932
Кандидати на банкрутство. Президентська кампанія загрожує втратами в банківській системі
— Кредит&Депозит
Дмитро ГОНГАЛЬСЬКИЙ
Президент Асоціації українських банків (АУБ) Олександр Сугоняко був приємно здивований увагою ЗМІ до тематики своєї останньої прес-конференції. Доброзичливий настрій президента АУБ явно дисонував зі Зверненням асоціації до Президента України, прем’єр-міністра, спікера і народних депутатів про захист банків, їхніх вкладників і клієнтів. Проте незабаром стало зрозуміло, що гучних викриттів не буде.
Злочинна акція
Текст звернення зводився до «запобігання дестабілізаційним процесам» у фінансовій сфері. «Йдеться про грунтовно підготовлену інформаційну атаку на фінансово здорову банківську установу та використання дій, аналогічних тим, які призвели до недавньої банківської кризи в Росії», — заявив Сугоняко, маючи на увазі зроблені раніше спроби розхитати банк «Мрія».
Інформація про можливе банкрутство «Мрії», поширена центральними телеканалами, призвела до того, що банкові довелося виправляти свої фінансові справи за допомогою стабілізаційного кредиту Нацбанку. Відтак президент АУБ звернувся до перших осіб держави з проханням особисто втрутитися для викриття відповідними держорганами ініціаторів «цієї злочинної акції». На його думку, «ініціатори інформаційної агресії проти банку «Мрія» мають істотний вплив на державне телебачення та Державну комісію з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР), яка своїми діями і розпорядженнями фактично сприяла дестабілізації фінансового ринку».
Зрозуміло, що великого резонансу звернення АУБ не викличе. Тим більше, що відповідь на нього міститься в самому тексті документа. Пропозиція асоціації до Кабміну врахувати можливість розвитку російського сценарію вилилася в стандартну чиновницьку відписку: «...Кабмін підтримав ініціативу центральних органів виконавчої влади щодо відсутності необхідності проведення наради про посилення довіри до банківської системи».
Безперечно, асоціація дещо перебрала, проводячи «російські» аналогії. Хоча спільні риси все ж таки є. Банківська криза в Росії розпочалася з подачі центробанку. А в нас відзначилася Держкомісія з цінних паперів і фондового ринку, раптом анулювавши дві емісії «Мрії». Серія банкрутств російських банків пішла на користь державним фінзакладам, які поглинули невдах за викидні ціни. Якби вдалося усунути «Мрію», то крім розпаду «опозиційної установи» зміцнити ринкові позиції змогла б одна з ФПГ, лояльних до влади. А поки що їм доводиться нарощувати м’язи шляхом приєднання дрібних регіональних банків.
Сугоняко стверджує, що справа не в належності банку окремо взятій особі з певними політичними перевагами. Важливим є інший момент — правила гри на ринку банківських послуг замінені воєнним становищем. Ідея захисту інтересів вкладників раптом стала неактуальною. І тепер повторити історію «Мрії» може будь-який банк, до того ж не обов’язково пов’язаний з «нашоукраїнцями».
Група ризику
Парламентські або президентські вибори завжди накладають відбиток на банківську систему. Банки, бізнес яких зав’язаний на політиці, починають відпрацьовувати свої конкурентні переваги. По-перше, треба перевести в готівку потрібну суму на передвиборчу кампанію, по-друге, профінансувати потрібні структури.
Відбувається чіткий розподіл банків на дві групи — грошові мішки та спонсори.
Гірше, якщо банківська установа потрапляє до першої категорії, оскільки політичні амбіції нерідко перевищують можливості банків. Зокрема, банк «Україна» не витримав двох виборчих кампаній 1998 і 1999 років. Тоді ж Ощадбанку вдалося залишитися на плаву тільки завдяки статусу держструктури. На негативний капітал банку НБУ просто закрив очі. Очі закриваються й нині. Один з великих банків першої десятки встиг цього літа перевести в готівку 1 млрд грн у політичних цілях. Щоправда, поки що його фінансовий стан не викликає великої тривоги.
Для банків-спонсорів участь у виборах — заняття хоч і не вигідне, але менш ризиковане. Утім, і тут можливі прикрощі. Два роки тому львівський Кредит Банк (Україна) відчув на собі всю чарівність тісних відносин з місцевою податковою. Тоді говорили, що банкіри відмовилися підтримувати потрібну партію на парламентських виборах.
До групи ризику можуть потрапити й інші банки, не обов’язково пов’язані з підтримкою потрібного кандидата. Президентські вибори-2004 відрізняються від попередніх активізованим переділом власності. Для банків це означає або втрату великого клієнта, або блокування його рахунків через судові розгляди. Так, нещодавно УкрСиббанк утратив вельми привабливого клієнта — Укртатнафту. Не виключено, що харків’янам насилу вдасться вибити і борги підприємства. Навряд чи в захваті банки, які кредитували НПК «Галичина». Нафтопереробна компанія перебуває під пильною увагою податкових інспекторів.
Президентські вибори накладають відбиток і на клієнтські переваги. Системні банки, активно працюючи з коштами населення, напевно встигли помітити сповільнення темпів збільшення вкладів населення. Приплив грошей вкладників порівняно з 2003-го загальмувався на 5%. Крім того, розкручування інфляційних процесів, пов’язаних з масовими соціальними виплатами, загрожує вкладникам різким скороченням дохідності за депозитами у гривні. У результаті клієнти банків починають відкривати валютні депозити на короткі терміни. Зміна пріоритетів вкладників у перспективі означає скорочення довгострокового кредитування.
Капітальний захист
Мінімізують політичні ризики банки по-різному. «Мрія» вирішила залучити до складу акціонерів іноземців. Захист, треба визнати, не найефективніший. Кредит Банк (Україна), який на 100% належить зарубіжним інвесторам, насилу відбився від претензій податківців. До речі, скасуванню результатів емісії банку «Мрія» передувала ретельна перевірка його діяльності податківцями, які провели за читанням бухгалтерської звітності всю літню відпустку.
Більші банки роблять інакше, створюючи цілу армію дочірніх банківських установ. Наприклад, у ПриватБанку вже близько п’яти родинних фінзакладів. Шляхом розбудови банківського холдинга пішла і група «ТАС». Така диверсифікація дозволяє залишатися на плаву всій фінансовій споруді, навіть якщо отримано велику пробоїну.
Хоча історія з банком «Мрія» свідчить про те, що самозахист не безмежний. Потрібні чіткі й узгоджені дії всіх фінансових регуляторів — Нацбанку, ДКЦПФР і Держкомфіну. Поки що, як засвідчив приклад ДКЦПФР, відомства воліють вести власну гру, що не завжди на користь ринку. Ніхто, звісно, сьогодні не закриватиме банки. Натовп скривджених вкладників перед стінами Кабміну не додасть очок жодному з кандидатів у президенти, чиєю виборчою кампанією керує сам голова Нацбанку. Але що буде після виборів — невідомо. Той же банк «Україна» лопнув після того, як було проведено підрахунок голосів.
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
