37476
Порушників дедлайну вичислять за формулою
Приказка "завтра, завтра, не сьогодні - так ледарі говорять", виявляється, не зовсім правдива. Люди, які люблять відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні, як з'ясувалося, зовсім не ледарі.
Канадський учений Пірс Стіл, що протягом 10 років вивчав цей відомий усім феномен, упевнений, що колишнє переконання, психологів у тому, що такими людьми керує або лінь, або перфекціонізм, докорінно неправильне.
Професор, який визнає, що і його відволікають від справ комп'ютерні ігри, зауважує у своїй новій книзі " The Procrastination Equation: Today's Trouble with Tomorrow" що ті, хто схильний відкладати справи на невизначений термін замість того, щоб негайно взятися до їх виконання, страждають від іншого недоліку - надмірної імпульсивності.
Хронічні любителі тягти гуму, які, до речі кажучи, становлять до 20% населення планети, більш імпульсивні, ексцентричні і непередбачувані, ніж інші люди, менш зосереджені на деталях і власних зобов'язаннях перед іншими.
Пірсу Стілу вдалося навіть вивести рівняння, що показує, чому люди воліють відкладати справи на останній момент. Формула виглядає так: U=EV/ID. Змінна U позначає бажання виконати задану дію. Воно дорівнює результату множення Е - очікувань успіху на V - цінність завершення роботи, поділеного на добуток I - терміновості виконання завдання і D - персональної чутливості до затримки виконання, уточнює Daily Telegraph.
Учений упевнено заявляє, що проблема відволікання від основного заняття стає усе більш помітною у зв'язку з тим, що багато посад - самоструктуровані, і сучасні люди самостійно вибудовують свій робочий розклад.
Все вищесказане може означати, що людям властиво відкладати ті справи, які не приносять негайного успіху (що виражається в похвалі, підвищенні зарплати або одержанні будь-якої іншої вигоди), заради тих, які цей негайний успіх приносять. "Любителі тягти гуму воліють жити сьогоднішнім днем. Не надто піклуючись про майбутнє", - зауважує професор.
Відкладання справ на невизначений термін, або прокрастинація, може негативно вплинути на кар'єру, фінансове становище і навіть здоров'я, попереджає Scientific American. Експерти підрахували, що близько 40% дорослого населення зазнає фінансових труднощів саме через схильність до хронічного відкладання справ.
Так, приміром, в 2002 році американці переплатили в державну скарбницю близько 472 млн. доларів як податки - як результат помилок при заповненні декларацій, зробленому в поспіху в останній день здачі паперів.
Прокастинація завдає серйозної шкоди здоров'ю: приміром, проведене в 1990 році дослідження 19 800 людей з високим рівнем холестерину в крові показало, що близько 35 % з них, знаючи про перебування в групі ризику, відкладали візит до лікаря на термін до 5 місяців.
В 2006 році ще один канадський психолог довів, що в любителів тягти гуму більш високий рівень стресу і більша схильність до усіляких захворювань, ніж у людей, схильних виконувати свою роботу поступово та вчасно, не відкладаючи все на останній момент. Прокастинатори, до того ж, більш схильні до побутового травматизму (через відкладання виконання рутинних домашніх справ "прання, прибирання, миття посуду і т.і.), рідше проходять обов'язкову диспансеризацію і відвідують стоматолога.
Прокастинатори сильно стурбовані власними его. Часто їхнє імпульсивне бажання відкласти виконання якогось завдання на невизначений термін пояснюється страхом провалу, страхом зробити помилку і навіть страхом успіху.
До відкриття канадського вченого психологи впевнено пов'язували схильність відкладати справи "на завтра" із зайвим перфекціонізмом людей, які воліють уникнути виконання завдання, а не виконати його неідеально.
Учений пропонує розрізняти ледачих (яким зовсім не важливо, чи зможуть вони потенційно закінчити свою роботу чи ні - їм просто не хочеться її робити) і любителів відкласти виконання роботи на останній момент (яким не наплювати на роботу і які вірять у те, що зможуть її закінчити). Простіше кажучи, ледарі роботу не закінчують взагалі, а любителі тягти гуму іноді умудряються закінчити її вчасно, тільки ціною неймовірних фізичних і щиросердечних зусиль.
Одним з найвідоміших "любителів тягти гуму" був відомий письменник Дуглас Адамс, відомий своїм висловлюванням про те, що йому подобався загрозливий звук, з яким повз його голову проносилися пропущені дедлайни.
Опоненти Пірса Стіла, втім, не згодні з тим, що складну поведінку людини можна вмістити в математичну формулу. Але проте, "рівняння Стіла" - спроба уніфікувати різні мотивації та психологічні теорії виникнення феномена прокастинації, що надає широке поле для подальших досліджень
За матеріалами: Point.ru
Поділитися новиною
