0 800 307 555
0 800 307 555

Цукор залежності, або Чому український продукт втрачає "національний" смак

Аграрний ринок
461
Український цукор витісняється більш дешевим імпортним. А це здатне викликати простій половини цукрових заводів вже цього року і зменшення підприємств більш ніж в 10 разів - у перспективі. Експерти розділилися в думці, чи варто рятувати галузь і робити ставку на нерентабельний цукровий буряк або віддати поля під більш затребувані культури. Тим часом відповідь на головне питання споживача - що буде із ціною - за будь-якого розкладу одна: зростання на рівні 25% під кінець року.
Цієї осені лише половина з 109 цукрових заводів продовжать працювати. Інші будуть просто незатребувані. За словами глави Національної асоціації "Укрцукор" Миколи Ярчука, зайві потужності на сьогодні становлять близько 40%. "Зараз підприємства, що не взялися до роботи, не можуть забезпечити компенсації, а процес виводу потужностей іде хаотично та стихійно", - відзначив Ярчук інтернет-газеті "СЕЙЧАС".
Експерти ринку говорять про те, що за останні 10 років кількість підприємств, що переробляють буряк, не опускалася нижче 100 (виняток - 2005 р., коли запустилося 92 заводи).
Імпорт витісняє
Основні причини скорочення числа виробників цукру - відмова аграріїв від посіву цукрового буряка через низьку рентабельність його вирощування. Через це в 2008 р. площі під цією культурою скоротилися майже вдвічі: 389,8 тис. га проти близько 650 тис. га в 2007-му. Тенденція зменшення площі посіву намітилася давно, однак тільки цього року вона проявилася найбільш повно: близько половини площі, що раніше випадала під цукровий буряк, тепер засаджують більш привабливим ріпаком і соняшником. У результаті обсяг виробництва власного цукру в порівнянні з торішнім знизиться більш ніж на 20% до 1,5 млн. (при споживанні 2,4 млн. т на рік). Дефіцит цукру, що складе близько 900 тис. т, буде покриватися за рахунок імпорту тростинного цукру.
Дефіциту цукру не буде
Однак навіть якби буряка вистачило на всі цукрозаводи, цей вид бізнесу стримує низька рентабельність, що падає з року в рік. Так, якщо в 2005 - рік надвиробництва - цукрозаводники могли "наварити" до 20-25%, вже торік 12% із зусиллями досягали тільки великі гравці. За даними аналітичного агентства Agriculture, на сьогодні 7% при собівартості 3-3,1 грн. за кг є максимумом прибутку для вітчизняних цукрозаводников. Відносно ціни на тлі інфляційних очікувань останнього кварталу цього року прогноз також не є особливо втішним.
За даними фахівців, після появи першого цукру ринок трохи "підсяде", тобто ціна буде знижена. Потім, під кінець року, ціна виросте на 20-25%. "Далі все буде залежати від світових цін, тому що до наступного врожаю близько 35% цукру буде завозитися з-за кордону", - пояснив директор Agriculture Сергій Наливка.
Дефіциту цукру в будь-якому разі не буде, впевнені фахівці: кордони відкриті, так що можна завозити в будь-якій кількості. Однак тепер на українські "цукрові" ціни будуть впливати світові тенденції. І надалі, говорять фахівці, прийдемо до пропорції 40/60, де меншу частку буде займати власний цукор з буряка, а решту довезуть з-за кордону імпортери.
Перспективи цукрозаводників
У цукрового буряка в Україні немає "світлого майбутнього", стверджують експерти. Всі можливі проекти - збільшення сегмента внутрішнього ринку, експорт українського цукру, виробництво біопалива з цукрового буряка - сьогодні нежиттєздатні.
"Якщо ріпак і ріпакову олію ми продаємо споживачам, то біоетанол нам продавати поки нікуди, - розповідає Наливка. - Уряд повинен підготувати ґрунт переговорами з представниками ЄС. До того ж ні законодавча база, ні переробні потужності ще не готові".
Бізнес на біопаливі також не можна розглядати серйозно, оскільки вихід етанолу з буряка не перевищує 5%, тоді як зерно забезпечує 33%-у рентабельність. "Значить вигідно займатися тим, що добре йде. Є сенс виробляти біогаз, біодизель та біоетанол - поки ні", - резюмує Наливка.
Експорт українського цукру навряд чи можливий через високу вартість бурякового цукру, що не може конкурувати з тростинним. "Може бути, на рівні 1-2 тис. т буде продано в Грузію або Казахстан за особливими домовленостями. Експорту цукру в нас немає вже давно. Спочатку страждала якість, потім ціна", - розповідає Наливка.
Теоретично для того, щоб розвинути експорт, нам необхідно одержати квоти на продаж цієї продукції. А для цього - привести продукт у відповідність з міжнародними стандартами.
Лише кілька українських компаній на окремих заводах змогли домогтися необхідної якості цукру. До того ж не секрет, що цукровий ринок давно поділений, але ми можемо спробувати "протиснутися" на світовий ринок як гравець з реекспорту. Але сенсу входити туди немає. Якщо в України цукор не пішов, можна з великим успіхом займатися експортом олійних і зернових культур, говорять фахівці.
Навіщо жити з натурального господарства?
Тим часом Ярчук вважає неприпустимим залишити галузь без державної допомоги, незважаючи на ринкові об'єктивні фактори. За його словами, "уряду, за прикладом ЄС, необхідно прийняти держпрограму, яка б передбачала механізм виводу зайвих потужностей, а також забезпечення соціальних гарантій для звільнених працівників. В Європі ж це все відбувалося поступово за участю і підтримки держави. Витіснення імпортним дешевим цукром вітчизняного є небезпечною для економіки тенденцією. Ми ставимо себе в залежність від закордонного товаровиробника, якого і будемо фінансувати".
"Неорганізованим" гравцям доведеться піти з ринку
Наливка іншої думки щодо цього: "Нічого страшного не буде, якщо ми поступимося імпорту з країн, які, крім дешевого цукру, нічого не вміють робити. Залежності боятися не потрібно. Іде глобалізація, кордони стираються, світ обмінюється товарами, ресурсами, капіталами, трудовими ресурсами. Це радянський підхід, коли залізна завіса змушувала жити з натурального господарства. Не потрібно захищати те, що в тебе не йде і що не має перспектив", - впевнений Наливка.
Говорячи про перспективи, фахівці сходяться на думці, що після збалансування вітчизняного цукру дешевим імпортним на українському ринку залишаться компанії, які забезпечать себе цукровою сировиною, вирощеною на власних полях. За рахунок більш високої рентабельності вони зможуть запропонувати продукт за цінами, порівнянними з цінами на імпортний тростинний цукор. Інші заводи, що працюють на давальницьких схемах і не володіють власною сировинною базою, не зможуть витримати цю ціну, тому будуть змушені піти з ринку.
Олексій Деєв
За матеріалами:
газета Сейчас
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас