732
Залишити в живих: Кабмін докапіталізує держбанки на 15 млрд гривень
— Кредит&Депозит
Учора прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк повідомив про те, що Кабінет міністрів прийняв рішення про докапіталізацію двох найбільших державних банків на загальну суму у 15 млрд грн. Зокрема, Укрексімбанк буде докапіталізовано на 10 млрд грн, а ще 5 млрд грн отримає Ощадбанк. З огляду на те, що торік за оцінками МЕРТ ці дві установи потребували додаткового капіталу обсягом 46 млрд грн, держпідтримка, очевидно, на цьому не закінчиться.
Згідно з проспектом емісії євробондів Ощадбанку, його очікувані втрати станом на 31 грудня 2014 року збільшилися до 25,5% від валового обсягу кредитного портфеля – проти 18,8% роком раніше. А до 30 червня 2015 року цей показник взагалі погіршився до 35,3%.
Аналогічні проблеми – і в «Укрексіму». «Ризики погіршення якості активів залишаються високими з урахуванням великої концентрації позичальників, значної частки валютного кредитування (74% нетто-кредитів) та суттєвих реструктурованих/пролонгованих кредитів (44% від усіх кредитів), за якими є лише невелике резервування», – мовиться в серпневому звіті рейтингового агентства Fitch.
Насамперед, тому, що нинішнє вливання відбуватиметься за рахунок чергової нічим не забезпеченої емісії. «Гроші на цю докапіталізацію є в бюджеті. Але потрібно розуміти, що держава не перший рік збільшує капітал цих банків. А вони згодом його «проїдають» неповерненими кредитами. Потім держава знову вкладає гроші. І буде вкладати знову», – прогнозує голова експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру Борис Кушнірук.
Водночас, очевидно, що якби не підтримка держави шляхом емісії, то ці банки, імовірно, кризу взагалі б не пережили. При цьому вони і далі продовжують обслуговувати політичні кредити. Прикладом може слугувати той факт, що влітку 2015 року ТОВ «ЕСУ» (власник «Укртелекому», належить Рінату Ахметову) успішно пролонгувало свої облігації на 4 млрд грн під 16% річних. З чим пов’язані такі привілеї в той час, коли процентна ставка НБУ сягала 30% річних, ні в банках, ні в Мінфіні прокоментувати не змогли. Але якби компанія свою заборгованість погасила, то потреби в докапіталізації було б істотно меншими.
Однак, з погляду тих функцій, які спочатку покладалися на держбанки, їх не можна назвати незамінними – з багатьма завданнями легко могли б впоратися і звичайні комерційні банки. «У держави достатньо інструментарію – як податкового, так і грошово-кредитного – для того, щоб спрямовувати діяльність будь-яких банків туди, куди їй потрібно. Якщо, звичайно, держава розуміє, що їй потрібно», – говорить Кушнірук.
Відповідно, вихід держави з цього сегмента був би цілком логічним, про що останнім часом дедалі частіше ведуть розмови. Водночас, з огляду на низьку інвестиційну привабливість банківського сектору України та фінансове становище цих фінустанов, вийти з інвестицій у перспективі декількох найближчих років державі навряд чи вдасться.
Наразі основне питання полягає в тому, скільки ще коштів потрібно державним банкам для того, щоб залишатися на плаву, і як швидко вони зможуть стати фінансово незалежними у майбутньому. А це, зі свого боку, зумовлюється не так рівнем кваліфікації менеджменту, скільки вектором розвитку української економіки, перспективи якої поки що вельми туманні.
Ольга Левкович, Олександр Мойсеєнко
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
