1451
Сухий пайок
— Фондовий ринок
Дохідність відкритих пайових інвестиційних фондів з початку 2007 року зросла на 49%. Лідер ринку - Преміум-фонд, збалансований під управлінням компанії "Сократ" (+60% з початку року). Безпосередня альтернатива таким фондам - депозити (відкриті ПІФи як інвестиційний інструмент схожі на банківські вклади) - приносять інвесторам лише 14-17% на рік.
Попри високу дохідність, відкриті ПІФи - непопулярний інвестиційний інструмент. Українці воліють інвестувати у практично безризикові депозити або високоприбуткові (до 100% річних) закриті ПІФи з високими ризиками. Наприклад, пайовики закритого фонду "Синергія" (керує компанія "КІНТО"), що інвестували у 2003-му 10 тис. грн, через три роки заробили майже 72 тис. грн. Середня річна дохідність фонду перевищила 90%. Активи відкритих фондів на кінець першого півріччя 2007-го становили лише 170 млн грн. Закриті фонди залучили 1,729 млрд грн. На депозитах українські компанії та фізособи зберігають 241 млрд грн.
На смак і колір
Мета інвестиційних фондів - принести інвесторові високий дохід на вкладені у ПІФ кошти. У США - на батьківщині пайових фондів - активи ПІФів у 2006 році перевищили 10,4 трлн долл. (78% ВВП Сполучених Штатів).
На відміну від депозитів інвестиційні фонди не гарантують фіксованої дохідності, тому можуть приносити як прибуток, так і збитки. Кошти інвесторів інвестфонди вкладають в акції, облігації, депозити, дорогоцінні метали, нерухомість. "Якщо на фондовому ринку спад, результативність ПІФів погіршується", - каже заступник виконавчого директора компанії «КІНТО» Лариса Васильєва. У періоди зростання фондового ринку та дорогоцінних металів ПІФи показують дохідність вищу, ніж відсотки за депозитами.
У середині 2007 року сумарна вартість чистих активів вітчизняних ПІФів (різниця між вартістю майна, що належить фонду, і розміром його зобов’язань) сягнула 2 млрд грн. "Дохідність фондів в Україні є досить високою. У середньому українські ПІФи приносять близько 60% на рік", - розповідає Костянтин Гришко з Парекс Ессет Менеджмент. У розвинених країнах дохідність ПІФів становить 12% річних, ставки за депозитами - 2-6%.
Дохідність фондів залежить від інвестиційної стратегії, обраної КУА (компанія з управління активами): агресивної, збалансованої чи консервативної, зазначає аналітик Foyil Asset Management Ігор Воронін. Агресивна стратегія обіцяє інвесторові максимальний дохід (від 50% річних), але при цьому досить високий ризик втратити всі гроші (і вкладені, і зароблені). Фонди з такою стратегією більшу частину коштів вкладають в акції - найбільш високодохідний і ризиковий інвестиційний інструмент. Помірна стратегія приносить меншу дохідність: 25-30% річних.
Такі фонди частину коштів вкладають в акції, частину - в облігації й депозити з низькими ризиками. Консервативна стратегія дозволяє отримати дохідність трохи вищу, ніж ставка за депозитами, зате ризик цих інвестицій практично зводиться до нуля. Фонди з такою стратегією вкладають у найнадійніші папери - державні, муніципальні та корпоративні облігації. Приміром, дохідність Парекс фонду Українських облігацій від початку його створення (грудень 2005 року) становила 38%.
ПІФи різняться не тільки рівнем ризику і дохідності, а й ліквідністю паїв. Клієнти відкритих фондів можуть у будь-який момент повернути компанії з управління активами свій інвестсертификат і отримати вкладені гроші плюс дохід. Інтервальні фонди надають інвесторам таку можливість періодично - зазвичай не рідше ніж один раз на три місяці (деякі фонди "відкриваються" для інвесторів раз на рік). У закритий фонд вкладають гроші на 3-5 років, і в цей період інвестор не може продати свій пай керуючому фондом. Вкладникам, що бажають вийти із закритого фонду, доводиться продавати папери на фондовій біржі (багато фондів виводять свої інвестсертифікати на вторинний ринок). Щоправда, інвестори у разі продажу паїв до закінчення роботи фонду втрачають у дохідності: у період зростання біржового ринку дисконт до поточної ціни сертифіката (з урахуванням дохідності) становитиме 2-5%, у випадку падіння котирувань на біржі - 7-8%.
Інвестиції в ризик
Відкриті фонди інвестують украй обережно й дотримуються консервативної або помірної стратегії, вкладаючи у найліквідніші цінні папери та активи. Така стратегія пов’язана з тим, що відкриті фонди зобов’язані викуповувати паї своїх вкладників на першу їхню вимогу.
Відповідно до норм українського законодавства відкриті ПІФи є виключно диверсифікованими. Портфель таких фондів складається з різнорідних активів: акцій та облігацій вітчизняних підприємств, облігацій внутрішньої держпозики та муніципальних, банківських металів і депозитів. У корпоративних облігаціях і на депозитах відкриті фонди тримають до 40-50% активів. В акції вони мають право інвестувати не більш ніж 40% коштів.
Відкриті ПІФ вигідні ще й тим, що ризик маніпуляцій керуючої компанії з вартістю паїв невеликий. У відкритих фондах вартість активів перераховують щодня. Керуючі інтервальних фондів і закритих можуть занизити вартість чистих активів перед викупом сертифікатів і, навпаки, завищити під час роботи фонду.
Але за всіх плюсів відкритих ПІФів закриті серед інвесторів значно популярніші з кількох причин.
Закриті ПІФи привабливі як інструмент для інвестицій. Такі фонди можуть бути недиверсифікованими і формувати свій портфель тільки з акцій компаній, а також вкладати у цінні папери, що не котируються на біржах, нерухомість, венчурні проекти, здійснювати прямі інвестиції. За прогнозами аналітиків, український фондовий ринок зростатиме ще щонайменше 1,5-2 роки. У цей період середньорічна дохідність закритих фондів нижче ніж 50% не впаде.
Закриті фонди часто створюють для мінімізації оподаткування. Такі ПІФи на законодавчому рівні звільнені від сплати податку на прибуток за умови реінвестування доходу. Інвестори платять податки тільки після припинення діяльності фонду. З моменту відкриття і до закриття - легальні податкові канікули. Гроші населення такі ПІФи практично не залучають. З більш ніж 650 зареєстрованих ПІФів 80% припадає на закриті інститути спільного інвестування. За словами генерального директора КУА "Інеко-Інвест" Олега Моркви, з 272 керуючих компаній тільки 50 працюють з коштами населення.
Різні інвестори
Стандартна комісія за вхід до ПІФу (придбання сертифікатів та оформлення документів) і вихід з нього (за продаж сертифікатів) - 1-2% розміру внеску. Купуючи сертифікати фонду "Класичний" компанії "КІНТО" загальною вартістю від 5000 грн, інвестор платить агенту 1% винагороди, до 5000 грн - 2%. У разі продажу сертифікатів фонду на суму 5000 грн і більше комісія становить 1%, від 1000 до 5000 грн - 2%, до 1000 - 4%.
Інший вид комісійних - ставка винагороди керуючій компанії (зазвичай не перевищує 5% вартості активів). Приміром, у Сократі за управління фондом "Преміум-фонд збалансований" беруть 1,75%, а в КІНТО за ПІФ "Класичний" - 3%. Практично у всіх фондах комісія за управління активами коливається від 1 до 3,5%.
При продажу сертифіката інвестор платить податок: фізособи - 15%, юрособи - 25% з отриманого доходу (оподатковувана база - різниця між сумою, отриманою при продажу цінних паперів, і сумою витрат на придбання паїв).
У відкритих ПІФах пайовиків-новачків не влаштовує невисока дохідність: після вирахування усіх комісій і податку пайовик отримує дохідність на рівні депозиту. "Близько 50% коштів керуючі відкритими фондами вкладають у фіксовані інструменти - депозити та облігації, які приносять щонайбільше 15% річних. Найдохідніша частина інвестицій у відкриті фонди - ті 40%, які припадають на акції динамічних українських компаній. Однак якщо вирахувати всі комісійні при придбанні та продажу паю плюс прибутковий податок з фізосіб, дохідність відкритих фондів буде ненабагато вищою за депозитні внески", - міркує інвестор Тетяна Старосельська.
Самі керуючі не радять інвестувати менш ніж 1 тис. грн. "Таку суму краще покласти в банк, оскільки витрати на придбання і продаж сертифіката нівелюють весь ефект від інвестиції", - каже Олег Морква.
За словами генерального директора КУА "Інеко-Інвест", у ПІФи вигідно вкладати суми від 2 тис. до 20 тис. долл. (суму більш ніж 20 тис. долл. краще довірити індивідуальному інвесткеруючому). "Можна розподілити гроші між різними КУА та фондами, а також інвестувати в дорогоцінні метали і нерухомість", - радить Дмитро Омецинський із Сократу. "Не слід вкладати у фонди гроші, отримані в кредит або взяті в борг", - попереджає Лариса Васильєва з КІНТО.
Менеджери КУА рекомендують інвестувати у ПІФи щонайменше на один рік, особливо якщо сума інвестицій не перевищує $2 тис. У цьому випадку ймовірність того, що коливання ринку сильно вдарять по інвестиціях, невелика. «Що нижчою є сума інвестицій, то чутливіші вкладення до кон’юнктури ринку», - зазначає Олег Морква.
Утім, кількість тих, хто інвестує менш ніж на рік, збільшується. Григорій Овчаренко, генеральний директор IK "Сократ", пов’язує це з тим, що на етапі зростання фондового ринку навіть короткострокові вкладення можуть принести більшу дохідність порівняно з банківським депозитом. Найвигідніше купувати пай нового фонду, що продає свої сертифікати за номіналом (після наповнення фонду грішми сертифікати дорожчають). У нових фондах уже через місяць-півтора вартість активів зазвичай зростає на 8-10%. У цей час інвестори знімають перші вершки - масово продають сертифікати, тому вартість активів фонду знижується на 2-3%. Однак спекуляції на інвестсертифікатах вигідні тільки за суми інвестування 20-30 тис. долл., інакше витрати на комісійні у разі придбання та продажу паперів себе не виправдають.
Фахівці фондового ринку рекомендують купувати сертифікати під час біржової корекції, коли ціна більшості активів падає. А ось продаж паю в цей самий період обернеться втратами.
Для КУА?
Донедавна українські КУА не розвивали напрям бізнесу з управління відкритими фондами: на відміну від закритих та інтервальних фондів такі інструменти складні в управлінні й вимагають більших витрат на обслуговування. "Основна проблема відкритих фондів полягає в тому, що компанії з управління активами необхідно забезпечити клієнту можливість швидко продати сертифікат і повернути вкладені гроші плюс дохід", - розповідає віце-президент Foyil Asset Management Дмитро Мошкало. Часто це досить складно зробити через нерозвинену інфраструктуру ПІФів у регіонах. Створювати власну роздрібну мережу для КУА невигідно, а банки і страхові компанії не бажають співпрацювати з фондами. "Банкам невигідно займатися дрібною торгівлею сертифікатами керуючих компаній", - пояснюють у Foyil Asset Management.
Компанія, що керує відкритим фондом, має бути завжди готовою до того, що ПІФ відразу залишить велика кількість учасників. Причому відплив інвесторів характерний і для інтервальних фондів. Наприклад, у період першого інтервалу фонду Foyil Asset Management пайовики вилучили третину активів ПІФу. Занадто обережних інвесторів може налякати корекція на ринку, тим більше що у самих керуючих досвід роботи на ринку, що падає, невеликий.
За словами керуючих, витрати на управління ПІФом становлять максимум 10% середньорічної вартості його активів. У більшості фондів цей показник перебуває на рівні 5-7%. Основні витрати - оплата послуг зберігача, аудитора, оцінювача, торгівця цінними паперами, відшкодування операційних витрат, зокрема на рекламу та публікацію інформації про фонд.
Винагорода за управління - основне джерело доходів керуючої компанії. Тому що більше активів КУА змогла залучити, то вищий її заробіток. Найбільший дохід приносять закриті недиверсифіковані корпоративні фонди акцій, визнає Лариса Васильєва. На думку Омецинського, щоб не прогоріти і залучити більше інвесторів, КУА потрібно відкрити кілька фондів.
Обсяг активів більшості українських фондів у середньому становить 10-50 млн грн. Управління такими ПІФами керуючим компаніям приносить 0,3-1,5 млн грн. "Якщо підрахувати всі витрати КУА, у більшості випадків виявиться, що цей бізнес нерентабельний", - каже Григорій Овчаренко. За розрахунками Сократу, бізнес на ПІФах окупається, якщо компанія управляє активами на суму 100-200 млн грн. В Україні не знайдеться й десятка гравців, які змогли залучити 100 млн грн.
Утім, багато інвесткомпаній організують кишенькові (незареєстрованні в держорганах) ПІФи - для працівників фонду або власників інвестбанку. Такі фонди показують у кілька разів вищу дохідність, ніж ПІФи для населення та юросіб. В ІК "Конкорд Капітал", наприклад, фонд для працівників компанії з початку року зріс на 120%.
Керуючі фондами впевнені: золота доба відкритих ПІФів в Україні просто ще не настала. У Росії фонди стали популярними, коли дохідність за депозитами опустилася нижче від рівня інфляції і банківський депозит перестав гарантувати збереження вартості грошей.
Прогноз інфляції в Україні на 2007 рік від МВФ - 11,5%. За ставок за депозитами 13-14% річних цілком можливо, що вже з 2008-го українці масово понесуть гроші в пайові фонди. У Конкорд Ессет Менеджмент, приміром, не сумніваються: до кінця наступного року компанія збільшить активи в управлінні до 1,5 млрд грн. А весь ринок відкритих ПІФів зросте на 50-70%.
Як вибрати ПІФ
1. Порівняти дохідність фондів від початку їхньої діяльності та з початку року.
2. Звернути увагу на вік керуючої компанії та її успіхи в управлінні активами.
3. Порівняти комісійні КУА при продажу та купівлі сертифіката.
4. Для досвідчених інвесторів - проаналізувати показники ризику фондів за допомогою коефіцієнтів Шарпа, альфа і бета.
Коефіцієнт Шарпа (показник співвідношення дохідність/ризик)
Різниця між середньомісячною дохідністю паю та безризиковою дохідністю (зазвичай ставкою депозиту), яку ділять на стандартне відхилення дохідності паю від середньої по ринку. Метод Шарпа враховує співвідношення дохідності та ризику і те, наскільки дохідність фонду перевищує ризик при вкладенні грошей.
Коефіцієнт бета (показник співвідношення ризику фонду і ризику в середньому по ринку)
• Показує рівень ризику фонду порівняно із середньоринковим.
• Коефіцієнт > 1: ПІФ мінливіший за ринок (може втрачати в дохідності швидше від ринку в періоди спаду або зростати випереджальними темпами в періоди підйому)
• Коефіцієнт < 1: фонд не корелює з рухом ринку
• Коефіцієнт = 1: фонд змінюється разом з ринком
Коефіцієнт альфа (показник «мистецтва управління»)
• Оцінює якість роботи керуючого фондом. Якщо коефіцієнт альфа додатний, отже, менеджер успішно керує фондом. Якщо від’ємний - управління коштами фонду є неефективним.
Особисті фінанси
Контракти разом з компанією "Конкорд Управління активами" провели круглий стіл на тему: "Як формується інвестиційна культура в Україні. Від "панчохи" до інвестиційних фондів". Учасники заходу поділилися думками про рівень розвитку та перспективи ринку управління активами в Україні
Катерина Горбунова, менеджер з роботи з клієнтами ІК "КІНТО"
- Існує кілька інструментів для збереження та примноження коштів - дорогоцінні метали, банківські депозити, фондовий ринок тощо. У кожного з них є свої переваги й недоліки. Банківський депозит гарантує вкладникові певний відсоток, однак більше від цього доходу інвестор не отримає. Ціни на дорогметали зростають невисокими темпами, та й в Україні цей вид інвестицій непопулярний. Самостійне інвестування у фондовий ринок потребує значних капіталовкладень, необхідний доступ до інформації про емітентів, важливо вміти її аналізувати.
Колективні інвестиційні фонди допомагають мінімізувати ці зусилля й отримати високу дохідність, знизивши ризики за рахунок диверсифікованості портфеля за класами, типами, величиною активів.
В’ячеслав Бондарчук, керуючий директор компанії "Конкорд Управління активами"
- У будь-якого інвестора, який вкладає у пайові інвестфонди, виникає запитання: яка гарантія цих інвестицій? Пайові фонди не гарантують дохідності, будь-який фонд може спрацювати в мінус. Водночас відкриті фонди - один із найнадійніших в Україні інструментів інвестування за рахунок диверсифікації активів і щоденного подання звітності до ДКЦПФР. Якщо фонди два місяці поспіль приносять великі збитки, Держкомісія з цінних паперів має право заборонити КУА управляти фондом і передати ПІФ іншій керуючій компанії. Ця норма дисциплінує інвесткомпанії. Крім того, з інвестфондами працює банк - зберігач коштів та цінних паперів, який жорстко регулюється Нацбанком.
Костянтин Гришко, директор з маркетингу Parex Asset management
- У Східній та Центральній Європі кардинальний перелом на ринку управління активами відбувся роки три-чотири тому. Цьому сприяла низка економічних чинників. Зокрема, банківські депозити опустилися до рівня інфляції (і без того дуже низької), а тому перестали задовольняти апетити інвесторів. На той момент місцеві ПІФи напрацювали солідну історію управління коштами інвесторів і першими зняли вершки зі зростання цього ринку. З початком буму на ринку інвестфондів у країни Східної та Центральної Європи прийшли західні керуючі.
День вкладення
Більшість ПІФів (і відкритих, і закритих) інвестують у найдинамічніші папери українського фондового ринку - акції металургійних, машинобудівних та енергетичних компаній. Відкритий фонд "Класичний" компанії "КІНТО" 44,3% грошей вклав у цінні папери: майже половина акцій припадає на енергетику, 23,82% - на металургію, 16,91% - на машинобудування. Закритий Преміум-фонд Сократу взагалі вклав в акції 94,26% усіх коштів. На папери підприємств енергетики припадає 31,67% усіх акцій фонду, машинобудування - 2,91%, металургії - 19,36%.
Олена Струк, Інна Звягінцева
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
