1478
Третину української роздрібної торгівлі забезпечують ринки
У порівнянні із серединою 90-х кількість ринків в Україні збільшилася більш ніж вдвічі, а самі вони стали більш цивілізованими. Всупереч розхожій думці, їх основний клієнт - середній клас, а зовсім не бідняки.
Міцні шви, нова тканина й модний крій - до якості одягу Ірина Шептицька, керівник відділу продажів однієї з київських компаній, виставляє високі вимоги. Але, як не дивно, у пошуках чогось новенького Ірина йде не в мережні магазини або бутіки, а на речовий ринок. Із твердженням про те, що там торгують дешевими товарами широкого вжитку, вона не згодна. "На базарі багато якісних турецьких речей. Я купую тільки дорогі і гарні", - говорить вона.
Для небідних
У своїх перевагах Ірина не самотня. За даними Держкомстату, торік оберт українських ринків склав 75,8 млрд. грн. – близько третини оберту всієї роздрібної торгівлі.
Здавалося б, ринки, які стали символом 90-х, повинні були відійти в минуле слідом за низькими доходами та важкими часами. Але статистика свідчить, що цього не сталося. Якщо в 1995 році базарів в Україні було трохи більше 1200, то вже через 10 років ця цифра перевалила за 2800. Ринки стали досить ефективним важелем задоволення постійно зростаючого попиту і знайшли свого клієнта. Причому цей клієнт - представник середнього класу, а думка про те, що ринки - наділ бідних, - не більш ніж стереотип, запевняють торговці.
Вадим Земляков, який ось вже 10 років торгує шкіряними куртками і дублянками на харківському ринку "Барабашово" запевняє, що ще 3-4 роки тому помічав на "Барабашці" навіть багатих людей. "У мене дуже багато друзів - власників фірм, заводів і пароплавів. У свій час вони всі в мене купували шкіру", - розповідає він. Щоправда, зараз товстосуми все рідше показуються на ринку. "Вони йдуть у гарний магазин, там їх обступають довгоногі красуні, "кавою напувають". А на "Барабашово" вони вже не хочуть іти", - сміється Вадим.
Але якщо "Барабашка" і став менш популярний серед сильних світу цього, то про столичний Бессарабський продуктовий ринок такого точно не скажеш. Тут іноді можна побачити навіть президента Ющенко.
Базар-магазин
Завсідники базарів пояснюють популярність ринків насамперед низькими цінами. Цю думку поділяє й перекладач Юлія Співак. Нещодавно вона відсвяткувала весілля, а вінчальну сукню купила на ринку. "Я непогано вмію шити й прекрасно бачу, що у весільних салонах Києва використовуються ті ж лекала, що й на ринку. Просто в салоні все вдвічі дорожче", - говорить вона.
Неймовірні націнки пояснюються просто. Господар магазину в столичному торговому центрі змушений викладати $200 на місяць за оренду 1 кв. м площі. У той же час оренда нового павільйону для торгівлі промтоварами на Володимирському ринку обійдеться продавцеві всього в 250-300 грн. за кв. м. А оренда павільйону площею 40 кв. м на "Барабашово" потягне на 3500 грн. на місяць, причому до цієї суми входить і плата за охорону. Щоравда, за неофіційною інформацією, за право оренди потрібно заплатити одноразовий внесок - $50 тис.
Ще один розхожий аргумент на користь ринків: у магазинах торгують тим же самим, але дорожче. Звичайно, це далеко не завжди так, але подібна думка не позбавлена підстав. Адже ринки часто стають джерелом товарів для оптових покупців, причому як для торговців продуктами харчування, так і для магазинів одягу.
Я дуже часто бачу машини з логотипами відомих ресторанів, - розповідає директор столичного Володимирського ринку Лариса Ярошевич. - Нерідко можна бачити, як приїжджає парубок зі списком, віддає його одному з наших продавців, йде пити каву, а йому в цей час пакують кульки. Це не приватний замовник: це підприємство, чиясь домашня кухня або ресторан.
Стосунки магазинників з ринковими торговцями ґрунтуються винятково на особистому контакті, запевняє Вадим Земляков.
До мене приходять оптовики і пропонують продати їм 20 курток. Ми - торгуємося і в підсумку змовляємося на $250, - розповідає він. - Я в цьому випадку зароблю $20 на штуці, однак не буду ламати собі голову з приводу реалізації.
У свій час, як і будь-який успішний торговець, він зішітовхнувся з питанням розширення бізнесу. Але брати під оренду додаткові 2-3 павільйони не став, просто почав привозити більше виробів і прилаштовувати їх у магазини. До числа клієнтів увійшли сусіди з ринку. А от колеги Вадима працюють із центральними магазинами і торговими центрами Харкова.
Вони із задоволенням беруть дублянки та куртки і продають їх за півтори-дві тисячі доларів. Це приносить їм ще 150-200 доларів з кожної одиниці товару, - говорить Вадим.
Купці 90-х
Втім, багато сьогоднішніх власників магазинів свою кар'єру починали саме з торгівлі на ринку. Один з них - Костянтин Климашенко, основний співвласник групи компаній "Книжковий супермаркет", який включає близько 30 магазинів. Книготоргівлею він зайнявся ще наприкінці 80-х, коли не було не те що книжкових супермаркетів, але навіть книжкового ринку "Петрівка".
Торгували разом з партнером спочатку в київському кінотеатрі ім. Довженко, потім у метро. За книжками їздили до Мінську, Ленінграду та Москви. "Я зі здриганням пригадую, як ми з товаришем за півгодини завантажували книгами під зав'язку купе поїзда", - сміється Костянтин. "Петрівку" київські книгопродавці будували самотужки. Климашенко згадує, як особисто давав кошти на укладання асфальту. На ринку він працював як оптовик, попит був найвищий, і один КамАЗ книг розходився за тиждень.
Бурхливі 90-і згадує й Вадим Земляков. "Ми їхали навмання. Через митницю проходили хто як. Дав митникові 10 доларів - і вперед", - з ностальгією розповідає він. Сумка, де містилося 5-6 дублянок, тягла на $1-1,5 тис. Одну можна було провезти безболісно, але якщо хтось зважився взяти більше, його на митниці затримували.
І хоча спогади в бізнесменів немов написані під копірку, у питанні майбутнього ринків вони кардинально розходяться. Костянтин Климашенко впевнений, що майбутнє - за великими книгарнями, а ринку залишилося жити недовго. Вадим Земляков дотримується іншої думки, тому не поспішає залишати "Барабашку". Він продовжує їздити до Туреччини, щоправда, вже не щотижня, як раніше, а два рази на рік - подивитися, що можуть запропонувати його партнери до нового сезону.
Ринкова економіка
На захист ринків Вадим Земляков наводить вагомий аргумент: всі торговці "Барабашово" видають своїм покупцям чеки. Це тенденція останніх років. Зараз на ринках дійсно вже не зустрінеш того криміналу, який панував там у середині 90-х. "Ми викорінили крадіжки з багажників. Тепер навіть рідко коли до міліції звертаємося. У нас своєї штат охорони - 100 чоловік", говорить Анатолій Куркін, директор-розпорядник авторинку "Лоск".
Але влади більшості міст однаково незадоволені. Наприклад, після проведення перевірок на Житньому ринку столиці в київській мерії заявили, що через діяльність підприємства міський бюджет недоодержав понад 1 млн. грн. Директора ринку зняли з посади і порушили проти нього кримінальну справу. Обурюються й в Одеській облдержадміністрації. Віце-губернатор міста Максим Степанов скаржився, що місцевий ринок "7-й кілометр" платить у міський бюджет до смішного мало.
Та й казати, що агресивна боротьба за право власності на ринки пішла в минуле, рано. Достатньо згадати дніпропетровську "Озерку", боротьба за яку забрала не одне життя. А концерн "АВЕК і Ко", основного власника "Барабашки", не раз обвинувачували в самовільному захопленні міських земель і порушенні всіх можливих норм безпеки.
Своєрідно вирішити свої ринкові проблеми вирішила влада Москви. Півтора роки тому вона попросту ухвалила закрити всі речові ринки, розташовані на території міста. Але в Україні рубати з плеча поки ніхто не збирається. Адже незважаючи на проблеми, ринки можуть приносити непогані гроші. Наприклад, столичний Володимирський ринок щомісяця направляє в бюджет міста від 600 до 800 тис. грн.
Однак найближчим часом ринкам доведеться несолодко. Вони теж стануть заручниками економічної кризи. Адже падіння купівельної спроможності населення призведе до зниження попиту, особливо на промислові товари. Вадим Земляков вже відчув це на собі. "У порівнянні з минулим роком, наші продажі впали в 2-3 рази. Шкіряна куртка не є предметом першої необхідності", - зітхає він.
Ринкові жанри
Продуктовий
Київ. "Бессарабка"
Найдорожчий продуктовий ринок країни - Бессарабський - розташований на однойменній площі в самому центрі Києва. Тут отоварюються іноземці, нардепи, які живуть неподалік, і просто забезпечені люди. В однієї тутешньої торговки президент Ющенко купує трави.
Найдорожчий продуктовий ринок країни - Бессарабський - розташований на однойменній площі в самому центрі Києва. Тут отоварюються іноземці, нардепи, які живуть неподалік, і просто забезпечені люди. В однієї тутешньої торговки президент Ющенко купує трави.
Ще в XIX столітті на площу з'їжджалися торгувати вином і фруктами селяни з Бессарабії - звідси й назва. В 1912 р. вибудували будинок (до речі, досить цікавий, що сполучає модерн і конструктивізм), і "Бессарабка" стала першим критим ринком України.
Зараз із зовнішнього боку ринку розташовані магазини та кав’ярні, а під круглим зводом внутрішнього залу - близько 600 торговельних місць. Працюючий цілодобово Бессарабський ринок є комунальним підприємством і безпосередньо підкоряється Київській міській державній адміністрації. У грудні 2006 р. тут виник конфлікт: київський мер Леонід Черновецький відсторонив тодішнього директора ринку Анатолія Плахотюка від посади, мотивуючи це тим, що в ринку погані фінансово-господарські показники. "Нічого дивного, - кажуть торговці "Бессарабки". - Кожен новий мер ставить на ринок свою людину".
Книжковий
Київ. "Петрівка"
Книжковий ринок "Петрівка", розташований поблизу однойменної станції метро, офіційно відкрився 1 березня 1997 року. До цього тут була "балка", як називали стихійні "тематичні" базари - книжкові, радіо-, музичні. За 11 років офіційного існування "Петрівка" стала найбільшим в Україні книжковим ринком. Торгують тут не тільки книгами. Крім величезного вибору художньої і спеціальної літератури, на "Петрівці" представлений різноманітні асортименти аудіо- і відеопродукції, а також програмного забезпечення і канцелярських товарів.
Книжковий ринок "Петрівка", розташований поблизу однойменної станції метро, офіційно відкрився 1 березня 1997 року. До цього тут була "балка", як називали стихійні "тематичні" базари - книжкові, радіо-, музичні. За 11 років офіційного існування "Петрівка" стала найбільшим в Україні книжковим ринком. Торгують тут не тільки книгами. Крім величезного вибору художньої і спеціальної літератури, на "Петрівці" представлений різноманітні асортименти аудіо- і відеопродукції, а також програмного забезпечення і канцелярських товарів.
Київський книжковий ринок постійно приростає новими територіями, зараз його площа - 17,5 тис. кв. м, кількість торговельних місць - 2000.
Радіо
Донецьк. "Мотодром"
Після розпаду СРСР мотоспорт згорнувся, і на донецькому мотодромі на проспекті Полеглих Комунарів стали торгувати речами. У ті роки навіть московські "Лужники" перетворилися у величезну барахолку. Але наприкінці 90-х торгівля на Полеглих Комунарів стала вгасати, і компанія з патріотичною назвою "Вітчизна", що орендувала на той час територію мотодрому, почала шукати їй нове застосування. На початку 2000 р. саме закрився донецький радіоринок "Шахтар", і "Вітчизна" запропонувала "шахтарським" підприємцям свою площу.
Після розпаду СРСР мотоспорт згорнувся, і на донецькому мотодромі на проспекті Полеглих Комунарів стали торгувати речами. У ті роки навіть московські "Лужники" перетворилися у величезну барахолку. Але наприкінці 90-х торгівля на Полеглих Комунарів стала вгасати, і компанія з патріотичною назвою "Вітчизна", що орендувала на той час територію мотодрому, почала шукати їй нове застосування. На початку 2000 р. саме закрився донецький радіоринок "Шахтар", і "Вітчизна" запропонувала "шахтарським" підприємцям свою площу.
Радіоринок "Мотодром" відкрився у квітні 2000 року. Зараз його територія займає 3670 м кв, на яких близько трьохсот торговельних місць. Спортивна спадщина - зручні під'їзні колії, велика автостоянка і відкрите небо. Втім, зараз весь асортимент - від радіодеталей і телефонів до супутникових антен та інфрачервоних обігрівачів - продається в критих павільйонах.
Речовий
Харків. "Барабашка"
Колись станція метро ім. академіка Барабашова була найбільш малолюдною в місті: поблизу одного виходу - коло автобусів і тролейбусів, що йдуть у спальний житловий масив, біля іншого - приватний сектор. Далі - болота, що плавно переходять у річечку Харків.
Колись станція метро ім. академіка Барабашова була найбільш малолюдною в місті: поблизу одного виходу - коло автобусів і тролейбусів, що йдуть у спальний житловий масив, біля іншого - приватний сектор. Далі - болота, що плавно переходять у річечку Харків.
Десять років тому концерн "АВЕК" за підтримкою тодішнього мера Євгена Кушнарьова почав створювати тут речовий ринок. Спочатку були скандали: влада витісняла торговців речами з їх насидженого місця, Благовіщенського базару. Адміністрація нового ринку розширювала "Барабашово" не тільки за рахунок осушення боліт: жителям приватного сектора наполегливо пропонували переселитися, і багато хто були незадоволені. Втім, компенсації дозволяли купити непогану двокімнатну квартиру. Зараз Барабашовський речовий ринок - найбільший у східній Україні, покупці з'їжджаються сюди для оптових і роздрібних закупівель з усієї країни та з ближнього зарубіжжя. Торгівля йде на площі в 120 футбольних полів.
Керівництво "АВЕК" обіцяє, що через п'ять років ринок перетвориться в торговий центр, що відповідає євростандартам, а лотки і контейнери під відкритим небом зникнуть зовсім. Втім, зараз у концерну деякі проблеми: влада Харкова заявляє, що розвиток ринку ставить під загрозу існування гілки метрополітену, що проходить під ним. У квітні на "Барабашці" сталася пожежа, згоріло як мінімум шість магазинів ринку.
Автомобільний
Луцьк. "Автопарк"
На початку 90-х минулого століття багато хто, намагаючись заробити, купували старі машини в Польщі або Німеччині і гнали їх до України. А на польських, та й на наших шляхах тоді бешкетували рекетири. І тільки в Луцьку перегонщики, чиїм порятунком був постійний рух та ігнорування будь-яких мотивів зупинитися, могли відсапатися. Саме тоді луцький автобазар прогримів на всю Україну як Мекка покупки та продажу іномарок.
На початку 90-х минулого століття багато хто, намагаючись заробити, купували старі машини в Польщі або Німеччині і гнали їх до України. А на польських, та й на наших шляхах тоді бешкетували рекетири. І тільки в Луцьку перегонщики, чиїм порятунком був постійний рух та ігнорування будь-яких мотивів зупинитися, могли відсапатися. Саме тоді луцький автобазар прогримів на всю Україну як Мекка покупки та продажу іномарок.
Зараз в Україні є авторинки і побільше: наприклад, київський або одеський, але луцький як і раніше залишається найпопулярнішим центром торгівлі автомобілями, що були у використанні. Період початкового накопичення капіталу давно пройшов, і сьогодні Луцький авторинок, яким володіє ЗАТ "Автопарк", цілком респектабельний: отут можна взяти машину в кредит, оформити страховку.
Ринок розташований на міській околиці; він займає сім гектарів. Торговельними днями, четвергами і неділями, сюди з'їжджаються близько 2 тис. автовласників, які продають свої машини. Приблизно стільки ж торгують запчастинами та автомобільними аксесуарами.
Живий
Київ. "Пташка"
Київський зооринок, найбільший в Україні, був відкритий в 1951 р. Зараз на території всього у пів гектара вміщається до тисячі різновидів пернатих, гавкаючих, нявкаючих, мовчазних, плаваючих і повзаючих братів наших менших. Тут завжди, і взимку, і влітку, тваринами торгували під відкритим небом. Але півтора місяця тому фірма "Куренівський ринок", яка володіє "Пташкою", побудувала новий павільйон на сто п'ятдесят торговельних місць.
Київський зооринок, найбільший в Україні, був відкритий в 1951 р. Зараз на території всього у пів гектара вміщається до тисячі різновидів пернатих, гавкаючих, нявкаючих, мовчазних, плаваючих і повзаючих братів наших менших. Тут завжди, і взимку, і влітку, тваринами торгували під відкритим небом. Але півтора місяця тому фірма "Куренівський ринок", яка володіє "Пташкою", побудувала новий павільйон на сто п'ятдесят торговельних місць.
Крім живих істот, на ринку можна купити й житло для них - акваріуми, клітки, будки, будиночки.
Вихідними, а це найбільш торговельні дні, сюди приходять не тільки для того, щоб кого-небудь купити, але й просто так, на екскурсію. Деякі приводять дітей, як до зоопарку.
Андрій Кузьмін, Марія Шамота
За матеріалами: Фокус
Поділитися новиною
