2389
Станіслав Луговий: нові правила фінансового моніторингу
— Кредит&Депозит
Поточний рік відзначився не лише несподіваними «форс-мажорами», але і запланованими революціями на ринку. Однією із ключових змін, що майже непомітно пройшла на тлі інших подій, без сумніву було набрання чинності Закону №361-ІХ 28 квітня цього року, зміни у якому відобразились в нових положеннях НБУ “Про здійснення банками фінансового моніторингу”.
Що принесли зміни. Погляд в масштабі
Основні нововведення є ще одним суттєвим кроком українського законодавства та практики роботи банківської системи до тих правил і практики, які застосовуються у світі та Європі.
Законодавець ретельно вивчив та перейняв головні підходи до питань AML (anti money laundering – протидія відмиванню коштів) та загалом compliance (“відповідність” – аналог нашого поняття фінансового моніторингу), які набули поширення у світовій практиці.
Довгі роки наша країна та її резиденти вважалися “високоризиковими” при взаємодії з фінансовими інституціями інших країн. І чи не головною причиною цього була саме значна прогалина у профільному законодавстві України. “Джерело походження коштів”, “встановлення кінцевого бенефіціара”, “політика “знай свого клієнта (KYC)” стали повсякденною реальністю європейських банків 6-8 років тому.
Але в Україні були відомі хіба що окремим особам, які робили зовнішні платежі для комерційної або інвестиційної діяльності і зіштовхувались з “плотиною” вимог банків-отримувачів щодо розкриття інформації та підготовки документів на шляху їх коштів.
Зарано говорити про відлигу та зміну ставлення іноземних банків до наших резидентів та фінансового сектору. Але, вочевидь, синхронізація нашого законодавства з міжнародним вже стала суттєвим кроком до більшої прозорості і можливості здійснювати міжнародну економічну діяльність.
Як банки реалізують нові положення на практиці?
Нові підходи не варто розглядати як “закручування гайок”, як може видатись на перший погляд і працівникам банків, і клієнтам. Проте, бізнес вже зіштовхнувся з незвичною для них вибагливістю при відкритті нових рахунків, поповненні статутного капіталу, здійсненні платежів.
Для прикладу, застосування політики KYC в наших реаліях іноді завершується сюрпризами. Ідея цього підходу в тому, аби клієнт, якого банк знає та якого давно обслуговує, не наражався на надвеликі вимоги щодо його моніторингу. Іншими словами, на початку відносин банк-клієнт фінансова установа здійснює максимально прискіпливе вивчення операцій бізнесу, знайомлячись з ним. І чим далі тим більш лояльним може бути ставлення банків до клієнтів, які працюють в рамках звичної для себе діяльності.
В теорії це виглядає перспективно. Та на практиці призводить до значного ускладнення при відкритті нових рахунків у банках. Вже непоодинокі випадки, коли компаніям відмовляли у відкритті («де-рискінг») навіть за умови надання усіх документів через брак суттєвої інформації.
Проблемою стає і вимога щодо встановлення кінцевих бенефіціарних власників бізнесу. Вітчизняний бізнес-менталітет цілковито не готовий до подібних викликів. Допоки колонка кінцевого бенефіціару в ЄДР була лише ще одним декларативним параметром при реєстрації компанії. Нові правила поклали на банк обов’язок не використовувати прямо інформацію з реєстру, але проводити свій власний пошук, в тому числі з відкритих джерел та інших реєстрів. На практиці це значить, як мінімум, вбити запит на інформацію в пошукову онлайн систему (загальну або спеціалізовану) та дослідити результати пошуку.
Хто вже зіштовхувався з ситуацією, знає, скільки «брудної білизни» та чорного піару можна знайти таким шляхом щодо будь-якого бізнесу в Україні. Логічним стає нетривіальне питання: що робити менеджеру банку з цією інформацією? Закрити очі і не враховувати знайденої інформації – наражає на ризики відповідальності та репутацію. Звертатись до клієнтів за спростуванням часто замовних нісенітниць щодо приналежності активів тій чи іншій особі зазвичай призводить до погіршення відносин з клієнтом.
Часто інформацію, яка трапляється, спростувати або підтвердити просто неможливо документально. До того ж, подібна практика додає простору для маневрів неконкурентного тиску на бізнеси через розміщення неправдивої негативної інформації. Поки що за інерцією банки, як правило, не заглиблюються в ці питання дуже прискіпливо. Але зрозуміло, що це тільки до першого гучного кейсу відповідальності за такі порушення, а вони неодмінно трапляться.
Перехід на новий рівень – очікувані перспективи
Нова практика застосування фінансового моніторингу має і взаємні переваги. Додатковою вигодою для банків є неочевидна зараз, але з часом все більш відчутна зворотна лояльність клієнтів.
Сама логіка підказує, що при таких бар’єрах для відкриття нових рахунків, які з’явилися відповідно до закону, корпоративним користувачам банківських послуг стає вкрай вигідним розвивати відносини з поточним обслуговуючим банком, не ставлячись надалі до нього як до місця, де йому “всі винні”.
Лояльність клієнта винагороджуватиметься більш простим ставленням до нього щодо питань фінмоніторингу, а відповідно, цілком закономірним спрощенням документообігу та пришвидшенням проходження платежів.
Наступним, якби не логіка викладення інформації, то мабуть першим найкращим позитивом нового регулювання є введення правил дистанційної ідентифікації. Відтепер банки можуть здійснювати ідентифікацію нових клієнтів дистанційно, по відеозв’язку із застосуванням повної або спрощеної моделі.
Не вдаючись глибоко до технічної сторони питання, слід відзначити практичні переваги цієї, насправді, революційної, як для країни, яка нещодавно була мабуть чи не лідером бюрократизму та необхідності “займати живу чергу”. Ця нова практика дозволяє банкам спростити залучення нових клієнтів за рахунок граничної простоти для, власне потенційного клієнта, стати реальним.
Відсутність потреби витрачати час на поїздку до відділення для ідентифікації та вирішення інших питань дозволяє громадянам та компаніям обирати банк за потребами, а не за принципом найближчого відділення.
Для банків це обернеться зменшенням витрат за рахунок меншої потреби в утриманні відділень.
Для клієнтів – не тільки зручністю у користуванні послугами, але й покращенням обслуговування через зростання конкуренції банків. Не слід забувати і про карантин – для вимог щодо соціальної ізоляції нові правила є можливістю продовжувати звичні процеси у нових реаліях.
Замість висновку. Зрозумілим залишається одне – розвиток потребує нових підходів. Банкам і клієнтам доводиться переглядати свої підходи до роботи, аби відповідати новітнім вимогам. І на цьому шляху ще виникне чимало проблемних питань, які потребуватимуть практичної відповіді.
Станіслав Луговий, партнер адвокатського об’єднання «Юнімайндс»
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
