2079
Справедливість по-українськи
— Казна та Політика
Закон про державний бюджет на 2008 рік був прийнятий Верховною Радою наприкінці минулого місяця надзвичайно швидко. Однією із причин небувалої легкості його проходження через парламент було зобов'язання уряду через два місяці представити новий варіант відповідного законопроекту (таке доручення Кабміну прописано в самому Законі). А от він уже буде розглядатися парламентаріями по повній програмі - у першому, другому і третьому читаннях.
Бій за бюджет - він важкий самий...
Однак, на сьогодні, мабуть, уже зрозуміло, що у нового законопроекту про держбюджет-2008 попереду неймовірні труднощі. Звичайно ж, великі претензії до нього виникнуть у меншовиків - депутатів із фракцій Партії регіонів, КПУ і Блоку Литвина.
Крім того, знайдеться й один момент, по якому в Кабміну можуть трапитися серйозні розбіжності не тільки з опозицією, але й із Президентом, а виходить, із фракцією НУ-НС або, принаймні, з якоюсь її частиною.
Мова йде про розділ Закону, у якому припиняється дія інших законів щодо надання пільг, компенсацій і гарантій окремим категоріям громадян. Пікантності ситуації надає той факт, що під час останньої виборчої кампанії БЮТ нещадно критикував уряд Януковича та колишню парламентську коаліцію за бюджет-2007, що містить аналогічні норми.
Мало того, Конституційний суд України за результатами розгляду звернення 46 народних депутатів виніс 9 липня минулого року Рішення про невідповідність Конституції цих положень закону про держбюджет-2007.
І от тепер опозиція із превеликою радістю не зможе не скористатися цими козирями. Президент же Віктор Ющенко, як Гарант Конституції також, по ідеї, повинен вимагати в уряду невключення в законопроект про держбюджет норм, що суперечать Основному Закону.
Здавалося б, ніяких проблем. Юлія Тимошенко і сама домагалася цього торік, а тепер не буде жодної фракції, що опиратиметься дотриманню раніше встановлених соціальних гарантій. Взяти, та і виключити статті розбрату з II розділу закону про держбюджет! Та і по всьому.
Але все не так просто. У даній проблемі є ще два важливих аспекти, які говорять не на користь автоматичного усунення із закону про держбюджет статей, що обмежують соціальні пільги. По-перше, на фінансування всіх цих привілеїв повинно бути знайдено багато мільярдів гривень. А грошей у бюджеті, як звичайно, на все не вистачає. Тим більше що уряд Юлії Тимошенко намітив на 2008 рік здійснення грандіозних програм, що вимагають колосальних бюджетних витрат.
Із січня почалися виплати компенсацій знецінених внесків в Ощадбанку СРСР, істотно підвищилися пенсії (на що буде потрібна бюджетна допомога Пенсійному фонду), помітно збільшилися допомога на немовлят і т.д.
Також з вимогою значного підвищення витрат на армію недавно виступив Віктор Ющенко. А Секретаріат Президента звернувся до Кабміну з наполегливим проханням урахувати в новому проекті закону про держбюджет більш високий прогнозний показник інфляції на 2008 рік (з 9,6% у нині чинному Законі до 12,5% - відповідно до останніх оцінок Мінекономіки). Що означає необхідність збільшення розмірів прожиткового мінімуму, мінімальних зарплат і пенсій, а також, відповідно, численних соціальних допомог.
Є ж ще і міркування соціальної справедливості, з якими не може не рахуватися уряд. І це - по-друге.
Конституційний суд на боці опозиції
Ситуація досить парадоксальна. З одного боку, Конституційний суд визнав включення в закони про держбюджет статей, що обмежують соціальні гарантії громадян, не конституційними.
Причому, рішення, подібні липневому 2007 року, КС виносив уже не раз: 6 липня 1999 року (справа відносно права на пільги), 20 березня 2002 року (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), 17 березня 2004 року (справа про соціальний захист військовослужбовців і працівників правоохоронних органів), 1 грудня 2004 року (справа про призупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій).
Аргументація Конституційного суду полягала в недотриманні положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Бюджетного Кодексу України. Зокрема, у статті 22 Конституції сказано, що "при прийнятті нових законів або внесенні змін у чинні закони не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод". Тобто, зменшувати розміри соціальних норм, позначених у якихось раніше прийнятих законах, Конституція не дозволяє.
На перший погляд, дана вимога Основного Закону й, отже, Конституційного суду - бездоганна. З юридичної точки зору так і є. Але в плані логіки і справедливості це конституційне положення не здається бездоганним. Для того щоб прийти до такого висновку, необхідно більш уважно придивитися до деяких пільг, які з року в рік припиняються законами про держбюджети.
Каста пільговиків по-українському
Справа в тому, що різні пільги, гарантії, компенсації найчастіше надавалися тим, хто їх найменше потребував. Парламентарії різних скликань під час президентств і Кравчука, і Кучми, і Ющенка наприймали масу законів, що встановлюють соціальні блага для обраних - суддям, прокурорам, митникам, депутатам, членам Кабміну і т.п. Крім того, хоча якісь пільги призначалися і категоріям громадян, що їх заслуговують, (ветеранам війни і праці, "чорнобильцям", "афганцям" та іншим), але робилося це без урахування рівня доходів конкретних людей.
Адже хтось із цих пільговиків може бути успішним бізнесменом, обіймати високооплачувану державну посаду, а при цьому йому будуть однаково надаватися пільги зі сплати за ЖКП, безплатний проїзд у громадському транспорті, призначатися грошові допомоги і т.д. І все це - за рахунок державного бюджету, тобто - за гроші платників податків. У той час як дійсно гостро нужденним громадянам (інвалідам, багатодітним, безробітним) виплачувалися мізерні державні допомоги.
У чинному сьогодні законі про держбюджет-2008 скасовані (припинені) певні пільги, передбачені законами про прокуратуру, про статус суддів, Митним кодексом і т.п. Досить яскраво ненормальне становище речей можна простежити в статтях не дуже давно (у грудні 2006 року) і зі скандалом прийнятого закону про Кабмін. Нагадаємо, за нього дружно проголосували і тодішня коаліція (фракції Партії регіонів, СПУ і КПУ), і БЮТ.
Цим Законом була введена чергова спеціальна пенсія (спецпенсій в Україні біля півтора десятка) - зрозуміло, для членів уряду. Пенсія членам Кабміну встановлена в розмірі 70% зарплати працюючих членів уряду і плюс ще по 1% за кожний рік роботи для чоловіків понад 25 років, а для жінок - понад 20 років. Але не більше 80% зарплати. З урахуванням того, що, наприклад, сьогодні зарплата в міністрів порядку 20 тис. грн., виходить розмір їхньої пенсії - близько 16 тис. грн.
У той час як для "простих смертних" українців пенсія призначалася на той момент виходячи із принципу - один відсоток за один рік виробничого стажу. Скажемо, мав зарплату лікар, учитель або бібліотекар в 2006 році у розмірі 600 грн. і стаж, нехай, 35 років - у нього виходив розмір пенсії 210 грн. (із січня 2008 року введений підвищувальний коефіцієнт до стажу - 1,2, а з жовтня - 1,35).
Одні конституційні норми не можна виконати, інші - не можна виконувати!
І от у законі про держбюджет на цей рік передбачено обмеження - максимальна пенсія членам Кабміну не може перевищувати 10 000 грн. Також було введено обмеження на різні соціальні пільги для численних категорій громадян залежно від величини сукупного доходу ("прив'язано" до розміру податкової соціальної пільги, із застосуванням різних підвищувальних коефіцієнтів для окремих категорій громадян).
Так, із травня 2008 року право на безплатний проїзд у міському транспорті будуть мати тільки ті ветерани праці, чий сукупний дохід не перевищує 890 грн.; звільнення від квартплати, плати за ЖКП та інші пільги будуть мати лише ті герої України (герої Соціалістичної праці та деякі інші категорії громадян), чий сукупний дохід менше 1335 грн. на місяць; "діти війни" будуть одержувати свої пільги тільки у випадку, якщо сукупний дохід не перевищує 979 грн.
Добре це чи погано? Звичайно ж, так - правильно. Можна лише сперечатися щодо величини порогів, що дають право на пільгу або, скажемо, про розмір максимально можливої пенсії для міністрів - 10 000 грн. (може, вистачило б і 5 тис.?). Але принцип - справедливий.
Допомога повинна надаватися не всім підряд, незалежно від добробуту тих чи інших громадян, а тільки у випадку важкого матеріального становища - з урахуванням ситуації в країні (прожиткового мінімуму, мінімальних зарплат і пенсій). Адже мало яких пільг могли наприймати депутати в минулі роки для себе рідних, для міністрів і для інших "обраних"?
Напевно, кожному зовсім очевидно, що деякі положення Конституції, зокрема стаття 22, що забороняє скасовувати або припиняти закони з тими чи іншими пільгами, у нинішніх українських реаліях - нерозумні. Тому що не є справедливими. І застосовувати їх на практиці - не можна.
Виходить же, що Конституція не дозволяє скасувати дискримінаційні спеціальні пенсії та інші необґрунтовані пільги. До речі, виплачувані зараз компенсації "згорілих" внесків також проводяться з порушенням Основного Закону. Оскільки в законі про ці компенсації від 1996 року чітко зазначено, що виплати повинні проводитися з індексацією інфляції на момент видачі людям грошей.
Споживчі ж ціни з жовтня 1996 року по сьогоднішній день виросли майже в чотири рази, і, виходить, потрібно видавати гроші з розрахунку не 1,05 гривні за рубль, а 4 гривні. І сума компенсації на січень 2008 року не 130 млрд. грн., а трохи менше півтрильйона гривень. За рахунок інфляції нинішнього року обсяг компенсації збільшиться ще приблизно на 70 млрд. грн.
Інші конституційні положення також не можуть не викликати дорікань. Наприклад, про безкоштовну медицину (ст. 49), про право на житло (ст. 47) і т.п. Вони, напевно, без особливих роздумів були перенесені в Конституцію України з відповідних документів часів СРСР. Але тоді хоч якось безкоштовне житло таки видавалося народу, і безкоштовне медичне обслуговування - нехай, не дуже гарної якості - але надавалося. Зараз же це - декларативні норми, виконати які не можна через недостатність коштів у державній скарбниці. Говорячи простіше - через бідність української держави.
На жаль, в умовах гострого політичного протистояння, що триває в Україні вже багато років, політики навіть не ведуть серйозної розмови про необхідність виправлення Конституції в цих питаннях. Навпаки, партії використовують недосконалість даних конституційних положень у боротьбі один з одним.
Хотілося б сподіватися, що для написання нової Конституції таки будуть залучені політично не заангажовані та грамотні експерти. Які приділять свою увагу не тільки проблемі поділу владних повноважень між Президентом, Кабміном і Верховною Радою, але і порушеним вище питанням.
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
