224
Жертви енергії
— Енергетика
Вітчизняна енергія подорожчала. Недавно Національна комісія регулювання електроенергетики заборонила продавати струм за кордон за цінами, нижчими від внутрішніх. Це рішення принесло перші плоди: від української кіловат-години відмовилася Варшава, наступним може стати Кишинів.
Контракти
НКРЕ взялася врегульовувати цінову сторону вітчизняного експорту електроенергії. "Ми сказали: купуйте енергію за ціною ринку. "Укрінтеренерго" (державний експортер струму. - ред.) заборонено закуповувати електроенергію за заниженими цінами", - заявив минулого тижня глава комісії Сергій Титенко.
Незрозуміло, чому регулятор тільки зараз прийнявся затискати в лещата експортні контракти. Адже протягом усього періоду незалежності Україна продавала свою енергію за кордон якщо не собі в збиток, то на межі прибутковості. Приміром, у травні 2006 р. "Укрінтеренерго" закупила на Оптовому ринку електроенергії струм на 148,3 млн грн., а реалізувала його своїм контрагентам (угорській Sуstem Сonsulting RT, польській Zomar S.A., білоруському концерну "Беленерго" і НП "Енергоком") за 147,3 млн грн.
У липні минулого року вона придбала 814,1 млн квт г за 112,9 млн грн., а продала в Угорщину, Словаччину, Польщу, Бєларусь і Молдову всього на 2 млн грн дорожче - за 114,8 млн грн. При цьому витрати "Укрінтеренерго" при реалізації цього обсягу, за словами спостерігачів, практично дорівнювали різниці між ціною закупівлі і продажу кіловат-годин. Злі язики кажуть, що в цей же час держкомпанії вдавалося триматися на плаву і навіть діставати чистий прибуток (за підсумками 2006 р. - 3 млн грн) завдяки тому, що збитки, понесені від продажу енергії, вона відносила на валові витрати, які компенсує бюджет.
Справедливості заради відзначимо, що в "Укрінтеренерго" є підстави "недорого" продавати енергію за кордон. По-перше, не одним законодавчим актом України (до рішення НКРЕ) не було заборонено продаж товарів (електроенергії) за ціною, нижчою закупівельної. По-друге, вітчизняні генеруючі потужності і лінії електропередач зношені приблизно на 80%.
Такий стан обладнання періодично гарантує різного роду аварії, тому наші енергетики попросту не можуть гарантувати своїм закордонним партнерам ні відсутності коливань замовленої потужності, ні безперебійних поставок. Через це український струм славиться низьким рівнем якості (виражається у відхиленнях напруги, частоти і т.д.), і за нього жодна країна не буде платити гарні гроші. Тарифи на експорт енергії формуються не на підставі вартості її придбання на Оптовому ринку, а цін, зазначених в експортних контрактах. Причому найцікавіше, що тарифи на закупівлю струму, які найчастіше вищі цін продажу, завжди затверджувалися НКРЕ.
Як би то не було, але нинішній мораторій Нацкомісії регулювання енергетики вже дав про себе знати: недавно Україна призупинила експорт електроенергії в Польщу. Відповідно до контракту, укладеного між "Укрінтеренерго" і Zomar S.A., щорічний обсяг постачань енергії становить приблизно 1,2 млрд квт г. Таке рішення регулятора виглядає цілком виправдано не тільки на тлі "не дуже" прибуткового бізнесу держкомпанії, але і на підставі того, що в рамках існуючого контракту польським споживачам вдавалося купувати українську енергію дешевше, ніж вітчизняним. Так, протягом трьох кварталів 2007 р. держкомпанія закуповувала струм на Оптовому ринку для експорту в Польщу приблизно по 2,8 центи/квт г. У той же час середня вартість енергії в ОРЕ в цей період склалася на рівні 4 центів/квт г.
Саме за такою ціною наші енергопостачальні компанії закуповують її на ринку і реалізують у країні. На користь мораторію НКРЕ можна також відзначити, що оптові розцінки на кіловат-годину в самій Польщі протягом нинішнього року варіювалися на рівні 5 центів. На цьому тлі субсидування українськими енергетиками польських споживачів виглядає взагалі непристойно.
Польські вправи
Втім, Варшава не особливо засмутиться через згортання експорту української електроенергії. Енергогенеруючий потенціал цієї країни дорівнює приблизно 30 тис. Мвт, тоді як максимальні потреби споживачів не перевищують 25 тис. Мвт. Незатребувану на внутрішньому ринку електрику поляки експортують у Словаччину, Німеччину, Швецію і Чехію.
Єдиним потерпілим у цій історії буде компанія Zomar S.A., що в останні роки виступала монопольним імпортером українського струму в Польщу. Це підприємство контролюється місцевим бізнесменом Станіславом Адамяком, що є одним з партнерів вітчизняного підприємця Віталія Гайдука. За чутками, до останнього часу Zomar вдавалося дешево закуповувати нашу електроенергію саме при сприянні Віталія Анатолійовича, що володіє енергоємним польським меткомбінатом Huta Czestochowa. Очевидно, що після втрати експортного контракту інтерес Віталія Анатолійовича до Zomar S.A. зменшиться, і зараз ця компанія як ніколи має шанси назавжди бути викинутої з українського енергоринку.
Почасти, щоправда, припинення експорту струму в енергонадлишкову Польщу невигідно і для України. Одним з найбільш неприємних моментів є те, що тепер Києву буде непросто реалізувати свою давню мрію: почати постачання електроенергії в енергодефіцитну Західну Європу транзитом через Польщу.
Хоча в сучасних умовах, коли ми раптово стали високо цінувати свою кіловат-годину, перемогою Києва можна буде назвати збереження існуючих експортних контрактів. Приміром, минулого тижня глава Мінпаливенерго Юрій Бойко заявив, що наша країна може зупинити експорт електроенергії в Молдову через низькі ціни.
"Зараз ми ведемо переговори з молдавськими партнерами. Наша позиція така: електроенергія не повинна експортуватися за ціною нижчою, ніж на внутрішньому ринку. Хто із цим згодний, той і буде одержувати нашу електроенергію", - відрізав Юрій Анатолійович.
Дмитро Рясной
За матеріалами: Деловая Столица
Поділитися новиною
