47
Робота без ярликів: як стереотипи і конкуренція шкодять ринку праці
— Особисті фінанси
Ринок праці в Україні досі значною мірою формується не лише економічними реаліями, а й стереотипами, що роками впливають на ставлення до професій. Частина суспільства й досі вважає одні фахи престижними, а інші — другорядними, хоча практика часто демонструє протилежне. У Держслужбі зайнятості звертають увагу: упередження щодо професій, як і нездорова конкуренція всередині колективів, шкодять не лише окремим працівникам, а й ринку праці загалом.
«Чорноробочі» проти «білих комірців»
В українському суспільстві досі поширене уявлення, що юридична освіта — це ознака успіху, а державна служба нібито стабільніша й краща, ніж робота у приватному секторі. Водночас чимало професій, без яких неможливе повсякденне життя, часто несправедливо недооцінюють.
Показовий приклад — вакансії вантажників. Оголошення на кшталт «неповний робочий день, зарплата від 30 тисяч гривень» у багатьох викликають упереджене ставлення через асоціації з важкою фізичною працею. Хоча фактично до таких робіт часто залучені оператори техніки, працівники логістики, складів, агросектору, транспорту. Навіть волонтери, які допомагають ЗСУ, регулярно виконують завантаження і розвантаження без жодного страху перед фізичною роботою, стверджують у Держслужбі зайнятості.
При цьому зарплати у цій сфері нерідко перевищують доходи середньостатистичних державних службовців. За даними Єдиного порталу вакансій, вантажникам роботодавці готові платити від мінімальної заробітної плати до 40 тисяч гривень, тоді як провідним спеціалістам — від 9,8 до 18 тисяч гривень.
Водночас робота держслужбовця часто пов’язана з високим навантаженням, звітністю, аналітикою та законодавчими обмеженнями, зазначають фахівці.
У підсумку професії умовно поділяють на «чорноробочі» та «білі комірці», хоча і ті, і інші вимагають відповідальності та мають власну складність.
«Непрестижна» робота часто виявляється більш затребуваною
Подібні упередження поширюються і на інші професії — прибиральників, водіїв, комірників, касирів, офіціантів, медсестер, продавців, слюсарів. Їх часто вважають непрестижними, хоча саме ці працівники забезпечують базове функціонування суспільства та нерідко мають стабільний дохід.
Парадоксально, але окремі спеціальності, для яких потрібна вища освіта — менеджери, бухгалтери, журналісти, соціальні працівники, дизайнери — часто передбачають значне навантаження при порівняно низькій оплаті. Для прикладу, серед понад 13,3 тисяч пропозицій роботи менеджера лише 56 вакансій передбачають зарплату вище 30 тисяч гривень, тоді як 12,8 тисяч посад оплачуються до 10 тисяч грн.
Ще один приклад — робота прибиральників. Багато людей працюють одразу в кількох компаніях і мають конкурентні доходи. За даними Єдиного порталу вакансій, така праця оплачується від тисячі гривень за разове прибирання до 55 тисяч гривень у місяць. А у квітні навіть з’явилася вакансія для однієї особи чи групи людей на постійне прибирання офісу із зарплатою 240 тисяч гривень на місяць.
Це ще раз демонструє: поділ на «хороші» та «погані» професії часто не має нічого спільного з реальністю.
Нездорова конкуренція всередині колективів
Нерозуміння цінності роботи інших людей нерідко переноситься і всередину компаній. У великих колективах знайомі ситуації, коли бухгалтерія конфліктує з юристами, кадрові служби недооцінюють роль пресслужб, а ІТ-відділи скептично ставляться до роботи інших підрозділів.
У Службі зайнятості пояснюють: така нездорова конкуренція часто виникає через недосконалі системи мотивації, дефіцит ресурсів або фокус окремих підрозділів лише на власних цілях, а не на результаті всієї організації.
Наприклад, якщо керівництво винагороджує один відділ за досягнення, не враховуючи внесок інших команд, це провокує напруження. Ще одна причина — слабкий обмін інформацією між підрозділами, що призводить до затримок, неефективного використання ресурсів та сприйняття колег як суперників.
Коли команди змагаються за один бюджет, персонал чи увагу керівництва, підтримку часто витісняє конкуренція.
Замість висновку
У Службі зайнятості наголошують: професію варто обирати не за суспільними штампами, а за покликанням, здібностями й тим, що приносить задоволення. Люди різні за темпераментом, типом мислення та схильностями, тому одні реалізують себе в інженерії, інші — у медицині, кулінарії, будівництві чи роботі з технікою.
Соціальні конструкції про «престижність» окремих фахів давно застаріли й можуть бути шкідливими як для економіки, так і для ментального здоров’я людей.
Підтримка, взаємоповага та усвідомлення цінності кожної праці — основа здорового ринку праці, який здатен відповідати потребам суспільства.
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
