255
Фонд державних земель сільгосппризначення може забезпечити приплив інвестицій в українську економіку, - Тимченко
— Фондовий ринок
Земельна реформа в Україні досі не завершена – мораторій на продаж землі продовжується з року в рік з політичних міркувань. Наша країна, як і раніше залишається єдиною в Європі, і однією з 6 країн світу (поряд з Венесуелою, Північною Кореєю, Таджикістаном, Кубою і Конго), де вільний оборот сільськогосподарських земель на ринку заборонений. Це блокує прихід в країну очікуваних багатомільярдних інвестицій і, по суті, знецінює унікальні українські чорноземи. Про таке заявив Сергій Тимченко, який очолював в 2011-2014 роках Державне Агентство земельних ресурсів України.
Вільний ринок землі принесе нові робочі місця, додаткові податкові надходження до державного бюджету та місцевих бюджетів, і, що дуже важливо, можливість розвиватися дрібним фермерським господарствам. Так, інтереси власників великого агробізнесу можуть спочатку постраждати, але це всього лише означає, що їм доведеться вступити в нову фазу конкуренції, пише Голос.UA.
Україна є найбільшою країною Європи, близько 70% європейських чорноземів знаходяться на території України. Але після проведення земельної реформи потоки інвестицій в аграрний бізнес будуть обчислюватися десятками мільярдів доларів, оскільки для світових інвесторів будуть зрозумілі і прозорі умови роботи, вважає Тимченко.
За середньоєвропейської ціни вартість ринку землі в Україні склала б півтрильйона доларів, які можуть постійно обертатися. Якщо додати окуповані території – це 700 мільярдів доларів. А якщо ціна буде вище, ніж середньоєвропейська, оскільки українські землі дійсно унікальні і вважаються кращими, то це вже 1 трильйон доларів.
На думку Сергія Тимченка, необхідно дозволити брати землю в якості забезпечення інвестицій. Для цього потрібно акумулювання банку земель сільськогосподарського податку-призначення державної форми власності. Він послужить нам як застава для формування кредитного ресурсу. Тоді можна буде брати кредити під мінімальні відсотки, наприклад, у інвесторів із США і Європи. Тобто, іноземний інвестор бере землю в заставу, але не у власність. Таким чином, фермер отримує гроші під забезпечення свого земельного активу, а прибуток буде отримувати фонд, в який з одного боку увійде держава, а з іншого – територіальна громада зі своїми землями. У разі, якщо позичальник не зможе впоратися з кредитними зобов’язаннями, інвестор може її продати тільки через недержавну земельну біржу виключно резиденту України. Інвестор нічого не втрачає, так як в заставу він брав земельний актив за однією ціною, а в зв’язку з тим, що ціна землі через недооціненість в десятки разів буде постійно зростати – продасть земельні ділянки або здасть в оренду за іншою, вищою ціною .
Площа України до початку війни становила 60 мільйонів гектар, з них 44 мільйони гектар – рілля. Україна займає 6 місце в світі за запасами чорнозему – 16 мільйонів гектарів. І наша земля сильно недооцінена. Наприклад, в грошовому еквіваленті вона коштує від 700 до 1 тис, в деяких випадках до 1,5 тис доларів. А, наприклад, глинисті землі в Нідерландах коштують 70 тисяч євро за гектар! Різниця в ціні величезна. І, на жаль, це обумовлено тим, що в Україні діє мораторій на продаж землі, який вигідний тільки агрохолдингам.
В Європі земля дорога тому, що левова частка в ціні на землю – це дві складові: діючий ринок земельних ділянок та наявність інфраструктури.
Також необхідний закон, який зобов’язує всі компанії, які займаються сільгоспвиробництвом, реєструватися за місцем знаходження земельної активу. Таким чином, гроші у вигляді податків залишатимуться на території сільських рад. Там же з’являться і робочі місця.
Крім того, в інтересах фермерів і малих сільгоспвиробників, потрібно обмежити площу земель у власності. Наприклад, для юридичних осіб до 3-4-х тисяч. Також, якщо для фізосіб обмежити максимальну площу до 500 гектарів, то можна зберегти і великі масиви орних земель для використання сучасної техніки і технологій, і створити робочі місця в сільських населених пунктах, і забезпечити фінансові надходження до сільських рад.
Як тільки відбудеться оцінка ринку землі, бажання власників капіталізувати свій актив підніме ціну, як мінімум, в два-три рази. І ця ціна буде постійно зростати, тому що компанії-покупці будуть зареєстровані за місцем знаходження земельної активу і податки будуть надходити в громади, а громада буде спрямовувати кошти на розвиток інфраструктури.
Необхідно провести повну і детальну інвентаризацію аграрних земель державної та колективної форм власності, з виділенням зон обмежень у використанні земель, і завершити наповнення кадастру.
Зараз земельні відносини регулюють 4 кодекси: земельний, лісовий, водний, цивільний і величезна кількість законів і підзаконних актів, постанов Кабміну, які грубо суперечать один одному. А нам потрібен єдиний документ, який визначатиме “правила гри” – повноцінний Земельний Кодекс. Саме цей Кодекс повинен регулювати всі напрямки земельно-правових відносин, в тому числі і ринок земельних ділянок. Зрозуміла, логічна, недвозначна і прозора законодавча база – одна з умов дешевих кредитів. Менше ризиків – нижче ставка кредитування. З його прийняттям повинні бути скасовані всі діючі закони, що регулюють земельно-правові відносини.
За останні роки сильно “схуд” державний банк земель. Така політика управління земельними ресурсами є глибоко помилковою. Якщо ми хочемо, все-таки, сформувати банк земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної форм власності, як заставу для формування кредитного ресурсу, то необхідно терміново зупинити процес, фактично, розбазарювання цього важливого активу, підкреслив Тимченко.
За матеріалами: Українські Новини
Поділитися новиною
