5641
Після виборів Україні ніхто не дасть грошей
— Кредит&Депозит
Ці парламентські вибори і, головним чином, оцінки їх проведення з боку міжнародних спостерігачів і дипломатів, поставили всю країну в незручне становище. З одного боку, Захід дав чітко зрозуміти, що відтепер на Україну дивитимуться якщо і не так, як на Білорусь, то вже точно – як на державу, яка сама робить крок назад. З іншого боку, Схід в особі Росії озвучив свою позицію щодо проведеного волевиявлення лише через дві доби. Що виглядало як остання ласка Києву. Хоча, треба визнати, український МЗС зробив усе можливе, щоб згладити всі можливі шорсткості.
Так, у понеділок низка українських телеканалів показали заступника голови спостережної місії ПАРЄ Мевлюта Чавушоглу, який під час прес-конференції дуже позитивно оцінив ці вибори. «96% спостерігачів оцінили процес як хороший або дуже хороший (…) Голосування було відкритим, і ми оцінюємо організацію процесу на дуже високому рівні», – сказав він. Невідомо, про оцінки яких спостерігачів згадав тоді екс-голова ПАРЄ, і хто ці «ми», що оцінили процес на високому рівні, однак незадовго до згаданої прес-конференції в Києві насправді пройшла ще одна – голови місії ПАРЄ Андреаса Гросса. Який, чомусь, дотримувався абсолютно протилежної думки. «Всі ці фактори (робота ЦВК за зачиненими дверима, складності процесу формування окружних виборчих комісій та ін. – Ред.) взяті разом, підривають громадянську довіру до здатності державних органів належним чином провести виборчий процес», – підкреслив він і додав, що занепокоєння міжнародних спостерігачів проходить на тлі тюремного ув’язнення провідних опозиційних українських політиків – Юлії Тимошенко та Юрія Луценка.
До речі, інші оцінки виборів з боку представників Європи і США були схожі саме з думкою Гросса, а не Чавушоглу. Наведемо лише деякі. Президент Європарламенту Мартін Шульц: «Я шкодую, що багато недоліків затьмарили голосування. Я стурбований браком рівності участі серед політичних сил, викликаним, серед інших причин, зловживанням адміністративними ресурсами». Керівник місії спостерігачів ПА ОБСЄ Вальбурга Дуглас: «Парламентські вибори 28 жовтня характеризувалися браком рівних умов учасників головним чином внаслідок зловживання адміністративним ресурсом, нестачею прозорості фінансування виборчої кампанії, а також збалансованого висвітлення в ЗМІ». Представник Держдепу США Марк Тонер: «(Вибори в Раду) являють собою крок назад від того прогресу, який спостерігався під час попередніх парламентських виборів і виборів президента в 2010 році, ознаменували важливий крок, зроблений Україною в напрямку до демократії».
Звичайно, з боку місії спостерігачів від СНД, як і слід було очікувати, звучали протилежні висловлювання. Наприклад, голова місії, перший заступник голови виконкому СНД Володимир Гаркун відзначив, що вибори «були вільними, відкритими, відповідали законодавству України». Тим не менш, навряд чи до його слів прислухалися так, як до заяви посла Росії в Україні Михайла Зурабова. А той якраз не поспішав роздавати компліменти партії влади і постійно підкреслював можливі труднощі з політичними силами, які пройшли до парламенту: «Ми розуміємо, що поява нових політичних сил у парламенті відредагує деяким чином двосторонній порядок. Ми також припускаємо, що можуть з’явитися питання про раніше досягнуті домовленості». Гадається, в першу чергу, дипломат мав на увазі появу в сесійній залі досить немаленької фракції «Свободи», що, крім зайвого приводу поговорити в Москві про історичну пам’ять, таки автоматично несе і певні проблеми. Якщо і не щодо перегляду старих, то щодо проходження нових двосторонніх договорів через парламент.
Нарешті, лише по закінченню двох діб російський МЗС зробив офіційну заяву. «Майже тримісячна виборча кампанія, що супроводжувалась гострою боротьбою між електоральними конкурентами, носила в цілому чесний і відкритий характер. У процесі голосування не зафіксовано суттєвих порушень, здатних вплинути на його підсумки», – зазначалося в ньому. Після побоювань Зурабова і дводобового мовчання Кремля, це виглядало як велика послуга з боку Москви. І, ймовірно, остання.
Таку позицію російського керівництва легко зрозуміти. У Кремлі дійсно смішно може виглядати невміння Банкової впоратися з формуванням «кишенькового» парламенту. Так це чи ні, але у російської верхівки вже навряд чи залишилося достатньо терпіння у частині діалогу з Україною. По закінченню останньої зустрічі Віктора Януковича і Володимира Путіна, останній закінчив своє звернення до преси, торкнувшись саме питання виборів: «Ми щиро бажаємо, щоб вибори до Верховної Ради забезпечили подальший поступальний демократичний розвиток братньої України, зацікавлені в тому, щоб за підсумками голосування курс на тісну взаємодію наших країн отримав додатковий імпульс». У чому полягає цей імпульс – вже ні для кого не секрет. Про головну умову отримання прихильності Москви, – вступ України до Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану, – сьогодні публічно заявляє навіть український прем’єр. І найближчим часом, схоже, ця умова перетвориться з пропозиції на ультиматум. В іншому випадку, українська урядова делегація ще довго буде літати в Росію за газовими знижками і дешевими рублевими кредитами. От тільки ні знижок, ні позик вже не буде.
Не буде грошей і з боку Заходу. На допомогу європейських фінансових інститутів (у тому числі і МВФ, традиційно очолюваного європейцями) сподіватися вже не доведеться. Новий Світ так само не протягне руки. Якщо вже Держдеп при демократах вкрай негативно оцінює все, що відбувається останні півтора року в Україні, можна уявити, як посилиться його риторика в разі приходу до влади через тиждень Мітта Ромні. Поки такої відверто патової ситуації на Печерських пагорбах воліють не помічати. Все зміниться вже до весни, коли, згідно з прогнозами багатьох видних світових експертів, економіки по всьому світу почнуть прогинатися під черговою хвилею кризи.
Андрій Сантарович
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
