Мистецтво робити гроші — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Мистецтво робити гроші

Казна та Політика
4287
Масштабні валютні спекуляції, які призвели до катастрофічного падіння курсу гривні, непрозоре рефінансування банків - у пристойній країні кожна з цих обставин могла слугувати залізною підставою для відставки глави центробанку.
Невтішні висловлювання на адресу Володимира Стельмаха перших осіб держави і створення комісії з розслідування дій керівництва НБУ в якийсь момент дійсно змусили повірити, що крісло під Стельмахом сильно захиталося. Однак час для його відставки ще не настав: Володимир Семенович зараз занадто потрібний на посаді головного банкіра як Віктору Ющенкові, так і Юлії Тимошенко.
Дивна позиція
Головний провал Володимира Стельмаха - бездарна і незрозуміла валютна політика, вінцем якої стало катастрофічне знецінювання національної валюти. У критичній ситуації дії Володимира Семеновича докорінно відрізнялися від методів підтримки стабільності гривні, задіяних Віктором Ющенком, який очолював на той момент Нацбанк, у розпал кризи в 1998 р. Тоді він оперативно ввів немислиму кількість обмежень на торгівлю ВКВ та у ручному режимі стабілізував ситуацію.
Не став Стельмах користуватися і наробітками іншого свого попередника - Сергія Тігіпка. Під час помаранчевої революції 2004 р. правління НБУ під його керівництвом активно розпродавало золотовалютні резерви: валютний ринок вдалося стабілізувати шляхом активних продажів ВКВ на міжбанку і на готівковому ринку.
Володимир Стельмах віддав перевагу ролі статиста, який доганяє фінансову кризу. У вересні-жовтні подорожчання долара до 5,6-5,7 грн./$ пояснювали його дефіцитом. Щоб стабілізувати курс, були потрібні регулярні об'ємні інтервенції НБУ, однак він виходив на міжбанк з рідкими продажами валюти обмеженому колу фінустанов. З великими обсягами (до $1,2-1,5 млрд за тиждень) центробанк почав брати участь у міжбанківських валютних торгах тільки з листопада. Але на той час для насичення міжбанку вже були потрібні колосальні інтервенції: за різними оцінками, резервів головної фінустанови країни у розмірі $32 млрд вистачило б лише на місяць-півтора. Адже на той час бездіяльність регулятора зростила запеклих валютних спекулянтів.
Експортери, що спостерігали протягом осені за загостренням валютного дефіциту, не поспішали розпродавати свої запаси ВКВ. Загостривши ситуацію донезмоги, до грудня спекулянти змогли практично повністю підкорити собі ринок. Доходило до абсурду: котирування 9,6-9,8 грн./$ промисловці виставляли в момент, коли попит практично зрівнявся з пропозицією долара. Знахабнілі експортери вже диктували умови, і міжбанк працював у режимі ультиматуму: продавці американської валюти, не знижуючи котирувань, погоджувалися її реалізовувати лише за своїми розцінками і ні центу нижче.
Хоча оперативно стабілізувати курс було цілком просто. Приміром, для цього достатньо було відновити вимогу до експортерів щодо продажу валютного виторгу (відповідне правило діяло до 2007 р. і передбачало продаж половини заробленої ВКВ). Експерти не сумніваються, що реанімований парламент цілком міг би оперативно затвердити відповідні зміни до закону про валютне регулювання, а Президент за бажанням - настільки ж швидко підписати їх.
Більше того, у НБУ і без того є достатньо важелів впливу на ситуацію. Фінансисти стверджують, що, накрутивши нормативи обов'язкового резервування на гривневих рахунках, НБУ зміг би знизити тиск гривні на валютний ринок. Експерти стверджують, що левова частка рефінансування НБУ (тільки з 15 до 17 грудня він надав фінустановам 7,5 млрд грн.) буквально в той же день потрапляла на міжбанк і виливалася в стрімке підвищення попиту на долар. Однак нічого подібного відомство Володимира Стельмаха дотепер не пропонувало.
Не менше питань до НБУ викликає і безладне рефінансування банківської системи. І справа навіть не стільки в надмірних обсягах, які, на думку експертів, не завжди були виправдані, скільки у виборі одержувачів коштів: вони надавалися далеко не найбільш нужденним фінустановам. Більшість банкірів взагалі не могли зрозуміти, за яким принципом центробанк виділяє своє фінансування. Люди знаючі відразу заговорили про матеріальні винагороди, які нібито мали місце при рефінансуванні.
"У нас є всі підстави сумніватися в професіоналізмі і чесності керівництва НБУ. Вже відомий перелік банків, яким він продавав валюту за більш низькими, ніж ринкові, цінами. У той час як багато інших фінустанов просто не могли одержати доступ до валютних коштів. Існують сумніви і з приводу чесності проведення так званих валютних ін'єкцій НБУ з підтримки валютного курсу. Швидше за все, їх також одержували "свої" банки, тим самим займаючи набагато більш вигідне становище на ринку.
Є підстави вважати, що 40 млрд грн. золотовалютних резервів, які були виділені банкам для фінансового оздоровлення і рефінансування, були використані не за призначенням. Якщо Промінвестбанк і "Надра" були викуплені зовнішніми інвесторами, чому тоді за них платив НБУ? По суті, їх повинні були націоналізувати, але цього не зробили", - заявив "ДС" депутат від НУНС Кирило Куликов.
"За три тижні регулятор витратив майже $5 млрд із золотовалютного запасу країни, але ринок не відчув позитивного впливу цієї колосальної інтервенції, курс гривні і далі падав. Очевидно, НБУ застосував далеко не оптимальну формулу адресації цих коштів. Більше того, критерії розподілу величезних ресурсів незрозумілі не тільки громадськості, але й самим суб'єктам ринку. Це викликає справедливі підозри про корупційну складову в діях НБУ", - ще відвертіше висловився перший заступник глави Секретаріату Президента Олександр Шлапак.
Банківська таємниця
Заваливши звинуваченнями НБУ і особисто його главу в непрофесійних, а то й корумпованих діях, критики чомусь залишали без уваги кілька важливих обставин. По-перше, сумніватися в профпридатності Володимира Стельмаха щонайменш легковажно. В його активі - солідний багаж знань. У свій час він закінчив Київський інститут народного господарства за фахом "Фінанси та кредит", спеціальний факультет при Московському фінансовому університеті за фахом "Міжнародні економічні відносини", Академію народного господарства при РМ СРСР і захистив кандидатську дисертацію, суть якої доречно підходить до нинішній ситуації: "Роль Національного банку України в забезпеченні стабільності національної грошової одиниці". Та й досвіду роботи йому не позичати: службі НБУ він віддав більше двох п'ятирічок.
По-друге, люди, які знають, можуть підтвердити, що жодне доленосне або важливе рішення Стельмах ніколи не приймав сам. Його самостійність миттю випаровувалася у спілкуванні з давнім колегою, а нині главою держави Віктором Ющенком. Безумовно, тільки вкрай перекрученому розуму під силу припустити, що корупція, в якій прямо звинувачували останнім часом Нацбанк, могла простиратися вище: хіба ж можна сумніватися у твердій позиції Віктора Андрійовича щодо своїх кінцівок - "ці руки ніколи не крали"? А стару історію, в якій знову фігурують гроші Міжнародного валютного фонду, золотовалютні резерви країни і керівництво НБУ, можна вважати не більш ніж дивним збігом.
На початку 1999 р. голова комісії Верховної Ради Віктор Суслов надав у розпорядження парламенту документи, які свідчили про порушення в роботі НБУ в 1997-1998 р. За ними у період з 12.05.1997 до 28.01.1998 НБУ розмістив на депозитах у банку Credit Suisse First Boston Ltd. (Кіпр) валютні резерви НБУ в розмірі $580 млн, з яких на батьківщину було повернуто тільки $85 млн. Крім того, частина валютних резервів перекочувала в московський Національний резервний банк. Весь фокус полягав у тому, що швейцарський банк Credit Suisse First Boston, а точніше, його кіпрська філія, зареєстрована 26 жовтня 1995 р. і заснована місцевими офшорними компаніями "Симанко сервіс Лтд" і "Сайпронавус Лтд", не гарантувала повернення майже 80% позичених їй золотовалютних резервів України.
Це змушений був офіційно підтвердити і НБУ, главою якого на той момент був Віктор Ющенко, а його першим замом - Володимир Стельмах. Віктор Андрійович ніколи привселюдно так і не визнав своєї провини за обман Міжнародного валютного фонду. Хоча внаслідок трьох етапів аудита НБУ Фонд офіційно визнав факт завищення центробанком даних про розмір золотовалютних резервів, а останній змушений був повернути МВФ приблизно $100 млн.
Знову все обійшлося?
Втім, стара історія давно благополучно забута. Та й зараз представники влади лише злегка сварили Володимира Семеновича, не вживаючи рішучих дій не тільки для його відставки, але й з'ясування причин того, що відбувається. Чаша терпіння переповнилася, коли курс долара перевалив за позначку 10 грн. "Основною причиною падіння курсу гривні є свідомі спекуляції НБУ і групи банків, ключовий з яких - "Надра", що прикривають правлінням Нацбанку на чолі зі Стельмахом, Президентом і його Секретаріатом", - вибухнула Юлія Тимошенко, вирішивши повністю розкрити корупційну схему.
За її словами, з 40,275 млрд грн., виділених фінустановам як рефінансування, 7,1 млрд грн. дісталися саме банку "Надра", контрольний пакет якого приблизно за $60 млн придбала Group DF Дмитра Фірташа - співвласника швейцарського газового трейдера RosUkrEnergo, за усунення якого зі схеми газопостачання України бореться уряд. Вона оцінила заробіток банку на цій схемі в $0,5 млрд. І уточнила, що за Фірташем, у свою чергу, стоїть Секретаріат Президента.
"Коли я попередила Володимира Стельмаха і його заступника Олександра Шаповалова, що оприлюдню інформацію про фінансові спекуляції, вони сказали, що уряд більше не одержить ні копійки", - заявила прем'єр.
Нагадаємо, що за тиждень з 3 до 11 листопада НБУ збільшив обсяг приналежних йому облігацій внутрішньої державної позики з 29,1 млн грн. до 3 млрд 106,7 млн грн. Ще до появи цієї статистики експерти пояснювали продаж облігацій на 3 млрд грн. прихованим фінансуванням НБУ бюджетного дефіциту. Щоправда, джерело в БЮТ розповіло про інші мотиви довготерпіння прем'єра. "МВФ знає і довіряє Володимиру Стельмаху і навряд чи схвалив би його невмотивовану відставку в розпал фінансової кризи, що могло призвести до перегляду кредитних умов для України", - повідомило воно.
Інші джерела, близькі до уряду, розповіли, що зі своїм викривальним виступом Тимошенко виступила після того, як один із заступників глави НБУ поклав їй на стіл повне викладення нацбанківських проводок, що підтверджують всі озвучені нею зловживання. Саме тому прем'єр пригрозила звернутися до "міжнародних організацій, які розслідують справи з відмивання грошей і макроспекулятивні та корупційні схеми".
Сміливості їй додала і ще одна обставина, на яку багато хто просто не звернув уваги. Незадовго до скандалу, що розгорівся, глава постійного представництва МВФ в Україні Балаж Хорват заявив про намір залишити свою посаду і перевестися в офіс ООН у Словаччині. Мабуть, у нашій країні МВФівським чиновникам стає занадто гаряче.
Одночасно з прем'єром активізувалися і депутати. Минулого тижня "регіонал" Нестор Шуфрич зареєстрував у ВР проект постанови про звільнення Володимира Стельмаха. А головне, парламент оперативно, 416 голосами, підтримав створення тимчасової слідчої комісії з перевірки діяльності НБУ. Її очолив бютівець Юрій Полунєєв, заступниками призначений "регіонал" Владислав Лук'янов і комуністка Алла Александровська. Хоча для роботи комісії депутати відвели місяць, пан Полунєєв розраховує представити звіт про результати розслідування ще до Нового року.
І все-таки затіяний галас навколо відставки головного банкіра країни знову може зійти нанівець. "Ідею заслухати в Раді інформацію про роботу Стельмаха підтримує практично весь парламент. Однак далеко не факт, що після цього він буде звільнений. Володимира Семеновича повинен замінити професіонал, який користується авторитетом у міжнародних фінансових організацій. Де знайти таку кандидатуру?" - відмітив Полунєєв.
На сьогоднішній день всі претенденти на посаду глави Нацбанку вочевидь непрохідні. Олександра Шлапака не підтримає парламент, а на екс-спікера Арсенія Яценюка, голову Ради НБУ Петра Порошенка і колишнього керівника центробанку Сергія Тігіпка не подасть подання Віктор Ющенко, який як Президент наділений повноваженнями пропонувати кандидатури на посаду глави НБУ та ініціювати його відставку.
Швидше за все, не буде педалювати цей процес і Юлія Тимошенко. Маючи на руках залізний компромат, вона цілком може розраховувати на те, що НБУ і глава держави будуть прислухатися до її думки у фінансових питаннях. Наслідками подій, що відбулися, можуть стати лише прийняття декількох законів, що встановлюють правила рефінансування банків та інші процедури, нині закріплені постановами регулятора, а також спроба переглянути закон про НБУ, передавши повноваження з ініціювання призначення і звільнення його глави від Президента до уряду.
Марія Осипчук
За матеріалами:
Деловая Столица
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас