994
Чи програють наші банки зарубіжним?
Українські банкіри не бояться поступитися зарубіжним колегам боротьбу за клієнтів. Фінансисти запевняють: їм є чим відповісти банкам з іноземним капіталом.
У жовтні 2005 року один з найбільших фінінститутів Європи, австрійський Raiffeisen International придбав український банк "Аваль". Цей день став своєрідним стартом наступу найбільших банківських груп світу на український ринок - слідом за австрійцями прийшли французькі гіганти BNP Paribas і Credit Agricole, італійська група UniCredit і ще з десяток гравців світового масштабу. Частка іноземного капіталу в банківській системі України відтоді виросла майже удвічі, а кількість банків з іноземним капіталом тільки за 7 місяців 2007 року збільшилося на 20%.
Що стосується більшості банків з "українським корінням", то, на думку багатьох експертів, у них є три шляхи розвитку: продатися іноземцям, почати поєднуватися з іншими українськими фінустановами або ж зайняти на ринку свою вузкоспеціалізовану нішу. Але, незважаючи на невтішні прогнози, "самі стійкі" українські фінансисти навіть не думають поступатися позиціями. Причому кількісна перевага поки що на їхньому боці - активи Топ-10 банків з вітчизняним капіталом на 30 мільярдів перевищують аналогічний показник їхніх колег зі стратегічними іноземними інвестиціями.
И кількістю, і якістю
Для більшості банків, що працюють в Україні, основним напрямком є роздрібний бізнес, розвиток якого неможливо без потужної філіальної мережі.
"Сьогодні ми перші, тому що ми працюємо скрізь", - констатує заступник голови правління Приватбанку Юрій Пікуш. Дійсно, Приватбанк сьогодні практично не має конкурентів по кількості відділень і банкоматів, та й за обсягом активів він на 20% випереджає найближчого конкурента - Райффайзен Банк Аваль. Правда, не все так добре. Приміром, частка того ж Приватбанку на ринку іпотечного кредитування за 2006 рік знизилася з 12,7% до 9,3%.
У той же час західні банкіри не приховують, що наявність у банку розвиненої роздрібної мережі - одне з головних конкурентних переваг, за яке вони готові платити більші гроші. "Безумовно, достатня кількість відділень і філій, а також банкоматів і POS-терміналів є одним з факторів, що дозволяє банку претендувати на лідерство", - говорить голова правління УніКредит Банку Федеріко Руссо.
До кого йдуть клієнти
Із приходом з-за кордону нових гравців у вітчизняних фінансистів з'явилися побоювання, що іноземні банки почнуть знижувати вартість кредитних ресурсів, і тим самим відіб'ють у місцевих фінустанов не тільки частина ритейлу, але й великих корпоративних клієнтів. Однак ці побоювання не підтвердилися. Більше того, українські банкіри запевняють, що великі клієнти всі частіше для обслуговування вибирають вітчизняні фінансові структури.
"Як правило, дуже багато корпоративних клієнтів, які переважно обслуговувалися в банках з іноземним капіталом, через досить складні процедури йдуть із цих банків в українські фінустанови", - відзначає голова правління Укрпромбанку Олександр Солтус.
Банкір упевнений, що більшість клієнтів вибирають українські банки, тому що тут умови м'якше, ніж в іноземців. Більш того, великі вітчизняні банки вже освоїлися на міжнародних ринках боргового капіталу, що прямо відображається на ставках по кредитах.
"Наші системні банки можуть конкурувати, у тому числі й за ціною ресурсу, оскільки мають можливість залучати за рубежем коштів практично по тимі ж ставкам, може бути ледве дорожче, ніж іноземні банки привозять сюди капітал", - говорить голова правління правління банку "Контракт" Павло Крапівін.
Персональний підхід
Невеликі українські банки також не мають наміру погоджуватися на роль приречених. Основною своєю перевагою менеджмент таких банків називає можливість застосування особливого підходу до клієнтів, доступність керівництва, що іноді грає чи ледве не визначальну роль у виборі фінустанови.
"У невеликому банку клієнт може зустрітися із заступником голови, якщо є необхідність - з головою правління, у більші ж банках таке практично не зустрічається", - відзначає Крапівін.
Крім того, за його словами, у невеликих банках можна дуже гнучко підходити до тарифоутворення, тобто можна торгуватися, чого у великих фінансових установах, тим більше з іноземним капіталом ніяк не зустрінеш.
За матеріалами: Діло
Поділитися новиною
