700
VIP-місце на цвинтарі
Моцарт і Сальєрі, Мерилін Монро й Сара Бернар, Олександр Пушкін і Федір Достоєвський, Джон Кеннеді й Наполеон Бонапарт - всі ці люди давно пішли з життя, а, одже, десь поховані. І багатьох наших сучасників, обтяжених чималими коштами, не залишає думка про те, що непогано було б знайти спокій поблизу зі світовими знаменитостями.
Багатії готові викласти за "вдале місце" до $1 млн. - саме стільки коштує ділянка на найдорожчому цвинтарі у світі в Єрусалимі на Масличній горі. Вважається, що мешканці цього цвинтаря першими зустрінуть Машиаха в Судний день, пише piratyy.narod.ru. Тут, повідомляє ukrinter.com, встигли "зарезервувати" собі місця Йосип Кобзон та Алла Пугачова.
А, наприклад, поп-співачку Бритні Спірс настільки вразили деякі з могил, які належать тим, хто вже пішов у світ інший, зіркам Голівуду, що вона практично не роздумуючи вибрала для свого майбутнього поховання цвинтар Forever Cemetery. Що й не дивно - адже в VIP-секції Forever Cemetery похована її кумир - Мерилін Монро.
Вдале сусідство
Що стосується VIP-секцій, то з ними на цвинтарях України явна напруга: відповідно до Закону України "Про поховання й похоронну справу", "поділ цвинтарів на розряди за матеріальним становищем не допускається". У той же час стаття 23 закону говорить, що "рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у місцях поховань можуть бути відведені сектори для почесних поховань". Для таких поховань органи місцевого самоврядування можуть відводити земельні ділянки за територією місць поховання й створювати на них меморіальні бульвари, сквери, парки.
Напевно в нашій країні найдеться чимало людей, що бажають знайти останнє пристановище поруч із могилою Лесі Українки, Тараса Шевченко або, скажемо, Валерія Лобановського. Звичайно, це зажадає чималих зусиль, однак чим не спосіб одержати крупицю популярності хоча б після смерті?
"У християнській православній культурі відношення до цвинтарів можна визначити як до пам'ятників культури й навіть мистецтва. Живі, зберігаючи пам'ять про своїх померлих близьких, віддаючи їм останню данину поваги й любові, втілюють її в могильних обелісках, надгробних плитах, прощальних епітафіях. І якщо люди були при житті відомі й шановані, після смерті знаходиться чимало шанувальників, що прагнуть не тільки приходити на їхні могили, але й намагаються "влаштуватися" (або влаштувати своїх родичів) поруч, щоб одержати свою частку популярності", - розповів віце-президент НПЦ "Дианаліз" Вікторія Єгорова.
За її словами, у цьому немає нічого дивного: бажаючих погрітися в променях слави кумира перебуває чимало й за життя. Те ж саме відбувається у випадку з померлими.
Memento mori
За словами психолога, тема смерті займає значне місце в житті людей. "Саме тому, що ніхто нічого про це не знає напевно, тема смерті інтригує, породжує домисли й страхи, обростає ритуалами й звичаями. Майже всі релігії розглядають смерть як "перехід", і таке відношення до смерті спричиняє усвідомлену або неусвідомлену підготовку до неї. У першу чергу мова йде про духовну підготовку, що при правильному розумінні й відношенні в остаточному підсумку переходить у зовсім конкретну матеріальну підготовку. Це й відкладені "на смерть" гроші, і покупка заздалегідь необхідних на похоронах атрибутів, і покупка заздалегідь місця на цвинтарі", - говорить Єгорова.
За її словами, у таких приготуваннях немає нічого блюзнірського або патологічного: "Так робили наші предки, таке відношення передали нам разом з іншими культурними цінностями. Можливо, вони жили в менш метушливий час і більше думали про духовне. Так чи не в цьому глибокий зміст традицій? Навіть якщо ми чогось не можемо зрозуміти й прийняти відразу, дотримуючись народних завітів, ми одержуємо можливість, подаровану нам предками, знайти мир, розуміння й зміст".
Справедливості заради відзначимо, що якщо відкладати гроші "на смерть" ніхто нікому заборонити не може, то з покупкою місця на цвинтарі заздалегідь в українців можуть виникнути певні проблеми. Згідно того ж Закону, ритуальні послуги (у тому числі й надання місця на цвинтарі) виявляються на підставі свідоцтва про смерть. Тобто теоретично купити місце на цвинтарі за життя в Україні не можна. Однак, як відомо, між теорією й практикою є велика різниця.
Продам могилу бабусі
Оголошення в Інтернеті начебто "Продам місце на цвинтарі. Ціна договірна" сьогодні не така вже і рідкість. І якщо затію з облюбованням містечка на дніпровських кручах у Каневі найкраще залишити, то покупка місця на Байковому в "оточенні" Михайла Грушевського, Олеся Гончара, Максима Рильського, Павла Тичини, Миколи Лисенка та багатьох інших покійних знаменитостей не є нездійсненним завданням. Розцінки коливаються в діапазоні $5-25 тис., і покупців вистачає. Де ж "продавці нерухомості" беруть свої об'єкти на продаж?
"Якщо ви уважно прочитаєте ці оголошення, побачите, що місця на цвинтарі продають користувачі місць поховання", - роз'яснили в Головному управлінні ритуальних послуг КДМА. Тобто якщо в когось, скажемо, 30 років тому вмерли бабуся й дідусь, сьогодні спадкоємець є власником цього місця й може його продати. Правда, ховати доведеться, що називається, "труну на труну", зате з погляду законодавства порушень немає. Відповідно до статті 25 закону, свідоцтво про смерть "надає право його пред'явникові на встановлення нагробних споруджень у межах могили (сімейного поховання), рішення питань про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов'язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству".
Говорять, що сьогодні в певних колах взагалі стало модним дарувати місце на цвинтарі. Наприклад, на день народження. А що тут такого? Робота нервова, нерівна година що трапиться - а гідних вільних місць немає. Адже далеко не кожному однаково, де його поховають - багатьом важливо, щоб "народна стежка" навколо могили не заростала. У підсумку, до цвинтарів багато хто ставляться не як до місця заспокоєння й останнього пристановища, а як до місця проживання, думаючи, по сусідству з Альфредом Нобелем або, скажемо, Володимиром Висоцьким, лежати буде не в приклад веселіше.
Наталя Мичковська
За матеріалами: газета Сейчас
Поділитися новиною
