стратегічній значимості об'єкта покупки в масштабах всього бізнесу.
Ще один фактор, що стає особливо актуальним і популярним при оцінці бізнесу сьогодні, - скрупульозний макроекономічний і галузевий аналіз. З традиційно формального він став ключовим елементом оцінки, на базі якого будуються основні прогнози оцінювача.
Необчислювальні аспекти
Практично завжди, а в умовах кризи особливо, враховуються не тільки зазначені вище традиційні методи оцінки, але й психологія цінових очікувань, які можуть формуватися в потенційних покупців.
Очікування можливого подальшого зниження ціни формує в покупця стійкий намір дочекатися "дна", а в продавця - бути "еластичним за ціною", тобто йти на цінові поступки покупцеві, щоб продати дорожче сьогодні, ніж у майбутньому.
Раніше в умовах перевищення попиту над пропозиціями так звана "ціна продавця" на цілу низку українських активів найчастіше перевищувала ціну, обґрунтовану традиційними методами оцінки. Сьогодні ситуація змінилася, і все більшу роль грає "ціна покупця", тому що дефіцитом є грошові ресурси. Із цього випливає, що цінова оферта покупця в більшості випадків може бути нижчою за оціну вартість реалізованих активів до моменту стабілізації економічної ситуації.
Крім психологічного моменту під час оцінки вартості бізнесу варто брати до уваги величину такого нематеріального активу компанії, як "товарний знак", "знак для товарів і послуг", "торговельна марка", "найменування фірми". Тобто всі елементи, що роблять продукцію або послуги фірми пізнаваною в очах споживачів у порівнянні з аналогічною продукцією (послугою) фірм.
Компанія, що випускає продукцію з "розкрученим" ім'ям, має перевагу в порівнянні з конкурентами, що не володіють такого роду нематеріальним активом, і в деяких випадках це дозволяє їй втратити в ціні набагато менше. Проте наявність подібного навіть дуже сильного активу не рятує бізнес від падіння вартості в періоди глобальних економічних криз. Приклади в наявності: вартість найбільших транснаціональних автомобілебудівних компаній, які багато десятиріч випускали найпопулярніші марки автомобілів, за дуже короткий період впала настільки, що існування деяких з них зараз під загрозою.
Те ж саме стосується й ринкової позиції компанії. "Ринкова частка є одним з індикаторів вартості бізнесу. Безумовно, у нинішніх умовах даний індикатор здатний допомогти визначити, наскільки компанія втратила в ціні. При цьому в жодному разі не слід забувати, що цей показник - величина відносна, і якщо значно впав обсяг ринку, то збереження ринкової частки компанії, проте, буде свідчити про зниження вартості бізнесу", - відзначають в оцінній практиці "Делойт і Туш".
Всім вітрам на зло
Нестача оборотних коштів для ведення поточної діяльності, важкий вантаж непрофільних активів, непосильні кредити - причин, через які незабаром почнеться "розпродаж" українських компаній, з’явиться достатньо. Як вважає голова експертної ради Українського товариства оцінювачів Яків Маркус, якщо ще недавно в Україні переважав "ринок продавця", коли компанія, що продає активи, могла диктувати покупцям свої умови, то сьогодні здійснюється перехід до "ринку покупця", де "балом править" інвестор.
Ситуація в найближчому майбутньому, швидше за все, посилиться ще й тим, що на продаж будуть одночасно виставлені активи декількох великих структур різних галузей, що підсилить конкуренцію за ресурси інвестора. Виходячи з цього, експерти рекомендують компаніям не чекати складних часів, коли продаж активів стане єдиним виходом, а вже сьогодні починає діяти.
"Найважливіше - не доводити компанію до крайньої межі, а потім, упевнившись, що проблеми таки не розв'язні, братися за пошук партнерів. Починати процес потрібно заздалегідь, коли проблеми видно, але ще немає їх руйнівного впливу на бізнес", - рекомендує Владислава Остапенко. За словами експерта, позитивно на вартості компанії може позначитися й реструктуризація заборгованості хоча б на час пошуку інвесторів, а також залучення інвестиційних банкірів для організації продажу бізнесу.
Як ні що інше підвищує вартість активів професіоналізм менеджменту. Тому наявність чіткого плану виведення бізнесу з "кризового ступору" є коштовною перевагою в очах інвестора.
Артур Огаджанян відзначає, що підвищити вартість активу бізнесу суб'єкт, а не ринок, може, інвестуючи в нього. "Але навіть при цьому необхідно враховувати, що, по-перше, далеко не будь-яка інвестиція приводить до збільшення вартості активу, і, по-друге, сума, вкладена в актив, зовсім не обов'язково дасть приріст вартості, більший інвестованої суми.
Відповідно, одним з факторів, що потенційно здатний збільшити вартість бізнесу, може бути завершення раніше початого проекту, що передбачає інвестування коштів у бізнес. Зрозуміло, цьому повинен передувати серйозний аналіз доцільності такого рішення", - застерігає Огаджанян.
Як і раніше, важливим фактором для інвесторів є налагодженість внутрішньої системи управління в компанії - формалізованість бізнес-процесів і т.д. Тобто те, наскільки компанія керована. Так, за інших рівних умов (фінансових проблем і т.д.) цілком очевидно, що інвестор віддасть перевагу тому підприємству, яке найбільше прозоре і кероване.
А оскільки для упорядкування системи управління потрібні не стільки грошові інвестиції, скільки витрата зусиль, дозволити собі такий крок може більшість компаній.
Рятування від непрофільних активів - ще один інструмент, здатний підвищити передпродажну вартість бізнесу. Особливо це стосується фінансових установ. А в деяких випадках підвищити свою привабливість для інвестора компанії можуть продаючись не цілком, а реалізуючи свої активи окремо.
Тетяна Роїк
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
