6867
Для України знайшлася альтернатива Митного союзу
— Аграрний ринок
Поки тема інтеграції України до Митного союзу знаходиться в історичному глухому куті, на горизонті виникла перспектива іншої інтеграції – зернової. За словами президента Російського зернового союзу Аркадія Злочевського, на даний момент аграрні міністерства України, Росії та Казахстану готують всі необхідні документи, щоб підписати у жовтні угоду трьох країн про створення спільного експортного пулу.
Ідея створення зернового аналога ОПЕК чотирьох країн (три названі плюс Білорусь) витає в повітрі з 2009 року, проте матеріалізуватися ніяк не може через негативну позицію України. Втім, Злочевський запевняє, що тепер мова йде не про створення структури, яка могла б директивно визначати, хто, скільки і почім може продати зерно: «Зараз ми говоримо про те, що пул повинен базуватися передусім на інформаційному обміні і на правилах узгодження внутрішніх програм, які будуть носити рекомендаційний характер».
Необхідність зернового пулу президент РЗС пояснює тим, що Україна, Росія і Казахстан, конкуруючи між собою в Чорноморському басейні, збивають один одному ціни: «Тому ціни Чорноморського басейну хронічно на $ 10-15 за тонну нижче, ніж, скажімо, в Мексиканській затоці або в Руані, хоча повинно бути навпаки. Нам же доставити зерно, скажімо, в Єгипет, дешевше, ніж американським постачальникам. А значить, наше зерно повинно бути дорожче». Щоб уникнути конкуренції і при цьому підвищити прибуток, Злочевський пропонує координацію дій: наприклад, Україна продає зерна більше і дорожче, а свій брак компенсує закупівлями в Росії і Казахстані за нижчою ціною; при цьому російські та казахські аграрії все одно залишаються у виграші, так як менше витрачають на транспортування.
В аграрному лобі Партії Регіонів ідею підтримують. «Кооперація була б нам корисна, – вважає нардеп Геннадій Бобов, до обрання – гендиректор великої агрокомпанії. – Продаж зерна за єдиною зерновою політикою з Росією дозволила б нам уникнути серйозних втрат. Адже на даний момент ціни на зерно всередині України обвалені, порти забиті, а реалізації немає».
Але в експертному середовищі думки розходяться. «Для трейдерів і аналітиків позиція однозначна: зерновий ОПЕК Україні нецікавий, – говорить глава аналітичного відділу консалтингового агентства «ААА» Марія Колесник. – Росія і Казахстан є нашими конкурентами тільки на ринку пшениці. А він для нас далеко не єдиний: наприклад, Україна – третя в світі за експортом кукурудзи і має довгостроковий контракт з Китаєм за її експорту. А на цьому ринку Росії з Казахстаном практично немає. Тим часом, в рамках зернового ОПЕК Росія буде диктувати нам свою лінію по всіх напрямах. Втім, як вона це робить в усьому». «Не можу зрозуміти людей, які виступають проти кооперації. Всередині неї, звичайно, потрібно домагатися вигідних умов, але вигоди самої кооперації очевидні, – вважає економіст Віктор Лисицький. – Зерновий пул не випадково порівнюють з ОПЕК, бо це найкращий приклад успішної кооперації. Коли арабські та латиноамериканські країни конкурували між собою на ринку нафти, вони були, образно кажучи, голодранцями. Але, об’єднавшись в ОПЕК, вони завдяки узгодженій ціновій політиці підняли економіку своїх країн у десятки разів. Найбільш наочний приклад – Об’єднані Арабські Емірати в 1973-му і 2013-му. А тепер поглянемо на ринок зерна: там є основні гравці – США, Канада і Австралія, а також Росія, Україна і Казахстан, що поступаються їм. Об’єднавшись, три країни колишнього Союзу отримують під свій контроль 20% світового ринку, при цьому вони зможуть відстоювати свою частку навіть у боротьбі з головним конкурентом – США, і розширювати її за рахунок позицій більш слабких конкурентів – Австралії, Аргентини, Бразилії, яким поодинці ми програємо».
Політологи: на переговори йти потрібно
Політологи по-різному оцінюють перспективу зернового пулу, але сходяться в одному – на переговори йти потрібно. «Такі переговори, за умови підписання вигідної угоди, можуть захистити нас від можливих намірів у нашу сторону з боку Євросоюзу. Наприклад, якщо йому захочеться змусити нас відмовитися від вирощування традиційних культур на користь рапсу і соняшнику, ми будемо мати захисний заслін у вигляді зобов’язань за зерновим пулом, – вважає Кость Бондаренко. – Однак необхідно ретельно прорахувати, чи принесе така угода вигоду Україні, адже вона і без нього є основним перевалочним пунктом для зерна трьох країн». «Підвищення ціни на наше зерно – очевидний плюс пулу, – каже Михайло Погребинський. – Мінус у тому, що покупці, незадоволені такою економічною політикою, можуть піти на відповідні дії, які небезпечні підвищенням цін на окремі товари або економічними обмеженнями. Однак такі переговори напередодні підписання угоди з ЄС однозначно потрібні, щоб показати Брюсселю, що ми не стаємо повністю залежними від нього і продовжуємо різновекторну економічну політику. У цьому випадку позиція України буде сильнішою».
Дмитро Коротков
За матеріалами: Сьогодні
Поділитися новиною
