Як правильно купувати банки? — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Як правильно купувати банки?

Фондовий ринок
1579
Західні інвестори купують банки, що відбулися, в Україні, росіяни - навпаки, створюють їх "з нуля" і потім розвивають...
...У ресторані "Пантагрюель", що біля станції метро "Золоті Ворота", сидів сухорлявий чоловік в окулярах. Він очікував свого співвітчизника - якогось французького банкіра, що проживає в Києві. Щоб скоротати час, чоловічок з інтересом спостерігав за групою молодих людей, які за цікавим збігом обставин також виявилися французами. Сусідній столик ще більше привернув увагу нашого героя після того, як він вникнув у суть розмови: молоді люди обговорювали передпродажного аудиту (due diligence) однієї української фінустанови...
Так почалася історія продажу УкрСиббанку одному з найбільших банків Європи - французькому BNP Paribas. Людини, про яке йшла мова, кличуть Домінік Меню, він очолює представництво BNP Paribas в Україні. Хлопці за сусіднім столиком, як згодом виявилося, були співробітниками одного з основних конкурентів BNP Paribas - іншого французького банку Societe Generale. У той час (друга половина 2005 року) вони оцінювали, наскільки вигідні для покупки УкрСиббанк. Розмову про це й "підслухав" Домінік Меню.
Оскільки BNP Paribas також шукав банк в Україні, пан Меню вирішив не упустити шанс. УкрСиббанк є великим мережним гравцем, чия частка ринку дуже значна, та й бажання "нашкодити" конкурентам було сильним. Тому голова українського представництва BNP Paribas знайшов людину, що мав пряме відношення до УкрСиббанку. Той повідомив, що консультантом з його продажу є швейцарський банк UBS. Пан Меню звернувся в його офіс, і вже через якийсь час французи провели зустріч у Парижі із власниками банку Ернестом Галієвим і Олександром Ярославським. У підсумку BNP Paribas, як говориться, повів банк у конкурентів з-під носу...
Відтоді минуло майже два роки, і іноземні інвестори придбали чимало банків в Україні. Вітчизняні банкіри відчувають експансію як західного капіталу, так і східного. Слідом за BNP Paribas c Заходу в нашу країну прийшли такі "монстри", як UniCredit Group, Credit Agricole. Східний капітал в основному представлений російськими банківськими гігантами - ВТБ, Альфа-Банком, Банком Москви, банком "Петрокомерц", банком "Російський стандарт" і ін. Поряд з ними на частку українського банківського "пирога" претендує одна з найбільших фінустанов СНД - казахстанський "Туран-Алем". Прощупують український банківський "чорнозем" і "зовсім" східні гравці - наприклад, найбільший банк Південної Кореї Kookmin Bank, малайзійський Hong Leong.
Хоча західні й східні гравці дорівнює зацікавлені в українському банківському секторі, стратегії їхнього виходу на наш ринок абсолютно різні.
Вітер із Заходу
Як показує практика, найбільші західні фінансові групи воліють купувати вітчизняні банки, які мають розвинену роздрібну мережу й уже захопили певну частку ринку. Тон задав австрійський Raiffeisenbank, чиї структури придбали другий по величині банк "Аваль" - з добре сформованою регіональною мережею. Не став розмінюватися по дріб'язках французький банк BNP Paribas, що купив також одного з лідерів - УкрСиббанк.
Найбільш показовим є приклад італійської UniCredit Group, керівництво якої спочатку вирішило розвивати власні відносно невеликі Унікредит Банк і ХФБ Банк Україна, але потім відмовилося від цієї стратегії й підписало попередню домовленість про покупку Укрсоцбанку. Причому спочатку італійці затверджували, що ціни, які виставляють власники українських банків, сильно завищені. Але потім, видимо, UniCredit Group вирішила не втрачати дорогоцінний час і погодилася викласти рекордні 2,2 мільярди доларів за банк Віктора Пінчука.
"Для західних банкірів простіше відразу витратити більшу суму, але одержати вже розвитий банк, чим чекати, коли запрацює нова фінустанова, а потім виводити його в лідери", - пояснює глава представництва німецького Commerzbank в Україні Олаф Летцель. З колегою погоджується й глава наглядацької ради Правекс-Банку Степан Черновецький.
"Тому що потенціал українського банківського ринку на сьогоднішній день величезний, західноєвропейські інвестори купують уже готову розвинену мережу. Роблячи більші інвестиції, вони знають, що через десять років окуплять їх", - відзначає він.
За словами вітчизняних банкірів, західних інвесторів також бентежить необхідність проходити тривалу реєстраційну процедуру при створенні банку "з нуля".
"Вони хочуть відразу одержати ліцензовану працюючу структуру", - упевнений голова правління банку НРБ Владислав Кравець. Для того щоб зареєструвати в Україні банк, необхідно одержати дозвіл контролюючих органів (Національного банку й Антимонопольного комітету), ліцензію НБУ й улагодити всі питання з Держкомісією по цінних паперах і фондовому ринку. Все це забирає час (по оцінках фахівців, створення банку звичайно триває два роки), що може коштувати інвестору досить відчутної частки ринку.
Однак стратегія покупки вже, що відбувся банку, із часток ринку має й свої недоліки, тому що, здобуваючи таку фінустанову, інвестор дуже часто дістає і його проблеми.
"Ми відмовилися від покупки вже діючого банку в Україні, тому що в цьому випадку є великий ризик знайти "кістяків у шафі", - говорить перший віце-президент Банку Москви Дмитро Акулінін. Таке явище, за словами банкіра, характерно для фінустанов з великою філіальною мережею.
"Західні банки "клюють" на розвинену мережу, а вона не завжди оптимальна. Кількість відділень - не показник, тому що більшість підрозділів відкривають для числа, щоб подорожче продати банк. Потім ці відділення й філії просто закривають", - відзначає банкір. Дійсно, після покупки "Авалю" структурами Raiffeisenbank ходили розмови про те, що частина відділень банка будуть закриті.
Вітер зі Сходу
Російські інвестори, навпаки, не купують більших банків з розвитий роздрібною мережею. За словами їхніх керівників, розвивати свою фінустанову в "чужій" країні набагато дешевше, та й проблем менше. "Ми не бачимо змісту купувати переоцінений український банк. Гроші краще вкласти у вже існуючу фінустанову , розвиваючи її", - відзначає голова правління БМ Банку Віталій Ломакович.
Таким шляхом пішли практично всі російські банки. Альфа Банк, банк "Петрокомерц", Банк Москви заснували свої банки в Україні. Інші російські банки - "Російський стандарт", "КІТфінанс" - придбали фінустанови в нашій країні, але їхньої витрати були мінімальні.
"Росіянин стандарт" купив тільки що створений АІС-Банк, а "КІТФинанс" - третій з кінця в рейтингу Асоціації українських банків Радабанк. Виключеннями є хіба що два російських державних монстри - Ощадбанк і ВТБ. Перший після довгих спроб все-таки придбав банк НРБ - за 150 мільйонів доларів. Другий взагалі знайшов золоту середину - спочатку заснував в Україні дочірню структуру (Внешторгбанк (Україна), а потім все-таки купив великий по українських мірках банк "Мрія" - правда, заплативши за нього всього 70 мільйонів "зелених".
Російські банкіри не бояться українського ринку й всіх пов'язаних з виходом на нього процедур, відзначають вітчизняні експерти. "Росіяни розуміють менталітет країни, вони знають всю нашу «кухню» і не бояться йти на реєстрацію банку в Україні", - говорить Кравець.
Природно, така схема має свої недоліки, тому що вона в більшій мірі розрахована на перспективу. Мінімальні витрати на розвиток бізнесу дають про себе знати. Наприклад, тільки один банк із російським капіталом входить у групу найбільших українських банків - Альфа Банк (Україна).
За матеріалами:
Діло
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас