Ледачому бізнесмену СОТ заважає? або Патологічна боязнь конкуренції — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Ледачому бізнесмену СОТ заважає? або Патологічна боязнь конкуренції

Казна та Політика
3874
Значна і дуже впливова частина українського бізнесу вже не перший рік критикує владу за вступ України до СОТ. Основна претензія - внутрішній виробник виявився беззахисним перед обличчям імпортерів, які демпінгують. 9 вересня 2011 р. стало відомо, що Кабмін має намір ініціювати переговори про зміну умов членства України в СОТ до кінця поточного року. Про це прем'єр-міністр Микола Азаров повідомив у листі голові Українського союзу промисловців і підприємців (УСПП) Анатолію Кінаху, який звернувся до голови уряду з відповідною пропозицією (питання про перегляд тарифних мит відповідає принципам Світової організації торгівлі).
Прохання посилити захист внутрішнього ринку від імпорту міститься і в листі Федерації роботодавців України, теж направленому на адресу Кабміну 9 вересня. У своєму зверненні члени Федерації особливу увагу приділили збереженню робочих місць на українських підприємствах. Але дуже важко позбутися відчуття, що основною рушійною силою в цьому випадку є не турбота про вирівнювання зовнішньоторговельного балансу України, і тим паче не турбота про робочий клас, а патологічне небажання українських бізнесменів працювати в умовах реальної конкуренції.
Спекулятивні ціни не можуть бути конкурентними
Під час круглого столу на тему: "Три роки в СОТ: наслідки та виклики для національного виробника", що відбувся в кінці минулого тижня, голова Федерації роботодавців України Дмитро Олійник заявив, що за три роки членства в Організації Україна більше втратила, ніж придбала.
На підкріплення своїх слів Олійник навів статистику. Так, за його даними, з 1 січня 2011 року Україна в межахх зобов'язань перед СОТ обнулила імпортні збори на алкогольну продукцію, в результаті чого виробництво вітчизняних виноградних вин за 6 місяців п.р. скоротилося на 41,3%.
Що стосується вин, то тут ситуація абсолютно прозора і зрозуміла, варто тільки вивчити полиці наших супермаркетів. Приміром, у київських магазинах продукція вітчизняних виноробів представлена широко і за цілком доступними цінами. Конкурувати з нашим вином може хіба що молдавське, до того ж багато популярних кримських вин є кріпленими, тоді як серед імпортних брендів таких дуже мало. Найближчим конкурентом українських вин можна було б назвати продукцію грузинських виноробів. Але вона мінімум на 25-30% дорожча від наших аналогів. Останнім часом певною популярністю у покупця користуються сухі вина з Чилі та Аргентини, але вони знову ж таки не менш ніж на 15-20 гривень дорожчі від вітчизняних. Усі інші (французькі, іспанські, італійські, південноафриканські новозеландські і т.д.) вина в безпосередні конкуренти нашим і теж не годяться через їх вищу вартість. Тож нехай наші виробники не ображаються, але споживач робить вибір, виходячи не з патріотизму, а зі своїх смакових переваг. Скуштувавши одного разу пристойне вино, він готовий переплатити гривень 20-30, але вже не повертатися до рідного "кисляку".
"А якщо взяти свинарство, то після вступу до СОТ імпорт свинини зріс в 2,9 рази, а частка імпорту становить майже 40%", - продовжував Олійник.
Президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко зазначив, що українські магазини заполонило польське сало, що, на його думку, мало особливо образити вітчизняних свинарів. Але, будь-хто, хто побував у Польщі, знає, що ціни на м'ясо в тамтешніх магазинах дещо відрізняються від українських, і найнеприємніше те, що в країні - члені Євросоюзу вони нижчі.
Як пояснив Козаченко, до 40% у собівартості польського м'яса становлять державні дотації. Він абсолютно резонно нагадав про те, що єдина галузь, яку Кабмін позбавив відшкодування ПДВ при експорті - сільськогосподарський сектор. Козаченко задається риторичним питанням, хто ж винен у тому, що наша продукція програє в конкуренції імпортній, крім самої української влади?..
Але повернемося, так би мовити, до генеральної лінії. У своєму виступі Олійник особливо підкреслив, що, підписуючи зобов'язання перед СОТ, Україна могла домогтися для своїх виробників значно вигідніших умов, але не зробила цього. На його думку, причина в тому, що вступ до СОТ на той час був більше політичним рішенням, ніж економічно виправданим кроком.
Все це ми вже неодноразово чули, але ось чого ми не чули, так це того, як виробники сільгосппродукції, ті ж винороби чи м'ясо-молочні підприємства, борються з диктатом великих торговельних мереж. Як написав нещодавно в своєму блогу урядовий уповноважений з питань дерегуляції господарської діяльності Михайло Бродський, витрати на розміщення товарів на прилавках магазинів становлять 25-40% їх вартості (реклама, гарне місце на полиці тощо). "До того ж, чимало мереж нав'язують своїх постачальників-посередників, які заробляють 20-25% від ціни товаровиробника. Наприклад, у цукровій галузі тільки 20% продукції реалізовується самими виробниками. Все інше скуповують посередники. А з більшістю виробників мережі взагалі відмовляються працювати безпосередньо. Присутність посередників дозволяє "накручувати" ціни і на соціальні продукти. Дивіться: відпускна ціна товаровиробника за 1 кг цукру, в середньому, близько 8,80 грн. А при реалізації у торговельній мережі - 13,90 грн. Накрутка близько 40%", - відзначає чиновник.
Тобто, у Польщі держава дотує м'ясовиробників на 40%, а у нас народ спонсорує перекупників продовольчих продуктів на ті ж 40%.
Так може, не варто нарікати на СОТ, а розібратися зі своїми внутрішніми проблемами, підключити Антимонопольний комітет, врешті-решт. Та ні, галузевим асоціаціям простіше воювати з СОТ, ніж з рідними спекулянтами, які реально контролюють продовольчий ринок. СОТ далеко, а посередники поруч і люди вони зовсім непрості.
Всі знаходять, а ми втрачаємо
15 років Україна домагалася членства у Світовій організації торгівлі. Нарешті, після тяжких переговорів, 16 травня 2008 року наша країна стала 152-ю державою, що приєдналася до СОТ. Величезний ринок відкрився перед українськими виробниками, але й на український ринок хлинув потік дешевого імпорту. Проте надіям Україні на значне збільшення експорту не судилося збутися - настала глобальна фінансова криза. Світові ринки обвалилися, а українська економіка зазнала чи не найглибшого падіння за всю свою історію. На тлі різкого зниження вітчизняного експорту, імпорт товарів у нашу країну падав набагато повільніше, що призвело до перекосу зовнішньоторговельного балансу і від'ємного торговельного сальдо. Відтоді не вщухають суперечки навколо того, чи варто було взагалі Україні вступати до СОТ, адже це позбавило її можливості закрити свої ринки для експорту в розпал кризи.
З продовольчим ринком все більш-менш зрозуміло, але є ж і ринок непродовольчих товарів. Може, він дійсно постраждав від СОТ? На прикладі вітчизняних виробників автомобілів ми можемо переконатися лише в тому, що багаторічні податкові пільги і захисні мита увінчалися шедевром корейського автопрому кінця 1990-х - Lanos. Практично в незмінному вигляді цей "народний автомобіль" випускається Запорізьким автозаводом вже майже 13 років. Нещодавно на ЗАЗі заявили, що планують продовжувати випускати Lanos ще, як мінімум, протягом п'яти років. У липні цього року асоціація "Укравтопром" звернулася до Кабміну з проханням обкласти імпортні автомобілі 34% митом на 3-4 роки. Ініціативу "Укравтопром" мотивував витісненням вітчизняних автомобілів з українського ринку. Зрозуміло, що введення такого мита призведе до переділу ринку на користь українських автозаводів. Однак єдиний в Україні виробник (не плутати з великовузловим складанням) легкових автомобілів "ЗАЗ" реалізував у 2010 році на нашому ринку 14 тисяч 900 автомобілів, що на 59% перевищує результат 2009 року (9 тис. 379 штук). Частка ринку ЗАЗ в Україні збільшилася з 5,78% в 2009 році до 9,16%. Таким чином, підприємство зайняло друге місце за продажами, перше дісталося російському ВАЗу, а 3-є посіли корейські Hyundai. Про яке витіснення з ринку йде мова, не зрозуміло. Напевно, наш виробник просто хоче конкурувати на внутрішньому ринку сам з собою?..
Але повернімося до звернення голови УСПП в Кабмін щодо подачі заявки в СОТ для отримання можливості протягом трьох років у міру необхідності порушувати питання про перегляд тарифних мит. На думку Кінаха, актуальність питання полягає в тому, що зростає від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі України (у січні-липні ц.р. від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі України склало 6,666 млрд. дол., що вдвічі більше проти аналогічного періоду 2010 р.).
"Ми імпортуємо значно більше, ніж експортуємо. При цьому в номенклатурі імпорту є дуже багато видів продукції, яку ми можемо виробляти самі при відповідній локалізації виробництва. Тому нам необхідно економічними методами в рамках можливостей СОТ посилити захист внутрішнього ринку і позиції наших товарів на зовнішніх ринках", - зазначає Кінах.
Серед галузей, які необхідно захистити, в першу чергу Анатолій Кінах назвав агропромисловий комплекс, переробну промисловість, хімпром, авіабудування та автомобілебудування.
Безумовно, боротися з негативним зовнішньоторговельним сальдо дуже важливо, але є кілька нюансів. Як вже неодноразово наголошували експерти, у структурі українського імпорту найбільшою групою є газ та енергоносії. Зрозуміло, що підвищувати мита на російський газ ніхто не збирається. Напрошується питання, чи призведе обмеження імпорту за перерахованими головою УСПП групами товарів до вирівнювання зовнішньоторговельного балансу? Не виключено, але дуже малоймовірно, особливо, якщо Росія виконає свої обіцянки і різко підніме ціну 1 тисячі кубометрів газу для України до 500 доларів. Але ось що точно станеться після підвищення мита, оскільки це зростання цін на внутрішньому ринку, при цьому на ті українські товари, які будуть захищені від конкуренції з імпортом. Можливо, сільгоспвиробникам дійсно потрібно повернути відшкодування ПДВ при експорті, чим вони гірші від тих же металургів. Але не потрібно позбавляти українського споживача права вибору і надавати можливість українським виробникам покриватися мохом в тепличних умовах державного протекціонізму. Таким чином ми тільки угробимо і наш автопром, і агропром разом узяті.
Пора навчитися жити в умовах здорової конкуренції, а хто не може, що ж, значить, така доля. Чому там, де всі інші знаходять, ми повинні втратити. І не треба розповідати про те, що, вступивши до СОТ, Україна залишилася в мінусі. Якби у переддень кризи ми не стали членами цієї організації, з початком падіння ринків члени СОТ мали б повне право задіяти стосовно українського експорту різні квоти та заборонні мита. І що б тоді сталося з нашим торговельним балансом у розпал кризи?
P.S. Про хімпром, який в найближчі роки буде отримувати російський газ за пільговою ціною, взагалі незрозуміло, навіщо згадали. Що ж стосується авіапрому, то вибачте, але самі авіабудівники неодноразово заявляли, що дуже низькі обсяги виробництва в галузі зумовлені не стільки зовнішніми факторами, скільки наслідками бездарного управління галуззю протягом останніх 10 років.
Петро Черних
За матеріалами:
УНІАН
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас