587
Хто заплатить за відновлення Донбасу?
— Казна та Політика
За попередніми підрахунками, на відновлення інфраструктури Донецької й Луганської областей потрібно 8,1 мільярда гривень. Про це повідомив прем’єр Арсеній Яценюк на засіданні Кабміну. «Міністерства надали попередній обсяг коштів… Так що я холодним потом вкрився… Загальна сума станом на сьогодні — 8,1 мільярда гривень», — сказав Яценюк, наголосивши, що це лише попередні розрахунки. «Зараз будем думати, де брати ці гроші», — додав він.
За словами прем’єра, уряд буде звертатись до міжнародних донорів за допомогою у відновленні інфраструктури Донецька й Луганська і розробці постреабілітаційної програми для Донбасу.
Економіст Андрій НОВАК підтверджує, що самотужки відновити інфраструктуру та економіку Донбасу Україні не під силу. «Потрібно зважати на те, що ми фактично поступово повністю втрачаємо ринок РФ та частково — ринки країн Митного союзу. А саме на них було зорієнтовано промисловість Луганської та Донецької областей», — зауважує він.
Щоб відновити повноцінно завантаженість, підприємствам доведеться шукати інші ринки збуту, зауважує Новак. А для цього вони мають пройти через масштабну модернізацію, що фактично не можливо без залучення західних інвесторів.
Звичайно, відзначає Новак, вартувало б представникам українського великого бізнесу, а особливо тим, хто заробляв свої статки з Донбасу, нарешті потурбуватись про регіон, який «потурбувався» про них. Держава зі свого боку мала б «простимулювати їх».
Форми «стимулів», зі слів експерта, можуть бути різні: від конфіскації майна тих бізнесменів, які відкрито фінансували сепаратистів до всіляких фіскальних та регуляторних пільг для інвестицій. «Ми зможемо отримати моральну і політичну сатисфакцію, змусивши цей бізнес інвестувати, чи забравши в нього майно. Але потім для відновлення економіки цього регіону все одно не обійтись без партнерства із західними провідними компаніями. Без їх технологій підприємства Донбасу не зможуть вийти на нові ринки збуту», — зауважує Новак.
«День» вирішив розвинути тему далі. І звернувся до представників малого та середнього бізнесу Донбасу, щоб ті розповіли, як вони бачать сьогоднішню економіку регіону, та на що розраховують у найближчому майбутньому. Їхня думка цікава ще й тому, що їхнє становлення відбувалося в умовах далеко не сприятливих для себе. Донбас, як вже писав «День», за останні роки був аж надто лояльним до великого капіталу і ворожим до малого та середнього.
Починаючи з лютого, бізнес у Донецьку відчув вітер змін, але мало хто міг подумати, що вже у червні він перетвориться на ураган, який зносить зі свого шляху все. Особливо малий та середній бізнес, який тісно пов’язаний з населенням та грошовими потоками. Як тільки обидва ці складові почали стрімко залишати Донецьк, бізнес був змушений згортатися, переїжджати й шукати можливості для виживання.
На сьогодні більшість бізнес-центрів, кав’ярень, магазинів, банків у місті не працює. Люди, які займаються власною справою, якраз і належать до того так і не розвинутого на належному рівні в Україні середнього класу, тієї концептуальної складової, яка може нести зміни та розвиток. Цей людський ресурс для Донецька наразі майже втрачений. Залишається сподіватися, що не назавжди. Хтось перебрався до спокійних регіонів, хтось виїхав за межі країни, проте є оптимісти, які залишились. Більшість опитаних кореспондентом «Дня» ділових людей вирішили не називати своїх прізвищ і назв фірм. Імовірно, щоб остаточно не спалювати всіх мостів і мати можливість колись повернутися.
«ШКОДА, РІДНЕ МІСТО ВБИТО ДЛЯ БІЗНЕСУ»
Керівник студії маркетингу та дизайну MUST Володимир Поліщук переїхав до Львова. Можливість повернути бізнес у Донецьку він розглядає, а от як постійне місце проживання для себе — цього міста вже не бачить:
— Вкрай не заздрю людям, чий бізнес не такий мобільний, як у мене. Мої знайомі, які тримають кав’ярні та ресторани в Донецьку, вже замислюються про відкриття своїх закладів в інших містах. Тому що там подібний бізнес не те що неприбутковий, а взагалі зараз у ньому немає сенсу. Дуже важко тим, хто прив’язаний до конкретного потоку людей. І мені відверто шкода рідного міста, яке вбите для бізнесу.
У мене — рекламне і digital агентства: переселив людей, переорієнтував клієнтів, змінив базу. Щоправда, клієнтів меншає, наприклад, із десятків донецьких замовників залишилося максимум три, що, звичайно, серйозно б’є по бюджету компанії. Але загалом я чітко розумію, що це — тимчасові труднощі і ми зможемо реалізуватися на новому місці. Варіантів для переїзду було небагато, виходячи з наявності «їжі для нашого бізнесу» — Дніпропетровськ, Київ та Львів. Дніпропетровськ, як на мене, занадто близько і географічно, і ментально перебуває близько до Донецька, тому його легко «розгойдати», Київ я не дуже люблю через метушню, а Львів — спокійне, європейське місто, і малий бізнес тут розвивається найкраще.
Я думаю, що повертатися бізнес все-таки буде, бо дуже багато у людей пов’язано з цим регіоном та містом. І найголовніше, людям складно повірити, що колись найдинамічніше у розвитку місто перетворюється на якусь пустку для бізнесу — ніхто не хоче працювати, ніхто не хоче інвестувати. Гадаю, що за вдалого вирішення ситуації для міста через рік-півтора розпочнеться відлига в розумінні та сприйнятті Донецька. Тоді й бізнес потихеньку почне повертатися, тому що люди тут звикли заробляти, створювати бізнес і просувати його. У регіоні, напевно, розпочнеться підйом, і все буде добре. Я і для себе, звичайно, розглядаю варіант повернення. Але мене не особливо щось тримає в Донецьку, тому якщо все буде гаразд на новому місці, то знову пережити переїзд я навряд чи побажаю. Швидше за все, там залишиться філія компанії, так що в плані бізнесу місто я не втрачу, але жити навряд чи там буду.
«ЗАРАЗ БІЗНЕС ПОМЕР, АЛЕ ДОНЕЦЬК — ХОРОШИЙ ҐРУНТ ДЛЯ РОЗВИТКУ»
Власник кафе Влад зараз теж виїхав із Донецька. Навідується з бізнес-розвідками до Києва:
Зараз я вже не бачу жодних можливостей для малого і середнього бізнесу в Донецьку. Він помер уже два-три тижні тому. Можливо, рівень середнього бізнесу ще якось десь працює, а малий — точно ні. Немає людей — немає клієнтів.
Бізнес-центр, де було моє кафе, закрився, а в інші кав’ярні взагалі ніхто не ходить, адже на вулицях повно людей з автоматами. Так що я шукаю нові можливості у Києві, адже там не скоро все заспокоїться. Навіть якщо завтра всі складуть зброю та підуть, то ще рік чи два триватиме відновлення бізнесу. Бізнес у Донецьк обов’язково повернеться, але питання — коли. Сподіваюся, що українська армія переможе якнайшвидше, та все одно у населення «на руках» залишиться в підпіллі десятки тисяч одиниць зброї, почнеться бандитизм. Бізнесу там і зараз важко, та й легше не буде. Донецьк — хороший ґрунт для своєї справи, тож, навіть налагодивши бізнес в іншому місті, я впевнений, люди спробують знову відкрити щось додатково на старому місці.
Хороша ініціатива, що влада обіцяє допомогти бізнесменам-переселенцям. Але ми добре розуміємо, що це зазвичай тільки на словах. Влада — це влада, у неї зараз свої проблеми. Гадаю, ми й самі розберемось.
«ЄДИНА УМОВА ПОВЕРНЕННЯ БІЗНЕСУ В ДОНЕЦЬК — ЗВІЛЬНЕННЯ УКРАЇНИ»
Приватний підприємець Лариса зі сфери оптової торгівлі будівельними матеріалами та інструментами переїхала до Києва:
— Жодних тенденцій та перспектив для бізнесу зараз немає. Абсолютно все падає та глохне: банки не працюють, кошти не сплачуються, у людей грошей немає. Жителі міста навіть вулицями ходять з пересторогою, відвідують магазини та ринки лише у крайньому разі, якщо щось вкрай необхідно. Який може бути бізнес за таких умов?
Люди здебільшого виїжджають тимчасово з таким розрахунком, щоб незабаром повернутися. Бізнес — тим більше, адже саме там налагоджені всі зв’язки, тож є надія все швидко відновити. Єдине, що ті, в кого є вільні кошти на новий бізнес, вони вже налагоджують зв’язки на нових місцях. А ті, в кого, як і в нас, коштів немає — навіть намагатися не будуть. Наприклад, ми ніколи раніше не брали кредитів для ведення бізнесу, але за останній рік, оскільки ситуація дедалі погіршувалась, довелося вдатися до такої практики. І наразі наші справи дуже плачевні.
Для повернення бізнесу перша й найголовніша умова — це звільнення Донецька й усієї України. Також не має бути величезної розрухи в місті. Якщо Донецьк сильно постраждає, то повернеться менше людей і, відповідно, меншими будуть можливості продовжувати бізнес. І так було погано, а після цієї ситуації буде ще гірше.
«ДЛЯ МЕНЕ ДОНЕЦЬК ПОМЕР ЧЕРЕЗ НЕДОЛУГЕ НАСЕЛЕННЯ»
Колишній власник кав’ярні Дмитро виїхав за межі країни. Прізвища просив не називати, бо на Донеччині залишилися родичі. Зараз він працює у сфері IT:
— Тенденції в Донецьку зараз такі, що все закривається. Адже вести бізнес в умовах війни неможливо. Прошарок середнього класу, який, власне, і тримав малий та середній бізнес, припинив своє існування. Віри в те, що він відновиться, я не маю.
Ми свою справу закрили. Я з родиною виїхав не лише із регіону, а й із України. Наразі живемо та працюємо в Німеччині. Свої проблеми вирішуємо самі зі своїм осередком найближчих людей.
У Донецьк повертатися найближчим часом не планую. Хоч як це прикро — місто для мене вмерло. Зокрема — й через його недолуге населення, котре бігло, як хворе, на референдум та робило все, що можна, аби знищити все хороше на Донбасі.
«ДЛЯ ТОРГІВЛІ ГОЛОВНЕ, ЩОБ У МІСТІ БУЛИ ЛЮДИ»
Приватний підприємець у сфері роздрібної торгівлі товарів для побуту Раїса розповідає, що сподівається на краще, тому з міста виїжджати зараз не планує:
— Наш бізнес скоротився удвічі — дві точки ми закрили, а дві залишили. Дуже впала торгівля, не було вже жодного прибутку — зрештою бізнес стає збитком. Ще дві точки ми залишили, хоч вони теж не приносять прибутку. Але нам дуже шкода втрачати вдалі робочі приміщення, адже немає впевненості, що за стабілізації ситуації ми зможемо знову здобути такі ж вдалі місця. Тільки через майбутню перспективу. Хоча, звісно, невідомо, як довго все це триватиме. Так що, можливо, ми програємо з такою тактикою, і все одно доведеться закриватися.
Я розмірковувала над варіантами виїхати, скажімо, у Дніпропетровську область. Мені для цього треба було б перевезти торговельне обладнання й товар і знайти місце для оренди. Мені здається, що через великий потік людей там дуже підвищилась орендна плата. Та я предметно цим ще не цікавилася, хоч такі думки вже були.
Якщо в Донецьку буде купівельна спроможність, то весь бізнес швидко налагодиться. Для роздрібної торгівлі, наприклад, головне, щоб були люди, а в них були гроші. Якщо ці умови будуть у місті, то все може відновитися. Але це вже політика — все залежить лише від того, яким буде перебіг подій. Дуже хотілося б, щоб найближчим часом все налагодилося й ми прийшли до мирного життя.
Алла Дубровик, Катерина Жемчужникова
За матеріалами: День
Поділитися новиною
