4311
Хто будує в Україні нові мережі АЗС
— Енергетика
У 2012 році натуральний обсяг українського ринку світлих нафтопродуктів (бензинів і дизпалива), за даними Держстату, становив 10,2 млн тонн, за 9 місяців 2013 року – 7,2 млн тонн. Якщо в останньому кварталі тенденція збережеться, то нинішній рік принесе Україні падіння споживання палива на рівні 600 тис. тонн. А передумови до того є. У вересні 2013 року, за інформацією державного статистичного відомства, реалізація бензину в Україні зменшилася на 6,3 % в річному співвідношенні, дизельного палива – на 13,9 %.
Втім, така статистика зовсім не заважає операторам вкладатися в автозаправні мережі. Притому, що в країні і так налічується близько 7 тисяч АЗС. Директор консалтингової компанії “А -95” Сергій Куюн пояснює активність в секторі прогнозами щодо зростання споживання моторних палив в Україні в наступні роки.
Мережеве зростання та захід джоберства
Про стратегію нарощування кількості АЗС – як на поточний, так і наступний роки – голосно заявляють два лідери роздрібного ринку: WOG бізнесмена Ігоря Єремєєва і “ОККО”, що входить до концерну “Галнафтогаз” Віталія Антонова. На 2013 рік у “ОККО” запланували відкрити 40 нових автозаправних комплексів, в WOG замахнулися на 50 додаткових АЗС.
Наступного року за вдалої кон’юнктурі ринку обидві компанії планують вийти на показник в 600 автозаправок по Україні. (На початок поточного року в мережі “ОККО” налічувалося 355 станцій, WOG – близько 450). До 2016 року в першій компанії мають намір інвестувати у свій мережеий розвиток понад $150 млн, у другій точну суму не називають, проте говорять, що споруда 50 АЗС коштуватиме приблизно $50 млн. За експертними оцінками, відкриття нової “точки” кожної з цих компаній у 2013 вимагало $1-1,5 млн залежно від типу станції.
Але “лідером заяв” в секторі стала Державна нафтова компанія Азербайджану (ДНКАР, SOCAR), що працює в нашій країні з 2008 -го. Зі слів голови українського представництва SOCAR Ельчина Мамєдова, компанія планує потроїти кількість заправок до кінця наступного року. “До кінця 2014 – го ми плануємо вийти на показник в 100-120 АЗС порівняно з 34 в травні 2013 -го”, – зазначав він у червні, підкреслюючи, що таке розширення вимагатиме $150 млн інвестицій. За п’ять років ДНКАР вже вклала понад $180 млн у розвиток свого українського бізнесу.
Інші гравці цього ринку мережеве будівництво планують не в настільки помітних масштабах. Наприклад, “Паралель” Ріната Ахмєтова наступного року має намір розширити мережу АЗС до 101 – за рахунок відкриття 20 нових комплексів, повідомила гендиректор компанії Олена Хиленко на конференції Petroleum-Ukraine – 2013, що проходила 12-13 листопада в Києві. На запит Delo.UA про те, скільки “Паралель” має намір вкласти в цей проект, в компанії не відповіли.
Міжнародний бренд Shell на нашому ринку дотримується ще більш обережної стратегії. До кінця 2013 – го компанія планує відкрити лише 13 заправок, тоді як у 2012- му компанія збільшила свою мережу АЗС в Україні на сім одиниць. На наступний рік тут свої плани не конкретизують, відзначаючи лише про намір “зберегти таку ж динаміку”. Як і не наводять суми планованих вкладень. Експерти, однак, стверджують, що в Україні відкриття однієї нової АЗС обходиться до $2 млн при терміні окупності в середньому 5-7 років.
Іще один великий гравець української роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами – “Лукойл” – у своїй програмі розвитку до 2021 року вказував збільшення кількості АЗС до 300 за нинішніх 249. До 2017 року на ці цілі планувалося спрямувати близько $100 млн. У 2013 році “Лукойл” мав намір відкрити 40 нових станцій, але здійснити задум не вдалося. У компанії утримувалися пояснювати причини “зриву”.
Поряд з активізацією мережевого будівництва в секторі експерти відзначають і тренд з його укрупненням – коли великі оператори купують окремі автозаправні станції. Що цікаво, джоберство (передача права на використання символіки бренду без прямої купівлі АЗС ) у ці схеми вже не вкладається.
Президент Асоціації “Об’єднання операторів ринку нафтопродуктів України” Леонід Косянчук пояснює такі підходи тим, що джоббери часто можуть завдати “якісної шкоди” репутації бренду. “Власники АЗС володіють централізованою системою поставок для своїх основних активів. Джоббери ж працюють з власними постачальниками, але під брендом якоїсь великої компанії. При цьому проконтролювати якість палива на кожній заправці кожен день досить складно”, – пояснює він.
Товарні потоки
Україна має потужності для щорічної переробки 59 млн тонн нафтової сировини, але через простоювання більшості заводів фактичний показник у 2012- му становив лише 3,9 млн тонн. І український роздрібний ринок нафтопродуктів працює переважно на імпортному продукті.
За даними “А -95”, основними країнами – постачальниками нафтопродуктів в Україну як в 2012 році, так і в поточному були: Білорусь, Румунія, Литва, Росія, Польща, Угорщина, Італія, Ізраїль, Болгарія і Туркменістан. А за інформацією Міндоходов, у січні – вересні 2013 року імпорт становив 4,7 млн тонн на загальну суму $4,6 млрд. За вказаний період, зокрема, з Білорусії нафтопродуктів було завезено на $1,8 млрд, Росії – на $1,2 млрд, Литви – на $507 млн. Більшість учасників ринку стверджують – АЗС в Україні практично повністю імпортозалежні. Генеральний директор компанії WOG Сергій Корецький каже, що 100% бензину, реалізованого на автозаправках очолюваної ним мережі – із закордонних джерел. Серед постачальників: Мозирський НПЗ (Білорусь), польсько -литовський концерн Orlen, російський “Лукойл”.
Українські постачальники в секторі представлені двома нафтопереробними заводами – Кременчуцьким НПЗ, підконтрольним структурам групи “Приват” Ігоря Коломойського, і державним Шебелинським ДПЗ. За даними Міненерговугілля, загалом НПЗ і ДПЗ України в січні – вересні 2013 року переробили 2365000 тонн нафтової сировини. Наприкінці вересня ситуація змінилася – на український паливний ринок вийшов Одеський НПЗ з групи ВЕТЕК Сергія Курченка. За інформацією того ж міністерства, в жовтні цей завод виготовив 65 тис. тонн палива. “Більшість палива українського виробництва на заправки зараз не потрапляє – воно використовується держорганізаціями. Продукція ж Кременчуцького НПЗ поставляється в мережу заправок, що належить групі “Приват”, – коментує Сергій Куюн.
Хоча вже в 2014 році ситуація з поставками “нафтотовару” для роздрібного сектора може “круто” змінитися на користь українського виробника. Аналітики пов’язують це з виходом на серйозну потужність Одеського НПЗ і намічуваним на весну – 2014 рестартом Лисичанського НПЗ. Якщо ці сценарії реалізуються, то вітчизняне паливо може зайняти до 60% на українському ринку. Але прогнозувати точні показники не беруться. “Говорити про конкретний показник можна буде лише за результатами I півріччя – 2014. Причому оціночна база буде вельми показовою – за січень – червень поточного року частка української продукції на ринку склала трохи більше 22%. Це мінімальний показник за останні кілька років “, – підкреслює керівник “А- 95”.
Хочуть заправити
Наповнення ринку “місцевою” продукцією – одна з головних варіацій розвитку подій в секторі. Але не єдина. У пул постачальників товару на українські АЗС планують зайти ще три великих бензинових трейдера, афілійованих із зарубіжними виробниками: румунська Rompetrol, “Бєларуська нафтова компанія” (БНК) і “дочка” російського газового гіганта “Газпромнафта”. Ці компанії заявляли про бажання вийти на наш ринок ще наприкінці 2012- го. Але спад у споживанні палива і “складнощі конкуренції” на українському ринку внесли корективи у колишні плани.
“Газпромнафта” в Україні поки що побудувала лише чотири заправки. Це – на тлі планів з будівництва в нашій країні близько 300 комплексів до 2020 року. “Процес розвитку може відбуватися за кількома напрямками. Купівля у існуючих операторів, нове будівництво і реконструкція. Все залежатиме від конкретної локації і бюджету”, – цитує прес-служба компанії голову її дирекції з регіональних продажів Олександра Крилова. Хоча про те саме у “Газпромнафті” говорили і майже півтора року тому, під час відкриття першої заправки на трасі Київ-Одеса…
У румунської компанії, втім, з українським автозаправним проектом не заладилося іще більше. Rompetrol до кінця 2012- го встиг побудувати одну АЗС у Херсоні, але зіткнувся з неприємностями на українській митниці . У результаті компанія, яка планувала протягом декількох років створити спільно з НАК “Нафтогаз України” мережу автозаправних станцій на 700 об’єктів, змушена була переглянути свої інвестиційні наміри. Запит Delo.UA щодо планів на 2014 -й у Rompetrol вважали за краще залишити без відповіді.
БНК також нічим особливим похвалитися не може. У 2013-му в цій компанії говорили про можливе відкриття десяти АЗС на території України з перспективним розширенням до 50 станцій. Компанія планує торгувати через них уже відомими українцям бензином і дизпаливом білоруського виробництва; залишається переконати споживача купувати колишній продукт на нових “точках”. Зробити це буде не легко. Що визнають, до речі, і в самій БНК, голова українського представництва якої прямо констатував на конференції Petroleum Ukraine: “Ринок України – вельми непростий. На 2014 рік стоїть завдання вийти в роздріб. Однак говорити про які-небудь подробиці поки що рано … Швидше за все, це буде не на початку року”.
Любоміра Ремажевська
За матеріалами: Діло
Поділитися новиною
