Нафтові війни: навіщо Саудівській Аравії знадобився конфлікт з Іраном


Нафтові війни: навіщо Саудівській Аравії знадобився конфлікт з Іраном

Дипломатичний конфлікт Ірану та Саудівської Аравії може призвести до кризи на Близькому Сході. Навіщо Ер-Ріярду загострення відносин, і як це вплине на вартість нафти в 2016 році?

Під Новий рік уряд Саудівської Аравії вирішив піднести своїм найбільш релігійним підданим своєрідний подарунок. На початку 2016-го було страчено понад 40 релігійних проповідників шиїтів, у тому числі Німра Аль-Німра, який прославився своїми проповідями на сході Аравії. У них він закликав встановити більш справедливе суспільство, де суніти, яких підтримує правляча сім’я, не матимуть монопольне право на владу.

У відповідь на цю страту Іран розірвав усі дипломатичні відносини з Ер-Ріядом і заявив, що готує гідну відповідь шейхам. Одночасно дипломатичні відносини з Іраном розірвали ОАЕ і Бахрейн. Зрозуміло, що ці країни не будують власну зовнішню політику, а намагаються рухатися у фарватері Аравії, але це також показує, що регіон все більше розділяється на два полюси сили, які готові вступити в битву за домінування на Близькому Сході. Поки ці баталії проходять тільки в дипломатичній площині, але можуть перерости і в інші формати протистояння.

Тим більше що 2016 рік повинен стати в багато чому вирішальним для Близького Сходу. Якщо угода з іранської ядерної програми буде підписана і ратифікована всіма, то санкції, які обмежували Тегеран з початку 80-х років, знімуть. І тоді Іран нарешті зможе заявити про себе, не як про країну-вигнанця, а як про глобального гравця на світовій арені. У першу чергу – нафтовій.

Король Саудівської Аравії Салман Аль-Сауд відмінно розуміє, що його країна не зможе на рівних конкурувати з Іраном без санкцій і підтримки США, які останнім часом все більше віддаляються від своїх традиційних союзників у регіоні. Тому у нього залишається не так багато часу, щоб спробувати переламати ситуацію. І дипломатична конфронтація цілком вписується в цей план. На думку Марини Оттавей з аналітичного центру Вільсона в США, якщо зараз спровокувати Іран на відповідні дії, то переговорний процес може бути зірваний. А ще краще, якщо Іран почне нарощувати свою ядерну програму і там до влади знову прийдуть партії ісламістів.

Але навіть якщо цього не станеться, то головним результатом цього конфлікту буде те, що війну в Сирії і просування “Ісламської Держави” (ІГІЛ) буде набагато складніше зупинити. Справа в тому, що без спільної роботи Ірану і Аравії неможливо вирішити жоден значний конфлікт на Близькому Сході. А тепер будь-який компроміс, починаючи від Сирії і закінчуючи громадянською війною в Ємені, затягується на невизначений термін.

Кінець вигнання

З початку 2014 року, коли США розпочали новий етап переговорів з Іраном, лідери Саудівської Аравії говорили, що це велика помилка. Але тоді Барак Обама, розуміючи, що його звинуватять у розростанні громадянської війни в Сирії і появі ІГІЛ, твердо вирішив залишити після себе гідну зовнішньополітичну спадщину.

Спочатку Ер-Ріяду нічого було турбуватися. Іран не погоджувався навіть говорити про обмеження свого ядерного потенціалу, постійно нарощував кількість збагачувальних центрифуг і отримував атомні технології з Росії. У Тегерані говорили, що це потрібно тільки для мирних цілей і вони не хочуть створювати атомну бомбу. Але цим запевненням мало хто вірив.

“Для цього були вагомі підстави – лідери Ірану постійно говорили про бажання знищити Ізраїль і почати війну проти невірних”, – говорить Томас Ліпман з Middle East Institute. Тому після кожної такої заяви ООН і США вводили проти Ірану нові санкції.

І поступово це дало свій результат. Релігійні лідери Ірану зрозуміли, що країна, яка, за даними ОПЕК, має другі у світі запаси нафти, продавала її в 10 разів менше, ніж Саудівська Аравія. Все це, зрозуміло, тиснуло на економіку. Навіть зростання цін на нафту не принесло Ірану економічного процвітання: більшість родовищ були давно законсервовані і щоб вони почали працювати, потрібні були іноземні інвестиції. А в умовах санкцій жодна компанія не хотіла мати справу з Тегераном. Коли ж ціни на нафту почали стрімко падати, невеликий струмочок валюти, який отримували в Тегерані, і зовсім пересох.

За даними The EconomistIntelligence Unit, інфляція в Ірані в цьому році складе більше 15%, а ВВП зросте лише на 2%. Тим більше що уряду країни потрібно утримувати соціальну сферу, яка без приватного капіталу занепала. Крім того, в Ірану є ще одна велика стаття витрат – підтримка радикальних рухів по всьому Близькому Сходу. Від Лівану до Афганістану ця країна платила всім ісламістським рухам, які боролися за інтереси шиїтів, і вкривала у себе відомих терористів. На думку експертів, Саудівська Аравія займалася тим же самим, але в неї було куди більше грошей і хороші відносини з Заходом. Тому компроміс в ядерному питанні став дуже потрібний Тегерану.

Тоді президент Хассан Рухані, не звертаючи уваги на заклики правих лідерів, погодився поставити ядерну програму країни під контроль МАГАТЕ в обмін на зняття санкцій. Це стало відправною точкою для нового формату міжнародних відносин на Близькому Сході. І ослаблення Саудівської Аравії.

Новий формат

Дипломатичний конфлікт між Іраном і Саудівською Аравією, на думку більшості експертів, відображає невпевненість, яку відчуває правляча в Ер-Ріяді династія.

По-перше, ціни на нафту впали до мінімуму. Експерти в цьому році не чекають моментального падіння цін до $ 20 за барель, але в майбутньому енергоносії повинні ще більше подешевшати. Тим більше що Саудівська Аравія і не думає знижувати норми видобутку, тому невдовзі світ зіткнеться з перевиробництвом нафти. Це означає, що важливий політичний важіль, яким раніше користувалися в Саудівській Аравії, поступово зникає.

Якщо раніше країни ОПЕК могли натиснути на США чи ЄС, урізуючи норми видобутку нафти, то тепер сланцева революція в Америці обвалила ціни на нафту і зробила цей спосіб тиску нездійсненним.

По-друге, Саудівська Аравія втрачає своє монопольне становище союзника Заходу в регіоні. Зрозуміло, що Іран відразу не стане великим другом Вашингтона, але США досить наполегливо ігнорує заклики Ер-Ріяда позбавити Тегеран навіть можливості отримати ядерну зброю. В останні роки Вашингтон і так не демонстрував ніякої виразної політики щодо Близького Сходу, а тепер в рік виборів президента в США взагалі може втратити інтерес з цього регіону. І в Саудівській Аравії розуміють це.

По-третє, королю Аравії вже 80 років і тому одним з важливих питань стає вибір спадкоємця серед численного сімейства Саудідів. “Важливо знайти нового короля у віці до 70 років і з активною політичною позицією. Інакше криза влади там може затягнутися”, – говорить Марія Оттавей.

Нарешті, Саудівська Аравія поступово втрачає статус лідера арабів. Звичайно, Ер-Ріяд накопичив гігантські валютні резерви і витрачає їх на підтримку потрібних йому політичних рухів скрізь, де може. Але при населенні в 28 млн проти 78 у Ірану, робить її вплив більш ілюзорним. Коли економіка Тегерана запрацює на повну силу, то і гроші у нього з’являться.

Для Близького Сходу це означає, що два головних гравця в міжнародних відносинах не зможуть домовитися, як закінчити громадянську війну в Сирії і яким чином виступити проти ІГІЛ. І поки Тегеран і Ер-Ріяд віддаляються все далі, ісламісти продовжують нарощувати свої сили.

Андрій Павленко

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Також з цієї теми: Енергетика
Дивись також
Сервіс підбору кредитів
  • Надішліть заявку
  • Дізнайтесь про рішення банку
  • Підтвердіть заявку та отримайте гроші
грн
Замовити кредит онлайн
В Контексті Finance.ua