2218
Економічний фаталізм
— Казна та Політика
Минулого тижня Міжнародний валютний фонд опублікував оновлені версії трьох своїх найважливіших глобальних звітів - World Economic Outlook, Global Financial Stability Report і Fiscal Monitor. Їх попередні версії Фонд випустив в квітні. Вже тоді вони відрізнялися помірним песимізмом. Особливо на тлі результатів першого кварталу, які перевершили очікування учасників ринку та експертів. Втім, тепер те, що в квітні було песимізмом, вже здається оптимізмом. Перш за все, Фонд знизив на 0,1% (до 3,5%) прогноз світового економічного зростання в 2012 році і на 0,2% (до 3,9%) - в 2013-му. Крім того, звіти свідчать про нові загрози для глобальної фінансової стабільності.
Вогнища зараження
Загроза подальшого зниження глобального економічного зростання виходить, в першу чергу, від Європи. І вона посилилася, зазначив Олів'є Бланшар, економічний радник і директор дослідницького департаменту МВФ, презентуючи звіти. Якщо до цих пір проблеми в Європі стосувалися здебільшого периферійних економік, то тепер перед необхідністю оздоровлення економіки стоять і найміцніші країни ЄС - Німеччина і Франція. Різниця лише в тому, що заходи, які їм потрібно вжити, не такі масштабні, як у південних країнах.
Все, що робилося в єврозоні до цих пір, зводилося в основному до насичення фінансової системи ліквідністю і дозволяло лише прикупити дорогоцінний час для більш серйозних і масштабних реформ. Навіть у тих випадках, коли окремі держави поступово проводили фіскальну консолідацію на національному рівні, вони навряд чи поліпшували своє становище на фінансових ринках. Наприклад, Італія та Іспанія за останній час зробили багато чого, щоб поліпшити свої макропоказники - розмір бюджетного дефіциту, державного боргу, зростання ВВП, інфляції. Але незважаючи на це, як стверджує Карло Коттареллі, директор департаменту МВФ з фіскальних питань, їм доводиться залучати позикові ресурси на 2% дорожче, ніж передбачають їхні індикатори. Це означає, що вони змушені переплачувати не тільки через власні недоліки, а й через сумніви ринку в життєздатності всієї зони євро. Отже, цю проблему треба вирішувати на загальноєвропейському рівні.
Останній саміт ЄС продемонстрував спробу зробити щось подібне, але схвалених на ньому рішень явно недостатньо. Ефект від їх реалізації, як і від вливань ліквідності до цього, буде лише короткостроковим. І в цьому - головний ризик для Європи. "Найбільш безпосередній ризик полягає в тому, що запізнілі або недостатні заходи політики приведуть до подальшого посилення кризи в зоні євро", - йдеться в оновленому World Economic Outlook (WEO). Такі своєчасні реформи, як створення банківського і фіскального союзу, допоможуть полегшити становище периферійних економік на фінансових ринках, хоча і не врятують єврозону від рецесії. Навіть якщо необхідні кроки будуть зроблені вчасно, в 2012 році ВВП монетарного союзу скоротиться на 0,3%, а в 2013-му зросте тільки на 0,7%.
Якщо Європа страждає від повного букета неприємностей - від фінансових і бюджетних до соціальних і політичних, то у Сполучених Штатів зараз одна ключова проблема на порядку денному - фіскальна. "У США найважливіше значення мають запобігання "бюджетному обриву", швидке підвищення верхньої межі заборгованості та вироблення середньострокового бюджетного плану", - підкреслюється в WEO.
Завдання уникнути "бюджетного обриву" - різкого скорочення бюджетного дефіциту - це, по суті, пошук балансу між фіскальною консолідацією (довгостроковою стратегією зниження бюджетного дефіциту і держборгу, що накопичується) і підтримкою економічного зростання. У 2012 році дефіцит федерального бюджету скоротиться на 0,5-1% ВВП, але залишиться, як і раніше, більшим - близько 8% ВВП. Зараз у США діє законодавство, згідно з яким в 2013 році має автоматично відбутися глибоке скорочення держвидатків більш ніж на 4% ВВП. Але якщо це трапиться, зростання економіки США зупиниться, що рикошетом позначиться і на інших державах. Розвинені економіки в цьому випадку зростуть у наступному році на 0,4%, замість очікуваних 1,9%. Фонд сподівається, що американські політики захочуть уникнути подібної ситуації напередодні президентських виборів, тому внесуть правки в законодавство і зменшать держвидатки лише на 1%. У цьому випадку економічне зростання не постраждає істотно ні за межами США, ні в самих Сполучених Штатах (за такого сценарію американський ВВП збільшиться на 2% в 2012-му і на 2,3% в 2013 році).
Крім того, до початку наступного року США необхідно підвищити поточну стелю по федеральному боргу. Ринок упевнений, що Вашингтон встигне це зробити раніше, ніж відбудеться дефолт. Але якщо це і так, навіть занадто бурхливі політичні дискусії з наближенням січня зможуть привести до болючої реакції ринків, яка похитне статус казначейських облігацій США як "тихої гавані".
А щоб такі ситуації з бюджетним дефіцитом і борговою стелею більше не повторювалися, Вашингтону необхідно схвалити прозорий і дієздатний середньостроковий план фіскальної консолідації. Якщо він не буде приділяти цьому достатньо уваги в наступному році, запевняють експерти МВФ, то це може привести до підвищення вартості суверенних запозичень в США, а також потрясінь на глобальних ринках акцій і валютних ринках.
"М'яка посадка" чекає і країни з ринковою економікою (emerging markets - EM). Після 6,2%-вого зростання в 2011 році їх чекають 5,6% зростання в 2012-му і 5,9% в 2013-му. Найбільш слабкі показники серед них продемонструє Центральна і Східна Європа (2,8% в 2013-му), найсильніші - країни Африки на південь від Сахари (5,3%) і країни Азії (7,5%). "Причини (уповільнення зростання. - Ред.) відрізняються в залежності від країни, причому провідну роль серед них відіграє зниження експорту та інвестицій", - говорить Олів'є Бланшар. Наприклад, Україна більше постраждає від скорочення експорту, так як приплив прямих іноземних інвестицій в нашу країну і так обмілів за останні роки. У той же час близько 60% вітчизняного експорту - сировина і товари з низьким рівнем обробки. Тобто якраз та продукція, ціни на яку найбільш волатильні і, за прогнозами МВФ, будуть падати в 2012-2013 роках. Ефект від цього падіння буде з тієї причини, що з наступного року українська економіка, згідно з експертними прогнозами, повернеться до зростання, яким рухає експорт, а не внутрішній ринок.
Тому головне для країн ЕМ зараз - підтримувати стан повної бойової готовності, щоб вчасно компенсувати відтік капіталу або скорочення експорту в розвинені країни в разі потреби. Можливості протистояти цьому луну єврокризи, нарощуючи внутрішнє споживання, у них є. При цьому їм треба не спускати очей і з внутрішніх потенційних вогнищ нестабільності. В останні роки багато країн, що розвиваються, пережили бум кредитування і швидке зростання банківських активів, які тепер можуть обернутися для них істотним збільшенням кількості безнадійних кредитів. Крім того, уповільнення економічного зростання може підірвати прибутковість місцевих банків. Зокрема, з таким ризиком зараз зіткнулися Китай, Бразилія та Індія. У той же час фіскальні проблеми, настільки актуальні для розвинених країн, для економік, що розвиваються, є другорядними. Після багаторічної стриманої бюджетної політики в період швидкого економічного зростання багато з цих держав мають сьогодні набагато здоровіші держфінанси, ніж розвинені економіки.
Ефект доміно
Через такі похмурі перспективи для світового економічного зростання світова фінансова стабільність також знаходиться під загрозою, впевнені в МВФ. Причому одразу з чотирьох сторін.
По-перше, ризики зросли через те, що дохідність за суверенними борговими зобов'язаннями в Південній Європі різко підвищилася, а фінансові умови в багатьох європейських банках погіршилися. Якщо спочатку ситуацію рятували довгострокові операції рефінансування, які з кінця 2011 року проводив Європейський центральний банк, то тепер їх позитивний ефект ледве помітний. І в міру того, як політична невизначеність знову почала зростати, інвестори стали все обережніше ставитися до ризикованих активів, влаштувавши втечу у бік безпечних активів - держоблігацій США, Німеччини, Швейцарії та Японії. Це підняло нову хвилю занепокоєння щодо здоров'я банків Європи, а також спровокувало дуже слабкий приплив або навіть місцями відтік капіталу в країнах, що розвиваються. Особливо це відчули такі країни, як Україна, які й серед економік, що розвиваються, мають репутацію не найнадійніших притулків для капіталу.
По-друге, в світі і особливо в Європі посилився розрив між різними країнами і місцевими банками, які демонструють відмінні тренди на фінансових ринках. Подібна поведінка ринків загрожує підірвати існування єврозони як такої. Таке побоювання під час презентації звітів висловив Хосе Віньялс, фінансовий радник і директор департаменту МВФ з монетарної політики і ринків капіталу. За його словами, відтік приватного капіталу продовжує звужувати базу іноземних інвесторів, які вкладають кошти в держборг Італії та Іспанії. Тому урядам слід більше сподіватися на місцеві банки. У той же час самі фінустанови все частіше звертаються в ЄЦБ, щоб той допоміг їм задовольнити їх потреби в ліквідності.
По-третє, тиск на суверенне і банківське фінансування торкнувся і корпоративного сектора в периферійних країнах зони євро. Місцеві компанії зіткнулися зі зростанням оптового фондування і зниженням банківського кредитування. Також найближчим часом їм потрібно погасити великі суми за облігаціями, що тільки загострить дефіцит доступного капіталу.
Нарешті, погіршення перспектив економічного зростання в розвинених країнах і країнах, що розвиваються, зробило їх уразливими до побічних ефектів кризи в ЄС, зменшивши їх можливості одночасно вирішувати внутрішні фіскальні та фінансові проблеми. Не будь цих побічних ефектів, Україна, наприклад, не хвилювалася б з приводу того, як компенсувати брак іноземних інвестицій державними витратами, і не турбувалася б, як втримати гривню, коли валютна виручка від українського експорту зростає все меншими темпами. Натомість Київ міг би зайнятися скороченням бюджетного дефіциту і держборгу.
"Час закінчується, - підбив підсумок під час презентації звітів Хосе Віньялс. - Прийшла пора сильного політичного лідерства, тому що доведеться ухвалювати жорсткі рішення, щоб відновити впевненість і забезпечити тривалу фінансову стабільність як в розвинених, так і в країнах, що розвиваються".
Олена Снєжко
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
