1271
Післявоєнний ринок
— Енергетика
Ірак - одна з країн-лідерів на Близькому Сході за своїм економічним потенціалом. Цим вміло користуються українські металурги: в постачаннях сталевого прокату на іракський ринок вони посідають друге місце.
У 2011 році з України до Іраку було поставлено 767 тис. тонн металопрокату. У географічній структурі вітчизняного експорту ця держава зайняла 9 місце, зовсім небагато поступившись Індії та Індонезії. Згідно з даними інформаційного агентства Steel Business Briefing (SBB, Великобританія) для самого Іраку поставки з України мали набагато більше значення: наша країна за підсумками минулого року опинилася на другому місці серед постачальників сталі на іракський ринок. Ми поступилися лише Туреччині, яка експортувала майже в 2 рази більше - 1,37 млн тонн прокату, і суттєво випередили Китай (230 тис. тонн).
В цілому за минулий рік Ірак імпортував майже 2,6 млн тонн прокату, що майже в 4 рази перевищує показник 2007 року (0,57 млн тонн). Однак необхідно зауважити, що в даних SBB не враховані поставки з інших країн Близького Сходу та Північної Африки (регіон МЕНА), які оцінюються в 0,2-1,2 млн тонн.
Історія попиту
Сучасний розвиток Іраку, як і багатьох інших країн Близького Сходу, залежить від роботи нафтовидобувної галузі. У кращі роки в країні щодня видобувалося до 3,5 млн бар. нафти, за рахунок продажу якої фінансувалися інші галузі. Однак після серії воєн і військових конфліктів більш актуальними стали питання не розвитку, а відновлення економіки, в першу чергу інфраструктурних проектів та житла. Скасування санкцій проти нафтовидобувної промисловості Іраку сприяло зростанню економіки і появі нових інвестпроектів. До літа 2012 року видобуток нафти перевищив 3 млн бар. на добу (максимальний показник з 1979 року). За деякими оцінками, в найближчі 20 років продаж нафти дозволить Іраку заробити 4,3 трлн дол., а ВВП країни в 2012 і 2013 роках збільшиться на 11% і 13,5% відповідно.
У липні 2010 уряд Іраку оприлюднив перший п'ятирічний план економічного розвитку до 2014 року. Він охопив понад 2700 об'єктів, які вимагали 186 млрд дол. інвестицій. Експерти по Близькому Сходу зазначають, що за два роки уряду вдалося залучити великі обсяги приватних інвестицій у промислове виробництво, нафтовидобувну галузь, будівництво та інші галузі. За даними SBB, до 2016 року держава інвестує близько 9,8 млрд дол. в будівництво доріг, мостів та житла (за деякими оцінками, Ірак має дефіцит в 3 млн одиниць житла).
Додатковий попит на металопрокат забезпечить створення п'яти індустріальних парків у провінціях Багдад, Басра, Найнава, Наджаф і Бабіль (всі не відносяться до Курдистану), анонсоване восени 2011 року. За словами представника іракського уряду, держава має намір виділити на ці цілі близько 1,2 млрд дол., а в перспективі створити подібні парки в кожній провінції країни. В індустріальних парках будуть розміщуватися заводи з виробництва чавуну, сталі, бетону, алюмінію, пластику та інших матеріалів.
Очікується, що в найближчі 10 років видобуток нафти в Іраку може потроїтися, що зробить країну світовим лідером у цій сфері та однозначно призведе до збільшення попиту на труби для нафтопроводів. Нещодавно з'явилася інформація про переговори з японською корпорацією Nissan і корейською KIA Motors про будівництво автомобільного заводу, який може стати великим споживачем плоского прокату.
В якості додаткових стимулів для розвитку економіки уряд планує розвивати фондовий ринок країни і веде переговори щодо вступу Іраку до Світової організації торгівлі (СОТ).
Імпортозаміщення
Загальна потреба Іраку в металопрокаті оцінюється в 3-4 млн тонн щорічно, а до 2020 (закінчення другого п'ятирічного плану) цей показник збільшиться як мінімум до 7 млн тонн. При цьому, за даними SBB, в Іраку діють 3% мито на імпортований плоский і довгомірний прокат і 5% тариф на імпорт рейок і труб, які, за даними Міністерства промисловості, можуть бути збільшені.
Зростання ключових показників економіки Іраку, а також збільшення споживання сталі створили стійкий інтерес до будівництва металургійних підприємств, покликаних скоротити залежність країни від імпорту. Якщо за часів правління Саддама Хусейна в Іраку існувало лише одне металургійне підприємство - державна State Company for Iron and Steel (SCIS, місто Басра, завод зведений на початку 1970 років, припинив виробництво металопрокату в квітні 2003 р.), то сьогодні працюють, проектуються або будуються як мінімум 6 прокатних і 2 трубні заводи. Турецькі інвестори закінчують узгодження проекту реконструкції SCIS. Оновлене підприємство відновить роботу в 2015 році і буде виробляти до 1 млн тонн арматури і великосортного прокату.
Зараз у місті Ербіль (іракський Курдистан) працюють два металургійні підприємства - Erbil Steel і GK Steel - річною потужністю 240 і 72 тис. тонн арматури відповідно. Але їхні виробничі показники різко контрастують з обсягом споживання арматури в Іраку, яке оцінюється в 1,5 млн тонн щорічно. Попит задовольняється за рахунок імпорту, й не дивно, що 90% поставок українського прокату до Іраку припадає на арматуру (690 тис. тонн), яка виробляється на ArcelorMittal Кривий Ріг і Макіївському МЗ.
З урахуванням того, що одне з основних завдань уряду Іраку - скоротити залежність від імпорту металопрокату - зрозуміло, що металургійна галузь Іраку буде активно розвиватися. Очікується, що до 2015 року в країні будуть запущені підприємства загальною річною потужністю майже 2 млн тонн. В кінці 2012 року почне роботу Al Tanmiya for Steel Industries (належить Astra Industrial Group, Саудівська Аравія). Через рік будуть запущені заводи, інвесторами яких є Mass Group (Йорданія), ArcelorMittal/Dayen (Люксембург/Туреччина) і Isa Unal (Туреччина).
Більша частина заявлених проектів - прокатні заводи, для забезпечення роботи яких будуть потрібні імпортні напівфабрикати. Але в інших країнах Близького Сходу є багато прикладів, коли навколо прокатного стану поступово створювалося повноцінне метпідприємство, що використовує дугові електросталеплавильні печі. Тим більше що в Іраку досить велика кількість сталевого брухту, експорт якого заборонений на законодавчому рівні, що сприяє низькому рівню цін.
Фактори ризику
Досить швидко Ірак став одним з ключових ринків для українських експортерів (за 5 міс. 2012 року в цю країну було експортовано 326 тис. тонн металопрокату). Але як довго ринкова ситуація буде сприяти вітчизняним металургам?
Експерти по Близькому Сходу кажуть, що питання безпеки, зокрема атаки терористів, не становлять особливої проблеми для інвестицій і, отже, для металоспоживання. Ірак фактично розділений на дві частини: арабську і курдську (північні провінції). Саме в Курдистані розташовані Erbil Steel і GK Steel, планується будівництво ArcelorMittal / Dayen і Mass Group. І ця територія більш безпечна, ніж центральні та південні провінції країни. Але і в них теракти в основному відбувалися на релігійних, політичних або військових об'єктах, а не на промислових підприємствах.
Однак є й інший фактор ризику, тому що поділ країни відбувається не тільки за політичним принципом. Курдистан - це автономія з власним урядом і планами щодо економічного розвитку, які впливають на оцінку розвитку країни в цілому. Як приклад можна навести ситуацію в електроенергетиці Іраку. В даний час центральний уряд піддається критиці за те, що не докладає достатньо зусиль у залученні інвестицій в електрогенерацію, без якої неможливий розвиток промисловості. За даними SBB, у першому кварталі 2012 року вироблення електроенергії в Іраку збільшилося на 25% порівняно з 4 кварталом 2011 р. Але ці цифри можуть ввести в оману, тому що близько 60% приросту забезпечив Курдистан, не підключений до національної енергосистеми.
Серед ризиків для іноземних постачальників металопрокату варто виділити розвиток місцевої металургії, а також експорт металопродукції з інших арабських країн (ОАЕ, Кувейт, Йорданія, Сирія і Єгипет) - поставки металу всередині регіону можуть збільшитися в будь-який момент. Наприклад, Kuwait Steel (Кувейт) в 2013 році розширить свої виробничі потужності і, очевидно, буде шукати нових споживачів у сусідньому Іраку. У зв'язку зі скороченням сталевого попиту в ОАЕ місцеві постачальники також вивчають можливості для збільшення продажів прокату за межами країни. Аналогічно діють виробники Оману і Йорданії, де виробництво зростає швидше, ніж споживання.
Економічний розвиток Іраку однозначно призведе до стрімкого зростання сталевого ринку країни. Проте розвиток власної металургії зробить негативний вплив на іноземних експортерів металопрокату. І Україна в черговий раз ризикує залишитися без важливого ринку для збуту своєї продукції. Можливо, варто ризикнути і вийти на новий рівень роботи у цій країні. Адже подібні спроби вже були. У 2007 році Українська гірничо-металургійна компанія оголосила про відкриття торгового майданчика в одній з північних провінцій Іраку, але згодом була змушена згорнути свою роботу.
За матеріалами: МінПром
Поділитися новиною
