Роман Кобець: факторинг чи відступлення. Як правильно продати проблемне право вимоги?


Роман Кобець: факторинг чи відступлення. Як правильно продати проблемне право вимоги?

Несприятливі економічні умови для розвитку бізнесу закономірно породжують збільшення кількості невиконаних контрагентами зобов’язань по оплаті за договорами.

У випадках, коли контрагент не розраховується за договором, або, навпаки, на даний момент отримання дебіторської заборгованості економічно не доцільно, наприклад, в зв’язку з відкритими виконавчими провадженнями і ризиком списання отриманих коштів, актуальним стає питання, як правильно продати своє право вимоги.

Навіть знайшовши відповідного покупця на проблемне право вимоги, кредитори не застраховані від подальших судових тяганин з приводу визнання договору відступлення права вимоги недійним.

Заборона у договорі на відступлення права вимоги

Поширеним є випадок, коли сторони, наприклад, договору поставки погоджують умову щодо заборони відступлення права вимоги на користь третіх осіб без попередньої згоди іншої сторони.

При укладанні в такому випадку договору відступлення права вимоги, заміна кредитора в судовому порядку буде визнана недійною.

Правильною правовою конструкцією при наявності заборони на відступлення права вимоги буде укладання договору факторингу, адже він є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Разом з тим, варто враховувати певні особливості договору факторингу при його укладанні для мінімізації ризиків оскарження.

Плата за факторинг

За договором факторингу фактор передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату.

Саме тому, умови договору повинні передбачати два платежі:

  • фінансування, тобто плату факторингової компанії первісному кредитору за відступлене право вимоги;
  • оплату факторинговій компанії за надану фінансову послугу.

При цьому оплата факторинговій компанії може бути здійснена як у формі конкретної грошової суми, так і шляхом зменшення вартості права вимоги, так званого «дисконту».

Наприклад, факторингова компанія право грошової вимоги, яке коштує 1 000,00 грн, отримує за 900,00 грн. Різниця у 100,00 грн буде дисконтом – платою за фінансову послугу.

Разом з тим, в договорах факторингу обов’язково треба вказувати, що дисконт є платою за фінансову послугу.

У випадку, якщо в договорі факторингу не передбачена платність послуг фактора, він може бути кваліфікований судом як договір відступлення права вимоги (цесії) (Постанова ВГСУ від 20.03.2017 року у справі № 910/32809/15 та від 11.04.2017 року у справі № 904/3402/16).

Сторони факторингу

Договору факторингу притаманний особливий суб’єктний склад.

Факторинг є фінансовою послугою, а тому на сьогодні здійснювати фінансування можуть лише фінансові установи, які отримали відповідну ліцензію (ст. 4, 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», п. 4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).

Таким чином, у випадку, якщо фактором виступає нефінансова установа або фінансова установа, яка не отримала відповідної ліцензії, договір може бути визнаний недійсним, оскільки укладений учасниками господарських відносин з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності) (Постанова ВГСУ від 30.05.2017 року № 904/9738/16).

Наступне відступлення

На ринку поширена схема відступлення права вимоги, за якою кредитор здійснює передачу права вимоги за договором факторингу, а в подальшому фактором укладається договір відступлення права вимоги (цесії) безпосередньо з пов’язаною особою боржника.

Разом з тим, наступний за факторингом договір цесії може бути визнаний судом недійсним, адже законодавством передбачена вимога, відповідно до якої після укладення договору факторингу наступне відступлення права грошової вимоги може здійснюватися лише за правилами факторингу.

Таким чином, для правильного оформлення продажу права вимоги необхідно дотримуватися наступних аспектів:

  • у випадку наявності в договорі застереження про заборону відступлення прав вимоги без згоди іншої сторони, відступлення може відбуватися лише шляхом укладення договору факторингу;
  • фактором за договором факторингу може бути лише фінансова установа, яка отримала відповідну ліцензію;
  • умовами договору факторингу обов’язково повинна бути передбачена оплата клієнта за послуги фактора;
  • наступне відступлення права вимоги за договором факторингу можливе лише, якщо така умова передбачена самим договором та виключно шляхом укладення договору факторингу.

У випадку, якщо хоча б одна з ознак договору факторингу не дотримується, судом такий правочин кваліфікуватиметься як договір відступлення права вимоги (цесії) і, як наслідок, за наявності обмеження у передачі прав та обов’язків за договором на користь третіх осіб визнається недійсним.

Притримуючись зазначених вимог, суб’єкт господарювання зможе правильно продати належне йому проблемне право вимоги та практично унеможливити подальше визнання договору недійсним.

Роман Кобець, адвокат, юрист ПГ “Побережнюк і партнери”

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

  • !

    Колонка відображає виключно точку зору автора, та може не збігатися з думкою редакції. Публікація колонок здійснються згідно Правил, а Finance.ua виконує лише роль носія. Копіювати ці авторські матеріали можна лише за наявності посилання на автора та Finance.ua.

Дивись також
Весь ринок:Кредит&Депозит
Архiви:2017 2016 2015
В Контексті Finance.ua