0 800 307 555
0 800 307 555

Східна Європа: вихід з кризи чи нові борги


Східна Європа: вихід з кризи чи нові борги

Державна боргова політика є відображенням системи державного управління у фінансово-економічній сфері.

Якщо така система має помилки чи є неузгодженість між діями уряду та національного банку, це може призвести до зростання податкового тиску і загострень у соціальній сфері.

Однією з причин для такого негативного сценарію є небажання бачити реальні економічні перспективи, а банальне звинувачування опонентів у брехні свідчить про відсутність аргументів.

Нещодавно Віденський інститут міжнародних економічних досліджень (WIIW) істотно змінив свій макроекономічний прогноз на 2013 рік для країн Центральної та Східної Європи у бік зниження.

Також важливим є висновок інституту про економічну небезпеку країн цього регіону у разі розпаду зони євро.

Про зменшення темпів економічного розвитку для східноєвропейських країн заявляв і Міжнародний валютний фонд. Його прогноз щодо відсоткових змін економічного зростання для країн Центральної та Східної Європи у 2013 році складатиме лише 2,8.

Нові негативні сценарії економічного розвитку ставлять гострі питання для урядів, які зуміли ухилитися від значних фінансових втрат з моменту початку кризи у 2008, разом з цим, завдання для країн, які тоді вже опинилися в скрутному становищі, виглядають вкрай складними.

"Реальна економіка" проаналізує стан економіки деяких країн регіонів, економіка яких має суттєвий вплив на Україну та в цілому на регіон.

Білорусь

Достатньо простим та зрозумілим індикатором впливу фінансової кризи для громадян тієї чи іншої країни є зміни, що відбуваються з їхньою національною валютою.

Так, різка девальвація свідчить про допущені прорахунки влади у фінансово-грошовій політиці та суттєво посилює боргове навантаження на державний бюджет.

З такою проблемою на початку кризи зіткнулась Білорусь. Ця країна у 2007 році у порівнянні з 2006 роком отримала приріст державного боргу на 82,6%.

До речі, у 2008 році ще більш вразливі темпи зростання боргу мали Латвія (141,2%) та Україна (119,5%).

За висновками західних і білоруських аналітичних інститутів різке збільшення зовнішнього боргу Білорусі призвело до наближення до граничних показників економічної безпеки.

На 1 січня 2012 року валовий зовнішній борг цієї країни склав 34 мільярди доларів, або 62,3% від ВВП.

Основним чинником зростання зовнішнього боргу Білорусі в 2007-2011 роках були державні запозичення. З січня 2007 по січень 2012 державний борг Білорусі зріс у 21 раз і склав 12,4 мільярда доларів.

Істотними випробуванням для державного бюджету будуть 2012 та два наступні роки.

Протягом цього періоду за державним боргом буде необхідно сплатити 7,8 мільярда доларів. Ця проблема загострюється незначним обсягом золотовалютних резервів Національного банку, тобто необхідно буде шукати нові боргові ресурси.

А тут проблемою можуть стати обмеження, які пов'язані з борговою кризою в Європі і низькою довірою до білоруської бюджетно-фінансової системи.

Головною причиною складного періоду в історії цієї держави є система державного управління: адміністративне ціноутворення, низька ефективність структурних реформ і принципи розподілу ресурсів.

Домінуюче становище у фінансовому секторі посідають державні банки, які фінансують великі державні підприємства за пільговими програмами і мають непрозору або перекручену звітність.

За своєю суттю такі операції є квазіфіскальними і потребують значних ресурсів для їх фінансування.

Спроби зберегти фіксований обмінний курс призвели до різкої девальвації національної валюти і прискорення інфляції. Нездатність взяти під контроль ситуацію на валютному ринку стала причиною для появи неофіційного ринку обміну валюти.

У 2011 році офіційний обмінний курс був ослаблений з 3000 до 5000 білоруських рублів, а на тіньовому ринку курс опустився до 9000 білоруських рублів за долар.

Різка девальвація в 2007 і 2011 роках призвела до стрибка державного боргу, вираженого у національній валюті.

2012-09-10-15-2219a6b83e4c197a3b9a99a225419cb9

Сьогодні Білорусь у фінансовій сфері суттєво залежить від Росії, очікуючи на знижки в цінах на нафту і газ, купівлю білоруських активів та нові позики. При цьому з політичних причин Білорусь поки не може розраховувати на значну фінансову допомогу від Європейського Союзу і США.

З іншого боку Білорусь в рамках програми співпраці з МВФ "стенд бай" в період гострої кризи в 2009 році отримала близько 2,2 мільярда доларів. Ця кредитна програма мала невеликий термін, який склав всього 15 місяців.

Слабка ефективність реформ після початку світової фінансової кризи і першого удару по білоруській економіці призвела до другого економічного потрясіння у 2011 році.

Латвія

З початку фінансової кризи в найбільш скрутному становищі опинилася Латвія, і причиною цьому послужили такі фактори.

Державний бюджет Латвії тривалий час формувався з високим рівнем дефіциту. Витрати уряду в 2008 році вже в 2,3 рази перевищували витрати, здійснені в 2004 році.

Частина обсягу видатків до ВВП зросла з 35,2% у 2004 році до 42,9% в 2008 році.

При цьому Латвія, на відміну від Естонії, не створювала собі протягом останніх років "амортизаційну фінансову подушку" і, на відміну від Литви, не використовувала активно структурні фонди ЄС.

На момент кризи Латвія не мала жодної галузі економіки, яку можна було б розвивати, використовуючи фінансові кошти ЄС.

Латвійський апарат чиновників серед країн Балтії і навіть Європи є одним з найбільших. Його частка в 2009 році становила 7,65% від загальної кількості економічно активного населення.

Наприклад, цей показник для Естонії становив 4%, а для Литви лише 0,9%.

Відповідно і витрати держбюджету на утримання держапарату найбільші в Латвії - 20,1% бюджетних коштів, в Естонії - 8%.

Протягом 2008-2009 років в Латвії відбулася девальвація лата. Якщо в 2007 році курс лата до долара США залишався 9,89, то в 2008 році - 10,94, а в 2009 - 15,42.

За цей час також відбулося значне падіння ВВП: - 4,6% у 2008 році та -18% у 2009 році.

Фінансова криза вразила дохідну частину бюджету Латвії, і загроза дефолту стала реальною. Уряд цієї країни був змушений звернутися за фінансовою допомогою до ЄС і МВФ.

Така допомога незабаром була надана в обсязі 7,5 мільярдів доларів. На фоні зростання державного боргу уряд значно посилив податкове навантаження. Були запроваджені податки на житло, приріст капіталу, зросли імпортні мита.

Однак, ризик значного дефіциту державного бюджету залишається, оскільки, посилення податкового навантаження стало причиною для закриття бізнесу для багатьох компаній в Латвії.

При цьому на тлі скорочення соціальних програм, утримання чиновників практично не зменшується.

Україна

При розгляді впливу фінансової кризи на економіку України, є помітними проблеми схожі з Білоруссю.

По-перше, це значна залежність від структури зовнішньої торгівлі товарами, по-друге, слаборозвинений фінансовий ринок і, по-третє, відсутність ефективних реформ.

Єдине, що відрізняє Україну від Білорусі, це рівень корупції. В Україні він значно вищий.

Неефективна система управління у сфері державних фінансів зумовлює значний обсяг квазіфіскальних операцій, які постійно фінансуються з державного бюджету - дефіцит Пенсійного фонду, підтримка НАК Нафтогаз, компенсація тарифів у транспортній та комунальній сферах.

Кредит МВФ, наданий Україні в 2009 році, допоміг вирішити гострі проблеми того часу, однак, зараз погашення та обслуговування цього боргу потребує значних ресурсів.

До початку 2012 року валовий зовнішній борг України склав 126,2 мільярда доларів, що складає 96% від ВВП.

Найбільш значна девальвація української гривні сталася восени 2008 року. З жовтня по грудень 2008 року курс гривні знизився з 4,86 до 7,88 гривні за американський долар.

Девальвація у 2008 році помітно збільшила обсяг державного боргу України. Якщо у доларовому еквіваленті приріст боргу склав 20,6%, то в українській гривні приріст склав 83,3%.

Для поліпшення показників платіжного балансу Україні необхідний приплив прямих іноземних інвестицій і кредитів, проте цього поки не відбувається, тому що інвестори мають сумніви щодо перспектив бізнесу в Україні.

Навіть підготовка до проведення чемпіонату Європи з футболу не надала бажаного результату.

Дані Держкомстату свідчать, що у 2011 році - найбільш активний період формування інфраструктури для чемпіонату з футболу – Україна отримала 4,65 мільярда доларів прямих іноземних інвестицій.

Але цей обсяг інвестицій є меншим, ніж середній показник притоку прямих інвестицій в 2007-2011 роках - 4,97 мільярда доларів.

Для прикладу, Польща в 2011 році зуміла залучити 14,2 мільярда доларів.

В результаті девальвації уряду і Національному банку вдалося на короткий час знизити попит на імпортні товари, проте, надалі споживачі продовжують купувати закордонні товари, оскільки, українська промисловість не може їх замінити, при цьому інфляція також буде істотно зростати.

А сам процес "керованої" девальвації дозволяє суттєво підзаробити близьким до влади комерційним банківським інститутам.

Передчуваючи можливий новий виток девальвації, населення та інвестори намагатимуться знижувати свої втрати. На збільшення ймовірності майбутньої девальвації вказує дефіцит поточного рахунку платіжного балансу.

За підсумками червня 2012 року від’ємне сальдо у зовнішній торгівлі товарами складає -7,2 мільярда доларів. Це найгірший показник для першого півріччя після 2008 року.

При цьому резерви Національного банку України вже тривалий час мають негативну динаміку. Наприклад, у липні 2011 року обсяг резервів становив 38,2 мільярда доларів, а у червні 2012 року - вже 29,3 мільярда.

В свою чергу Україна не продовжила співпрацю з МВФ, відмовившись виконувати декілька вимог, хоча кредити фонду могли би стати істотною допомогою.

Найбільш проблематичним є збільшення ціни на газ для населення. Напередодні виборів у Верховну Раду України уряд вирішив не йти на такий непопулярний крок, оскільки це може знизити рейтинг перед виборами тих політичних партій, які перебувають при владі.

Відмовившись від умов надання кредиту з боку МВФ, цілком логічним з точки зору уряду є рішення про вихід України на зовнішній фінансовий ринок.

Такий намір було здійснено в липні 2012 року. Сума запозичень склала 2 мільярди за ставкою 9,25%.

Окремі оцінки боргової політики

Судячи з прогнозів МВФ боргові проблеми на сьогоднішній день та у найближчій перспективі для країн, відібраних для аналізу, є достатньо різновекторними.

Білорусь мала тенденцію до зростання співвідношення державного боргу до ВВП до 2011 року включно, коли було досягнуто небезпечного значення 50,2%. У поточному році очікується зниження цього показника до 37,3% та у наступному до 33,3%, що фактично дорівнюватиме рівню 2009 року.

Головним фактором подальшого зменшення боргового навантаження на економіку для Білорусі буде ефективність фінансово-грошової політики та, відповідно, вибір механізмів формування курсу національної валюти.

Латвія, набравши високі темпи зростання державного боргу з 2008 по 2010 роки, у 2012 році та у наступному році матиме співвідношення 29%.

У подальшому, після періоду стабілізації, з метою поступового зменшення ризиків зростання рівня державного боргу, уряду цієї країни буде необхідно ліквідувати дефіцит бюджету, або, у крайньому випадку, мінімізувати його розмір.

Також важливим завданням буде переглянути державну стратегію у сфері оподаткування.

Для України ситуація складається значно складніше.

По-перше, вочевидь помітно тенденцію зростання боргового навантаження на економіку. У поточному році рівень боргів відносно ВВП навіть є більшим, ніж був у кризовому 2009 році, коли падіння ВВП сягнуло 14,8%.

Більше того, у 2013 році погашення боргів та фінансування значного дефіциту бюджету призведе до ще більшого рівня співвідношення державного боргу до ВВП, яке упритул наблизиться до 40%.

Чому так сталося? Чому, коли фактично в інших країнах вже немає такої гострої ситуації, борги в Україні зростають швидкими темпами? Серед основних причин слід вказати на охолодження економіки, хоча чиновники розповідають українцям про інше.

По-друге, невирішене питання з НАК "Нафтогаз" щороку накручує борги на мільярди гривень.

По-третє, і як це комусь було б не дивно, локомотивом для зростання боргу є фінансування заходів з підготовки та проведення ЄВРО 2012. Держава, яка знаходиться у надзвичайно складному економічно-фінансовому стані, проводила підготовку доріг та інфраструктури поклавши на свої плечі мільярдні витрати.

Безперечно, такі витрати необхідно було зменшувати за рахунок значних іноземних інвестицій, але цього зроблено не було.

Transparency International спеціально проаналізувала ситуацію з проведенням аналогічних футбольних турнірів за декілька останніх років у контексті рівня корупції в країнах, що приймали ЄВРО.

За шкалою, яка умовно поділена від 0 до 10, де 0 означає найвищий рівень корупції, а 10, відповідно, найменший.

Австрія та Швейцарія, що були господарями на святі європейського футболу у 2008 році, мали відповідно 7,8 та 8,8. Португалія у 2004 мала 6,1, а Польща та Україна у 2012 мали відповідно 5,5 та 2,3.

І якщо Польща займала на цей момент 41 місце у рейтингу країн за рівнем корупції, то Україна знаходилась майже на самому дні – 152 місце. За даними опитування Transparency International, 16% поляків та 37% українців зізналися, що давали хабарі протягом останніх 12-ти місяців.

Аналіз боргової політики окремих країн Європи показує, що окремі з них можуть зменшити боргове навантаження навіть після суттєвого негативного впливу фінансової кризи, інші досягають стабілізації, а країни, що мають непрозору та безконтрольну систему управління у фінансовій сфері, рухаються за небезпечною траєкторією, що може призвести до втрати контролю над ситуацією.

Микола Нордвік

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
Опитування
Топ новини
Обговорюють

Читають

В Контексті Finance.ua