2674
У Нацбанку розповіли про схему пограбування сейфів українських банків
— Кримінал
Після кількох років пограбувань депозитних сейфів в українських банках цією проблемою нарешті перейнявся Національний банк – структура, яка видає фінустановам дозволи на цю діяльність і в теорії зобов’язана стежити за тим, щоб та велася без порушень. Після новорічних свят НБУ розіслав по банківській системі телеграму №50-0007 / 320, в якій описав найпопулярнішу у злочинців схему пограбування орендованих людьми комірок.
Вона досить проста: шахрай під виглядом клієнта з підробленим паспортом орендує в банку індивідуальний сейф. І як тільки потрапляє в сховище, де знаходяться всі комірки, починає підбирати (підганяти) до них ключі. Як тільки йому це вдається, виймає з них все цінне (найчастіше це гроші і дорогоцінні метали, рідше – секретні документи), і спокійнісінько залишає банківське відділення.
За цією схемою було пограбовано кілька банків в Києві близько року тому: Райффайзен Банк Аваль, Полікомбанк. Але найгучніший скандал вибухнув після розкриття кількох сейфів в Вектор Банку: постраждалі заявили про викрадення близько $350 тис. І навіть подали судовий позов з вимогою відшкодувати збиток до Вадима Березовика, який на момент грабежу очолював цю фінустанову. Адже його підлеглі порушили не одне, а навіть кілька правил надання послуги з оренди банківських сейфів. Факт порушень був підтверджений результатом перевірки Нацбанку.
Пізно отямилися
Чому Національний банк тоді не надіслав відповідного листа до всієї банківської спільноти – питання. Можливо, не хотів нести солідарну відповідальність з Вадимом Березовиком, адже в цивільному позові зазначалася дуже солідна сума збитку. А може регулятора в принципі не дуже стривожив той факт, що в Україні банківські структури, озброївшись ліцензіями НБУ, можуть допомагати безкарно відчайдушно грабувати населення – невідомо.
Свіжий лист центробанку прив’язаний не до київських історій, а до нових – до львівських.
«У Національний банк України звернувся слідчий відділ Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області (вул. Романа Кучера, 5, м.Львів) з інформацією про здійснення досудового розслідування викрадення з орендованих індивідуальних сейфів грошових коштів і цінностей», – наголошується в телеграмі №50-0007/320.
Апофеозом цього документа, підписаного заступником директора департаменту грошового обігу Нацбанку Оксаною Галиць, стала рекомендація, надана чиновниками своїм підопічним банкірам – краще перевіряти документи клієнтів, які входять в банківські сховища з депозитними сейфами. Щоб люди не потрапляли туди за підробленими паспортами.
«З огляду на наведені факти, просимо посилити контроль за верифікацією клієнтів, які мають доступ до приміщень, де розташовані індивідуальні сейфи, і в разі виявлення аналогічних фактів повідомляти в правоохоронні органи», – буквально говориться в шедевральному документі НБУ.
Марні поради
Абсолютно незрозуміло, чому нацбанківці просто не вимагають виконання правил доступу в сховище. Якби виконувалося головне з них, то подібна схема була б просто неможливою (крім випадків змови з працівниками банку).
«Клієнт банку, який орендує індивідуальний сейф, не має права самостійно перебувати в сховищі. За правилами, він повинен прийти туди в супроводі банківського працівника, у нього на очах або разом з ним (коли комірка відкривається двома ключами) відімкнути свій сейф, і одразу піти з ним в спеціальну кімнату. Саме в цій кімнаті клієнт працює з вмістом комірки, а працівник банку стоїть за дверима. Може навіть закрити її на ключ зі зворотного боку, щоб людина не могла вийти в сховище до інших сейфів. Дотримуючись елементарного правила, можна виключити ситуації, коли злодій бігає по депозитарію і підбирає ключі до сейфів інших клієнтів», – зазначив у розмові з UBR.ua голова правління RwS bank Владислав Кравець.
Деякі банки, які дбають про збереження майна клієнтів, йдуть і на крайні заходи – встановлюють секретні камери в своїх сховищах, щоб стежити за клієнтами в них. І як тільки охоронець бачить на своєму моніторі, що клієнт-ведмежатник зазіхає на інші сейфи, підбираючи до них ключі, працівники служби безпеки одразу ж вриваються у сховище, блокують грабіжника і викликають поліцію. Але з цим методом є одна проблема, і серйозна – він незаконний.
“За чинним законодавством, банк не має права встановлювати камери спостереження в місцях розташування індивідуальних сейфів. Вони повинні бути тільки на вході в сховище, і ось це вже вимога Нацбанку”, – запевнив Кравець.
Те, що вимагає НБУ – краще перевіряти паспорти клієнтів, відсікаючи підроблені документи – давно не працює.
«Таких історій стає все менше. Злочинці давно порозумнішали і не користуються підробленими документами. Вони наймають малозабезпечених людей, які за матеріальну винагороду без зайвих питань просто відкривають банківські сейфи на свої імена. За справжніми документами, до яких не може бути питань. А далі просто підписують довіреність на користування коміркою, і за цією довіреністю ходить умілець підробляти ключі і розкривати комірки», – пояснив Кравець.
Нацбанківська порада про «посилення контролю за верифікацією клієнтів» безглуздо виглядає не тільки з практичної точки зору, але і з юридичної.
«В Україні досі не створена єдина база паспортів, в яку міг би увійти працівник служби безпеки будь-якого банку і одразу ж з’ясувати, справжній чи підроблений паспорт надав клієнт. Цього нема. Є уривчасті відомості у різних банків і є зв’язки в поліції. Найчастіше в банківських службах безпеки працюють вихідці з правоохоронних органів, і в разі виникнення підозр, вони можуть звернутися до колишніх товаришів по службі, і ті перевірять документ. Так завжди чинили більшість банків, і продовжують так робити досі. Хоча після недавнього ухвалення закону про персональні дані, цього робити вже не можна. Вони порушують закон. Все, що може собі дозволити банківський працівник за чинним законодавством, – це викликати поліцію, якщо виникнуть підозри на предмет достовірності паспорта клієнта. І тільки поліція може перевіряти його справжність», – підкреслив у бесіді керуючий партнер ЮФ «Можаєв і партнери» Михайло Можаєв.
Все це не змінює головного – головною постраждалою особою в подібних історіях залишається пограбована людина. Її права ніяк не захищені чинним законодавством. Адже вміст індивідуальних сейфів у банках досі не описується, і коли потерпілий заявляє про крадіжку, ніщо не може підтвердити суму збитку. Тому, коли люди зараз судяться з керівниками банків, їм залишається розраховувати лише на прихильність і співчуття судді.
І сподіватися на справедливість в майбутньому: що керівник банку, який допустив (через недбальство або змову) пограбування свого сховища, ніколи більше не буде призначений на високу посаду, а працівник Нацбанку, який не відкликав ліцензій після виявлення порушень за послугою оренди сейфів, буде відсторонений від своєї посади. Хоча, звичайно, за наявності корупційної складової ці сподівання здаються примарними.
Олена Лісенко
За матеріалами: УБР
Поділитися новиною
