501
Не конкурент
— Енергетика
Вітчизняні НПЗ мають потребу в якнайшвидшій модернізації. В іншому випадку Україні загрожує бензинова криза
Нафтопереробна галузь - стратегічно важлива для України. Раніше наша країна була однією з наймогутніших нафтопереробних держав. Шість заводів сумарною потужністю 51 млн. тонн при такій території і при такому населенні - це колосальний потенціал. Однак сьогодні від колишньої могутності не залишилося й сліду. Які ж перспективи у вітчизняної нафтопереробної галузі? І чи зможуть НПЗ стати ефективними після модернізації?
Падіння переробки
За останні п'ять років переробка нафти в Україні знизилася рівно вдвічі. За результатами статистичних даних, у першому кварталі 2008 року вона впала на 42-43% у порівнянні з першим кварталом минулого року.
Відповідь на питання, чому знизилася переробка, досить проста: скоротилася кількість НПЗ, які працюють. Падіння нафтопереробки відбулося в 2005 році: у червні зупинився Херсонський, у липні - Одеський заводи, а восени - "Нафтохімік Прикарпаття" і НПК "Галичина". Причини зупинки всі підприємства називають різні, але насправді причина одна - економічна неспроможність, неконкурентноздатність, зміна податкового поля.
Чому в той час як весь світовий нафтопереробний сектор отримує відчутний прибуток, українські заводи ледь зводять кінці з кінцями? Проблем декілька. Головна з них - відсутність державної стратегії розвитку нафтопереробної галузі. Підприємства не почувають потреби в модернізації. Їм здається, що вони можуть виробляти низькоякісну продукцію і далі і при цьому залишатися рентабельними. Однак їхні припущення помилкові: щоб продукція залишалася конкурентноздатною, необхідно відповідати тенденціям ринку.
Приміром, у Європі всі знають, які вимоги до нафтопродуктів будуть до 2015 року. Відповідно, всі закордонні виробники модернізують свої потужності під ці стандарти. Тобто в більшості розвинених країн сформувалася ринкова система, що дає зрозуміти гравцям ринку нафтопереробки, до яких стандартів варто йти і на яку продукцію буде найбільший попит. У нас, на жаль, такої системи нема, тому вітчизняний ринок нафтопереробки ще не швидко вибереться із кризи, якщо не загрузне в ній остаточно.
Без конкурентів
На сьогоднішній день у порядку лише Кременчуцький НПЗ і Лисичанський НПЗ. Недавно був запущений Одеський НПЗ. Переробка на заводах Західної України з 2004 року щорічно знижувалася на 30% аж до повної зупинки. 2005 рік змусив нафтопереробників задуматися: які заходи необхідно почати, щоб запобігти занепаду галузі?
Серйозною проблемою є та обставина, що наші НПЗ виробляють асортимент продукції, що була затребувана ще в минулому столітті, тоді як сьогодні Україні необхідні абсолютно інший бензин і дизпаливо й у набагато більших обсягах.
В 2004 році в Україні на ринку нафтопродуктів відбувся перелом: споживання "символу епохи" - радянського бензину А-76 - стало рівним споживанню високооктанових бензинів. Надалі споживання високооктанових бензинів зросло у два рази, а споживання бензину А-76 знизилося в чотири рази. Ринок вимагає високоякісних марок бензину, але цю потребу на даний момент вітчизняні підприємства задовольнити не можуть. Відповідно, виробляючи продукцію, що не користується попитом, стверджує експерт компанії "ЮПЕКО" Сергій Куюн, НПЗ не одержують високих доходів. Заводи все-таки змушені реагувати на зміну кон'юнктури і вимоги ринку, а та продукція, яку найбільше купують, і приносить основний дохід. Приміром, на сьогоднішній день особливою популярністю користується бензин А-95 - попит на нього останнім часом збільшився в Україні вдвічі, а виробництво - тільки в півтора рази. Словом, вітчизняні НПЗ не можуть зробити потрібні обсяги високооктанових бензинів без істотної модернізації. Виробництво бензину А-95 - задоволення дороге, і покупка його на ринку обходиться недешево, тому наші підприємства не можуть переступити на існуючих потужностях певний виробничий поріг.
Завдання №1 Що ж заважає українській нафтопереробці здійснювати модернізацію та отримувати прибуток? Сьогодні увесь світ модернізується. У Росії обсяг інвестицій у нафтопереробні заводи, а їх у Росії 26, за останні два роки збільшився у два рази - з $1 млрд. до $2 млрд. на рік. Це становить приблизно по $40 млн. на підприємство. Для порівняння: інвестиції в модернізацію шести українських заводів становлять близько $80-100 млн. на рік за умови, якщо хтось будує нову установку. Тобто наші НПЗ інвестують у модернізацію у два-три рази менше, ніж російські. І це вже не кажучи про те, що справжній будівельний бум відбувається в нафтовидобувних країнах - на Близькому Сході, у Саудівській Аравії, Катарі і Кувейті з'являються нові НПЗ. Нафтопереробні заводи будують Індія, Китай та Іран, Казахстан модернізує існуючі потужності, а також розглядає можливість будівництва заводів у Середземномор'ї та у Грузії. Переробка - це та сфера, що приносить нафтовій галузі максимальну маржу.
Старший аналітик ІФК "Конкорд Капітал" Володимир Нестеренко вважає, що українські НПЗ після модернізації можуть стати прибутковими, однак інвестиції повинні бути більш ніж істотними. "Щоб забезпечити глибину переробки близько 70% потрібно інвестувати в галузь $1-1,2 млрд., а щоб вивести вітчизняні підприємства на рівень більш просунутих європейських НПЗ, необхідно вкласти більше $2 млрд.", - ділиться думкою експерт. Зможуть, а головне - чи захочуть власники нафтопереробних заводів вкладати круглі суми в модернізацію? Питання риторичне.
У підсумку статистика говорить сама за себе. За результатами поточного року, згідно із прогнозами компанії "ЮПЕКО", імпорт нафтопродуктів може досягти 40%, хоча торік він становив 30%. У середньому ж Україна рухається до позначки 50%. Таким чином, якщо сьогодні НПЗ не займуться модернізацією, незабаром наша країна ризикує стати повністю залежною від імпорту далеко не дешевої нафтопродукції. У такому випадку вартість бензину наблизиться до європейської - 1,5 євро за літр.
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
