1240
Інфляція-Стоп
— Казна та Політика
1. Державне адміністрування цін Уряд може дозволити місцевим органам влади встановлювати граничну торговельну націнку на деякі товарні позиції в споживчому кошику.
Місцева влада з подачі уряду може встановлювати граничні рівні рентабельності виробництва соціально значимої продукції: борошна, хліба, хлібобулочних виробів.
Крім того, держава може контролювати рентабельність перекупників аграрної та тваринницької продукції: часто різниця між ціною покупки сільгосппродукції у фермерів і продажем кінцевим споживачам зашкалює за 100%. Заборона встановлювати торговельні націнки вище, наприклад, 15% від закупівельної вартості може знизити ціни на молоко, хлібобулочні, макаронні вироби, яйця, м'ясо. Інший метод адміністративного стримування інфляції - квотування або ліцензування експорту продукції, внутрішні ціни на яку ростуть.
Ризики Адміністративне придушення інфляції (держконтроль за цінами, обмеження експорту) може обвалити ринок - в умовах невигідних цін виробники різко зменшують обсяги випуску продукції, що в підсумку може привести до її дефіциту на внутрішньому ринку і поновлення зростання цін.
2. Ревальвація гривні. Підвищення вартості національної валюти зробить імпортні товари для українців більш дешевими, загальні темпи зростання цін сповільняться. Антиінфляційний ефект від ревальвації може виявитися вже в перший місяць після подорожчання гривні.
Ризики У перспективі року-двох захід може негативно позначитися на розвитку всієї економіки: різко подорожчає український експорт, збільшиться дефіцит торговельного балансу.
3. Обмеження споживання Один із найбільш жорстких методів боротьби з інфляцією. Держава різними методами обмежує обсяги споживчого кредитування та знижує темпи зростання доходів населення: урізує соціальні виплати, підвищує податки і т.д. Комплекс заходів Національного банку України вже привів до істотного зниження темпів збільшення кредитування фізосіб.
Ризики Обмеження споживання може істотно сповільнити економічне зростання та ввести економіку в стан стагнації.
4. Скасування імпортних мит на продукти харчування (зокрема, молоко та м'ясо). В Україні діють високі загороджувальні ввізні мита на багато товарних позицій. Їхнє скасування, а також імпортних квот, зокрема на цукор, зменшить дефіцит деяких продуктів і сповільнить темпи зростання цін.
Ризики У довгостроковій перспективі (2-3 роки) такий захід може істотно знизити конкурентноздатність українських виробників продуктів харчування.
5. Продовольчі інтервенції. Створення повноцінного держрезерву.
Зі збільшенням цін або появою дефіциту того чи іншого продукту на ринку Держрезерв продає частину запасів, знижуючи тим самим ринкову ціну продукції. За словами Дмитра Боярчука, виконавчого директора центру "CASE-Україна", у такий спосіб Держрезерв може нівелювати сезонні коливання цін на продукти харчування та усунути дефіцит на ринку. Однак нинішні обсяги держрезервів продовольства не дозволяють вирішувати глобальне завдання уповільнення зростання цін. Уряду спочатку необхідно сформувати великі запаси продовольства - у першу чергу зерна, м'яса та цукру.
Ризики Часті інтервенції на ринку зерна не сприяють розвитку ринкової конкуренції та дисгармонізують ціни.
6. Стимулювання сільського господарства, тваринництва. Щорічно українські аграрії одержують великий обсяг субсидій (в 2008-му - понад $600 млн, або 5% від планового виробництва сільгосппродукції), однак цього не вистачає для розвитку: гроші використовуються неефективно.
"Продуктивність галузі приблизно в 2 рази нижча від потенційної продуктивності аграрного сектора. При цьому Україна має гарний чорнозем, вигідне географічне положення і може поставляти сільгосппродукцію за кордон у досить великих обсягах", - міркує Василь Юрчишин, директор економічних програм Центру ім. Разумкова.
Аналітики рекомендують уряду знизити обсяг прямих дотацій аграріям, але частково або зовсім звільнити фермерів від податків, дозволити продаж земель сільгосппризначення під реалізацію аграрних проектів.
Ризики: Податкові канікули для фермерів знизять доходи держбюджету (можлива поява фіктивних аграрних господарств). Продаж земель під реалізацію агропроектів може привести до масштабного розпродажу земель під нецільові проекти та обвалу ринку землі.
7. Таргетування інфляції У Європі цей метод боротьби з інфляцією до останнього часу вважався найефективнішим. Національний банк та уряд визначають прийнятний рівень інфляції на рік і за рахунок монетарних і фіскальних механізмів підтримують показник на заявленому рівні. Якщо це вдається протягом 2-3 років, інфляційні очікування населення істотно знижуються.
Міжнародний валютний фонд останні кілька років наполегливо рекомендує Україні почати політику інфляційного таргетування. Для цього Національному банку необхідно відмовитися від фіксації курсу гривні до долара: піти від практики штучної підтримки нацвалюти, прив'язати її до кошика валют - курс гривні буде коливатися залежно від ситуації на світових валютних ринках.
Ризики Метод небезпечний сильними коливаннями гривні щонайменше протягом року після введення нової монетарної політики, що може негативно відбитися на обсягах зовнішньої торгівлі. Неконтрольовані зміни вартості імпорту та експорту приведуть до ще більшого розігрівання інфляційних процесів.
8. Масштабна модернізація промисловості, нарощування темпів зростання виробництва. На думку аналітиків, більшість українських підприємств досягла максимального рівня щорічних обсягів виробництва. Для більш високої продуктивності компаніям потрібно інвестувати великий капітал у відновлення та розширення основних фондів. Крім того, на багатьох товарних ринках у нас у країні сформувалися негласні монополії.
"Великий і середній бізнес в Україні сильно концентрований (тобто належить невеликому колу людей), тому конкуренція в багатьох секторах економіки невисока. У таких умовах зростання пропозиції обмежене", - вважає Віталій Кравчук з Інституту економічних досліджень і політичних консультацій. Втім, багато підприємств почали модернізацію: приріст інвестицій в основний капітал торік склав майже 30%.
Ризики Відсутні.
9. Поява нових інвестиційних інструментів з високою прибутковістю. Збільшення заощаджень та інвестицій у різні інструменти збільшення капіталу може істотно сповільнити темпи зростання споживання українців.
Ризики У цьому випадку сильне прискорення інфляції відкладається доти, поки інвестінструменти не принесуть високої прибутковості. Отримані кошти можуть бути знову направлені на споживання
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
