40
Гірничодобувна галузь України: фахівці назвали основні труднощі сектору (інфографіка)
Гірничодобувна галузь залишається одним із ключових секторів української економіки, що навіть в умовах повномасштабної війни забезпечує валютні надходження, експорт, зайнятість і капіталовкладення. За підсумками 2024 року експорт залізної руди сягнув $2,8 млрд. Водночас у 2025 році більшість гірничо-збагачувальних комбінатів (ГЗК) скорочують або повністю зупиняють виробництво, а обсяги експорту знижуються.
Про це повідомляють аналітики GMK Center.
Скорочення виробництва та експорту через державний тиск на бізнес
За січень-квітень 2025 року експорт залізорудної продукції зменшився на 20,9% у вартісному вираженні (до $892,99 млн) та на 10,2% у фізичних обсягах — до 11,15 млн т. Це означає втрату понад $235 млн валютної виручки лише за чотири місяці. За прогнозами GMK Center, до кінця 2025 року експорт залізної руди з України скоротиться на близько 20% р./р. — до 27 млн т з 33,6 млн т у 2024-му.
Виробничі показники також демонструють негативну динаміку. Зокрема, Ferrexpo, одна з трьох найбільших залізорудних компаній України, скоротила обсяги виробництва на 26% у I кварталі — до 1,35 млн т. У травні компанія повідомила, що зупинила дві лінії з випуску окатків внаслідок неповернення ПДВ за поставлену на експорт продукцію. Загальне очікуване недовиробництво у 2025 році оцінюється на рівні 4 млн т.
Інгулецький ГЗК (група «Метінвест») перебуває у простої з літа 2024 року, а Південний ГЗК на межі зупинки через суперечки з Державною податковою службою (ДПСУ). Відомство хоче продати майно підприємства й компенсувати 3,7 млрд грн податків, які нібито недоплатив комбінат під час виплати дивідендів власникам у 2017−2019 роках.
Криворізький залізорудний комбінат (КЗРК) зупинив виробництво у березні 2025 року та перевів більшість працівників у простій. Причина — неможливість розрахуватись за електроенергію та відсутність відшкодування ПДВ з боку держави. Працівники підприємства нещодавно повідомили про плани часткового відновлення роботи, але офіційного наказу наразі немає.
Фіскальний тиск і проблема ПДВ
Однією з ключових проблем, на які вказують підприємства галузі, є системне невідшкодування ПДВ. У січні 2025 року Ferrexpo не отримала повернення на суму 513 млн грн, а КЗРК — понад 330 млн грн. У поясненнях податкових органів фігурують санкції проти окремих бенефіціарів, які юридично не застосовуються до самих компаній. Це створює серйозні фінансові труднощі: обмеження доступу до обігових коштів унеможливлює оплату праці, покриття витрат на енергію та відновлення виробничої діяльності.
Наслідки — зниження виробництва, скорочення експорту, зменшення податкових надходжень і втрати валютної виручки. Лише Ferrexpo за два роки повномасштабної війни перерахувала до бюджету понад $300 млн податків і рентних платежів.
При цьому загальний обсяг відшкодування ПДВ по країні в I кварталі 2025 року зріс на 30% - до 42,4 млрд грн, що свідчить про наявність ресурсів. Проблема полягає у вибірковому підході до відшкодування, який підриває довіру бізнесу до державної податкової політики.
Тарифна політика: фактор нерентабельності
Значний негативний вплив на рентабельність ГЗК справляє тарифна політика державних монополій. За останній рік вартість електроенергії для промисловості зросла вдвічі, що критично позначається на виробниках концентрату, де частка електроенергії в собівартості сягає 60%. Тарифи на залізничні перевезення зростають у середньому на 35−40% щороку, а у доларовому вираженні перевищують показники 2019−2021 років у 1,5 раза.
Як пише GMK Center, Інгулецький ГЗК припинив роботу саме через сукупний тиск енергетичних, транспортних і портових тарифів. За оцінками підприємства, портові витрати в Україні вдвічі перевищують аналогічні в європейських портах. Крім того, значний акциз на дизельне пальне (25% вартості) застосовується навіть на паливо, яким заправляють кар’єрні самоскиди, що не використовують дорожню інфраструктуру.
Окремо варто відзначити зміну маршруту вантажоперевезень для «АрселорМіттал Кривий Ріг» у квітні 2025 року. «Укрзалізниця» збільшила тарифну відстань на 257 км, що додатково підвищило логістичні витрати компанії. За відсутності обґрунтування такі рішення можуть бути розцінені як приклад неефективного або вибіркового тарифного регулювання.
Кадровий дефіцит
Крім фінансових і логістичних викликів, галузь стикається з гострим дефіцитом кадрів. За оцінками, від 15% до 20% працівників гірничо-металургійного комплексу мобілізовані.
Це створює труднощі з підтриманням виробничих процесів, навіть за наявності замовлень і виробничих потужностей. Нестабільність мобілізаційного законодавства та відсутність системного підходу до бронювання фахівців лише поглиблюють проблему.
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
