1133
Операція "Врятувати українську ГТС"
— Енергетика
Звістка про те, що вже найближчим часом Верховна рада України може прийняти законопроект №9429 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою забезпечення реформування нафтогазового комплексу", який у результаті дозволить передати ГТС в оренду російсько-українського консорціуму, викликало серйозний резонанс.
Зокрема, як пам'ятаємо, про це заявив заступник голови фракції Партії регіонів Михайло Чечетов, уточнивши, що в даний час парламент взяв відстрочку, щоб вислухати доповідь міністра палива та енергетики Юрія Бойка про те, як іде переговорний процес Києва і Москви з приводу зниження ціни на газ. "Ми на погоджувальній раді вирішили, що депутати повинні спершу послухати Юрія Бойка, а лише на підставі цього буде прийматися рішення. Якщо уряд буде наполягати на розгляді закону - будемо розглядати. Якщо вирішать перенести на лютий - перенесемо. М'яч зараз на полі Кабміну", - розповів Чечетов.
...Сам початок обговорення урядового законопроекту про забезпечення реформування нафтогазового комплексу викликав широкий резонанс в Україні, хоча Партією регіонів і було клятвено заявлено, що даний законопроект не змінить форму власності газотранспортної системи.
У той же час, якщо відкинути чистої води політичні спекуляції, варто об'єктивно констатувати: і з приводу всього нафтогазового комплексу, і з приводу конкретно ГТС, яку необхідно модернізувати, треба в будь-якому випадку приймати рішення. Що стосується ГТС, цю необхідність підстьобує і введення в дію Росією восени 2011 року свого газопроводу "Північний потік", через який почалися поставки російського газу в Європу в обхід української ГТС. А також нещодавнє отримання Москвою дозволу від Туреччини розпочати будівництво у турецькій ексклюзивній економічній зоні другого газопроводу в обхід України - "Південний потік". Обидва ці проекти змушують серйозно замислитися над майбутнім української газотранспортної системи, оскільки ясно, що час, коли Україна могла просто "сидіти на трубі" і отримувати за це дивіденди, безнадійно йде в минуле.
Між тим, у НАК "Нафтогаз України" пішли досить дивним шляхом у вирішенні даної проблеми. Хоча офіційно весь 2011 рік у компанії пройшов саме "під знаком" вирішення цього питання. Так, у квітні минулого року Україна і Європейський Союз домовилися, що в червні почнуть модернізацію української газотранспортної системи за рахунок коштів міжнародних фінансових установ. Про таке рішення повідомив міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко. У вітчизняному експертному співтоваристві звістку про ці домовленості сприйняли з оптимізмом, вказавши, що в умовах постійних українських фінансових проблем, що тягнуть за собою сварки з Росією навколо розрахунків за закуповуваний у російського "Газпрому" газ, допомога Європейського Союзу - це позитивний сигнал і для самої України, і для європейців.
Інтерес Європи зрозумілий: мова йшла про проведення системної реконструкції та модернізації такої важливої складової ГТС, як газопровід "Уренгой-Помари-Ужгород", по якому газ і йде з Росії європейським споживачам. На його модернізацію, як відомо, європейці погодилися в 2011 році виділити 308 млн дол. в рамках давньої угоди. Зокрема, ще в 2009 році досягнуті попередні домовленості між Європейським банком реконструкції та розвитку, Світовим банком, Європейським інвестиційним банком, Міжнародною фінансовою корпорацією, Єврокомісією і Україною про виділення $1,5-2 млрд на модернізацію української ГТС, проте їх реалізація була відкладена через затягування Києвом реформи газового сектора. Втім, незабаром і обіцяні Європою в 2011 році три сотні мільйонів доларів опинилися під питанням.
308 млн дол. - сума не дуже велика, якщо врахувати, що на поточний ремонт ГТС щорічно витрачається близько 200 млн. Хоча, наприклад, у київському Інституті енергетичних досліджень відзначали, що слідом за Світовим банком і ЄБРР в українську ГТС можуть зважитися вкластися і великі європейські енергетичні концерни - E.ON Ruhrgas, GDF-Suez, ENI. Останнє важливе, якщо врахувати, що модернізацією лише газопроводу "Уренгой-Помари-Ужгород" не обійтися, якщо говорити про загальний стан ГТС. Для вирішення всіх проблем газотранспортної системи і повної її модернізації, за оцінками Міненерго, необхідно затратити приблизно 6,5 млрд. дол. На такі кошти від європейських структур розраховувати не доводиться - по-перше, ЄС сам перебуває не в кращій ситуації через кризу, а по-друге, Україна не є членом Євросоюзу, щоб сподіватися на подібну масштабну допомогу.
Варто також додати, що у НАК "Нафтогаз", як відомо, перманентно не вистачає коштів для щомісячного розрахунку з "Газпромом" за поставлений російський газ. А тому компанія занадто часто береться за реалізацію різних глобальних і не дуже проектів, але для уникнення штрафних санкцій з боку Росії на розрахунки за газ доводиться направляти призначене на них фінансування. І при цьому "Нафтогаз" все одно постійно по вуха в боргах. Таким чином, гучні заяви керівництва компанії постійно закінчуються гучним пшиком.
Так вийшло і цього разу. У липні 2011 року НАК "Нафтогаз" заявив про те, що розпочне реконструкцію лінійних споруд газопроводу "Уренгой-Помари-Ужгород" за рахунок власних коштів - в рамках проекту модернізації української газотранспортної системи. "Враховуючи необхідність забезпечення належного рівня надійності роботи газопроводу Уренгой-Помари-Ужгород, керівництво компанії прийняло рішення щодо фінансування в 2011 році почала робіт за проектом "Реконструкція лінійних споруд газопроводу Уренгой-Помари-Ужгород (I черга)" за рахунок власних коштів", - йшлося в повідомленні "Нафтогазу".
Українська ГТС - одна з найбільших у світі. Вона складається з магістральних газопроводів протяжністю 37,6 тис. км в однонитковому обчисленні. Природний газ надходить в Україну по 22 магістральних газопроводах ("Союз", "Прогрес", "Уренгой - Помари - Ужгород" та ін), а виходить за межі України - по 15. Протяжність газопроводів - 37,1 тис. км, у тому числі 14 тис. км - трубопроводи найбільшого діаметру (1020-1420 мм).
ГТС об'єднує 72 компресійні станції (122 компресорні цехи) і 13 підземних сховищ з найбільшим в Європі після Росії активним об'ємом газу - більше 32 млрд куб. м або 21,3% від загальноєвропейської активної ємності. Мережа підземного зберігання газу включає чотири комплекси: Західноукраїнський (Передкарпатський), Київський, Донецький і Південноукраїнський.
Пропускна спроможність газотранспортної системи України на вході становить 288 млрд куб. м, на виході - 178,5 млрд куб. м, у тому числі в країни Європи 142,5 млрд куб. м, Молдову - 3,5 млрд куб. м.
У 2010 році транзит природного газу по території України в країни СНД і Європи склав 98 млрд 602,49 млн куб. м, що на 2,9% більше, ніж у 2009 році.
Водночас стало зрозумілим, що залучення Європи до модернізації української газотранспортної системи, як це планувалося спочатку, пов'язане з чималими труднощами. Втім, до цього українці давно звикли: при всіх гучних розмовах європейці під різними приводами так і не вклали на сьогоднішній день в модернізацію ГТС ні копійки. При цьому у ЄС два аргументи, чому не виконуються обіцянки - по-перше, через ігнорування російської сторони в цьому питанні (на думку європейців, без Росії як зацікавленої сторони, тут ніяк не обійтися), а по-друге, через відстрочки в реформуванні нафтогазового комплексу України. У цілому складається стійке враження, що завдяки проросійському лобі в ЄС, європейці не поспішають брати участі в газових проектах з України, дозволяючи Росії перетягувати ковдру на себе.
У той же час, у виконанні вимог європейців, як відомо, все далеко не так просто. Мотиви Росії зрозумілі вже всім: вже найвпертіші спроби "Газпрому" різко - в рази - занизити вартість української ГТС можуть свідчити лише про прагнення Москви підім'яти українську газотранспортну систему під себе. Тоді як пропоноване розформування НАК "Нафтогаз" також несе в собі серйозні загрози, - наприклад, в цьому випадку стає можливим варіант "відбирання" у України її ГТС через арбітраж. Зокрема, як вважають в парламентському комітеті з питань паливно-енергетичного комплексу, нинішній законопроект про реформування нафтогазового комплексу України дозволить забрати ГТС за українські газові борги через Стокгольмський арбітражний суд. Адже у разі розформування НАК "Нафтогаз" фінансові зобов'язання, в основному, перед російськими банками, будуть швидше за все покладені на компанію "Укртрансгаз", яка виявиться один на один перед російськими кредиторами.
Припускають подібні сценарії і незалежні експерти. Наприклад, як нещодавно заявив директор Міжнародного інституту демократії Сергій Таран, ліквідація НАК "Нафтогаз" може посприяти заволодінню українською трубою російськими компаніями. Зокрема, в цьому випадку, на думку експерта, "Нафтогаз" буде "ліквідований, роздроблений, проданий через якусь, очевидно, західну біржу. Питання в тому, хто купить ці частки "Нафтогазу". Може статися, що це буде якась російська компанія", - не відкидає експерт.
Також в тому, що Росія цілком може забрати українську ГТС за борги НАК "Нафтогаз", упевнений і економіст, експерт з питань економіки та енергетики Олексій Комаров. "Реалізація подібного сценарію цілком імовірна, оскільки зараз йде активне кредитування НАК "Нафтогаз" і підлеглих йому структур російськими банками - це Газпромбанк, АТБ Банк, Інвестбанк. Загалом числі кредитування НАК "Нафтогаз" надаються і в рублях. Компанію посилено заштовхують в боргову яму, яка була створена договором про ціну на газ", - сказав експерт. "Як відомо, за російський газ за прописаною в договорі "формулою" Україна платить дорожче, ніж деякі європейські країни. Відповідно, цей невигідний контракт створив нерівні відносини між "Нафтогазом" і "Газпромом" і це призводить до того, що "Нафтогаз" змушений системно шукати гроші. Зможуть чи ні забрати росіяни за борги НАК "Нафтогаз" українську газотранспортну систему - це вже питання юридичних деталей. Фактично, коли НАК "Нафтогаз" бере кредити у російських банків, мається на увазі, що заставою виступає майно, яке формально належить державі, право на безстрокове управління яким належить все ж компанії: газопроводи, магістралі... І ось це безстрокове право на управління цими активами зараз є предметом застави для тих банків, які кредитують "Нафтогаз". Саме тому я впевнений в тому, що в озвученій версії розвитку подій, при якій Росія забере українську ГТС за борги, присутня певна логіка", - вважає Комаров.
Але повернемося до модернізації ГТС силами "Нафтогазу", про що останній так голосно заявляв. Після того, як в липні 2011 р. Україна офіційно оголосила про глобальну реконструкцію магістрального газопроводу "Уренгой-Помари-Ужгород", від уваги експертів не вислизнув той факт, що на старті проекту модернізації не був присутній єврокомісар з питань енергетики Гюнтер Оттінгер. А значить, як і розповідав "Нафтогаз", модернізація лягла повністю на його плечі.
Чи має гроші "Нафтогаз"? Теоретично має - дочірня "Укртрнасгаз" отримує гроші за транзит. Але той же "Нафтогаз" відразу їх забирає, і то, як відомо, завжди з великими потугами розраховуючись з "Газпромом" за поставки російського газу. При цьому на поточний ремонт ГТС щорічно залишається до 200 млн дол., при потребі, як вказують експерти, не менше 500 млн.
У цій ситуації "Нафтогаз" пішов давно ним же второваним шляхом - заявив про те, що візьме кредити у банків. Однак, як ми вказували, далеко не факт, що ці гроші в результаті не розпорошаться на поточні витрати компанії, як це так часто бувало раніше, і заявлена в минулому році модернізація ГТС не перетвориться на черговий раз на фарс.
Таким чином, складається досить непроста ситуація. Для повноцінного ефективного функціонування ГТС необхідна її глобальна модернізація. У той же час, Україна не має коштів на неї, а Європа, яка обіцяла фінансування, висуває вимоги, які не так просто виконати, не створюючи загроз енергетичній безпеці України. Все це відбувається на тлі перманентних суперечок Києва і Москви з приводу ціни на газ, що також не сприяє виробленню консенсусу.
Що ж робити? Відповідь в Україні знайшли ще минулого року, запропонувавши створити тристоронній - за участю України, ЄС і Росії - газотранспортний консорціум. На думку української сторони, зацікавленість європейців у безперебійному отриманні купленого в Росії газу, тобто в нормальному функціонуванні української ГТС, змусить їх контролювати виконання домовленостей і з боку Москви, і з боку Києва. З одного боку, це дозволить уникнути нових "газових воєн" і домогтися чіткого виконання взятих зобов'язань і Україною, і РФ. З іншого боку, і це випливає з першого, європейці зможуть сміливо вкладати кошти в модернізацію української ГТС, уникаючи неприйнятних ризиків. Тим більше що і пропонований законопроект № 9429 не виключає створення такого тристороннього консорціуму. Але чи піде врешті цим шляхом Київ - ще питання.
Борис Такаєв
За матеріалами: Хвиля
Поділитися новиною
