1135
Операція "Врятувати українську ГТС"
— Енергетика
Звістка про те, що вже найближчим часом Верховна рада України може прийняти законопроект №9429 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою забезпечення реформування нафтогазового комплексу", який у результаті дозволить передати ГТС в оренду російсько-українського консорціуму, викликало серйозний резонанс.
Зокрема, як пам'ятаємо, про це заявив заступник голови фракції Партії регіонів Михайло Чечетов, уточнивши, що в даний час парламент взяв відстрочку, щоб вислухати доповідь міністра палива та енергетики Юрія Бойка про те, як іде переговорний процес Києва і Москви з приводу зниження ціни на газ. "Ми на погоджувальній раді вирішили, що депутати повинні спершу послухати Юрія Бойка, а лише на підставі цього буде прийматися рішення. Якщо уряд буде наполягати на розгляді закону - будемо розглядати. Якщо вирішать перенести на лютий - перенесемо. М'яч зараз на полі Кабміну", - розповів Чечетов.
...Сам початок обговорення урядового законопроекту про забезпечення реформування нафтогазового комплексу викликав широкий резонанс в Україні, хоча Партією регіонів і було клятвено заявлено, що даний законопроект не змінить форму власності газотранспортної системи.
У той же час, якщо відкинути чистої води політичні спекуляції, варто об'єктивно констатувати: і з приводу всього нафтогазового комплексу, і з приводу конкретно ГТС, яку необхідно модернізувати, треба в будь-якому випадку приймати рішення. Що стосується ГТС, цю необхідність підстьобує і введення в дію Росією восени 2011 року свого газопроводу "Північний потік", через який почалися поставки російського газу в Європу в обхід української ГТС. А також нещодавнє отримання Москвою дозволу від Туреччини розпочати будівництво у турецькій ексклюзивній економічній зоні другого газопроводу в обхід України - "Південний потік". Обидва ці проекти змушують серйозно замислитися над майбутнім української газотранспортної системи, оскільки ясно, що час, коли Україна могла просто "сидіти на трубі" і отримувати за це дивіденди, безнадійно йде в минуле.
Між тим, у НАК "Нафтогаз України" пішли досить дивним шляхом у вирішенні даної проблеми. Хоча офіційно весь 2011 рік у компанії пройшов саме "під знаком" вирішення цього питання. Так, у квітні минулого року Україна і Європейський Союз домовилися, що в червні почнуть модернізацію української газотранспортної системи за рахунок коштів міжнародних фінансових установ. Про таке рішення повідомив міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко. У вітчизняному експертному співтоваристві звістку про ці домовленості сприйняли з оптимізмом, вказавши, що в умовах постійних українських фінансових проблем, що тягнуть за собою сварки з Росією навколо розрахунків за закуповуваний у російського "Газпрому" газ, допомога Європейського Союзу - це позитивний сигнал і для самої України, і для європейців.
Інтерес Європи зрозумілий: мова йшла про проведення системної реконструкції та модернізації такої важливої складової ГТС, як газопровід "Уренгой-Помари-Ужгород", по якому газ і йде з Росії європейським споживачам. На його модернізацію, як відомо, європейці погодилися в 2011 році виділити 308 млн дол. в рамках давньої угоди. Зокрема, ще в 2009 році досягнуті попередні домовленості між Європейським банком реконструкції та розвитку, Світовим банком, Європейським інвестиційним банком, Міжнародною фінансовою корпорацією, Єврокомісією і Україною про виділення $1,5-2 млрд на модернізацію української ГТС, проте їх реалізація була відкладена через затягування Києвом реформи газового сектора. Втім, незабаром і обіцяні Європою в 2011 році три сотні мільйонів доларів опинилися під питанням.
308 млн дол. - сума не дуже велика, якщо врахувати, що на поточний ремонт ГТС щорічно витрачається близько 200 млн. Хоча, наприклад, у київському Інституті енергетичних досліджень відзначали, що слідом за Світовим банком і ЄБРР в українську ГТС можуть зважитися вкластися і великі європейські енергетичні концерни - E.ON Ruhrgas, GDF-Suez, ENI. Останнє важливе, якщо врахувати, що модернізацією лише газопроводу "Уренгой-Помари-Ужгород" не обійтися, якщо говорити про загальний стан ГТС. Для вирішення всіх проблем газотранспортної системи і повної її модернізації, за оцінками Міненерго, необхідно затратити приблизно 6,5 млрд. дол. На такі кошти від європейських структур розраховувати не доводиться - по-перше, ЄС сам перебуває не в кращій ситуації через кризу, а по-друге, Україна не є членом Євросоюзу, щоб сподіватися на подібну масштабну допомогу.
Варто також додати, що у НАК "Нафтогаз", як відомо, перманентно не вистачає коштів для щомісячного розрахунку з "Газпромом" за поставлений російський газ. А тому компанія занадто часто береться за реалізацію різних глобальних і не дуже проектів, але для уникнення штрафних санкцій з боку Росії на розрахунки за газ доводиться направляти призначене на них фінансування. І при цьому "Нафтогаз" все одно постійно по вуха в боргах. Таким чином, гучні заяви керівництва компанії постійно закінчуються гучним пшиком.
Так вийшло і цього разу. У липні 2011 року НАК "Нафтогаз" заявив про те, що розпочне реконструкцію лінійних споруд газопроводу "Уренгой-Помари-Ужгород" за рахунок власних коштів - в рамках проекту модернізації української газотранспортної системи. "Враховуючи необхідність забезпечення належного рівня надійності роботи газопроводу Уренгой-Помари-Ужгород, керівництво компанії прийняло рішення щодо фінансування в 2011 році почала робіт за проектом "Реконструкція лінійних споруд газопроводу Уренгой-Помари-Ужгород (I черга)" за рахунок власних коштів", - йшлося в повідомленні "Нафтогазу".
Українська ГТС - одна з найбільших у світі. Вона складається з магістральних газопроводів протяжністю 37,6 тис. км в однонитковому обчисленні. Природний газ надходить в Україну по 22 магістральних газопроводах ("Союз", "Прогрес", "Уренгой - Помари - Ужгород" та ін), а виходить за межі України - по 15. Протяжність газопроводів - 37,1 тис. км, у тому числі 14 тис. км - трубопроводи найбільшого діаметру (1020-1420 мм).
ГТС об'єднує 72 компресійні станції (122 компресорні цехи) і 13 підземних сховищ з найбільшим в Європі після Росії активним об'ємом газу - більше 32 млрд куб. м або 21,3% від загальноєвропейської активної ємності. Мережа підземного зберігання газу включає чотири комплекси: Західноукраїнський (Передкарпатський), Київський, Донецький і Південноукраїнський.
Пропускна спроможність газотранспортної системи України на вході становить 288 млрд куб. м, на виході - 178,5 млрд куб. м, у тому числі в країни Європи 142,5 млрд куб. м, Молдову - 3,5 млрд куб. м.
У 2010 році транзит природного газу по території України в країни СНД і Європи склав 98 млрд 602,49 млн куб. м, що на 2,9% більше, ніж у 2009 році.
Водночас стало зрозумілим, що залучення Європи до модернізації української газотранспортної системи, як це планувалося спочатку, пов'язане з чималими труднощами. Втім, до цього українці давно звикли: при всіх гучних розмовах європейці під різними приводами так і не вклали на сьогоднішній день в модернізацію ГТС ні копійки. При цьому у ЄС два аргументи, чому не виконуються обіцянки - по-перше, через ігнорування російської сторони в цьому питанні (на думку європейців, без Росії як зацікавленої сторони, тут ніяк не обійтися), а по-друге, через відстрочки в реформуванні нафтогазового комплексу України. У цілому складається стійке враження, що завдяки проросійському лобі в ЄС, європейці не поспішають брати участі в газових проектах з України, дозволяючи Росії перетягувати ковдру на себе.
У той же час, у виконанні вимог європейців, як відомо, все далеко не так просто. Мотиви Росії зрозумілі вже всім: вже найвпертіші спроби "Газпрому" різко - в рази - занизити вартість української ГТС можуть свідчити лише про прагнення Москви підім'яти українську газотранспортну систему під себе. Тоді як пропоноване розформування НАК "Нафтогаз" також несе в собі серйозні загрози, - наприклад, в цьому випадку стає можливим варіант "відбирання" у України її ГТС через арбітраж. Зокрема, як вважають в парламентському комітеті з питань паливно-енергетичного комплексу, нинішній законопроект про реформування нафтогазового комплексу України дозволить забрати ГТС за українські газові борги через Стокгольмський арбітражний суд. Адже у разі розформування НАК "Нафтогаз" фінансові зобов'язання, в основному, перед російськими банками, будуть швидше за все покладені на компанію "Укртрансгаз", яка виявиться один на один перед російськими кредиторами.
Припускають подібні сценарії і незалежні експерти. Наприклад, як нещодавно заявив директор Міжнародного інституту демократії Сергій Таран, ліквідація НАК "Нафтогаз" може посприяти заволодінню українською трубою російськими компаніями. Зокрема, в цьому випадку, на думку експерта, "Нафтогаз" буде "ліквідований, роздроблений, проданий через якусь, очевидно, західну біржу. Питання в тому, хто купить ці частки "Нафтогазу". Може статися, що це буде якась російська компанія", - не відкидає експерт.
Також в тому, що Росія цілком може забрати українську ГТС за борги НАК "Нафтогаз", упевнений і економіст, експерт з питань економіки та енергетики Олексій Комаров. "Реалізація подібного сценарію цілком імовірна, оскільки зараз йде активне кредитування НАК "Нафтогаз" і підлеглих йому структур російськими банками - це Газпромбанк, АТБ Банк, Інвестбанк. Загалом числі кредитування НАК "Нафтогаз" надаються і в рублях. Компанію посилено заштовхують в боргову яму, яка була створена договором про ціну на газ", - сказав експерт. "Як відомо, за російський газ за прописаною в договорі "формулою" Україна платить дорожче, ніж деякі європейські країни. Відповідно, цей невигідний контракт створив нерівні відносини між "Нафтогазом" і "Газпромом" і це призводить до того, що "Нафтогаз" змушений системно шукати гроші. Зможуть чи ні забрати росіяни за борги НАК "Нафтогаз" українську газотранспортну систему - це вже питання юридичних деталей. Фактично, коли НАК "Нафтогаз" бере кредити у російських банків, мається на увазі, що заставою виступає майно, яке формально належить державі, право на безстрокове управління яким належить все ж компанії: газопроводи, магістралі... І ось це безстрокове право на управління цими активами зараз є предметом застави для тих банків, які кредитують "Нафтогаз". Саме тому я впевнений в тому, що в озвученій версії розвитку подій, при якій Росія забере українську ГТС за борги, присутня певна логіка", - вважає Комаров.
Але повернемося до модернізації ГТС силами "Нафтогазу", про що останній так голосно заявляв. Після того, як в липні 2011 р. Україна офіційно оголосила про глобальну реконструкцію магістрального газопроводу "Уренгой-Помари-Ужгород", від уваги експертів не вислизнув той факт, що на старті проекту модернізації не був присутній єврокомісар з питань енергетики Гюнтер Оттінгер. А значить, як і розповідав "Нафтогаз", модернізація лягла повністю на його плечі.
Чи має гроші "Нафтогаз"? Теоретично має - дочірня "Укртрнасгаз" отримує гроші за транзит. Але той же "Нафтогаз" відразу їх забирає, і то, як відомо, завжди з великими потугами розраховуючись з "Газпромом" за поставки російського газу. При цьому на поточний ремонт ГТС щорічно залишається до 200 млн дол., при потребі, як вказують експерти, не менше 500 млн.
У цій ситуації "Нафтогаз" пішов давно ним же второваним шляхом - заявив про те, що візьме кредити у банків. Однак, як ми вказували, далеко не факт, що ці гроші в результаті не розпорошаться на поточні витрати компанії, як це так часто бувало раніше, і заявлена в минулому році модернізація ГТС не перетвориться на черговий раз на фарс.
Таким чином, складається досить непроста ситуація. Для повноцінного ефективного функціонування ГТС необхідна її глобальна модернізація. У той же час, Україна не має коштів на неї, а Європа, яка обіцяла фінансування, висуває вимоги, які не так просто виконати, не створюючи загроз енергетичній безпеці України. Все це відбувається на тлі перманентних суперечок Києва і Москви з приводу ціни на газ, що також не сприяє виробленню консенсусу.
Що ж робити? Відповідь в Україні знайшли ще минулого року, запропонувавши створити тристоронній - за участю України, ЄС і Росії - газотранспортний консорціум. На думку української сторони, зацікавленість європейців у безперебійному отриманні купленого в Росії газу, тобто в нормальному функціонуванні української ГТС, змусить їх контролювати виконання домовленостей і з боку Москви, і з боку Києва. З одного боку, це дозволить уникнути нових "газових воєн" і домогтися чіткого виконання взятих зобов'язань і Україною, і РФ. З іншого боку, і це випливає з першого, європейці зможуть сміливо вкладати кошти в модернізацію української ГТС, уникаючи неприйнятних ризиків. Тим більше що і пропонований законопроект № 9429 не виключає створення такого тристороннього консорціуму. Але чи піде врешті цим шляхом Київ - ще питання.
Борис Такаєв
За матеріалами: Хвиля
Поділитися новиною
Також за темою
Послаблення санкцій США щодо нафти може принести рф $10 млрд — Зеленський
150 млн доларів щодня: війна в Ірані стала «золотою жилою» для рф
США тимчасово дозволили купувати російську нафту
ФОПам розширили програму енергопідтримки та продовжили прийом заявок
Україна та Румунія будують дві нові лінії електропередачі
Доходи росії від експорту нафти впали до мінімуму за час війни
