3277
Сорос: Німеччина повинна стати на чолі євро або піти
Як людські, так і фінансові ресурси будуть залучатися в центр Європи, в той час як периферія буде знаходитися в постійній кризі. Але периферія кипить від обурення, пише на сайті Project Syndicate всесвітньо відомий інвестор Джордж Сорос.
Джордж Сорос: Нещастя Європи почалися не за чиїмось злим наміром. Швидше за все, причина криється у відсутності послідовної політики. Як у давньогрецьких трагедіях, омани і повна відсутність розуміння мають ненавмисні, але фатальні наслідки. Німеччина, як найбільший кредитор, несе найбільшу відповідальність, але вона відмовляється брати на себе додаткові зобов'язання. В результаті всі можливості врегулювання кризи були втрачені.
Криза поширилася з Греції в інші країни з дефіцитом платіжного балансу, в підсумку ставлячи під питання саме виживання євро. Так як розпад єврозони принесе серйозну шкоду, Німеччина завжди виконує той мінімум, який необхідний для підтримки союзу.
Не так давно канцлер Німеччини Ангела Меркель підтримала президента ЄЦБ Маріо Драгі, залишаючи президента Бундесбанку Єнса Вайдмана осторонь. Це дозволить ЄЦБ припинити зростання вартості позики для країн, які дотримуються програми економії під керівництвом "трійки" (МВФ, ЄЦБ та Європейської комісії). Це врятує єврозону, але це ж і крок до вічного поділу Європи на кредиторів і боржників.
Рано чи пізно боржники будуть змушені залишити дворівневу Європу. Якщо в результаті розпочатого безладу єврозона розпадеться, спільний ринок та ЄС зникнуть, залишивши Європу в набагато гіршому стані, ніж було до об'єднання, внаслідок виникнення взаємної недовіри і ворожості. Чим пізніше відбудеться розпад, тим гіршими будуть наслідки. Настав час розглянути альтернативи, які до цього здавалися немислимими.
На мій погляд, найкращим видом дій було б поставити Німеччину перед вибором: або взяти в свої руки створення політичного союзу з чесним поділом тягаря, або покинути єврозону.
Так як всі накопичені борги деноміновані в євро, все залежить від того, хто залишиться на чолі валютного союзу. Якщо Німеччина вийде, євро буде падати. Країни-боржники відновили б свою конкурентоспроможність, їхні борги зменшилися б у реальному вираженні, і, за наявності ЄЦБ в їх розпорядженні, загроза дефолту випарувалася б. А вартість запозичення впала б до рівня, порівнянного з рівнем Великобританії.
Країни-кредитори, навпаки, зазнають втрат від своїх позовів та інвестицій, деномінованих в євро, і зіткнуться з жорсткою конкуренцією на внутрішньому ринку з боку інших країн-учасниць єврозони. Масштаби втрат залежатимуть від ступеня знецінення євро, а, отже, вони будуть зацікавлені в тому, щоб стримати знецінення.
Після початкового безладу кінцевим результатом буде виконання мрії Джона Мейнарда Кейнса: міжнародна валютна система, в якій як кредитори, так і боржники зацікавлені у підтримці стабільності. А Європа зможе уникнути наступної депресії.
Ті ж результати були б досягнуті з меншими втратами для Німеччини, якщо б Німеччина вирішила грати роль великодушного гегемона. Це передбачає створення пропонованого Європейського банківського союзу; встановлення більш-менш рівних економічних умов для країн-кредиторів і боржників при організації Фонду скорочення заборгованості та врешті-решт при переведенні всіх боргових зобов'язань в єврооблігації; а також прагнення до номінального зростання на 5%, щоб таким чином Європа змогла подолати надмірний борговий тягар.
Що б Німеччина не вирішила, керувати або піти, будь-яка альтернатива буде кращою, ніж створення нестійкої дворівневої Європи.
За матеріалами: Вєсті Економіка
Поділитися новиною
