Злити і скромно поглинути


Злити і скромно поглинути

У жовтні західні оглядачі відзначали, що 2014 рік може стати рекордним для світового ринку злиттів і поглинань у двох аспектах. З одного боку, очікується найбільша кількість зірваних угод M&A в період з 2008-го. З іншого — ця сфера за грошовими показниками може зафіксувати пікове значення за весь час після фінансової кризи.

За даними Thomson Reuters, за дев’ять місяців 2014-го обсяг угод зі злиттів і поглинань в цілому по світу склав $2,66 трлн. — на 60% більше, ніж за той же період 2013-го.

Формалізація минулого

Українські промислові M&A укладаються лише в перший із зазначених трендів. У 2014-му в ГМК країни, по суті, закрита лише одна помітна угода — в частині партнерства групи «Метінвест» Ріната Ахметова та Вадима Новінського з Black Iron. Ця канадська компанія володіла ліцензіями на два родовища залізної руди в Україні, але не мала достатньо коштів на їх розробку. Створення гірничо-збагачувального комбінату (ГЗК) річною продуктивністю 9,9 млн. т концентрату на одному з її родовищ — Шиманівському — вимагає близько $1,1 млрд.

Навесні 2011-го Black Iron зуміла залучити $37 млн. за допомогою IPO на Торонтській біржі. Пізніше канадці почали пошуки співінвестора серед діючих гравців ГМК. Такий знайшовся в особі «Метінвесту», з яким у минулому році уклали угоду про входження в капітал проекту на рівні 49% акцій за $20 млн. Останній транш в $5 млн. з цієї суми і був сплачений в середині минулого літа.

З групою Ахметова і Новинського пов’язано ще одне літнє «закриття», яке формально також відноситься до M&A. У тому ж липні компанії бізнесменів — «СКМ» і «Смарт-Холдинг» — завершили об’єднання своїх профільних активів у рамках Metinvest BV. Під контроль останнього з боку «Смарта» було передано понад 46% акцій Південного ГЗК (близько половини його статутного капіталу належить структурам Романа Абрамовича, співвласника російської Evraz).

Угода стосовно Південного ГЗК завершує ще більш тривалу корпоративну історію. Свій початок вона веде з 2007-го, коли олігархи оголосили про злиття низки підприємств у одну групу.

А от з новими M&A в українській промисловості в нинішньому році не пощастило. Російський «Мечел» Ігоря Зюзіна весь минулий рік і першу половину поточного активно шукав покупця на Донецький електрометалургійний завод (ДЕМЗ). До початку серпня підприємство продати так і не змогли. Хоча ця угода зовсім би не завадила групі Зюзіна, що опинилася на межі банкрутства через величезні борги (близько $7 млрд. на кінець листопада). Та й сам Донецький ЕМЗ простоює з початку року.

Інвестиційний штиль

Приклад із донецьким підприємством має непряме відношення до тієї корпоративної угоди, яку один із гравців нашого ГМК все ж зумів здійснити в 2014-му. Нехай і за межами України. У вересні металобрухтова «КВВ Груп» зайшла на латвійський Liepājas Metalurgs, підписавши з адміністратором з банкрутства цього заводу угоду про його придбання за 107 млн. євро. А ще в кінці 2013-го «КВВ Груп», як повідомляли тоді кілька джерел, значилася мало не новим фактичним власником ДЕМЗ.

«Власники українських промислових активів або не зацікавлені в їх продажі через низьку вартість, або не можуть знайти покупця, — вважає аналітик CASE Україна Євген Дубогриз. — Завод в зоні бойових дій не коштує нічого».

Ризики країни в цілому істотно знижують ціну підприємств гірничо-металургійного комплексу. Це актуально навіть для компаній, які далекі від зони військового конфлікту. Показник EV/EBITDA наших компаній, чиї акції торгуються на іноземних біржах, за минулий рік знизився в рази. «Наприклад, у Ferrexpo Костянтина Жеваго цей мультиплікатор рік тому становив 5, зараз — близько 2. У той же час для австралійських або бразильських виробників руди показник майже не змінився», — зазначає Дубогриз.

Експерт каже, що потенційні інвестори готові вкладати кошти в будь інші сектори української економіки, наприклад, в ІТ, але ніяк не в ГМК. У ситуації, коли знижуються ціни на коммодітіз (основні сировинні товари), складно знайти бажаючих на існуючі потужності або стартапи в металургії або видобувній промисловості. Справді, ціна на нафту в світі з початку року впала більш ніж на третину, а залізорудна сировина з січня подешевшало майже на 50%. «Закордонні інвестори, в основному зацікавлені в агросекторі. Промисловість їх мало цікавить, враховуючи, що вона найбільш постраждала від подій на сході України», — погоджується старший аналітик «Арт Капітал» Олексій Андрійченко.

Злитий рік

На відміну від аграріїв, вітчизняні промисловці не зможуть розраховувати на великі зовнішні інвестиції і в 2015-му. Навіть якщо військовий конфлікт на сході держави в наступному році буде врегульовано. Для активізації угод зі злиттів і поглинань в індустріальному секторі, на думку аналітика Eavex Capital Івана Дзвінки, обов’язкове виконання ще однієї важливої умови: «Необхідний прогрес реформ, включаючи боротьбу з корупцією та детінізацію економіки».

У спільноті інвестиційних експертів CFA Society Ukraine прямо заявляють: в очікуванні економічних реформ іноземні інвестори готові зарезервувати Фінресурси для нашої країни. Однак лише на термін, що не перевищує півроку. Не менше часу буде потрібно на процедурні моменти у зв’язку з M&A, доповнюють наші співрозмовники. «Навіть у найідеальнішому випадку угод M&A (не плутати з розпродажем за борги) в металургії не буде до початку 2016-го», — резюмує Євген Дубогриз.

А рік, що наступає, схоже, піде на те, щоб остаточно здійснити первинний перерозподіл власності в енергетиці, хімпромі та важкому машинобудуванні України. Далеко не всі привабливі активи в цих галузях у попередні роки перейшли під юридичний контроль приватного капіталу.

Сергій Кукін

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
Рейтинг популярності матеріалу «Злити і скромно поглинути» на Finance.ua - 2.2
В Контексті Finance.ua