1257
Реєстр корупціонерів засекретять, щоб не дражнити електорат?
— Кримінал
Однією з найбільших бід України продовжує залишатися корупція. Судячи з того, що багаторічна боротьба з нею не приносить позитивних результатів, напрошується висновок - або те, що називають "боротьбою", такою не є, або особисті та корпоративні інтереси настільки стали основоположними принципами нашого суспільства, що в бою з ними національні інтереси продовжать залишатися в програші. Рада ухвалює масу антикорупційних законів, які, запрацювавши, демонструють свою повну неспроможність, а також головний "побічний" ефект - корупційні схеми, як і ряди "тих, хто беруть", тільки зростають. Всі ці законодавчі нововведення в основному виконують дуже обмежену функцію, але, мабуть, для нинішньої влади першорядну - переслідування опозиції. Таким чином, їх основне завдання залишається в житті "незатребуваним". Це стосується як самого закону про боротьбу з корупцією (набрав чинності 1 липня м.р.), так і різних його "дописок" у вигляді законів про держслужбу, доступ до публічної інформації, держзакупівлі тощо. Щодо першого, то основним його дефектом є "недоторканність" корупції у вищих ешелонах влади.
Екс-міністр економіки Віктор Суслов так прокоментував даний документ: "в першу чергу цей закон спрямований на боротьбу з неорганізованою корупцією на низовому рівні влади, а не на боротьбу зі створенням великих корупційних схем, в яких беруть участь як політичні сили, так і високопоставлені посадові особи". На його думку, випадки корупції за участю народних депутатів мали б бути виписані в законі окремо, з урахуванням їхнього особливого статусу. "Закон забороняє депутатам лобіювати інтереси комерційних структур, але жоден депутат не був притягнутий за це до відповідальності. Не було механізму, і немає його", - сказав В.Суслов.
І цим все сказано, навіть про майбутні законодавчі новації. Приміром, Реєстр корупціонерів. Положення про нього оприлюднено на сайті Мін'юсту, який є власником "списку". Він буде являти собою електронну базу даних про осіб, які вчинили корупційні правопорушення.
Як обіцяє влада, у реєстрі буде забезпечуватися єдиний облік відповідних осіб та осіб, які були притягнуті до кримінальної, адміністративної чи цивільно-правової відповідальності за корупційне правопорушення. Вони будуть вноситися до реєстру на підставі рішення суду, яке вступило в законну силу, або наказу про накладення на них дисциплінарного стягнення за вчинення корупційного правопорушення. Доступ до інформації, а також право вилучати або вносити відомості до Реєстру, будуть мати Міністерство юстиції та його територіальні підрозділи.
Крім того, інформація, яка міститься в реєстрі, буде використовуватися для аналізу сфер державної політики і посад з найбільшими корупційними ризиками. Вона буде також надаватися правоохоронним органам в рамках кримінального або адміністративного провадження.
Але найголовніше - відомості з реєстру будуть підпадати під дію Закону "Про захист персональних даних" і будуть надаватися виключно за запитом держорганів (в т.ч. місцевого самоврядування) для проведення спеціальної перевірки відомостей про людей, які претендують на державні посади.
І що цікаво, спочатку ухвалюються закони про публічну інформацію і персональні дані, потім заявляється про складання реєстру корупціонерів (і цьому не можна було не зрадіти - влада нібито переходить до політики прозорості, всі "інтимні" подробиці стануть надбанням громадськості), а потім руками Конституційного суду, щодо якого можна сміливо застосувати термін "опричнина Президента", громадянам відмовили у доступі до інформації про політиків і чиновників, окрім як до даних про виконання ними функцій держави. КС лише визначився з поняттям "конфіденційна інформація"! Таким чином, КС створив умови для розвитку корупції, позбавивши суспільство ефективних механізмів контролю влади...
Ясна річ, це ж стосується і Реєстру корупціонерів, його закриють від сторонніх очей, тому що потрапити в нього мають реальний шанс чиновники вищого рангу, як, в принципі, і народні обранці. Просто ніхто не хоче "засмучувати" електорат, особливо з урахуванням виборів. Між тим, ні для кого не секрет, що навіть при ЇХ зарплатах купівля, наприклад, "Бентлі" для себе коханого, а також кожному зі своїх чад по віп-авто (що і є в реаліях), не по кишені. Сюди додамо "хатинки" в елітному передмісті столиці, а також за межами Батьківщини, яхти, літаки і так далі. В такому випадку, навіщо було оголошувати тотальну війну з корупцією?..
До речі, є в Положенні про Реєстр корупціонерів й інші прорахунки, крім "демократичних".
Як відзначає Олександр Пінчук, керуючий партнер Правової групи "Домініон", "виникає величезний скепсис щодо належного функціонування такого антикорупційного інструментарію. По-перше, Єдиний державний реєстр не буде публічним, а витяги з нього зможуть отримувати тільки органи державної влади. Такий фактор, та ще в нашій країні, дає підстави припустити, що держатель реєстру зможе зловживати доступом і використанням інформації в Реєстрі.
По-друге, оскільки основним чи головним джерелом інформації про осіб, які вчинили корупційні правопорушення, є Єдиний державний реєстр судових рішень України, то необхідно, щоб спочатку він запрацював в нормальному режимі, щоб всі прийняті рішення судів вносилися до нього вчасно і т. д.
Крім того, виникає сумнів у можливості внесення повних даних про особу до Єдиного державного реєстру. Зокрема, згідно з нормами Закону "Про захист персональних даних", доступ до баз персональних даних або їх розповсюдження дозволяється тільки за згодою суб'єкта персональних даних.
За таких умов створення реєстрів є нічим іншим як спробою відволікти від реальних проблем у цій сфері. Такі кроки не допоможуть подолати корупцію в країні, де чиновники можуть їздити на крадених автомобілях, а міністерства використовують неліцензійне програмне забезпечення".
Володимир Гаріпов, керуючий партнер ТОВ "Юридична контора Спектор" вважає, що "створення Єдиного державного реєстру покликане, в першу чергу, полегшити процедуру отримання інформації про те, чи була особа, яка бажає зайняти посаду в держорганах, притягнута до відповідальності за корупційне правопорушення. У той же час, наявність даних про певну особу в Реєстрі не може бути причиною відмови при прийнятті людини на роботу в держоргани, оскільки вимоги та обмеження щодо охочих потрапити на держслужбу, передбачаються виключно спеціальними законами".
Що стосується порядку ведення Реєстру, то, за словами експерта, тут також виникають деякі питання. "По-перше, порядок передачі рішення суду держателю Реєстру (Міністерству юстиції), а також обов'язок суду або інших органів передати рішення держателю повинен бути передбачений спільним наказом Міністерства юстиції та Державної судової адміністрації (п.2.3. Положення про Єдиний державний реєстр), який до сих пір не схвалений і невідомо, коли буде схвалений.
Також всі дані в Реєстрі ґрунтуються на рішенні (вироку) суду, в якому можуть не міститися зазначені в положенні дані (місце народження, місце роботи, реєстраційний номер облікової картки платника податків, але вони є обов'язковими для Реєстру (п.2.6. Положення про Єдиний державний реєстр)", - підкреслив юрист.
Юрист ЮК Jurimex Ніна Кучерук підкреслює, що "встановлення компетентними органами достовірності наданої кандидатом інформації, зокрема, є гарантією уникнення в майбутньому ситуацій невідповідності посадової особи займаній посаді через відсутність у неї відповідної освіти, громадянства тощо. Разом з тим, нормативне закріплення положень про позбавлення особи права обіймати посади через ненадання нею згоди на проведення перевірки суперечить положенням ст. 22 Конституції України (при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод), адже до виникнення такого права не ставилося в залежність від проведення перевірки та відповідно надання/ненадання згоди на її проведення. Тим самим, висуваючи додаткові вимоги при призначенні осіб на посади, Порядок організації спеціальної перевірки не перешкоджає корупції (хоча й ускладнює її), а збільшує перелік підстав та органів, в яких вона поширюється".
Ось так ми боремося з корупцією - на порушеннях одних законів виписуємо нові. Що, в принципі, вже стало традицією. До речі, всі нововведення в цій сфері реалізуються відповідно до рекомендацій GRECO - група держав з протидії корупції Ради Європи (Україна приєдналася до ініціативи 1 січня 2006 року). У 2009 році Україна не мала претензій - рекомендації були виконані частково або перебували на стадії вирішення. Через півтора року наша країна стала першою державою-учасницею європейської антикорупційної ініціативи, якій експерти знизили ступінь виконання за трьома рекомендаціями: № 3 - не переглянута система адміністративної відповідальності за корупційні порушення; № 5 - посилити незалежність прокуратури від політичного впливу та уточнити її повноваження; № 24 - ввести відповідальність юридичних осіб за корупційні правопорушення.
У листопаді м.р. на сайті Міністерства юстиції було оприлюднено звіт GRECO щодо третього раунду оцінювання України. GRECO надано 7 рекомендацій в сфері криміналізації корупційних діянь, 9 рекомендацій - щодо прозорості фінансування політичних партій. До 30 квітня 2013 року Україна повинна інформувати Організацію про реалізацію "порад". Мабуть, у наших верхів вийде відзвітувати. Адже на папері все виглядає цілком коректно.
Що ж до самих українців, заради яких в принципі і реалізується "антикорупційна" стратегія держави, то вони не вірять, що нововведення в цій сфері зможуть дати дієві результати. Так, згідно з результатами опитування, проведеного Інститутом Горшеніна, 72,1% українців вважають, що антикорупційне законодавство не допоможе перемогти корупцію в країні. 53,5% упевнені, що антикорупційний закон не буде сприяти викоріненню корупції через невиконання в Україні законів взагалі. При цьому кожен четвертий з нас (25,8%) упевнений, що для боротьби з корупцією самого тільки закону не достатньо.
Отже: Україна продовжує займати провідні позиції у світових рейтингах за рівнем корупції, "порушниками", як правило, є представники влади, а українці все більше перестають вірити в щирість намірів Президента і його оточення.
А влада не звертає з обраного шляху, веде тільки їй зрозумілу боротьбу за справедливість. Бере недосконалі, а деколи аморальні закони, наповнює особисто для себе (щоб про всяк випадок був компромат) реєстр корупціонерів. Янукович обіцяє їм "повідбивати руки. Не будуть нічого вже брати цими руками". Але, мабуть, на це часу не вистачає у гаранта. При цьому "ті, що беруть" сплять спокійно. Чого ж їм хвилюватися при таких розкладах...
Нана Чорна
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
