1193
Бюджетні інвестиції - мільярди випаруються?..
— Казна та Політика
Уряд декларує намір влити в економіку України в наступному році близько 122 млрд. грн. бюджетних коштів. На тлі такої значної суми дивним виглядає доволі песимістичний прогноз зростання ВВП, закладений в бюджеті-2012. Кабмін або усвідомлює, що державні гроші будуть розбазарені, або очікує, що приватні інвестори в наступному році взагалі не збираються інвестувати в українську економіку.
Кабінет міністрів одним зі своїх пріоритетів завжди називає підтримку підприємницької ініціативи та збільшення інвестиційних витрат бюджету. Така позиція виглядає абсолютно обґрунтованою, оскільки без фіскальних стимулів подальша динаміка зростання ВВП буде близька до нуля. Економіка країни на 2/3 відновилася після кризи, і це, очевидно, є її максимумом, адже пік зростання ВВП в 2008 році був зафіксований на тлі захмарних цін на сталь і колосального обсягу вливають кредитів.
Для досягнення ВВП 2008 року необхідно довести завантаження потужностей металургії, будівництва та автомобілебудування до докризового рівня, однак при стриманих цінах на сталь і помірному кредитуванні завдання є практично нездійсненним. Криза не просто знизила завантаження в зазначених галузях, вона фактично скоротила обсяг виробничих потужностей, адже в умовах низьких цін залишилися на плаву тільки ті виробництва, які випускають якісний товар при низькій собівартості.
Таким чином, кожен крок приросту ВВП в подальшому буде даватися дуже важко, тому що крім переліченого, необхідно будувати нові потужності, а також модернізувати діючі. Для підвищення економічної активності уряд задекларував вливання колосального обсягу бюджетних коштів. Вони можуть увійти на ринок по двох каналах: шляхом податкових пільг (так звані податкові витрати бюджету) і прямих бюджетних інвестицій.
Суми за двома статтями досить великі. Зокрема, за розрахунками уряду, інвестиційний ресурс від надання податкових преференцій суб'єктам господарювання в 2012 році складе 47 млрд. грн.
Сума податкових пільг досить значна. Разом з тим, не всі ці заходи здатні позитивно вплинути на стимулювання економічної активності. Наприклад, зниження ставки податку на прибуток з 23% до 21% не гарантує, що фінансовий ресурс, який звільнився, буде направлений в інвестиції чи на поповнення обігових коштів при несприятливій макроекономічній чи політичній ситуації він буде виведений з економіки країни. Застосування ж потенційно ефективних фіскальних стимулів, таких як механізм прискореної амортизації виробничого обладнання, "податкові канікули" і низка інших - істотно обмежене. Як наслідок, вивільняється дуже незначний обсяг фінансових ресурсів.
Щодо прямих витрат бюджету на інвестиційні проекти, то уряд поставив перед собою завдання в 2012 році збільшити їх обсяг до 5% ВВП, тобто, до 75 млрд. грн. Сума включає витрати як державного, так і місцевих бюджетів.
Таким чином, з приводу планованого вливання в економіку близько 122 млрд. грн. бюджетних коштів на тлі відносно низького прогнозу зростання ВВП виникають питання. Бюджетні витрати сформують майже 60% приросту ВВП, хоча в попередні роки цей показник становив не більше 10%. Відповідно, уряд, ймовірно, вважає, що приватні інвестори взагалі не будуть інвестувати в українську економіку, і збільшення ВВП буде підтримуватися Більшою мірою за рахунок бюджету. Як варіант - бюджетні інвестиційні витрати або будуть розкрадені, або не трансформують у реальні інвестиції. Швидше за все, обидва фактори будуть присутні, що свідчить, що ефективність економічної політики уряду дуже девальвується.
Бюджетні інвестиції (як податкові, так і прямі держвидатки) в розвинених країнах є одним з основних локомотивів економічного зростання. Вкидаючи в економіку гроші, уряди розраховують не тільки на те, що на відповідну суму збільшиться ВВП, але і на те, що ці видатки дадуть мультиплікативний ефект. Адже будівництво мостів, доріг, портів підвищує попит на продукцію корпоративного сектора, стимулюючи тим самим збільшення виробництва в країні. Іншими словами, у західних країнах одна грошова одиниця, витрачена державою на інвестиційні проекти, на виході дає 2-3 грошові одиниці приросту ВВП.
В Україні через неефективне та нецільове витрачання бюджетних коштів держінвестиції ведуть здебільшого до інфляції, тиску на курс національної валюти і платіжний баланс країни. Через корупцію у сфері держзакупівель, істотна частина бюджетних коштів виводиться з економіки у вигляді відкатів або переплат за поставлену продукцію фірмами-липучками. Ці колосальні суми осідають у кишенях чиновників і формують інфляційний попит, який НБУ контролювати не в силі. Як результат, в Україні при досить жорсткій монетарній політиці один з найвищих показників інфляції в Європі.
Крім того, через згадані відкати бюджетні кошти в Україні витрачаються на стимулювання імпорту. Приміром, маючи власні потужності з виробництва автобусів, тролейбусів, вагонів метро, залізничних локомотивів тощо, влада чомусь закуповує названу продукцію у білоруських, російських і китайських виробників. Все це тисне на платіжний баланс країни, формуючи ризики для девальвації гривні.
Очевидно, що ніякі законодавчі новації не дозволять підвищити ефективність витрачання бюджетних коштів доти, доки чиновники будуть відкрито і безкарно розбазарювати державні кошти на купівлю "потрібних речей" за цінами, які вдвічі перевищують ринкову, або на лавочки для метро по 60 тис. грн.
У такій ситуації позитивним сигналом могло б стати публічне покарання вищих чиновників, які відкрито крадуть державні гроші, при тому, що такі випадки регулярно виявляються не тільки журналістами, а й експертами Рахункової палати України. Проте влада не помічає подібних порушень. Це може говорити або про некомпетентність, або просто про небажання боротися з цими явищами, адже далеко не всім чиновникам хочеться жити всього лише на свою зарплату.
Максим Соколов
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
