281
Українська вища освіта: напрямок інтеграції в європейський простір
В Україні могло б бути кілька напрямків інтеграції в європейський освітній простір. Зрозуміло, що на сьогодні ми не забезпечимо жодного з них, однак зробити певні кроки в цьому напрямку можемо. Про це у своїй статті пише доктор філософських наук, професор (Національний університет "Острозька академія") Петро Кралюк. Надання вищим школам реальної автономії - вона повинна стосуватися як фінансової сфери, так і навчального процесу.
На його думку, могло б бути кілька напрямків такої інтеграції. По-перше, необхідно реалізувати принципову вимогу Болонського процесу, що передбачає мобільність викладачів і студентів. Так, у країнах Євросоюзу вже стала традиційною практика, коли студент один семестр або навіть один рік вчиться в іншому університеті. Для цього розроблені спеціальні механізми, зокрема стипендіальні програми. У нас же таких механізмів немає - не тільки для навчання студентів за кордоном, але навіть усередині країни.
"Що стосується мобільності викладачів, то в країнах Євросоюзу вітають залучення до навчального процесу закордонних фахівців, - розповідає автор. - Наприклад, вважається бажаним участь іноземних учених при захисті дисертаційних робіт. У нас же зробити це практично неможливо, оскільки сформована складна процедура нострифікації дипломів про вищу освіту, а особливо докторських дипломів".
По-друге, надання вищим школам реальної автономії - вона повинна стосуватися як фінансової сфери, так і навчального процесу. При цьому потрібно відмовитися від дріб'язкового регламентування життя вищих шкіл, надавши їм можливість гнучко реагувати на виклики, що існують на ринку праці. Основним критерієм оцінки вищого навчального закладу повинні стати не показники, які в основному носять кількісний і формальний характер (число студентів, кількість викладачів з науковими ступенями, кількість спеціалізованих вчених рад і т.д.), а якість підготовки випускників того або іншого університету, їх конкурентоспроможність на ринку праці. При цьому бажано, щоб оцінка якості освіти випускників визначалася не тільки державними, але й суспільними установами.
По-третє, повинен відбутися процес залучення вищої освіти до громадянського суспільства. " У нас існують різні суспільні освітні організації - вчителів, викладачів, студентів. Однак, як колись у СРСР на громадські організації дивилися як на приводні паси КПРС, так і тепер у нас на них дивляться як на приводні паси державних установ", - відзначає Кралюк.
У такій ситуації втрачає сенс функціонування освітніх громадських організацій, як, наприклад, ради ректорів або студентські спілки. Вони просто озвучують волю освітнього міністерства. У той час як на Заході громадські організації є не тільки самостійними, але й мають широкі права. Наприклад, у Німеччині саме студентські спілки надають стипендії, визначають пільги для студентів, поселяють у гуртожитки й навіть містять студентські їдальні. Для нас, звичайно, це виглядає як фантастика.
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
Також за темою
НБУ ввела в обіг нову монету «Державна служба України з надзвичайних ситуацій»
Квартира у новобудові Києва чи на вторинці: що краще
SkyUp розпродає квитки на нові напрямки за акційною ціною
В Україні оновлять механізм перерахунку пенсій
Єдина система соціальної сфери: головні зміни
⛽️ Даруємо вам 5 сертифікатів на пальне по 1500 грн!
