1375
Хто виграв від того, що "Приват" зайшов на Кременчук?
— Енергетика
Можливо, у це важко повірити, але останні два тижні український медіа-простір став вільним від "заказух" на тему "Укртатнафти"-Кременчуцький НПЗ".
Оскільки в "інформаційних війнах" "proUA" не брав участь, а тема залишилася "важливою та актуальною", ми нарешті вирішили розглянути, що ж залишилося в чистому залишку. А саме: що від усіх цих змін одержала Україна? Як держава. Піна пішла, настав час подивитися, так сказати, - на пиво.
Про всяк випадок нагадаємо, що в жовтні 2007-го на найбільшому НПЗ країни помінявся керівник. Замість представника татар прийшов представник групи "Приват". Не будемо зайвий раз розповідати, як йому це вдалося: в Google усе є. Ну а для тих, кому шкода часу, двома словами: критичний пакет акцій (18 відсотків) український суд забрав у компаній, близьких до російської "Татнафти", віддавши його українській державі.
В результаті контроль над заводом опинився в держави - 61%. У Татарстану - залишилося 37. Держава (часів Януковича і Бойка) поставила директором "приватівця". Татари припинили поставляти на завод нафту. Деталі описувати не будемо. Занадто довго і банально. Тим паче суди, як звичайно, все ще мають місце бути.
Авторові цих рядків, взагалі ж, однаково, хто саме управляє фінансовими потоками в Кременчуці. Як на цей момент, так і в принципі. Цікаво лише одне: що від усіх цих рухів одержала держава? Державний інтерес можна визначити буквально декількома фразами: податки, робочі місця, інвестиції, енергетична безпека. Щоб не розтікатися думками по древу, можна прямо за списком і піти.
Податки
Наївно думати, що найбільший у країні нафтопереробний завод може дозволити собі не платити податки. Кременчуцький НПЗ увесь час свого існування був дійною коровою. Досить згадати, що для чималих розмірів індустріального міста завод увесь час був бюджетоформуючим підприємством. Але після приходу Овчаренка замість Глушка на посаду "керманича" першим було заявлено, що підприємство має лише борги та збитки. І в листопаді "Укртатнафта" стала прибутковою. Про це прес-служба світові повідала. А от як "Укртатнафта" спрацювала в грудні, а тим паче в січні - вже невідомо.
Зате в прес-служби з'явився новий привід для радості: до Дня міліції "Укртатнафта" подарувала місцевим правоохоронцям 30 автомобілів.
Тобто, якщо говорити про податки, то ймовірно прийдеться почекати, щоб робити висновки, один місяць - ще не показник...
Робочі місця
З робочими місцями - трохи гірше. Причому не в Полтавській області (Кременчук), а у Львівській (Дрогобич) і Франківській (Надвірна).
Нагадаємо, що росіяни "чомусь образилися" через те, що в них забрали контрольний пакет. І перестали качати на Кременчуцький НПЗ нафту. Взагалі.
Щоб завод не зупинився, "Приват" напружив всі свої м'язи: розвернув на Кременчук видобуток своєї "Укрнафти", почав закуповувати іранську нафту, підняв навіть тему дворічної давнини покупки нафти в Азербайджані. Сировини однаково не вистачає.
В результаті без роботи залишилися Надвірнянський і Дрогобицький НПЗ (власність - "Привата"). Заводи, звичайно, - мізерія. Але люди там мало чим відрізняються від кременчуцьких.
Мало того, із усіх "диверсифікованих" потоків нафти на Кременчук більш-менш реальним залишається лише "Укрнафта". Та й то зі складнощами: все-таки 40 відсотків там державні. А тут Тимошенко недоречно стала прем'єром, аукціони всякі, підтримка держбюджету... До того ж увесь річний видобуток "Укрнафти" - це десь 25% від робочої потужності "Укртатнафти". Так що однієї "вертикальної інтеграції" тут очевидно недостатньо, важлива кількість.
Що стосується Ірану, то, як розповіли в торговельному представництві Республіки Татарстан в Україні, вартість іранської нафти, яка сьогодні завозить на завод "Приват", майже на 90 доларів перевищує необхідний рівень собівартості.
У зв'язку із цим, сьогодні на Кременчуцькому НПЗ утворилося близько 150 тис. т непроданих нафтопродуктів. І обсяги продовжують накопичуватися. Особливо з дизельного палива. Однак, вже сьогодні "Оптима-Трейд", яка стала трейдером Кременчуцького заводу, поставляє бензин на АЗС нижче собівартості. Продукт потрібно збувати.
І про Азербайджан. Інформаційне джерело в Секретаріаті Президента розповіло нам про те, що схожий міжурядовий контракт про постачання нафти вже був практично підписаний ще в 2006 році. Тоді нічого не вийшло: змінився уряд, а відповідно - і правила гри. У тій схемі теж був "Приват" (точніше "Укрнафта").
Але Азербайджан був зацікавлений не стільки в тому, щоб продати нафту, скільки в тому, щоб одержати натомість від України чи то потужності НПЗ, чи то мережу АЗС.
Так що для одержання кавказької нафти "Привату" мало розвернути "Одеса-Броди", йому потрібно запропонувати ще й стратегічне партнерство. Бажано на державному рівні. Часу в нього на це немає. Та й, бажання, здається, теж.
Отже. Залишається лише два виходи: або купити в Росії, або завести контрабандою. З першим не складається. Нафта в наших сусідів - продукт стратегічний. "Наїхали" на одного росіянина - інші його підтримали, виявивши солідарність. Переконатися в цьому Кременчук уже встиг. Заяви нового менеджменту про практично підписані контракти з іншими росіянами так і залишилися заявами.
Що ж стосується контрабанди, то воно, звичайно - так, але все-таки якось воно не дуже...
Підсумок: нафти на всі заводи не вистачає, і комусь прийдеться йти у відпустку "за власний рахунок". Здається, для держави - це не найприємніша новина.
Інвестиції
Поки проблема інвестицій вирішувалася за рахунок прибутку "Укртатнафти", однак на модернізацію заводу потрібні кошти набагато більші. Теоретично вони можуть прийти із двох джерел: держава або "Татнафта". Хто ще як не акціонери зацікавлені в розвитку свого підприємства?
"Татнафта" обіцяє вкласти мільярд доларів. Щоправда, тільки якщо їй повернути її власність. Держава - нічого не обіцяє. Новий менеджмент критикує "Татнафту", чому вона ще не вклала. Напевно, має росіян за ідіотів.
Коротше: інвестицій не буде
Енергетична безпека
Торік в Україні повноцінно працювали тільки Лисичанськ і Кременчук. З Надвірною і Дрогобичем все очевидно. Херсон простоює з 2005 року. Поки стоїть і Одеса: там закінчується реконструкція.
Кременчук (ТНК-ВР) збільшувати об’єми не збирається. Як повідомив "proUA" прес-секретар ТОВ "ТНК-ВР Коммерс" Дмитро Звєрєв, "завод планує переробити цього року порівнянну з минулим роком кількість сировини. Хоча, безумовно, при плануванні своєї діяльності ми виходимо із ситуації на ринку, а вона, на жаль, не сприяє збільшенню обсягів переробки.
Сьогодні ввозити паливо з-за кордону вигідніше, ніж переробляти сировину всередині країни. Цим пояснюється той факт, що торік відносно стабільно працювали лише два українських НПЗ. Помітьте, що простоювали не тільки підприємства, що потребували сезонної реконструкції, але й, наприклад, Одеський НПЗ, що технічно готовий до випуску конкурентної продукції. Після скасування бар'єрів для імпортного палива частка українських НПЗ скорочується. Відсутню частину забезпечують імпортери, в основному з Білорусії, Росії і Румунії. Деякі з них нарощують свою присутність, використовуючи так звані "сірі" схеми ввозу нафтопродуктів, які дозволяють мінімізувати оподатковування. У січні 2008 року імпорт становив приблизно 50% українського ринку".
Отже, практично єдиний (крім Лисичанська) НПЗ, який міг би скласти конкуренцію імпортному бензину - Кременчук - пішов у загін. В інших - занадто низький ступінь переробки. От така в нас диверсифікованість.
Експерти формулюють це так:
Директор НТЦ "Психея" Сергій Сапегін вважає, що головним фактором нестабільності цін є невизначеність, що зберігається, із сировинним забезпеченням ЗАТ "Укртатнафта" (Кременчуцький НПЗ, Полтавська обл.). За його словами, погана логістика і дорога нафта не дозволяють цьому підприємству конкурувати на внутрішньому ринку. Його ціни залишаються високими і значною мірою визначають високий рівень оптових цін на внутрішньому ринку. Наслідком цього є більш високі роздрібні ціни на український бензин А-95.
"Приміром, у середині минулого року український високооктан був на 8-10% дешевшим від преміального імпортного палива. Сьогодні ця різниця становить лише 5%. У цій ситуації страждають споживачі, які традиційно купували бензин українського виробництва. Вони переплачують ці зайві 3-5%, тим самим оплачуючи неефективне управління Кременчуцьким НПЗ", - відзначив Сапегін.
Ну, от приблизно так все це виглядає. Залишилося лише одне питання. Вічне як Римська імперія. Сui prodest? Кому вигідно?
Віктор Найдан
За матеріалами: Proua.com
Поділитися новиною
