Страхування для ФПГ — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Страхування для ФПГ

Фондовий ринок
856
Наявність активів в агрокомплексі та інших галузях економіки - прерогатива більшості великих корпорацій і ФПГ. Для деяких це диверсифікованість бізнесу, для більшості - "валіза без ручки", що і нести важко, і викинути шкода. Для розвитку непрофільних активів грошових ресурсів вистачить не в усіх. Тому багатьом прийдеться сфокусуватися на основному бізнесі.
Недавно компанія "Донецьксталь-металургійний завод", що входить у концерн "Енерго", придбала в Донецькій області племінний завод "Малинівка". Здавалося б, навіщо гірничо-металургійному концерну корови і бики? Виявляється, його засновник Віктор Нусенкіс давно почуває слабість до тваринництва. "Донецьксталь" уже має досвід роботи з агропромисловим комплексом: на розведенні цих тварин спеціалізуються дві його філії. Крім того, не так давно була створена ферма з вирощування карликових свиней - так званих міні-пігів. Сфера інтересів Нусенкіса в сільському господарстві тваринами не обмежується. На сьогоднішній день до складу агрохолдингу "Донецьксталь" входять близько п'ятнадцяти господарств у Донецькій області, які розпоряджаються більш ніж 40 тис. гектарів землі. Вирощуючи зернові культури і заготовлюючи корм для худоби, компанія займається також птахівництвом і бджільництвом. Крім того, до складу агрохолдингу входять великі переробні підприємства.
Глава концерну "Енерго" не самотній у своїх пристрастях. Деякі українські металурги виробляють молоко, сир, ковбаси та одяг. І якщо Нусенкіс робить тільки перші кроки в розведенні свинок, то глава ММК ім. Ілліча Володимир Бойко - тваринник зі стажем. Маріуполь можна назвати містом одного бренда - ММК ім. Ілліча. Крім агрокомплексу загальною площею 238,7 тис. гектарів у декількох областях України, меткомбінат розвиває хлібопекарське і молочне виробництво, вирощує худобу і рибу, робить комбайни і т.п. У маріупольського підприємства також є своя авіакомпанія ("Авіа"), дві страхові компанії (група "Ільїчівська"), мережа аптек "Ільїч-фарм".
Серед найбільших свинарських підприємств країни безперечним лідером можна назвати вхідну в орбіту російського бізнесмена Вадима Новинського компанію "Євроресурс", якій належить велике господарство в селі Калита Броварського району Київської області. Новий свинарський комплекс з'явиться незабаром і у Миколаївській області.
Можуть похвастатися вирощеним поголів'ям настільки шановних в Україні тварин також Віталій Гайдук, Ігор Коломойський, Юхим Звягільський.
Звідки все це добро в металургів, хіміків та інших промисловців? Що це: диверсифікованість бізнесу чи непрофільні активи, з якими шкода розлучатися?
Ліпили з того, що було
Непрофільні активи і побічні бізнеси, що не мають ні найменшого стосунку до основного виробництва, є практично у всіх великих корпорацій. Повелося це із часів перебудови, коли на великі підприємства, які були і залишаються містоформуючими, накладали додаткове навантаження із забезпечення товарами народного споживання і продуктами. Крім того, на початку 90-х багатьом промисловим підприємствам не було чим платити зарплату робітникам - доводилося викручуватися, налагоджуючи виробництво споживчих товарів. Наприклад, Новомосковський трубний завод випускав каструлі, Вінницький електротехнічний завод налагодив випуск м'ясорубок і кавомолок, харківські авіабудівники робили дитячі коляски.
З початком приватизації і поступовим переходом до приватного бізнесу кожен, хто міг придбати хоч щось подешевше, не упустив можливості це зробити. Діяли за принципом: є можливість - бери. У підсумку на початковій стадії вітчизняні бізнес-групи "ліпили з того, що було". Найбільш заповзятливим бізнесменам вдалося зібрати повний виробничий цикл у якійсь одній галузі. Замкнути ланцюжок вугілля - кокс - метал встиг, наприклад, Рінат Ахметов. Але крім метактивів, йому вдалося консолідувати безліч підприємств ще як мінімум з десятка інших галузей.
Тепер прийшов час, коли власники вирішують, що робити далі з непрофільною власністю, що нагромадилася. Більшість компаній воліють позбуватися від таких активів. Їхній зміст, а тим більше розвиток, вимагають чималих коштів. Ті ж, у кого є вільні гроші, направляють їх на реструктуризацію, диверсифікуючи активи.
Фактично сьогодні більшість великих компаній, корпорацій і ФПГ уже визначилися зі стратегією подальшого розвитку, яким шляхом рухатися далі - диверсифікувати свій бізнес чи вибрати шлях галузевого розвитку.
Різносторонні і різнопланові
По шляху диверсифікованості бізнесу пішло не багато. Це доля компаній із широкими інвестиційними ресурсами. Для себе його вибрала компанія "Сістем Кепітал Менеджмент" ("СКМ"). Давно, але без зайвого шуму, іде цим шляхом група "Приват". Вирішив диверсифікувати наявні активи і бізнесмен Віктор Пінчук, хоча сама компанія "Інтерпайп" сьогодні вузькопрофільна.
Заснована в 2000 році компанія "СКМ" до 2005 року була сфокусована на формуванні портфеля активів. "Рішення про покупку тих чи інших активів на тому етапі розвитку компанії приймалося в основному виходячи з можливостей, що виникали, і їхньої економічної обґрунтованості", - згадує директор "СКМ" Олег Попов. Ще недавно компанія являла собою конгломерат розрізнених активів, управління якими здійснювалося з єдиного центру.
Торік у структурі "СКМ" був наведений порядок. У результаті реструктуризації бізнесу на базі існуючих активів були створені галузеві холдинги і зроблені покупки в нових для компанії галузях. Протягом 2006 року "СКМ" створила гірничо-металургійний холдинг - групу "Метінвест", енергетичний холдинг - корпорацію "ДТЕК", фінансовий холдинг - "СКМ Фінанс". Крім того, були зроблені придбання в галузі телекомунікацій (на той момент "СКМ" уже володіла часткою в "Астеліті"). У цей час до активів групи вже належить холдинг "СКМ Істейт", керуючий проектами в галузі нерухомості, формуються друкований і телевізійний холдинги в галузі медіа.
За словами Олега Попова, основними критеріями при виборі галузей присутності для компанії є, по-перше, потенціал для зростання в довгостроковій перспективі (п'ять-десять років), а по-друге, компетенція ефективного управління такими бізнесами.
Під час структурних змін компанія відмовилася від розвитку декількох галузей. Так, цього літа були продані всі приналежні "СКМ" хлібопереробні підприємства. Як пояснили в компанії, з одного боку, подальша участь "СКМ" у хлібному бізнесі не відповідала стратегії розвитку компанії. З іншого боку, надійшла вигідна пропозиція про придбання частки "СКМ" у цьому бізнесі. Так, одержавши економічно обґрунтовану пропозицію про продаж сталеканатного заводу "Силур", "СКМ" вийшла зі складу учасників цього підприємства.
Продана частка і в "Українській промислово-транспортній компанії" ("Азовмаш") - цей актив в "СКМ" визнали для себе непрофільним. Був у Ріната Ахметова і намір позбутися від пивного бізнесу, але продати компанію "Сармат" поки не вдалося - не зійшлися в ціні з потенційним інвестором. Від інших активів група поки не планує позбуватися, хіба що знову не надійде "пропозиція, від якої неможливо буде відмовитися".
Так склалося, що бізнес "СКМ" завжди розглядався переважно як діяльність у сфері важкої промисловості. І зараз у загальному бізнесі групи "СКМ" частка таких бізнесів - енергетики і металургії - становить близько 85%. "Це наші основні, стратегічні бізнеси, ми бачимо великі можливості для зростання в цих галузях промисловості, і надалі маємо намір продовжувати активно інвестувати в їхній розвиток. Однак для нас зовсім очевидно, що для підвищення ефективності нам необхідно розвивати також і постіндустріальні бізнеси, тобто, виходити на ринки послуг", - декларують в "СКМ".
Саме тому зараз дуже велику увагу дітище Ріната Ахметова приділяє таким перспективним напрямкам, як фінансовий, телекомунікаційний і медійний, а також - нерухомості і роздрібній торгівлі. Разом з тим, маючи значні вільні інвестиційні ресурси, компанія продовжує пошук нових можливостей для інвестування. Великий потенціал для зростання має сегмент роздрібної торгівлі. У розвиток рітейлового напрямку "СКМ" має намір інвестувати не менше $200 млн. у п'ятирічній перспективі. Крім того, не так давно компанія запустила торговельну мережу "Брусниця".
Чітка диверсифікованість простежується й у стратегії бізнесу, що вибудовується Ігорем Коломойським. Усе починалося із Приватбанку, тепер же можна говорити про багатопрофільну групу "Приват", що, крім фінансового сектора, контролює ГЗК, метпідприємства, підприємства нафтохімії, аграрної галузі, медіаресурси, футбольний клуб "Дніпро". На сьогодні група "Приват" є однією із найбільш закритих. Але по останніх угодах з її участю можна сказати, що і тут відбувається реструктуризація. "Приват" вирішив відмовитися від підприємств хімічної галузі і прагне збільшувати свою присутність у медіапросторі.
Цього року група виставила на продаж невеликі пакети акцій своїх непрофільних активів - шести масложирових заводів. На думку аналітиків, у такий спосіб компанія вирішила залучити додатковий капітал. У той же час фахівці не виключають, що після продажу міноритарних пакетів акцій піде продаж контрольних пакетів з метою рятування від непрофільних активів.
Широка диверсифікованість дозволяє компаніям, що розвивають зовсім різнопланові бізнеси, не тільки збільшувати доходи і залучати додаткові кошти, продаючи частину акцій, але і мінімізувати ризики. Це як розкладати яйця по різних кошиках: щось обов'язково вціліє. На думку експертів, бурхливий розвиток металургійної галузі не протриває вічно. Тому через п'ять-сім років "годувати" олігархів буде вже не метал, а та ж нерухомість чи торговельні мережі. Можливо, у ціні виростуть сільгоспугіддя, на яких бізнесмени почнуть вирощувати настільки популярний нині в Європі рапс для виробництва біодизеля.
В один бік
Сьогодні більшість вітчизняних підприємств вирішили піти по шляху спеціалізації в конкретній галузі. Непрофільні бізнеси або продаються, або передаються в управління. Наприклад, відомий бізнесмен Віктор Пінчук зробив акцент на трубно-колісному напрямку. Раніше в сферу інтересів науково-виробничої компанії "Інтерпайп", створеної в 1990 році, входив досить "різношерстий" бізнес: ГМК, машинобудування, банківські послуги, мас-медіа. Після голосних скандалів з реприватизацією "Криворіжсталі", у покупці якої Віктор Пінчук брав участь разом з Рінатом Ахметовим, а також скандального протистояння на НЗФ проти Ігоря Коломойського, глава "Інтерпайпу" вирішив розділити свій бізнес.
Виділивши пріоритетним трубно-колісний напрямок (тепер "Інтерпайп" займається винятково ним), інші - непрофільні - активи в нинішньому році він передав в управління міжнародної інвестиційно-консалтингової компанії EastOne LLC (Лондон). У рамках цієї компанії вже можна говорити про диверсифікованості бізнесу Пінчука: портфель охоплює більше двадцяти видів діяльності і широкомасштабних проектів, у тому числі медіаактиви (СТБ, "Новий канал", ICTV, газета "Факти" та інші), АКБ "Укрсоцбанк", ВАТ "Дніпроспецсталь".
Під управлінням цієї компанії сьогодні перебуває портфель активів загальною вартістю понад $10 млрд. За словами голови правління EastOne Геннадія Газина, амбіції компанії полягають "у розширенні глобальної присутності, галузевої диверсифікованості, а також створенні стратегічних партнерств". Сфера інтересів Віктора Пінчука тепер поширюється на інформаційні технології, нерухомість, фінансові послуги, логістику.
Позиціює себе як вузькопрофільну металургійну корпорацію "Індустріальний союз Донбасу". Вона одна з небагатьох в Україні завзято вибудовує вертикально інтегрований виробничий ланцюжок. Основний бізнес визначений чітко: виробництво сталі, прокату, труб, коксу, устаткування для чорної металургії і коксохімічної промисловості. Із цією метою корпорація придбала метактиви і підприємства суміжних галузей, зокрема в суднобудуванні, в Угорщині і Польщі.
В 2004 році корпорація провела реструктуризацію, передавши всі непрофільні активи у вугільній, енергетичній галузях і фінансовому секторі в управління консорціуму "Індустріальна група". За час існування керуюча компанія розширила свою присутність в інших галузях, наприклад, у вантажних міжнародних перевезеннях. В 2007 році вона купила більше 50% "Міжнародної транспортно-експедиторської компанії "Інтертранссервіс".
Разом з тим серед інших сфер діяльності компанії "ІСД" присутні будівництво, телекомунікації, готельний бізнес, агросектор, медіа. Як змінилася структура "ІСД", і куди "пішли" непрофільні бізнеси, у компанії не уточнили.
Позбутися не можна залишити
Якщо в рамках великих різнопрофільних корпорацій складно виділити непрофільні активи, то з окремими підприємствами це реальніше. Наприклад, для "Сумихімпрому" непрофільним бізнесом є вирощування томатів на трьох гектарах тепличних площ. Саме від тепличного господарства керівництво хімзаводу вирішило позбутися з метою підвищення ефективності виробництва.
Продовжує позбуватися від непрофільного бізнесу компанія "Чумак". Бажаючи сконцентруватися на основних його видах (для "Чумака" це виробництво продуктів харчування і реалізація їх під власним брендом), керівництво вирішило позбутися від компанії "Уніфермаг" (займається продажем матеріально-технічних ресурсів для виробників сільськогосподарської продукції). Кілька років назад "Чумак" продав приналежний йому завод з виробництва соняшникової олії "Каргілл". На думку керівництва компанії, процес продажу непрофільних активів триває з метою підвищення прибутковості основного бізнесу.
Разом з тим вибір спеціалізованого шляху зовсім не означає, що всім власникам потрібно розставатися зі своїми улюбленими свинофермами або іншими непрофільними активами. Ці бізнес-супутники можуть залишитися в багатьох, якщо вони окуповуються або в хазяїв вистачає коштів на їхнє утримання. Економісти підрахували, що окремі агропроекти, наприклад, молочне тваринництво, можуть мати ту ж рентабельність, що й основний бізнес: 10-15% річних.
Наприклад, при всій розмаїтості супутніх напрямків основним бізнесом для керівника ММК ім. Ілліча Володимира Бойко залишається металургія. Хоча і з непрофільними активами він не збирається розставатися. Деякі з непрофільних компаній меткомбінату вже прибуткові: наприклад, мережа аптек. У деякі доводиться інвестувати. Не так давно "червоний директор" вирішив відродити в Азовському морі популяцію осетрових. Для цього Бойко придбав декілька рибрадгоспів і зайнявся розведенням риби. Але віддачу цей напрямок може дати тільки років через десять-п'ятнадцять, коли мальки виростуть і бізнес стане рентабельним.
Достаток підприємств, що не мають ніякого відношення до металургійного бізнесу і не завжди дають віддачу, пояснюється в цьому випадку скоріше особистими пристрастями Володимира Бойка і його бажанням побудувати соціалізм в окремо взятому місті. Для спеціалізованого бізнесу це нетиповий приклад, проте, сьогодні він має місце.
Внутрішня побудова
Вважається, що в українській практиці найпоширеніша асортиментна диверсифікованість. На рівні великого бізнесу набирає обертів створення вертикально інтегрованих структур. Так, наприклад, Завод залізобетонних конструкцій ім. Ковальської (бетон, залізобетонні вироби та ін.) диверсифікується, добуваючи сировину для виробництва бетону і створюючи будівельну компанію.
Диверсифікованістю усередині компаній займається і "СКМ". Наприклад, недавно ухвалене рішення налагодити на ВАТ "Харцизький трубний завод", що входить у групу "Метінвест", нетипове виробництво - переробку відходів полімерів. Пов'язано це з тим, що сьогодні вітчизняний ринок поліетилену вважається дуже перспективним. "Введення в експлуатацію нової лінії дозволить нам не тільки вирішити проблему утилізації відходів поліетилену, але й одержати при цьому додатковий прибуток. Ми розраховуємо, що лінія окупиться протягом одного-двох років", - говорить генеральний директор ХТЗ Андрій Шишацький. На думку експертів, поліетиленове виробництво принесе Рінату Ахметову не більше $300 тис. на рік.
Ставку на диверсифікованість продукції зробив і концерн "Стирол". Сьогодні, крім виробництва основних видів хімпродукції (аміаку, карбаміду), у концерну налагоджено ще кілька напрямків діяльності: випуск ліків, товарів народного споживання і виробів з поліетилену. Створена також компанія, що діє на ринку високих технологій "Стирол IT".
Крім того, "Стирол" виробляє власну соняшникову олію для потреб лакофарбової промисловості. А цього року концерн пішов ще далі, перевівши наявний локомотивний парк на біодизель власного виробництва. Хоча цей напрямок напевно не стане для хімзаводу основним, його глава Микола Янковський запевняє, що згодом зможе торгувати біодизелем. Він переконаний, що через якийсь час другим провідним напрямком хімконцерну стане біофармацевтичний. Зацікавився концерн і популярною нині будівельною індустрією. "Кількість перейшла в якість. Ми проводимо модернізацію виробництва і диверсифікуємо його", - відзначили на підприємстві.
Втім, деякі аналітики скептично ставляться до захоплення керівництва "Стиролу" непрофільними бізнесами. На їхню думку, інвесторам може не сподобатися підвищена увага менеджменту до будівельної діяльності - це непрофільний бізнес, що припускає додаткові ризики. У зв'язку із цим вони не виключають можливості падіння вартості акцій "Стиролу". З іншого боку, у випадку виникнення проблем на хімічному ринку "Стирол" зможе триматися на плаву за рахунок фармацевтичного напрямку.
Дорогий, але не профільний
Багато корпорацій сьогодні відмовляються від утримання власних фінансових установ. Якщо раніше банки були, по суті, вершиною піраміди їхнього бізнесу, то сьогодні вони втратили чільну роль і не є головним джерелом акумулювання коштів. Аналітики впевнені, що як такі фінустанови не потрібні багатопрофільним компаніям. Сьогодні їм вигідніше обслуговуватися в декількох банках. Тому для багатьох власників фінустанови перейшли в розряд непрофільних активів. Одним з перших продав власний банк "Мрія" Петро Порошенко. Тепер "шоколадний король" вирішив впритул зайнятися будівництвом і нерухомістю. Новий житловий і офісний комплекс може з'явитися на місці судноремонтного заводу "Ленінська кузня", який йому належить.
Збирається вийти з фінансового бізнесу і Віктор Пінчук. З початку нинішнього року він наполегливо шукає покупця для свого дітища - Укрсоцбанку. Наступний на черзі - банк "Кредит-Дніпро". Збирається попрощатися зі своєю часткою акцій у банку "Фінанси та Кредит" Костянтин Жеваго. Зважаючи на все, він має намір направити зусилля на розвиток підприємств промислового сектора.
Більшість бізнесів в Україні поки що розглядає диверсифікованість як актуальний стратегічний інструмент, не шкодуючи розставатися із уже придбаними активами. Однак як відмітив Андрій Длигач, гендиректор компанії Advanter Group, що спеціалізується на консалтингу і бізнес-рішеннях, розчарування в цій стратегії вже незабаром змусить підприємців задуматися про фокусування інтересів.
На його думку, диверсифікованість дійсно може виступати як ефективний інструмент стабілізації бізнесу за рахунок розподілу стратегічних і фінансових ризиків. Але на практиці найчастіше вона супроводжується зниженням конкурентноздатності бізнесу в силу вилучення ресурсів з успішного напрямку для розвитку нового напрямку діяльності; розпиленням уваги керівництва; розмиванням ринкових позицій або спробою шаблонового "тиражування" успіху на ринки із принципово іншою структурою і конкурентною ситуацією. Успішних прикладів "чистої" диверсифікованості в Україні мало.
Діна Пархомчук
За матеріалами:
Інвестгазета
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас