596
Хто заважає доступно їсти?
— Казна та Політика
Якось не виходить в уряду змістовно поговорити із суспільством ні про економічне зростання, ні про вибитий російський газ, ні навіть про виплату заощаджень Ощадбанку.
Розмова, відразу ж по закінченні заготовлених промов переходить на ціни. Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко намагається виглядати впевнено й тут: заявляє, що інфляція "не вийде за межі", продукти є, голоду немає. Дуже хочеться Юлії Володимирівні в це вірити - адже всі ми споживачі продуктів.
От тільки соціологи увесь час настрій псують: за результатами їхніх досліджень на перше місце в ієрархії проблем українців упевнено вийшло зростання цін на продукти. Як показали останні опитування - для 77% співгромадян ціна на продукти харчування стала головною турботою. А це в контексті президентських виборів дзвіночок більш ніж неприємний.
Інфляція в Україні тільки за перший квартал 2008 року склала 9,7% (до грудня 2007 року), перевищивши офіційний прогноз у цілому на рік (9,6%). І хоч говорить Тимошенко про те, що залишена в спадок попередниками інфляція "як світло не вимикається" і що необхідно ще 5-6 місяців, щоб це "ганебне" явище подолати, тенденції поки утішають мало. У березні зростання споживчих цін ще більше прискорилося (до 3,8% з 2,7% у лютому).
Це настільки вразило бувалого голову Нацбанку Володимира Стельмаха, що він із трибуни Верховної ради привселюдно не виключив стагфляцію - мікс із уповільнення виробництва (стагнації) і зростання цін (інфляції). З вуст керівника чи не єдиної установи, котра хоч якось намагалася приборкати маховик інфляції, таке пророцтво виглядало, м'яко кажучи, невтішно.
У зв'язку з цим, не можна не погодитися з керівником Головного контрольно-ревізійного управління Миколою Сивульським, що в одній зі своїх статей чітко вказав на корінь проблеми - ситуацію в агропромисловому комплексі. Відповідно, для стримування інфляції необхідно задіяти заходи, адекватні її природі, а не штучно стримувати ціни на продукти харчування, консервуючи системні проблеми АПК. Сивульський упевнений, що "спроби і надалі вирішувати загальноекономічні проблеми, до яких належить і проблема інфляції, за рахунок села приведе до подальшій його соціальної та економічної деградації, обернеться зниженням урожайності та обсягів виробництва сільгосппродукції".
Залишається догадуватися, чому Микола Іванович вирішив поділитися своїми аналітичними розробками (а стаття просто буяла цифрами та графіками) із громадськістю, а не з колегами по Кабміні. Не виключено, що це пов'язано з особливим політичним статусом аграрного міністра Юрія Мельника. Адже "непогрішність" Мельника в останніх 3-х урядах уже стала притчею во язицех. Навіть Віктор Янукович, у якого восени минулого року через черговий стрибок цін на соняшникову олію буквально "валилася" виборча кампанія, обмежився лише усним зауваженням Мельникові.
До речі, про Мельника. Символічно, але в той час, коли Юлія Володимирівна на всіх прес-конференціях віддувалась за дорожнечу їжі, профільний міністр майже тиждень був зайнятий куди більш важливою державною місією - у складі офіційної делегації України ушанував своєю присутністю Велику Соціалістичну Народну Лівійську Арабську Джамахірію і Єгипет.
Що шукав у пустелі Сахара пан Мельник, сказати складно. Але з урахуванням того, що він міністр більш ніж досвідчений, візит для нього дарма не минув - все-таки випав шанс скоротати час із президентом. І, відповідно, доповісти про екстрені кроки з підйому села і запобігання зростанню цін.
З останніх експерти особливо виділяють розроблений Мінагрополітики законопроект "Про державну підтримку сільського господарства України", що передбачає новий механізм регулювання цін на продукти харчування. Відповідно до законопроекту максимальні і мінімальні ціни на об'єкти державного цінового регулювання буде встановлювати Кабінет міністрів, тоді як зараз це право надане Мінагрополітики. У списку об'єктів цінового регулювання - круп'яні культури, горох, м'ясо і субпродукти, сухе молоко та вершкове масло.
Як би і раніше відомство Мельника ніхто особливо не критикував за зростання цін. Тепер і поготів не будуть - за все відповість Кабмін. А Мінагрополітики, будемо сподіватися, сконцентрується на проблемах галузі. Їх там за останні роки нагромадилося чимало. Наприклад, поголів'я худоби в Україні скорочується такими темпами, що ні про експорт, ні про самозабезпечення мова вже не йде. Так, з початку року кількість свиней зменшилася на 18% і це, як ви розумієте, не результат епізоотій (хоча і вони торік були).
При цьому худобу, за словами самих аграріїв, різати доводиться не від гарного життя. Дорожнеча кормів не дає можливості розвивати м'ясо-молочну галузь. А той дріб’язок, що ще залишається від колишнього поголів'я, істотно на ринок вплинути не може - так, наприклад, 78% українських корів зосереджені в домашніх подвір'ях сільських жителів. А на них ніякими міністерськими директивами не вплинеш
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
