6544
Без гідророзриву Росія не здатна утримати поточний рівень видобутку вуглеводнів
— Енергетика
РФ стає все важче приховувати використання технології гідророзриву пласта (ГРП) для видобутку нафти і газу зі своїх надр. За підсумками 2013 р. країна посіла друге місце за обсягом видобутку нафти, який рік поспіль поступившись Саудівської Аравії. Однак, якби не широке застосування ГРП, то РФ боролася б з Китаєм за 3-е місце.
Попереду всієї Європи, і Азії
Тепер широко відомо, що РФ посідає 2-е місце в світі за кількістю проведених операцій ГРП серед всіх країн світу (близько 9000 ГРП на рік).
Незважаючи на багаторічний досвід застосування ГРП на родовищах РФ, наявність зареєстрованих понад 4 000 патентів на різні винаходи в галузі проведення гідророзриву, введення в експлуатацію в жовтні 2013 р. власного флоту для виконання ГРП – технологія все ще не є широкодоступною для російських нафтовиків, тому залучаються іноземні партнери, в т.ч. сервісні компанії. Лише найбільш великі компанії можуть похвалитися власним спеціалізованим підрозділом для виконання гідророзриву.
У реалізації проектів розробки важкодоступних покладів вуглеводнів в РФ беруть участь закордонні партнери «Газпрому»: Wintershall Holding GmbH (ділянка 1A ачимовських відкладень Уренгойського і Південно-Російського НГКР), E.ON SE (Південно-Російське НГКР), Royal Dutch Shell plc. (родовища Салимської групи).
Компанія ВР володіє 19,75% найбільшого нафтодобувача Росії – НК «Роснефть», в травні 2014 р. підписала черговий контракт на оцінку її сланцевих запасів на Волго-Уральському родовищі.
Компанія ВР володіє 19,75% найбільшого нафтодобувача Росії – НК «Роснефть», в травні 2014 р. підписала черговий контракт на оцінку її сланцевих запасів на Волго-Уральському родовищі.
Так само в травні, Total SA стала партнером НК «Лукойл», другого за величиною виробника нафти в РФ, в проекті спільної розвідки зони Баженов в Сибіру. Укладання угоди відбулося після підписання подібних угод Exxon і Statoil ASA з НК «Роснефть» в Західному Сибіру, і Royal Dutch Shell plc, яка працює з «Газпром нафта».
Найбільшу кількість ГРП в Росії виробляють: Trican Well Service, Сургутнефтегаз, КАТКОнефть, CalFrac, ТатРемСервіс, MeKamiNeft, Halliburton, Schlumberger, Weatherford та ін. – сервісні компанії, які реанімують старі родовища, розблоковують сланцеві формації Сибіру, а також вводять в експлуатацію нові родовища одразу ж виконуючи на них ГРП. Без технологій цих компаній РФ не в змозі навіть утримувати видобуток нафти на існуючому рівні, не кажучи вже про її нарощування в гонці за лідерство з Саудівською Аравією, де в спину дихає зростаючий кандидат в тандем – США.
Із добутих у 2013 р. в РФ, за різними підрахунками, 523-540 млн. т нафти, завдяки ГРП було отримано не менше 30% обсягів. З урахуванням зазначеного, це вже на «трійку» в світовій першості. Найбільшими нафтовими компаніями є: «Роснефть», «Лукойл», «Сургутнефтегаз», «Газпром», «Газпром нафта», «Татнефть» та ін, які зараз значну частину нафти витягують завдяки методам інтенсифікації, і в першу чергу – гідророзриву пласта.
Всі ці компанії, без винятку, давно і широко використовують ГРП в процесі видобутку вуглеводнів.
Хто більше «рве», той більше видобуває
- … або «розгул» «прогресивної і інноваційної технології» в РФ*
Так, наприклад, за 2013 г:
- «Татнефть» провела не менше 605 операцій ГРП (за рахунок методу, компанія забезпечила 23% загального власного видобутку), а сумарно за останні 15 років провела більш ніж 2500 ГРП;
- «Газпром нафта» офіційно заявляє про проведені 139 багатостадійних ГРП, але ймовірно лукавить, що за допомогою цього методу витягує лише 4,5% загального видобутку. За останні 3 роки проведено 169 операцій ГРП, а лише на 2014 р. заплановано 167 ГРП;
- НК «Лукойл» здійснив 978 ГРП (867 – в 2012 р., 681 – в 2011 р.) і таким чином забезпечив 30% видобутку…
Що в такому випадку можна сказати про НК «Роснефть» – флагмана нафтовидобутку РФ? Ця компанія проводить ГРП в кількості, яка в рази перевищує зазначені цифри, що позначається і на обсягах видобутку. Однак про масштаби застосування «Роснефтью» ГРП можна лише здогадуватися. 4 роки тому це було не менше 2000 операцій на рік. Зараз, за найбільш скромний прикидками, мова може йти про 3000 ГРП на рік і про видобуток подібним способом 50 млн.т нафти.
Сланцева нафта або можливість для РФ легалізувати гідророзрив?
Цей «новий» ресурс дозволяє РФ «узаконити» застосування технології ГРП як у себе, так і в сусідніх країнах, тому що раніше керівництво країни і галузі відхрещувалося від її застосування на своїх родовищах.
Загальний обсяг запасів сланцевої нафти в РФ оцінюється в 75 млрд.барелів, а найбільші родовища розташовані в Західному Сибіру («баженівська свита»). Інтерес нафтових компаній до цього виду нафти пов’язаний зі зниженням видобутку легкої нафти і нафти середньої щільності. Тим не менш, в РФ сланцеву нафту вже видобуває низка компаній, але поки що в невеликих обсягах. Наприклад, «Лукойл» використовує технологію розриву пласта сланців на Середньо-Назимському родовищі в Західному Сибіру. Проте, в промислових масштабах витягувати нафту зі сланців поки не дозволяють навіть сучасні технології.
Таким чином, категорична позиція РФ «проти»: використання методу гідророзриву пласта в процесі видобутку вуглеводнів, видобутку сланцевого газу в Європі і Україні на грунті нібито можливих екологічних ризиків насилу в’яжеться з «розгулом» цієї «прогресивної і інноваційної технології» на існуючих і нових нафтогазових родовищах в самій РФ.
В умовах високого рівня чутливості теми ГРП для сусідніх країн (оскільки в РФ мало хто цікавиться методами, застосовуваними при видобутку нафти і газу, а вже тим більше екологічними ризиками та наслідками такої діяльності) у самій РФ факт видобутку вуглеводнів подібним методом замовчується. Зрозуміло, що керівники російських нафтогазових компаній про це неохоче говорять, а що можна очікувати від російських ЗМІ?
Населення РФ змушене вірити «правильним» відточеним, але свідомо помилковим штампам вітчизняного ТБ: «… гідророзрив – варварський метод, тому в РФ його не застосовувати», «… гідророзрив – не теж саме, що й «фрекінг», а наслідки фрекінгу більш катастрофічні», «… жодна з сусідніх країн не повинна застосовувати цю технологію оскільки вона зашкодить екології РФ » і т.п.
В цей же час анти-сланцевий (анти-фрекінговий) рух у країнах Європи та Україні, через який, як з’ясовується, «стирчать» російські вуха, поставлено на широку ногу, про що вже безпосередньо заявляють офіційні особи.
«Росія таємно співпрацює з екологічними групами, які виступають проти фрекінгу, намагаючись зберегти залежність Європи від імпорту російських енергоносіїв… Росія будує брехливу кампанію з дезінформації, спрямовану на підрив старань використовувати альтернативні джерела енергії, такі як сланцевий газ», – заявив Андерс Фог Расмуссен, генеральний секретар НАТО 20 червня 2014 р., і певно не безпідставно.
Інакше складно пояснити організованість анти-сланцевого руху в європейських країнах, де уряд лояльний до Росії, економіка надмірно залежить від постачань російського газу або ж є спокуса «заробляти» на транзиті газу через «Південний потік» у майбутньому. Не залишається сумнівів, що саме РФ, як великому газодобувачу і експортеру ресурсу, вигідно контролювати тему видобутку газу зі сланців у Європі та на пост-радянському просторі, в той час як вище керівництво країн не визнає факту застосування технології ГРП, як втім, і наявність російських найманців в окупованому Криму та на сході України.
Але одного разу настає момент істини і все стає явним: щодо Криму – вже є визнання, з вуст прем’єр-міністра РФ Д.Медведєва прозвучали слова підтримки та перспективності методу ГРП: «Чому б не позайматися сланцевої нафтою, якою займається весь світ?» … далі – справа за малим.
Убогість відомостей про технологічну складову, а саме здійснення значної частини робіт з ГРП іноземними сервісними компаніями зважаючи на складність освоєння нових ресурсів і недостатню просунутість російських технологій, тепер дозволено компенсувати витіюватими формулюваннями, які дають зрозуміти, що без ГРП і досвіду іноземних сервісних компаній Росія не впорається з освоєнням сланців, нових родовищ і підтриманням видобутку на існуючих.
Так, наприклад, всі нові свердловини НК «Роснефть» вводяться з гідророзривом пласта, що дозволяє підвищити їхній дебіт з 15 до 100 т нафти на добу, а коефіцієнт вилучення – на 10-15% (зокрема на Пріобському родовищі).
За 2012 р. у видобуток з експлуатаційного буріння було введено 1126 нафтових свердловин. Враховуючи те, що лише на одній свердловині ГРП робиться декілька разів або в декілька стадій виходить, що кількість операцій гідророзриву пласта на рік може сягати 3000, що забезпечує поточний рівень видобутку нафти компанією 192,6 млн. т. Іншими словами: немає ГРП – немає обсягів нафти для світового лідерства в її видобутку.
Олександр Лактіонов, кандидат наук
Головний фахівець з дослідження енергетичних ринків компанії “Смарт Енерджі”
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
